Рішення

від 02.04.2014 по справі 908/321/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 13/6/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.04.2014 Справа № 908/321/14

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Продімпорторг", м. Донецьк

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Век-Агро-Запоріжжя", м. Запоріжжя

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдєвроінвест", м. Донецьк

про стягнення 84 392,00 грн.

Суддя Серкіз В.Г.

Представники:

Від позивача: Звєрєва О.В., довіреність № б/н від 09.01.2014р., представник

Від відповідача: не з'явився

Від третьої особи: Звєрєва О.В., довіреність № б/н від 09.01.2014р., представник

Розглядається позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Продімпорторг" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Век-Агро-Запоріжжя" за участю Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдєвроінвест" (третя особа) про визнання незаконним невиконання ТОВ "Век-Агро-Запоріжжя" умов договору № 48/2009 від 22.09.2009р. та правочину про відступлення права вимоги від 09.07.2012р., а саме несплату заборгованості у розмірі 84 392,00 грн. та стягнення з 84 392,00 грн. основного боргу за договором відповідального зберігання № 48/2009 від 22.09.2009р.

Ухвалою суду від 06.02.2014р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 908/321/14, присвоєно справі номер провадження 13/6/14 та призначено судове засідання на 05.03.2014р.

Ухвалою суду від 07.02.2014р. Товариству з обмеженою відповідальністю "Продімпорторг" відмовлено в задоволені заяви про вжиття заходів щодо забезпечення позову.

Ухвалою суду від 25.02.2014р. повернуто апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Продімпорторг" на ухвалу господарського суду Запорізької області від 07.02.2014р. у справі № 908/321/14.

Ухвалою суду від 05.03.2014р. розгляд справи відкладено на 26.03.2014р., у зв'язку із заявою відповідача про відкладення розгляду справи та відсутністю представника третьої особи.

Ухвалою від 13.03.2014р. Товариству з обмеженою відповідальністю "Продімпорторг" відмовлено в задоволені заяви про вжиття заходів щодо забезпечення позову.

Ухвалою суду від 26.03.2014р. розгляд справи відкладено на 02.04.2014р., у зв'язку із неявкою представника відповідача.

За клопотанням представника позивача судовий розгляд справи проводився за допомогою засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до ст. 81-1 ГПК України.

02.04.2014р. справу розглянуто, спір вирішено, прийнято рішення у справі, вступну та резолютивну частини якого оголошено в судовому засіданні згідно із приписами ст. 85 ГПК України.

Представник позивача в судових засіданнях підтримав позовні вимоги, з підстав викладених у позовній заяві від 29.01.2014р. та просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Век-Агро-Запоріжжя" 84 392,00 грн. основного боргу за договором відповідального зберігання № 48/2009 від 22.09.2009р.

Представник третьої особи в судових засіданнях підтримав позовні вимоги позивача та просить суд задовольнити їх в повному обсязі.

Представники відповідача в судовому засіданні 05.03.2014р. проти позову заперечили в повному обсязі та просять суд застосувати строк позовної давності до вимог щодо стягнення заборгованості за договором відповідального зберігання № 48/2009 від 22.09.2009р. та відмовити в задоволені позовних вимог в повному обсязі.

В судові засідання 26.03.2014р. та 02.04.2014р. представники відповідача не з'являлись. Про дату, час та місце судового засідання відповідач був повідомлений належним чином ухвалою суду, але проігнорував виклик до суду. Клопотання про розгляд справи без його участі не надходило.

Згідно до п. 3.6 роз'яснень президії ВГСУ від 18.09.1997 р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" (з наступними змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місця знаходження юридичних осіб - учасників судового процесу.

Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами, якщо їх достатньо для вирішення спору по суті.

Відповідно до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Оскільки про час та місце судового розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином, суд вважає за можливе розглянути справу без участі його представника за наявними у справі матеріалами.

24.03.2014р. до суду надійшла заява про вжиття заходів щодо забезпечення позову від 19.03.2014р., в якій позивач просить суд накласти арешт на грошові кошти, що знаходяться на розрахункових рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю "Век-Агро-Запоріжжя" в будь-яких банківських установах.

Вказана заява позивача не суперечить законодавству (ст. 22 ГПК України) і не порушує нічиїх прав і охоронюваних законом інтересів. Тому заява приймається до розгляду.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

22.09.2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Век-Агро-Запоріжжя" (Зберігач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Трейдєвроінвест" (Поклажодавець) був укладений договір відповідального зберігання № 48/2009 (надалі - Договір), у відповідності до умов якого (п.1.1. договору), Поклажодавець передає, а Зберігач приймає на відповідальне зберігання з правом реалізації у низькотемпературних камерах «заморожені м'ясопродукти» (майно).

Відповідно до п. 2.1.4 Договору, Зберігач зобов'язаний за письмовою вимогою Поклажодавця повернути майно, яке знаходиться на зберіганні (всього або його частини) або сплатити його вартість відповідно до рахунку виставленого Поклажодавцем

Згідно із п. 2.2.2 Договору, Зберігач має право реалізувати майно, передане йому на зберігання за ціною, узгодженою із Поклажодавцем.

Поклажодавець має право вимагати від Зберігача повернути майно, яке знаходиться на зберіганні (всього або його частини) або сплатити його вартість відповідно до рахунку виставленого Поклажодавцем (п. 3.2.1 Договору).

Пунктом 4.1 Договору передбачено, що Зберігач несе відповідальність за збереження і цілісність майна з моменту передання майна на зберігання і підписання акту приймання-передачі і до моменту його повернення Поклажодавцеві з підписанням акту приймання-передачі. У випадку втрати (нестачі) або пошкодження майна, яке передане на зберігання, або його частини, Зберігач повинен відшкодувати Поклажодавцеві всі пов'язані з цим збитки в повному обсязі.

Відповідно до Договору відповідального зберігання № 48/2009 від 22.09.2009р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Трейдєвроінвест" поставило Товариству з обмеженою відповідальністю "Век-Агро-Запоріжжя" майно на загальну суму 1 799 581,24 грн., що підтверджується накладними (а.с. 66-91).

В свою чергу, Товариство з обмеженою відповідальністю "Век-Агро-Запоріжжя" здійснило часткову оплату за поставлений товар на загальну суму 1 715 189,24 грн., що підтверджується банківськими виписками (а.с. 92-139).

Тобто, Товариство з обмеженою відповідальністю "Век-Агро-Запоріжжя" не в повному обсязі виконало своє зобов'язання за Договором та не сплатило 84 392,00 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Трейдєвроінвест" направило відповідачу претензію № 38/2011 від 14.09.2011р., і якій просить Товариство з обмеженою відповідальністю "Век-Агро-Запоріжжя" сплатити заборгованість, яка виникла у зв'язку із неналежним виконанням умов договору.

30.09.2011р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Век-Агро-Запоріжжя" листом визнало борг в повному обсязі та зазначає, що в даний час не має змоги оплатити грошові кошти в сумі 84 392,00 грн., за поставлену продукцію, у зв'язку із відсутністю грошових коштів на розрахункових рахунках.

09.07.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Трейдєвроінвест" (Первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Продімпорторг" (Новий кредитор) був укладений правочин про відступлення права вимоги (надалі - Правочин), у відповідності до умов якого (п.1. Правочину), Первісний кредитор передає, а Новий кредитор приймає право вимоги, належне Первісному кредитору: заборгованість на підставі договору відповідального зберігання від 22.09.2009р. укладеного між Первісним кредитором і ТОВ "Век-Агро-Запоріжжя" в сумі 84 392,00 грн.

Згідно із п. 2 Правочину, право вимоги Первісного кредитора переходить до Нового кредитора в обсязі та на умовах, що існують на момент укладання цього Правочину.

На момент підписання цього Правочину Первісний кредитор передав Новому кредитору такі документи, що підтверджують право вимоги, яке відступається:

а) Договір відповідального зберігання № 48/2009 від 22.09.2009р., укладений між ТОВ "Трейдєвроінвест" та ТОВ "Век-Агро-Запоріжжя";

б) лист ТОВ "Век-Агро-Запоріжжя" про визнання суми боргу від 30.09.2011р. (п. 3 Правочину).

Відповідно до п. 4 Правочину, з моменту підписання цього Правочину Новий кредитор набуває право вимоги, що відступається за цим Правочином, і наділяється всіма правами кредитора за Договором відповідального зберігання № 48/2009 від 22.09.2009р. укладений між ТОВ "Трейдєвроінвест" та ТОВ "Век-Агро-Запоріжжя".

Цей правочин набирає чинності з моменту її підписання сторонами (п. 5 Правочину).

10.07.2012р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Продімпорторг" надіслало Товариству з обмеженою відповідальністю "Век-Агро-Запоріжжя" повідомлення про відступлення права вимоги та просить відповідача сплатити суму заборгованості в розмірі 84 392,00 грн.

17.12.2013р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Продімпорторг" повторно надіслало Товариству з обмеженою відповідальністю "Век-Агро-Запоріжжя" повідомлення про відступлення права вимоги та просить відповідача сплатити суму заборгованості в розмірі 84 392,00 грн.

Відповідь Товариство з обмеженою відповідальністю "Век-Агро-Запоріжжя" на повідомлення та вимогу Товариства з обмеженою відповідальністю "Продімпорторг" не надало, заборгованість за договором відповідального зберігання № 48/2009 від 22.09.2009р. не сплатило.

Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю "Век-Агро-Запоріжжя" не в повному обсязі виконало свої зобов'язання за Договором відповідального зберігання № 48/2009 від 22.09.2009р., у зв'язку із чим виникла заборгованість у сумі 84 392,00 грн.

Оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Статтями 11 та 509 Цивільного кодексу України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.

Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Так, Товариство з обмеженою відповідальністю "Трейдєвроінвест" поставило Товариству з обмеженою відповідальністю "Век-Агро-Запоріжжя" майно на загальну суму 1 799 581,24 грн., що підтверджується накладними (а.с. 66-91)

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В даному випадку Товариство з обмеженою відповідальністю "Век-Агро-Запоріжжя" частково здійснило оплату за поставлений товар на загальну суму 1 715 189,24 грн., що підтверджується банківськими виписками (а.с. 92-139).

Тобто, Товариство з обмеженою відповідальністю "Век-Агро-Запоріжжя" не в повному обсязі виконало своє зобов'язання за Договором та не сплатило 84 392,00 грн.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічний припис містять п.п.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 599 ЦК України).

Підстави для припинення зобов'язання відповідача за договором відповідального зберігання № 48/2009 від 22.09.2009р., які визначено главою 50 ЦК України, відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Як свідчать матеріали справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Трейдєвроінвест" свої зобов'язання щодо поставки товару згідно умов Договору відповідального зберігання № 48/2009 виконало повністю, що підтверджується наданими суду накладними.

З представлених суду доказів слідує, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Век-Агро-Запоріжжя" в порушення умов Договору відповідального зберігання № 48/2009 не в повному обсязі сплатив суму коштів за поставлений товар.

Господарський суд зазначає, що відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Век-Агро-Запоріжжя" не надано жодного доказу в підтвердження відсутності вини та доказів вжиття всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання, а сплати грошових коштів за поставлений товар.

З урахуванням наведеного, суд вважає позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Век-Агро-Запоріжжя" 84 392,00 грн. основного боргу за Договором відповідального зберігання № 48/2009, заснованими на законі, договорі, і такими, що підлягають задоволенню.

Також, Товариство з обмеженою відповідальністю "Продімпорторг" просить суд визнати незаконним невиконання ТОВ "Век-Агро-Запоріжжя" умов договору № 48/2009 від 22.09.2009р. та правочину про відступлення права вимоги від 09.07.2012р., а саме несплату заборгованості у розмірі 84 392,00 грн.

Господарський суд вважає, що провадження в цій частині підлягає припиненню у зв'язку з наступним.

Згідно ст.13 ГПК України "Справи, підсудні місцевим господарським судам", місцеві господарські суди розглядають у першій інстанції усі справи, підвідомчі господарським судам.

У відповідності із ст. 12 ГПК України, господарським судам підвідомчі:

1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім:

спорів про приватизацію державного житлового фонду;

спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов;

спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін;

спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів;

інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів;

2) справи про банкрутство;

3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції;

4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів;

5) справи у спорах щодо обліку прав на цінні папери;

6) справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.

За змістом ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способи захисту цивільних прав та інтересів судом передбачені у ч.2 ст.16 ЦК України.

Так, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов'язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст.20 ГК України, кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом:

визнання наявності або відсутності прав;

визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом;

відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання;

припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення;

присудження до виконання обов'язку в натурі;

відшкодування збитків;

застосування штрафних санкцій;

застосування оперативно-господарських санкцій;

застосування адміністративно-господарських санкцій;

установлення, зміни і припинення господарських правовідносин;

іншими способами, передбаченими законом.

Тобто, жодна норма закону не передбачає визнання незаконним невиконання умов договору чи правочину.

За таких обставин, спори такої категорії не підлягають вирішенню в господарських судах України.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

За таких обставин, суд вважає за необхідне провадження по справі № 3908/321/14 припинити.

Роз'яснити сторонам, що згідно ч. 2 ст. 80 ГПК України, у випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.

24.03.2014р. до суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Продімпорторг" про вжиття заходів щодо забезпечення позову від 19.03.2014р., в якій позивач просить суд накласти арешт на грошові кошти, що знаходяться на розрахункових рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю "Век-Агро-Запоріжжя" в будь-яких банківських установах.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач зазначає, що оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю «Век-Агро-Запоріжжя» визнало суму боргу листом від 30.09.2011р., але до теперішнього часу суму боргу не сплатило та не виходить на зв'язок з представниками Товариства з обмеженою відповідальністю «Продімпорторг», є підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову зробить неможливим виконання рішення господарського суду у випадку задоволення позову.

Розглянувши матеріали справи та заяву позивача, суд вважає, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Згідно ст. 66 ГПК України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити, передбачених статтею 67 цього Кодексу, заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Відповідно до ст. 67 ГПК України, позов забезпечується:

накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві;

забороною відповідачеві вчиняти певні дії;

забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;

зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Перелік заходів до забезпечення позову, встановлений статтею 67 ГПК України, є вичерпним.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно абзаців 2, 3, 4 п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову", достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Відповідно до п. 7.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову", у позовному провадженні піддані арешту кошти слід обмежувати розміром суми позову та можливих судових витрат. Накладення господарським судом арешту на рахунки боржника чинним законодавством не передбачене, але господарський суд вправі накласти арешт на кошти, які обліковуються на рахунках у банківських або в інших кредитно-фінансових установах, у межах розміру сум позовних вимог та можливих судових витрат. Відомості про наявність рахунків, їх номери та назви відповідних установ, в яких вони відкриті, надаються суду заявником.

Вищий господарський суд України неодноразово звертав увагу господарських судів на те коло факторів, які неодмінно мають враховуватись господарським судом у вирішенні питання про забезпечення позову. Зокрема, пункт 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.12.2006 № 01-8/2776 "Про деякі питання практики забезпечення позову". Про викладене йшлося також у таких документах Верховного Суду України і Вищого арбітражного (господарського) суду України, як:

Роз'яснення президії Вищого арбітражного суду від 23.08.1994 № 02-5/611 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" (з подальшими змінами).

До відома господарських судів доводилися й правові позиції, пов'язані із застосуванням Верховним Судом України відповідних норм Господарського процесуального кодексу України (пункт 9 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 06.08.2008 №01-8/471 та пункт 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 16.10.2008 № 01-8/626).

Так, у листі № 5-05/759 від 30.12.2008р. Вищий господарський суд України зазначив, що заява про вжиття заходів до забезпечення позову повинна бути обґрунтована з поданням належних і допустимих доказів, що підтверджують можливість виникнення в подальшому ускладнень у виконанні судового рішення.

Господарський суд повинен оцінити, наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов'язаний з предметом позову, співрозмірний позовній вимозі і яким чином цей захід забезпечуватиме фактичну реалізацію мети його вжиття.

Тому відповідна ухвала господарського суду в обов'язковому порядку повинна містити дані, на підставі яких можна зробити висновок про те, що невжиття того чи іншого заходу до забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання в подальшому рішення господарського суду.

Заявник (позивач) має довести наявність тих обставин, на підставі яких він просить вжити заходів до забезпечення позову. Такі докази у матеріалах справи відсутні і не подані до господарського суду разом з позовною заявою. Тому питання про вжиття заходів до забезпечення позову вирішується виходячи з тих документів, які є в господарській справі.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Продімпорторг» не надано жодних доказів, які свідчили б про те, що не накладення арешту на банківські рахунки відповідача може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі.

Враховуючи викладені обставини, суд не знаходить підстав для задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Продімпорторг» про забезпечення позову.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судовий збір в сумі 1 827,00 грн. покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 22, 44, 49, п. 1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82 - 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Провадження у справі за вимогою про визнання незаконним невиконання ТОВ "Век-Агро-Запоріжжя" умов договору № 48/2009 від 22.09.2009р. та правочину про відступлення права вимоги від 09.07.2012р., а саме несплату заборгованості у розмірі 84 392,00 грн. припинити відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Век-Агро-Запоріжжя" (69063, м. Запоріжжя, вул. Кірова, буд. 61, кв. 6, код ЄДРПОУ 36576309) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Продімпорторг" (83054, м. Донецьк, пр. Київський, буд. 20, код ЄДРПОУ 36695688, р/р 26007962494934 в ПАО ПУМБ м. Донецьк, МФО 34851) 84 392 (вісімдесят чотири тисячі триста дев'яносто дві) грн. 00 коп. основної заборгованості та суму 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 03 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя В.Г. Серкіз

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Рішення оформлено і підписано згідно з вимогами ст. 84 ГПК України 07.04.2014р.