Ухвала

від 02.04.2014 по справі 2а-16586/10/2070

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 квітня 2014 року м. Київ К/9991/47329/11

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові (далі - СДПІ)

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.03.2011

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.07.2011

у справі № 2-а-16586/10/2070

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім" ВАТ "Харківський тракторний завод" (далі - Товариство)

до СДПІ

про скасування податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 23.03.2011, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.07.2011, позов задоволено; скасовано податкові повідомлення-рішення від 23.09.2010 № 0000320840/0, від 21.10.2010 № 0000320840/1 та від 29.12.2010 № 0000320840/2 у зв'язку з їх протиправністю.

Посилаючись на невідповідність висновків судів положенням підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», СДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалені у справі судові акти попередніх інстанцій та повністю відмовити у задоволенні позовних вимог Товариства.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційних вимог СДПІ з урахуванням такого.

Судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що підставою для прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень, згідно з якими позивачеві було визначено суму завищення бюджетного відшкодування з ПДВ за червень 2010 року в розмірі 36344 грн., став висновок податкового органу про необхідність виключення зі складу податкового кредиту Товариства суми ПДВ, сплаченої ним у ціні придбаного трактора ХТЗ-17221 (заводський номер 1441), у зв'язку з відсутністю факту використання цього товару у господарській діяльності платника.

Так, податкова інспекція зазначає, що за операцією з купівлі вказаного трактору позивач відобразив у складі податкового кредиту ПДВ у сумі 36344 грн.; в подальшому цей трактор було передано позивачем як комітентом на реалізацію комісіонеру - товариству з обмеженою відповідальністю «Харківагротехніка»; ухвалою господарського суду Харківської області від 15.03.2010 зазначеного контрагента визнано банкрутом та відкрито щодо нього ліквідаційну процедуру; у зв'язку з тим, що комісіонер до часу його ліквідації не виконав свої зобов'язання з реалізації спірного трактора перед позивачем останній списав цей товар за актом від 30.04.2010.

Як випливає з визначення, що міститься у пункті 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (який діяв на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 названого Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За змістом підпункту 7.2.6 пункту 7.2 цієї ж статті Закону підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, що видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

В силу вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї ж статті Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З наведених законодавчих положень вбачається, що підставою виникнення у платника права на податковий кредит є здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку (зокрема, податковими накладними).

Судами встановлено, що Товариство виконало усі наведені вимоги, необхідні для формування податкового кредиту. При цьому слід наголосити, що підпункт 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону вимагає наявність наміру у платника використати придбаний товар у господарській діяльності, а не власне таке використання. Суди з'ясували, що метою придбання Товариством спірного трактору було його використання у господарській діяльності позивача шляхом подальшого перепродажу, що податковим органом не заперечується. Фактично при провадженні господарської діяльності у позивача відбулася втрата цього майна з незалежних від позивача причин.

У той же час податкове законодавство, що регулює розглядувані правовідносини, не містить положень, які вимагають коригування сформованого податкового кредиту у зв'язку з вибуттям, втратою товару у процесі провадження господарської діяльності.

Оскільки вибуття товарно-матеріальних цінностей у результатів нестачі, втрати, псування не змінює первісної мети їх придбання, то у податкової інспекції відсутні правові підстави для висновку про порушення Товариством правил формування податкового кредиту та, відповідно, для виключення ПДВ з податкового кредиту позивача.

Наведене обумовлює правильність висновку судів про незаконність відмови СДПІ у відшкодуванні позивачеві оспорюваної суми ПДВ за спірними податковими повідомленнями-рішеннями та про необхідність їх скасування.

За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги СДПІ та для скасування оскаржуваних судових рішень попередніх судових інстанцій відсутні.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 220, 220 1 , 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові відхилити.

2. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.03.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.07.2011 у справі № 2-а-16586/10/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько