Постанова

від 08.04.2014 по справі 910/23515/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" квітня 2014 р. Справа№ 910/23515/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Баранця О.М.

суддів: Калатай Н.Ф.

Пашкіної С.А.

при секретарі Майданевич Г.А.

за участю

представників сторін : від позивача - Іванова Х.О.,Шинка О.І.,Кулагін Р.Є.

від відповідача - Васійчук Л.Ф.

розглянувши апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Київтрансгаз"

на рішення господарського суду м. Києва від 13.02.2014 року.

у справі №910/23515/13 (Суддя Кирилюк Т.Ю.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Автокомп Сервіс"

до публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз"

в особі філії "Управління магістральних газопроводів

"Київтрансгаз"

про стягнення 63632, 21 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м. Києва від 13.02.2014 року позов задоволено частково.

Стягнуто з публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" (01021, м. Київ, Кловський узвіз, будинок 9/1, ідентифікаційний код 30019801) в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Київтрансгаз" (03065, м. Київ, пр. Комарова, 44, ідентифікаційний код 23517243) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Автокомп Сервіс" (01054, м. Київ, вулиця Дмитрівська, будинок 26, квартира 44, ідентифікаційний код 34694129) 36177 (тридцять шість тисяч сто сімдесят сім) грн. 41 коп. - основного боргу, 1741 (одна тисяча сімсот сорок одна) грн. 41 коп. - пеня, 987 (дев'ятсот вісімдесят сім) грн. 35 коп. - 3 % річних, 1712 (одна тисяча сімсот дванадцять) грн. 43 коп. - витрати по сплаті судового збору, 1 613 (одна тисяча шістсот тринадцять) грн. 37 коп. - витрат на оплату послуг адвоката.

В іншій частині в позові відмовлено.

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 13.02.2014 року по справі №910/23515 13 в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства «УКРТРАНСГАЗ» в особі філії Управління магістральних газопроводів «КИЇВТРАНСГАЗ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОКОМП СЕРВІС» 36 177,41 грн. - основного боргу, 1 741,41 грн. - пені, 987,35грн. - 3% річних. 1 712,43 грн. - витрат по сплаті судового збору та 1 613,37 грн. - витрат на оплату послуг адвоката.

Прийняти в скасованій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОКОМП СЕРВІС» до Публічного акціонерного товариства «УКРТРАНСГАЗ» в особі філії Управління магістральних газопроводів «КИЇВТРАНСГАЗ» про стягнення 36 177,41 грн. - основного боргу, 1 741,41 грн. - пені, 987,35грн. - 3% річних, 1 712,43 грн. -витрат по сплаті судового збору та 1 613,37 грн. - витрат на оплату послуг адвоката - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОКОМП СЕРВІС» на користь Публічного акціонерного товариства «УКРТРАНСГАЗ» в особі філії «Управління магістральних газопроводів «КИЇВТРАНСГАЗ» судовий збір в розмірі 913,50 грн. за подання апеляційної скарги.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.03.2014 року апеляційну скаргу прийнято до провадження. Розгляд справи призначено до розгляду.

Представником позивача подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивачем та Відповідачем 18.05.2012 року укладено договір № 1205000481, відповідно до якого Позивач зобов'язався надати послуги з технічного обслуговування і ремонту пасажирських автомобілів Відповідача, а останній сплатити їх вартість.

Статтею 837 Цивільного Кодексу України визначено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до пункту 2.1 договору № 1205000481 від 18.05.2012 року загальна вартість послуг визначається виходячи з вартості фактично наданих та прийнятих послуг, оформлених актами здачі-приймання наданих послуг (виконаних робіт), але не може бути більше 277 000, 00 грн.

Надання Позивачем послуг з технічного обслуговування та ремонту автомобілів Відповідача у період з вересня 2012 року по травень 2013 року підтверджено наданими суду актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0001517 від 12.09.2012 року, № ОУ-0002072 від 20.11.2012 року, № ОУ-0000161 від 22.01.2013 року, № ОУ-0000232 від 07.02.2013 року, № ОУ-0000351 від 25.02.2013 року, № ОУ-0000505 від 13.03.2013 року, № ОУ-0000515 від 14.03.2013 року, №ОУ-0000516 від 14.03.2013 року, № ОУ-0000558, № ОУ-0000559 від 18.03.2013 року, № ОУ-0000511 від 19.03.2013 року, № ОУ-0000602 від 28.03.2013 року, №ОУ-0000678 від 09.04.2013 року, № ОУ-0000710 від 15.04.2013 року, №ОУ-0000859 від 26.04.2013 року, №АС-00000004 від 15.05.2013 року, № АС-13000966, № АС-13001004, № АС-13000967, № АС-13001006, № АС-13001005 від 17.05.2013 року (копії залучені до матеріалів справи), підписані Відповідачем без заперечень та зауважень щодо якості та строків виконання робіт.

Відповідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, наявними доказами у справі підтверджено належне виконання Позивачем своїх зобов'язань за договором № 1205000481 від 18.05.2012 року на суму 54579, 13 грн.

Крім того, Позивач, на підтвердження виконання умов договору № 1205000481 від 18.05.2012 року надав суду акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000155 від 22.01.2013 року, № ОУ-0000504 від 13.03.2013 року, № АС-13000950 від 14.05.2013 року, № АС-13000948 від 15.05.2013 року.

Відповідно до зазначених актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) складених виконавцем-Позивачем, загальна вартість робіт зазначена в сумі 6 026, 04 грн.

Доказом направлення актів Позивач надав повідомлення про вручення поштового відправлення від 01.11.2013 року.

Дослідивши акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000155 від 22.01.2013 року, № ОУ-0000504 від 13.03.2013 року, № АС-13000950 від 14.05.2013 року, № АС-13000948 від 15.05.2013 року на суму 6026,04 грн., встановлено, що вони підписані лише Позивачем. Зі сторони Відповідача зазначені акти не підписані. Докази мотивованої письмової відмови Відповідачем від їх підписання суду не надано.

Враховуючи вищевикладене, можливо дійти висновку, що Позивачем були надані послуги з технічного обслуговування та ремонту автомобілів на загальну суму 60605,17 грн. (за період з вересня 2012 року по травень 2013 року).

Згідно пункту 3.1 договору № 1205000481 від 18.05.2012 року оплата за надані послуги здійснюється на підставі актів здачі-приймання наданих послуг (виконаних робіт) в строк не пізніше 60 календарних днів з дати їх підписання уповноваженими представниками сторін.

Відповідач несвоєчасно розрахувався за надані послуги з технічного обслуговування та ремонту автомобілів та допустив виникнення заборгованості, яка на момент звернення Позивача до суду з позовом склала 60605, 17 грн.

З наданих представником Відповідача копій платіжних доручень № 2863, №2864 від 07.02.2014 року, № 2463 від 30.01.2014 року, № 2462 від 30.01.2014 року, № 6451 від 26.12.2013 року № 6415 від 25.12.2013 року та № 6045 від 12.12.2013 року вбачається, що Відповідач після порушення провадження у справі частково сплатив суму основного боргу у розмірі 24427, 76 грн., заборгованість складає 36177, 41 грн.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно статті 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Оскільки факт виконання робіт підтверджується матеріалами справи, встановлений строк остаточного розрахунку сплинув, а доказів оплати виконаних робіт Відповідачем у повному обсязі не надано, позовна вимога про стягнення з Відповідача основного боргу підлягає частковому задоволенню у розмірі 36177,41 грн.

Під час розгляду справи судом першої інстанції встановлено, що Відповідач вчинив господарське правопорушення, яке полягало у невиконанні прийнятих на себе зобов'язань за господарським договором в частині сплати коштів за надані послуги.

Статті 216-218 Господарського кодексу України та стаття 611 Цивільного кодексу України передбачають, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими, зокрема, є сплата неустойки.

Згідно статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відповідачем не надано суду будь-яких підтверджень того, що неналежне виконання господарського зобов'язання сталось не з його вини.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пунктом 7.6 договору № 1205000481 від 18.05.2012 року встановлено, що за порушення строку розрахунку Відповідач сплачує пеню у розмірі облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення від вартості неоплачених послуг, але не більше 5 % від суми неоплачених послуг.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій (неустойка, штраф, пеня) за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Оскільки акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000155 від 22.01.2013 року, № ОУ-0000504 від 13.03.2013 року, № АС-13000950 від 14.05.2013 року, № АС-13000948 від 14.05.2013 року від 15.05.2013 року направлені Відповідачу 01.11.2013 року та враховуючи пункт 3.1 договору № 1205000481 від 18.05.2012 року, вимога про стягнення пені за період з 11.11.2012 року по 28.11.2013 року (окремо по кожному акту) підлягає частковому задоволенню у розмірі 1741, 41 грн.

Колегія суддів вважає, що відповідач мав всі можливості подати заяву про застосування позовної давності до суду першої інстанції. Тому, вимога про застосування позовної давності до вимог про стягнення неустойки задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000155 від 22.01.2013 року, № ОУ-0000504 від 13.03.2013 року, № АС-13000950 від 14.05.2013 року, № АС-13000948 від 14.05.2013 року від 15.05.2013 року направлені Відповідачу 01.11.2013 року та враховуючи пункт 3.1 договору № 1205000481 від 18.05.2012 року, вимога про стягнення 3 % річних підлягає частковому задоволенню у розмірі 987, 35 грн.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України до складу судових витрат входить, зокрема, оплата послуг адвоката. На підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України оплата послуг адвоката розподіляється між сторонами залежно від результатів розгляду справи. Питання про розподіл господарських витрат, включаючи витрати на адвоката, має розглядатись водночас з розглядом справи, у якій ці послуги надавалися, що передбачено статтями 49, 84 Господарського процесуального кодексу України.

З вищенаведених статей вбачається, що до складу судових витрат у господарському судочинстві можуть включатись витрати на оплату послуг адвоката. Такий статус мають виключно особи, визначені у статті 2 Закону України "Про адвокатуру", зокрема, ті, хто одержав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та прийняв присягу адвоката України.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до угоди № 131023 від 23.10.2013 року вирішення питання стягнення заборгованості з Відповідача було доручено Позивачем адвокатській компанії "Бірк і Партнери". Згідно наказу № 19 від 01.12.1998 року адвокатської компанії "Бірк і Партнери" ОСОБА_6 призначено на посаду адвоката згідно штатного розпису. У судових засіданнях інтереси Позивача представляв Адвокат ОСОБА_6 (адвокатське свідоцтво НОМЕР_1).

Таким чином, у даному випадку сума витрат на юридичні послуги може бути віднесена до складу судових витрат у розумінні статті 44 Господарського процесуального кодексу України, тому заперечення Відповідача з приводу того, що Позивачем не підтверджено понесення витрат на оплату послуг адвоката до уваги судом не приймаються.

Враховуючи вищевикладене, вимога про стягнення витрат на оплату послуг адвоката є обґрунтованою та підлягає частковому задоволенню у розмірі 1613,37 грн. (пропорційно розміру задоволених позовних вимог).

Після винесення судом першої інстанції ухвали про прийняття позовної заяви до провадження борг в розмірі 24427,76 грн. було сплачено, а відтак колегія суддів вважає, що провадження у справі №910/23515/13 на підставі п. 1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України в частині стягнення 24427,76 грн. слід припинити за відсутності предмету спору. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Тож, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає зміні.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду м. Києва від 13.02.2014 року у справі №910/23515/13 змінити і викласти резолютивну частину рішення у наступній редакції.

Провадження у справі №910/23515/13 припинити на підставі п. 1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України в частині стягнення 24427,76 грн. за відсутністю предмету спору.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" (01021, м. Київ, Кловський узвіз, будинок 9/1, ідентифікаційний код 30019801) в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Київтрансгаз" (03065, м. Київ, пр. Комарова, 44, ідентифікаційний код 23517243) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Автокомп Сервіс" (01054, м. Київ, вулиця Дмитрівська, будинок 26, квартира 44, ідентифікаційний код 34694129) 36177 (тридцять шість тисяч сто сімдесят сім) грн. 41 коп. - основного боргу, 1741 (одна тисяча сімсот сорок одна) грн. 41 коп. - пеня, 987 (дев'ятсот вісімдесят сім) грн. 35 коп. - 3 % річних, 1712 (одна тисяча сімсот дванадцять) грн. 43 коп. - витрати по сплаті судового збору, 1 613 (одна тисяча шістсот тринадцять) грн. 37 коп. - витрат на оплату послуг адвоката.

В іншій частині в позові відмовити.

2. Видачу наказу доручити господарському суду м. Києва.

3. Справу № 910/23515/13 повернути до господарського суду м. Києва.

4. Копію постанови направити сторонам.

Головуючий суддя О.М. Баранець

Судді Н.Ф. Калатай

С.А. Пашкіна

Повний текст постанови складено 08.04.2014 року.