Ухвала

від 02.04.2014 по справі 2а-1888/12/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" квітня 2014 р. м. Київ К/9991/74631/12

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

за участю секретаря Сватко А.О.

та представників сторін:

позивача - не з'явились,

відповідача - Алексєєнко В.М.,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - ДПІ)

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 07.11.2012

у справі № 2а-1888/12/2670

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Моноліт" (далі - Товариство)

до ДПІ

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2012 року Товариство звернулося до окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 03.10.2011 № 0004002311.

Постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 03.04.2012 у позові відмовлено, зокрема, з тих мотивів, що первинні документи, підписані неуповноваженою особою, не можуть слугувати підставою для формування даних податкового обліку платника. Крім того, за висновком суду, реальність виконання операцій з поставки послуг позивачеві в рамках господарських правовідносин з товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «САВДО» (далі - ТОВ «Компанія «САВДО») не підтверджується з огляду на неможливість здійснення названим постачальником цих операцій та відсутність у останнього необхідних умов для досягнення відповідних результатів фінансово-господарської діяльності.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.11.2012 зазначену постанову суду першої інстанції скасовано; позов задоволено; визнано протиправним та скасовано оспорюване податкове повідомлення-рішення. У прийнятті цієї постанови суд апеляційної інстанції виходив з того, що фіктивність реєстрації контрагента позивача не є свідченням безтоварності спірних операцій, тоді як валові витрати було сформовано Товариством на підставі належним чином оформлених первинних документів, що містять необхідні відомості про зміст господарської операції.

Посилаючись на невідповідність висновків апеляційного суду положенням чинного законодавства та дійсним обставинам справи, ДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову окружного адміністративного суду міста Києва як помилково скасовану.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги ДПІ з урахуванням такого.

Як вбачається з установлених судами обставин справи, ДПІ було проведено планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2008 по 31.03.2011.

За наслідками цієї перевірки податковим органом було складено акт від 14.09.2011 № 9369/23-11/25284783 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.10.2011 № 0004002311, згідно з яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 4 775 620 грн. (у тому числі 3 932 588 грн. за основним платежем та 843 032 грн. за штрафними санкціями).

Підставою для цього донарахування стало невизнання податковим органом права позивача на формування валових витрат за операціями з придбання у ТОВ «Компанія «САВДО» різних видів робіт та послуг (у тому числі субпідрядних та монтажних робіт, бухгалтерських послуг, послуг з технічного забезпечення телевізійної трансляції, робіт з розширення функціональних можливостей програмного забезпечення, послуг із залучення клієнтів для суб'єктів підприємницької діяльності тощо).

При цьому ДПІ посилається на наявність ознак анонімного контрагента у діяльності цього постачальника (засновник та директор якого ОСОБА_2 заперечує свою причетність до реєстрації та діяльності названого товариства, не підписував складені від його імені первинні документи та не уповноважував інших осіб на відповідне підписання).

Крім того, податкова інспекція зазначає, що у ТОВ «Компанія «САВДО» були відсутні необхідні умови як для провадження реальної підприємницької діяльності, так і для виконання спірних операцій в силу відсутності основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів та трудових ресурсів.

На підставі цього ДПІ зазначає, що складені від імені ТОВ «Компанія «САВДО» первинні документи не є достовірними, не підтверджують фактичного виконання спірних операцій з поставки робіт та послуг в адресу позивача, а відтак не можуть бути підставою для формування Товариством даних податкового обліку (зокрема, валових витрат).

Згідно з визначенням, що міститься у пункті 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (який діяв на час виникнення спірних правовідносин), валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

В силу вимог підпункту 5.2.1 пункту 5.2 цієї ж статті Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Абзацом четвертим підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

З наведених законодавчих положень вбачається, що витрати платника, які зменшують базу оподаткування податку на прибуток, мають бути реально понесеними, документально підтвердженими, а документи на обґрунтування таких витрат повинні містити повну та достовірну інформацію про учасників та умови господарських операцій.

Відмова в отриманні податкової вигоди за наявності у документах платника недостовірних та суперечливих відомостей є податковим ризиком. У цілях підтвердження обґрунтованості заявлених податкових вигод має бути встановлений їх об'єктивний предметний зв'язок з фактами та результатами реальної підприємницької або іншої економічної діяльності, що слугує підставою для висновку про достовірність первинних документів, у тому числі й відносно учасників та умов господарських операцій.

Слід також зазначити, що обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованих валових витрат первинними документами покладається на платника, позаяк саме він виступає суб'єктом, що зменшує оподатковуваний доход на суму витрат при визначенні податку на прибуток.

У справі, що переглядається, податковою інспекцією встановлені та документально підтверджені наступні обставини: недостовірність відомостей у поданих позивачем первинних документах про директора постачальника, відсутність необхідних умов для досягнення результатів виконання спірних операцій в силу відсутності персоналу, основних засобів, виробничих активів.

У матеріалах справи відсутні докази залучення спірним постачальником третіх осіб для виконання своїх зобов'язань перед Товариством.

Наведені обставини були оцінені судом першої інстанції у контексті перевірки реальності розглядуваних господарських операцій з поставки ТОВ «Компанія «САВДО» робіт та послуг позивачеві.

За наслідками такої оцінки суд першої інстанції дійшов вмотивованого висновку про те, що подані Товариством первинні документи на обґрунтування права формування валових витрат не відповідають вимогам чинного законодавства, не можуть слугувати підставою для внесення відповідних записів до бухгалтерського обліку та, відповідно, не можуть враховуватися Товариством при формуванні даних податкового обліку.

Доводи позивача про те, що на час виконання розглядуваних операцій його контрагент (ТОВ «Компанія «САВДО») був зареєстрований в установленому порядку та не мав дефектів у правовому статусі, цілком об'єктивно були відхилені судом першої інстанції. Адже платник податку повинен був розумним та обачливим при виборі контрагента. Перевірка наявності у постачальника державної реєстрації та реєстрації у податковому органі не характеризує підприємство як добросовісного платника, що має ділову репутацію, як конкурентоспроможну особу на ринку відповідних товарів, що діє через уповноважену особу, яка представляє інтереси підприємства. Отже, заходи, спрямовані на отримання витягу з Єдиного державного реєстру та інших документів реєстраційного характеру, не є достатніми, позаяк отримані платником відомості не дозволяють кваліфікувати контрагента як добросовісного партнера, що гарантує виконання своїх зобов'язань через уповноважених представників. Позивачем під час розгляду справи не представлено будь-яких доказів на підтвердження того, що він перевірив повноваження осіб, які діяли від імені його контрагента, ідентифікував осіб, що підписували документи від імені ТОВ «Компанія «САВДО».

Несприятливі наслідки недостатньої обережності у підприємницькій діяльності покладаються на особу, якою укладено відповідні правочини, та не можуть бути перенесені на бюджет шляхом зменшення податкових зобов'язань. У випадку недобросовісності контрагентів покупець несе ризик своєї бездіяльності не лише по виконанню господарсько-правових зобов'язань, але і в рамках податкових правовідносин, позаяк в силу вимог податкового законодавства позбавляється можливості скористатися пільговим порядком обчислення бази оподаткування у зв'язку з відсутністю належним чином оформлених первинних документів.

З урахуванням викладеного суд першої інстанції цілком обґрунтовано відмовив у позові Товариства.

Між тим, апеляційний суд, приймаючи рішення про задоволення позову, послався на те, що реальність виконання спірних господарських операцій підтверджена документально. При цьому апеляційним судом не було встановлено нових обставин, як і не було досліджено будь-яких нових доказів. Фактично апеляційний суд надав іншу юридичну оцінку обставинам справи, встановленим судом першої інстанцій, без належного мотивування причин цього.

В силу вимог частини першої статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Оцінка судом доказів на своїм внутрішнім переконанням не означає допустимості їх необґрунтованої оцінки, при якій змістовно тотожні обставини отримують діаметрально протилежне тлумачення, без зазначення причин для цього. Така оцінка обставин справи не може бути визнана об'єктивною. У даному разі зі змісту постанови суду апеляційної інстанції не вбачаються мотиви, що давали йому законні підстави для іншої оцінки фактичних обставин зі спору у порівнянні із судом першої інстанції.

В силу статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції вправі скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

За таких обставин, керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 226, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби задовольнити.

2. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 07.11.2012 у справі № 2а-1888/12/2670 скасувати.

3. Постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 03.04.2012 у справі № 2а-1888/12/2670 залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько