Ухвала

від 07.02.2014 по справі 908/321/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

07.02.2014 Справа № 908/321/14

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Продімпорторг», м. Донецьк

до: Товариства з обмеженою відповідальністю «Век-Агро-Запоріжжя», м. Запоріжжя

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейдєвроінвест», м. Донецьк

про стягнення 84 392,00 грн.

Суддя Серкіз В.Г.

Без виклику сторін

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 06.02.2014р. порушено провадження у справі № 908/321/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Продімпорторг» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Век-Агро-Запоріжжя» за участю Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейдєвроінвест» (третя особа) про стягнення заборгованості в сумі 84 392,00 грн. за договором відповідального зберігання № 48/2009 від 22.09.2009р.

Справу призначено до розгляду в засіданні господарського суду на 05.03.2014р.

При зверненні до суду з даним позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «Продімпорторг» надало заяву про забезпечення позову від 29.01.2014р. в якій просить суд з метою забезпечення позову накласти арешт на все майно та на грошові кошти, що знаходяться на розрахункових рахунках відповідача.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач зазначає, що оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю «Век-Агро-Запоріжжя» визнало суму боргу листом від 30.09.2011р., але до теперішнього часу суму боргу не сплатило та не виходить на зв'язок з представниками Товариства з обмеженою відповідальністю «Продімпорторг», є підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову зробить неможливим виконання рішення господарського суду у випадку задоволення позову.

Розглянувши матеріали справи та заяву позивача, суд вважає, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Згідно ст. 66 ГПК України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити, передбачених статтею 67 цього Кодексу, заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Відповідно до ст. 67 ГПК України, позов забезпечується:

накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві;

забороною відповідачеві вчиняти певні дії;

забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;

зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Перелік заходів до забезпечення позову, встановлений статтею 67 ГПК України, є вичерпним.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно абзаців 2, 3, 4 п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011р. “Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову”, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Відповідно до п. 7.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011р. “Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову”, у позовному провадженні піддані арешту кошти слід обмежувати розміром суми позову та можливих судових витрат. Накладення господарським судом арешту на рахунки боржника чинним законодавством не передбачене, але господарський суд вправі накласти арешт на кошти, які обліковуються на рахунках у банківських або в інших кредитно-фінансових установах, у межах розміру сум позовних вимог та можливих судових витрат. Відомості про наявність рахунків, їх номери та назви відповідних установ, в яких вони відкриті, надаються суду заявником.

Вищий господарський суд України неодноразово звертав увагу господарських судів на те коло факторів, які неодмінно мають враховуватись господарським судом у вирішенні питання про забезпечення позову. Зокрема, пункт 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.12.2006 № 01-8/2776 “Про деякі питання практики забезпечення позову”. Про викладене йшлося також у таких документах Верховного Суду України і Вищого арбітражного (господарського) суду України, як:

Роз'яснення президії Вищого арбітражного суду від 23.08.1994 № 02-5/611 “Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову” (з подальшими змінами).

До відома господарських судів доводилися й правові позиції, пов'язані із застосуванням Верховним Судом України відповідних норм Господарського процесуального кодексу України (пункт 9 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 06.08.2008 №01-8/471 та пункт 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 16.10.2008 № 01-8/626).

Так, у листі № 5-05/759 від 30.12.2008р. Вищий господарський суд України зазначив, що заява про вжиття заходів до забезпечення позову повинна бути обґрунтована з поданням належних і допустимих доказів, що підтверджують можливість виникнення в подальшому ускладнень у виконанні судового рішення.

Господарський суд повинен оцінити, наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов'язаний з предметом позову, співрозмірний позовній вимозі і яким чином цей захід забезпечуватиме фактичну реалізацію мети його вжиття.

Тому відповідна ухвала господарського суду в обов'язковому порядку повинна містити дані, на підставі яких можна зробити висновок про те, що невжиття того чи іншого заходу до забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання в подальшому рішення господарського суду.

Заявник (позивач) має довести наявність тих обставин, на підставі яких він просить вжити заходів до забезпечення позову. Такі докази у матеріалах справи відсутні і не подані до господарського суду разом з позовною заявою. Тому питання про вжиття заходів до забезпечення позову вирішується виходячи з тих документів, які є в господарській справі.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Продімпорторг» не надано жодних доказів, які свідчили б про те, що не накладення арешту на майно та банківські рахунки відповідача може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі.

Також, господарський суд звертає увагу позивача, на те що п. 1 ч. 1 ст. 67 ГПК України передбачає забезпечення позову накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.

Тобто, п. 1 ч. 1 ст. 67 ГПК України не передбачає одночасне накладення арешту і на майно, і на грошові суми, що належать відповідачеві.

Враховуючи викладені обставини, суд не знаходить підстав для задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Продімпорторг» про забезпечення позову.

Керуючись ст. 65-67, 86 ГПК України, суд

У Х В А Л И В:

В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Продімпорторг» про вжиття заходів до забезпечення позову відмовити.

Суддя В.Г. Серкіз