Постанова

від 01.04.2014 по справі 927/483/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" квітня 2014 р. Справа№ 927/483/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Руденко М.А.

суддів: Дідиченко М.А.

Пономаренка Є.Ю.

при секретарі: Дяченко Р.Г.

за участю представників сторін:

від позивача: Ларінова О.О. (за довіреністю);

від відповідача : не з'явився

від третьої особи : Іванів А.Р. ( за довіреністю )

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит"

на рішення Господарського суду Чернігівської області від 14.11.2013р.

у справі № 927/483/13 (Суддя: Івченко С.М.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Соммас"

до Публічного акціонерного товариства "Бобровицький молокозавод"

третя особа на стороні позивача Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та кредит"

про визнання права вимоги.

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2013р. Публічне акціонерне товариство "Соммас" звернулось до господарського суду з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Бобровицький молокозавод" про визнання за ПАТ «Соммас» право вимоги грошових коштів у сумі 25 106 500 грн. до ПАТ «Бобровицький молокозавод» за договором про мультивалютну кредитну лінію № 951м-01-05 від 22.04.2005 року, укладеним між ТВО «Банк «Фінанси та Кредит» і ВАТ «Бобровицький молокозавод» та за договором мультивалютну кредитну лінію №1006м-01-05 від 16.09.2005 р., укладеним між ТОВ «Банк Фінанси та Кредит» і ВАТ «Бобровицький молокозавод».

У листопаді 2013 року Публічне акціонерне товариство "Соммас" надало до господарського суду міста Києва заяву про уточнення позовних вимог, в якому останній просить визнати за ПАТ «Соммас» право вимоги грошових коштів в сумі 24 809 192,04 грн. до ПАТ "Бобровицький молокозавод" за Договором про мультивалютну кредитну лінію №951м-01-05 від 22.04.2005 року, укладеним між ТОВ «Банк Фінанси та Кредит» і ВАТ "Бобровицький молокозавод".

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 14.11.2013р. по справі № 927/489/13 позов задоволено повністю. Визнано за Публічним акціонерним товариством "Соммас" право вимоги грошових коштів у сумі 24 809 192, 04 грн., до Публічного акціонерного товариства "Бобровицький молокозавод" за договором про мультивалютну кредитну лінію № 951м-01-05 від 22.04.2005 року, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю "Банк "Фінанси та Кредит" і Відкритим акціонерним товариством "Бобровицький молокозавод".

Обґрунтовуючи рішення суд першої інстанції зазначив, що ПАТ «Соммас» здійснено погашення боргу ПАТ "Бобровицький молокозавод" , який виник згідно договору про мультивалютну кредитну лінію № 951М-01-05 від 22.04.2005 року шляхом передачі належного йому Єдиного майнового комплексу, ПАТ «Банк Фінанси та Кредит», а тому позовні вимоги про визнання права вимоги від ПАТ "Бобровицький молокозавод" грошових коштів у сумі 24809192,04 грн. підлягають задоволенню.

Не погоджуючись з рішення суду, ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення господарського суду Чернігівської області від 14.11.2013 року № 927/483/13 від скасувати, та прийняти нове рішення, яким в позові ПАТ "Соммас" відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, скаржник зазначає, що судом першої інстанції не було взято до уваги, те, що рішенням господарського суду міста Києва від 22.04.2013 рок у справі 910/2303/13, яке набрало законної сили після його перегляду судом апеляційної інстанції, встановлено, що 01.07.2009 року ПАТ «Банк Фінанси та Кредит» набуло у власність Єдиний майновий комплекс підприємства ПАТ «Соммас» в порядку звернення стягнення за Договором іпотеки № 158ЦИК/0606 від 21.06.2006 року за вартістю 9 890 195,00 грн. в рахунок часткового погашення заборгованості на вказану суму за Договором кредитної лінії №1006М-01-05 від 16.09.2005 року. Таким чином, судом першої інстанції не було взято до уваги рішення господарського суду міста Києва у справі № 910/2303/13, тому не вірно встановлено, що ПАТ «Соммас» має право вимоги до ПАТ "Бобровицький молокозавод" по договору про мультивалютну кредитну лінію №951м-01-05 від 22.04.2005 року на суму 24 809 192,04 грн., так як у справі № 910/2303/13 встановлено, що ПАТ «Банк Фінанси та Кредит» звернув стягнення по іншому кредитному договору -№1006м-01-05 від 16.09.2005 року, а вартість предмета іпотеки станом на 01.07.2009р. становила 9 890 195,00 грн.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.12.2013р. було прийнято до розгляду апеляційну скаргу ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" та призначено справу до розгляду.

В подальшому розгляд справи декілька разів відкладався.

29.01.2014 року через відділ документального забезпечення суду від представника ПАТ «Соммас» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду Чернігівської області від 14.11.2013 року без змін.

01.04.2014 року представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, як свідчать матеріали справи, про час та місце розгляду справи всі представники були повідомлені належним чином.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Інформаційний лист Вищого господарського суду від 13.08.2008 р. № 01-8/482 із змінами станом на 29.06.2010 року „Про деякі питання застосування нори Господарського процесуального кодексу України").

Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, судова колегія вважає можливим розглянути справу у відсутності представника відповідача, за наявними у справі доказами

Представник позивача, у судовому засідання заперечив проти вимог апеляційної скарги, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Представник третьої особи, підтримав вимоги своєї апеляційної скарги, просить її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, в задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як було встановлено судом першої інстанції, та підтверджується матеріалами справи, 21.06.2006 року на забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором №1006М-01-05 між позивачем, як іпотекодавцем, та ПАТ «Банк Фінанси та Кредит», іпотекодержателем, був укладений договір іпотеки №1581ЦИК/0606 Єдиного майнового комплексу.

Згідно договору іпотеки ПАТ "СОММАС" передало в іпотеку ПАТ "Банк "Фінанси та кредит" Єдиний майновий комплекс, що знаходиться за адресою: Київська обл., м. Миронівка, вул. Чкалова,124 за узгодженою вартістю предмета іпотеки - 31825890грн..

До вказаного договору у подальшому вносились зміни договорами від 20.04.07р., від 18.05.07р., від 14.06.07р., від 26.10.07р., від 09.09.08р., які є невід'ємними частинами договору іпотеки.

ПАТ "Банк "Фінанси та кредит" було направлено на адресу позичальника-ПАТ "Бобровицький молокозавод" та майнового поручителя- ПАТ "СОММАС" письмову вимогу від 26.05.2009р. № 2-131100/5156 про дострокове повернення кредитних коштів та сплати процентів на суму 11025160,80грн. та 5028424,56 доларів США.

23.11.2012р. ПАТ "Банк "Фінанси та кредит" направив ПАТ "СОММАС" письмову вимогу №1-131110/10986 про передання майна власнику (банку) у строк до 28.11.2012р., у відповідь на яку письмовою заявою №100 від 30.11.2012р. ПАТ "СОММАС" визнав право власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем та підтвердив свою готовність здійснити фактичну передачу зазначеного майна банку.

Спір виник на підставі того, що у зв'язку з виконанням зобов'язань перед банком, ПАТ "СОММАС" направив на адресу ПАТ "Бобровицький молокозавод" повідомлення про набуття регресної вимоги №19 від 25.03.2013р., на яке листом від 02.04.13р. № 53 ПАТ "Бобровицький молокозавод" повідомив, що не визнає прав ПАТ "СОММАС" як кредитора за кредитними договорами, у зв'язку з чим позивач і звернувся з даним позовом до господарського суду. Позивач в позові, з урахуванням уточнення позовних вимог, просив визнати його права вимагати грошових коштів від ПАТ "Бобровицький молокозавод" у сумі 24809192,04грн. (що визнана в межах справи про банкрутство як сума кредиторських вимог банку) на підставі договору № 951м-01-05 про мультивалютну кредитну лінію від 22.04.2005р.

Задовольняючи позовні вимоги, судом першої інстанції було встановлено, що в рахунок погашення зобов'язань ПАТ "Бобровицький молокозавод" за договорами про мультивалютну кредитну лінію № 951М-01-05 від 22.04.2005 року ПАТ"СОММАС" передав ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" предмету іпотеки , а оформлення цього здійснено згідно вимоги банку від 23.11.2012 року та заяви ПАТ"СОММАС" від 30.11.2012 року.

Проте колегія суддів, не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ст. 36 Закону України "Про іпотеку" сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

Статтею 37 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Відповідно до частини 3 вказаної статті Закону України "Про іпотеку", іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов'язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

Статтею 328 Цивільного кодексу України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 346 Цивільного кодексу України право власності припиняється, у разі звернення стягнення на майно за зобов'язаннями власника.

Згідно вимог ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна має право пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ст. 387 Цивільного кодексу України закріплено право власника витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду м.Києва від 22.04.2013 року у справі №910/2303/13 ( а.с. 4-37 том 2), яке залишено без змін відповідно до постанови Київського апеляційного господарського суду від 21.08.2013 року (а.с. 74-77 том 2), встановлено, що ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» було звернуто стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за договором про мультивалютну кредитну лінію М1006М-01- 05 від 16.09.2005 року; вартість предмету іпотеки за Договором іпотеки №1581ЦИК/0606 Єдиного майнового комплексу етапом на момент звернення стягнення становила 9 890 195, 00 грн.

Право позивача зі зверненням до відповідача з регресними вимогами по дані справі, є похідним та залежним від всіх вищезазначених умов, підстав та обставин виконання Публічний акціонерним товариством «СОММАС» зобов'язань за Договором іпотеки №1518ЦИК/0606.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов хибного висновку, що Банк звернув стягнення на Майно в рахунок погашення заборгованості по Договору №951м-01-05, а не №1006М-01-05, у сумі, що відповідає заявленій позивачем вартості майна - 24 809 192,04 грн, а не 9 890 195, 00 грн, а момент стягнення 23.11.2012 року , а не 01.07.2009 року, яке це було встановлено рішенням Господарського суду м.Києва від 22.04.2013 року у справі № 910/2303/13

З огляду на вищезазначене, висновки суду першої інстанції щодо звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за договором про мультивалютну кредитну лінію №951м-01-05, щодо вартості предмету іпотеки на момент звернення стягнення та відповідно твердження щодо суми заборгованості, яка була погашена за рахунок звернення стягнення с безпідставними, оскільки прямо суперечать фактам, які були встановлені господарським судом.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку, що банк звернув стягнення в рахунок погашення заборгованості за договором про мультивалютну кредитну лінію №951м-01-05 від 22.04.2005року. Оскільки, банк звернув стягнення в рахунок погашення заборгованості за договором №1006М-01-05 від 16.09.2005 року

Не відповідає дійсності також висновок суду першої інстанції, про звернення стягнення банком відбулося 23.11.2013 року відповідно до вимоги банку до ПАТ «СОММАС» про передання майна.

Так, статтею 16 ЦК України передбачений такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів як припинення дії, що порушує право. У зв'язку з цим, банк 23.11.2012 року (а.с. 59-73 том 1) звернувся до ПАТ «СОММАС» про негайне, до 28 листопада 2012 року передання йому належного на праві власності майна, оскільки вважав, що право власності виникло у банку у зв'язку з закінченням звернення стягнення на предмет іпотеки в 2009 році, а дії ПАТ «СОММАС» порушують його право власності на об'єкт.

Вимога банку та заява ПАТ «СОММАС» про визнання права власності банку на об'єкт не можуть вважатися як звернення стягнення на майно чи трактуватися для встановлення іншого моменту набуття права власності, оскільки банк звернув стягнення на об'єкт у встановленому законом порядку в 2009 році. Банк звернувся з вимогою про передання майна власнику для захисту свого права власності, яке виникло раніше.

Посилання суду першої інстанції, на рішення господарського суду м.Києва у справі №910/3156/13 (а.с. 111-114 том 2) є безпідставним, оскільки в межах даної справи розглядалось питання про відшкодування шкоди, а не про підстави, обставини та порядок звернення стягнення банком та відповідно набуття останнім права власності на майно. Вказане ж було предметом розгляду справи №910/2303/13, в межах якої було встановлено, що звернення стягнення відбулося 01.07.2009 року в рахунок погашення заборгованості за Договором №1006М-01-05 від 16.09.2005 рок, а не будь -яким іншим.

Окрім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч.2 ст. 556 ЦК України до поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі і ті, що забезпечували його виконання. Отже , поручитель, як новий кредитор у зв'язку з виконанням ним зобов'язання може звернутись до основного боржника з позовом про стягнення коштів, в межах виконаного зобов'язання, надавши при цьому документи , які підтверджують виконання.

Отже, місцевий господарський суд при прийнятті оскарженого рішення наведеного не врахував, не повністю з'ясував обставини, що мають значення для справи натомість, виходячи з наявних в матеріалах справи доказів, виніс помилкове рішення.

Відповідно до ст. 104 ГПК України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 101 Господарського процесуального кодексу апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга є обґрунтованою і підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення господарського суду Чернігівської області від 14.11.2013р. підлягає скасуванню.

Керуючись ст. ст. 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" на рішення господарського суду Чернігівської області від 14.11.2013р. у справі № 927/483/13 задовольнити.

Рішення господарського суду Чернігівської області від 14.11.2013р. у справі № 927/483/13 скасувати.

В позові відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "СОММАС" ( код ЄДРПОУ 20594929, вул. Чкалова, 124, м. Миронівка, Миронівський район, Київська область,08800) на користь Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит"( код ЄДРПОУ 09807856, м.Київ, вул.Артема, 60, 04050) судовий збір у розмірі 573,50 грн. за подачу апеляційної скарги.

Видачу наказу доручити господарському суду Чернігівської області.

Матеріали справи №927/483/13 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя М.А. Руденко

Судді М.А. Дідиченко

Є.Ю. Пономаренко