Постанова

від 19.06.2014 по справі 910/23515/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2014 року Справа № 910/23515/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя Судді:Борденюк Є.М., Вовк І.В., Могил С.К. (доповідач) , розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Київтрансгаз" на рішення господарського суду міста Києва від 13.02.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.04.2014 у справі № 910/23515/13 господарського суду міста Києва за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Автокомп Сервіс" допублічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Київтрансгаз" простягнення 63 632, 21 грн., за участю представників: позивача:Пустовіт А.С., Кулагін Р.Є., відповідача:Васійчук Л.Ф.,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Автокомп Сервіс" звернулось з позовом до публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Київтрансгаз" про стягнення 63 632, 21 грн., з яких: 60 605, 17 грн. основного боргу, 1 937, 79 грн. пені, 1 089, 25 грн. 3% річних, а також із клопотанням про відшкодування за рахунок відповідача витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 1 621, 30 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 13.02.2014 позов частково задоволено. Стягнуто з відповідача 36 177, 41 грн. основного боргу, 1 741, 41 грн. пені, 987, 35 грн. 3% річних, 1 712, 43 грн. витрат з оплати судового збору, 1 613, 37 грн. витрат на оплату послуг адвоката. В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.04.2014 вказане рішення змінено, провадження у справі в частині стягнення 24 427, 76 грн. припинено на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України за відсутністю предмету спору; позов частково задоволено: стягнуто з відповідача 36 177, 41 грн. основного боргу, 1 741, 41 грн. пені, 987, 35 грн. 3% річних, 1 712, 43 грн. витрат з оплати судового збору, 1 613, 37 грн. витрат на оплату послуг адвоката; в іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаними судовими актами, відповідач подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Переглянувши оскаржені судові акти, заслухавши представників сторін, колегія суддів Вищого господарського суду України не знайшла підтвердження доводам про неправильне застосування судами норм матеріального або процесуального права та дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення вимог касаційної скарги, з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 18.05.2012 позивач (підрядник) та відповідач (замовник) уклали договір № 1205000481, відповідно до умов якого позивач зобов'язався надати послуги з технічного обслуговування і ремонту пасажирських автомобілів відповідача, а останній сплатити їх вартість.

Відповідно до пункту 2.1 договору, загальна вартість послуг визначається виходячи з вартості фактично наданих та прийнятих послуг, оформлених актами здачі-приймання виконаних робіт, але не може бути більше 277 000, 00 грн.

Згідно з пунктом 3.1 договору, оплата за надані послуги здійснюється на підставі актів здачі-приймання наданих послуг (виконаних робіт) в строк не пізніше 60 календарних днів з дати їх підписання уповноваженими представниками сторін.

Пунктом 7.6 договору передбачено, що за порушення строку розрахунку відповідач сплачує пеню у розмірі облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення від вартості неоплачених послуг, але не більше 5 % від суми неоплачених послуг.

Посилаючись на те, що відповідач станом на грудень 2013 року не сплатив вартість послуг, наданих протягом вересня 2012 - травня 2013 року, позивач звернувся до суду з цим позовом, в якому окрім суми заборгованості просив стягнути передбачену договором пеню, а також закріплені у ст. 625 Цивільного кодексу України 3% річних за весь час прострочення оплати.

Суди обох інстанцій дійшли висновку про доведеність позивачем факту надання послуг заявленою позивачем вартістю актами здачі-приймання виконаних робіт всього на суму 54 579, 13 грн., підписаними відповідачем без заперечень та зауважень щодо якості та строків виконання робіт.

Крім того судами визнано належними докази надання позивачем послуг вартістю 6 026, 04 грн., а саме, акти здачі-приймання виконаних робіт № ОУ-0000155 від 22.01.2013, № ОУ-0000504 від 13.03.2013, № АС-13000950 від 14.05.2013, № АС-13000948 від 15.05.2013, які направлені відповідачу 01.11.2013, однак за відсутності мотивованої відмови ним не підписані.

Відтак, встановивши факт часткової сплати боргу відповідачем після порушення провадження у даній справі, суд апеляційної інстанції припинив провадження у справі в частині стягнення 24 427, 76 грн., решту вимог про стягнення боргу задовольнив.

Водночас судами обох інстанцій стягнуто з відповідача на користь позивача 1 741, 41 грн. пені за період з 11.11.2012 по 28.11.2013 (окремо по кожному акту) на підставі п. 7.6 договору та ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, а також 987, 35 грн. 3% річних на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Також судами обох інстанцій встановлено, що позивачем доведено наявність підстав для стягнення з відповідача 1 613, 37 грн. вартості послуг адвоката у даній справі.

Колегія суддів погоджується з висновками судів, зробленими за результатом встановлення і належної оцінки всіх необхідних обставин, пов'язаних з заявленим позовом, на підставі правильного застосування норм матеріального права.

Щодо доводів касаційної скарги, суть яких зводиться до помилкового застосування судами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, а також неврахування спливу строку позовної давності до вимог про стягнення пені, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до угоди № 131023 від 23.10.2013, вирішення питання стягнення заборгованості з відповідача доручено позивачем адвокатській компанії "Бірк і Партнери". Згідно з наказом № 19 від 01.12.1998 адвокатської компанії "Бірк і Партнери", ОСОБА_7 призначено на посаду адвоката відповідно до штатного розпису. У судових засіданнях інтереси позивача представляв адвокат ОСОБА_7 (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю НОМЕР_1).

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, до складу судових витрат входить, зокрема, витрати на оплату послуг адвоката. На підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України оплата послуг адвоката розподіляється між сторонами залежно від результатів розгляду справи. Питання про розподіл господарських витрат, включаючи витрати на послуги адвоката, має розглядатись одночасно з розглядом справи, у якій ці послуги надавалися, що передбачено ст. 49, 84 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до п. 6.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21.02.2013 № 7 (із змінами і доповненнями), відшкодування витрат позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Таким чином, суди обох інстанцій дійшли правильного висновку про віднесення до складу судових витрат у розумінні ст. 44 Господарського процесуального кодексу України витрат на оплату послуг адвоката ОСОБА_7, та, з урахуванням розміру задоволених позовних вимог, правомірно стягнули з відповідача на користь позивача 1 613, 37 грн. витрат на оплату послуг адвоката.

Доводи заявника касаційної скарги щодо незастосування апеляційним господарським судом строків позовної давності про стягнення суми неустойки не приймаються колегією суддів Вищого господарського суду України до уваги, оскільки сторона у спорі, яка заявляє про сплив позовної давності, повинна довести неможливість подання відповідної заяви в суді першої інстанції, а відповідач, як зазначено апеляційним господарським судом, мав можливість подати до місцевого господарського суду заяву про застосування позовної давності.

Беручи до уваги викладене вище, постанова господарського суду апеляційної інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.04.2014 у справі № 910/23515/13 - без змін.

Головуючий суддя Борденюк Є.М.

Судді: Вовк І.В.

Могил С.К.