Рішення

від 17.03.2014 по справі 910/22118/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/22118/13 17.03.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛМП Плюс»

До Приватного акціонерного товариства «Міськдовідка»

Про стягнення 85 501,13 грн.

Колегія суддів у складі:

Головуючий суддя Спичак О.М.

Суддя Смирнова Ю.М.

Суддя Любченко М.О.

Представники сторін :

від позивача: Штонда А.В. - представник за довіреністю ;

від відповідача: Карпенко К.В. - представник за довіреністю;

На підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 17.03.2014 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення заборгованості в сумі 67 750,50 грн. основної заборгованості за договором, 17 750,63 грн. пені, а також відшкодування судового збору.

Товариство з обмеженою відповідальністю "КЛМП Плюс" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Міськдовідка" про стягнення 85 501,13 грн.

Ухвалою суду від 18.11.2013 року було порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 06.12.2013 року.

В судовому засіданні 06.12.2013 року представник позивача надав усні пояснення по суті заявлених позовних вимог, відповідно до яких позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача в судове засідання 06.12.2013 року не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час слухання справи був повідомлений належним чином.

У зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача, ухвалою суду від 06.12.2013 року розгляд справи відкладено на 20.12.2013 року.

В судовому засіданні 20.12.2013 року представник позивача надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача до канцелярії суду подав відзив на позовну заяву, а в судовому засіданні 20.12.2013 року надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких проти задоволення позовних вимог заперечував.

Крім того, представники сторін у судовому засіданні 20.12.2013 року подали спільне письмове клопотання про продовження строку вирішення спору, яке судом розглянуто та задоволено.

У зв'язку з необхідністю витребування доказів у справі, суд відклав розгляд справи на 20.01.2014 року.

У судовому засіданні 20.01.2014 року представник позивача надав письмові пояснення по справі, а також надав усні пояснення по справі, відповідно до яких підтримав позовні вимоги.

Представник відповідача у судовому засіданні 20.01.2014 року надав усні пояснення по справі, відповідно до яких проти задоволення позовних вимог заперечував.

Зважаючи на складність спору, ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.01.2014 року призначено колегіальний розгляд справи № 910/22118/13.

Керуючись статтею 4-6 Господарського процесуального кодексу України, суддя Спичак О.М. звернувся до Голови Господарського суду м. Києва із заявою про визначення складу суду для колегіального розгляду справи № 910/22118/13.

Розпорядженням Голови Господарського суду м. Києва № б/н від 20.01.2014 року затверджено колегію суддів в наступному складі суддів: Спичак О.М. (головуючий), Івченко А.М., Любченко М.О.

Ухвалою суду від 20.01.2014 р. справа № 910/22118/14 прийнята до свого провадження вищезазначеною колегією суддів, розгляд справи призначено на 10.02.2014 р.

Представник позивача до канцелярії суду подав письмові пояснення по справі, а в судовому засіданні 10.02.2014 р. надав усні пояснення по справі, відповідно до яких підтримує позовні вимоги у повному обсязі.

У судовому засіданні 10.02.2014 р. представник відповідача надав усні пояснення по справі відповідно до яких проти задоволення позовних вимог заперечив у повному обсязі.

У зв'язку з необхідністю отримання відповіді на запит, судом на підставі статті 77 ГПК України було оголошено перерву у судовому засіданні до 17.03.2014 р.

Ухвалою суду від 10.02.2014 р. було вирішено направити запит до Відділу адресно-довідкової роботи державної міграційної служби України в м. Києві (01025, м. Київ, вул. Володимирська, 15) з метою отримання відомостей щодо місця реєстрації ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, м. Київ.

25.02.2014 р. від Відділу адресно-довідкової роботи державної міграційної служби України в м. Києві надійшла відповідь на запит, в якій суду було повідомлено, що місцем реєстрації ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 є АДРЕСА_1.

У зв'язку з необхідністю надання ОСОБА_5 пояснень по справі № 910/22118/13, суд викликав останнього у судове засідання, яке відбудеться 17.03.2014 р. о 12:00

17.03.2014 року суддя Івченко А.М. звернувся до Голови Господарського суду міста Києва із заявою щодо виведення його зі складу колегії суддів, яка розглядає справу № 910/22118/13.

Розпорядженням Голови Господарського суду м. Києва № б/н від 17.03.2014 року затверджено колегію суддів в наступному складі суддів: Спичак О.М. (головуючий), Любченко М.О., Смирнова Ю.М.

Ухвалою суду від 17.03.2014 р. вищезазначеною колегією суддів справа № 910/22118/13 була прийнята до свого провадження.

В судовому засіданні 17.03.2014 представник позивача заявлені вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити. Вимоги позивача мотивовані тим, що відповідачем всупереч умов договору поставки № 2712/1 та ст. 526 Цивільного кодексу України, не було здійснено оплату отриманого товару за видатковою накладною № РН-0000059 від 28.12.2012 у визначений договором строк, у зв?язку з чим у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 67 750,50 грн. Також, за прострочення виконання відповідачем свого зобов'язання з оплати товару, позивачем заявлено до стягнення 17 750,00 грн. пені.

Представник відповідача в судовому засіданні 17.03.2014 проти заявлених вимог заперечував, просив суд у їх задоволенні відмовити. У письмовому відзиві на позов відповідач вказував на те, що обов'язок по оплаті товару за видатковою накладною № РН-0000059 від 28.12.2012 - у нього відсутній, адже наведений у видатковій накладній товар було повернуто відповідачем позивачу згідно видаткової накладної на повернення № 1 від 06.09.2013. Також, відповідач вказував на те, що пеня обрахована позивачем невірно і наведений розрахунок суперечить вимогам Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Розглянувши надані матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

27.12.2012 між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «КЛМП Плюс», як постачальником, та відповідачем - Приватним акціонерним товариством «Міськдовідка», як покупцем, було укладено договір поставки № 2712/1 (далі - договір №2712/1), відповідно до умов якого постачальник протягом строку дії договору, при наявності у нього необхідного товару, зобов'язується постачати на умовах даного договору товар покупцю, а покупець зобов'язується приймати цей товар в асортименті, кількості та за цінами, погодженими сторонами та своєчасно здійснювати його оплату на умовах і в порядку, визначених цим договором (п. 1.1).

Умовами договору № 2712/1 сторони узгодили, що поставка товару здійснюється на умовах EXW (франко завод) (постачальник забезпечує покупцю доступ до товару на власних складських площах, місце поставки - склад постачальника, розташований в м. Києві), відповідно до Інкотермс 2000 (п. 2.1), покупець для отримання товару його представником зобов'язаний надати постачальнику довіреність на одержання цінностей, для отримання товару відповідно до вимог Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 № 99 в редакції, чинній на дату підписання цього договору (п. 2.6), датою поставки товару вважається дата підписання сторонами документів прийому - передачі товару (накладних) (п. 2.8), ціна договору складає 67 750,50 грн. (п. 7.1), покупець повинен розрахуватись за товар не пізніше 31.01.2013 (п. 7.4).

Згідно пункту 8.2 договору № 2712/ у випадку прострочення покупцем строків оплати товару, які вказані у п. 7.4 цього договору в межах 30 календарних днів, покупець додатково сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,05 % від суми заборгованості за кожен день прострочки. У випадку прострочення покупцем строків оплати товару, які вказані у п. 7.4 цього договору більш ніж на 30 календарних днів, покупець додатково сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,1 % від суми заборгованості за кожен день прострочки, починаючи з 31 дня.

Відповідно до видаткової накладної № РН-0000059 від 28.12.2012, постачальником (позивачем) було поставлено, а покупцем (відповідачем) в особі представника за довіреністю суворої звітності № 38 від 27.12.2012 Скиби А.П. прийнято без будь-яких зауважень та заперечень товар на суму 67 750,50 грн.

Як зазначав позивач у позові, відповідачем всупереч умов договору поставки № 2712/1 та ст. 526 Цивільного кодексу України, не було здійснено оплату отриманого товару за видатковою накладною № РН-0000059 від 28.12.2012 у визначений договором строк, у зв?язку з чим у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 67 750,50 грн., про сплату якої позивачем заявлено зокрема у претензії від 18.07.2013 № 018/1, яка направлена позивачем відповідачу (фіскальні чеки Укрпошти № 9991, № 9990 від 18.07.2013, опис вкладеного).

Також, відповідачем до матеріалів справи надано засвідчену ним копію видаткової накладної на повернення постачальнику товару за № 1 від 06.09.2013 на суму 67 750,50 грн., в якій в графі «від покупця» вказано, що покупець (відповідач) передав товар, зазнаній у накладній, а в графі «отримав» вказано прізвище «Сушко». Посилання на довіреність (дату, номер) у наведеній накладній відсутні.

У письмовому відзиві на позов відповідач вказував на те, що обов'язок по оплаті товару за видатковою накладною № РН-0000059 від 28.12.2012 - у нього відсутній, адже наведений у видатковій накладній товар було повернуто відповідачем позивачу згідно видаткової накладної на повернення № 1 від 06.09.2013.

В свою чергу, позивач у письмових поясненнях по суті спору вказував на те, що гр. ОСОБА_5 з 04.01.2013 по 28.02.2013 перебував на посаді комірника, з якої був звільнений за власним бажанням. Також, жодного доручення на отримання повернутого товару - позивачем не видавалось.

Стаття 175 ч.1 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до вимог статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до вимог статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 2 ст. 712 Цивільного кодексу України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно п. 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п.1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем на виконання умов договору №2712/1, як постачальником, було поставлено, а відповідачем, як покупцем, прийнято без будь-яких зауважень та заперечень товар на суму 67 750,50 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000059 від 28.12.2012 та довіреністю суворої звітності № 38 від 27.12.2012 на ім'я Скиби А.П.

Однак, відповідач, як покупець, свій обов'язок щодо оплати поставленого йому позивачем товару у строк, встановлений п. 7.4 договору № 2712/1 (не пізніше 31.01.2013) - не виконав, вартість отриманого товару в сумі 67 750,50 - не оплатив, внаслідок чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в сумі 67 750,50 грн.

Відповідач заявлених до нього вимог не спростував, доказів належного виконання ним зобов'язань щодо оплати поставленого йому позивачем товару за договором №2712 на суму 67 750,50 грн. - не надав.

Посилання відповідача як на підставу відмови у позові на те, що обов'язок по оплаті товару за видатковою накладною № РН-0000059 від 28.12.2012 - у нього відсутній, адже наведений у видатковій накладній товар було повернуто відповідачем позивачу згідно видаткової накладної на повернення № 1 від 06.09.2013 - судом відхиляється як безпідставне та необґрунтоване з огляду на наступне.

Частиною 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно частини 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: - назву документа (форми); - дату і місце складання; - назву підприємства, від імені якого складено документ; - зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; - посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; - особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, суд дійшов висновку, що сторонами у договорі не було узгоджено/визначено уповноважених осіб - представників покупця зокрема для повернення продукції, а наявне у видатковій накладній на повернення № 1 від 06.09.2013 посилання на прізвище особи, яка ніби-то отримала товар (ОСОБА_5), не підтверджує по-перше, уповноваження вказаної особи на отримання товару, посилання на довіреність, на підставі якої вказаною особою ніби-то отримувався товар, - також відсутні, і суду станом на момент вирішення спору на було надано належних доказів в розумінні ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України складання позивачем відповідної довіреності щодо уповноваження гр. ОСОБА_5 на отримання від відповідача товару. Також, суд враховує і те, що всупереч вимог частини 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" надана відповідачем накладна № 1 від 06.09.2013 не містить посади особи, відповідальної за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, як не містить даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З урахуванням викладеного, оскільки відповідачем прострочено виконання свого зобов'язання щодо оплати поставленого позивачем товару в сумі 67 750,50 грн., вказана сума не була оплачена відповідачем у строки, встановлені п. 7.4 договору № 2712/1 (а саме: не пізніше 31.01.2013), суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору №2712/1, а також положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому позовна вимога позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості є законною, обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами, такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі в сумі 67 750,50 грн.

Крім того, у зв'язку із простроченням відповідачем виконання зобов'язання щодо оплати отриманого товару за договором №2712/1, позивач просить стягнути з відповідача у відповідності до п. 8.2 договору пеню в сумі 17 750,63 грн., яка складається з суми пені в розмірі 1 016,26 грн. за прострочення оплати з 01.02.2013 по 02.03.2013 (до 30 днів), а також 16 734,37 грн. за прострочення оплати понад 30 днів за період з 02.03.2013 по 04.11.2013.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п.1 ст. 612 ЦК України).

Виходячи зі змісту ч.2 ст.193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до п. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до інформаційного листа Вищого господарського суду України від від 29.08.2013 р. N 01-06/1237/2013 «Про Рішення Конституційного Суду України у справі щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань"», вказується, що відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення в аспекті конституційного звернення положення другого речення преамбули Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.96 N 543/96-ВР з наступними змінами у взаємозв'язку з положеннями статей 1, 3 цього Закону слід розуміти так, що обмеження пені у грошових зобов'язаннях подвійною обліковою ставкою Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, поширюється на правовідносини, суб'єктами яких є лише підприємства, установи та організації незалежно від форм власності і господарювання та фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності (підприємці).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняться через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно пункту 8.2 договору № 2712/ у випадку прострочення покупцем строків оплати товару, які вказані у п. 7.4 цього договору в межах 30 календарних днів, покупець додатково сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,05 % від суми заборгованості за кожен день прострочки. У випадку прострочення покупцем строків оплати товару, які вказані у п. 7.4 цього договору більш ніж на 30 календарних днів, покупець додатково сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,1 % від суми заборгованості за кожен день прострочки, починаючи з 31 дня.

Отже, враховуючи те, що відповідачем прострочено виконання свого зобов'язання по оплаті поставленого позивачем товару в сумі 67 750,50 грн., вказана сума не була оплачена відповідачем у строк, встановлений п. 7.4 договору № 2712/1 (не пізніше 31.01.2013), суд дійшов висновку, що відповідачем допущено прострочення виконання свого зобов'язання зі своєчасної оплати отриманого товару в сумі 67 750,50 грн., що згідно п. 8.2 договору №2712/1 та ст. 611 Цивільного кодексу України, ст. 230 Господарського кодексу України є підставою для нарахування і стягнення пені за прострочення виконання зобов'язання.

Судом перевірено наданий позивачем розрахунок пені та встановлено, що при нарахуванні суми такої позивачем було допущено помилки щодо строків та ставок нарахувань.

У зв'язку із наведеними обставинами, судом було проведено власний розрахунок суми пені, при здійснені якого судом враховано умову п. 8.2 договору № 2712/1 про те, що за прострочення строку оплати товару в межах 30 календарних днів (тобто з 01.02.2013 по 02.03.2013 включно) застосовується ставка пені в розмірі 0,05%, а за прострочення строку оплати товару більш ніж на 30 календарних днів (тобто, починаючи з 03.03.2013) ставка пені застосовується в розмірі 0,1%, проте, оскільки відповідні суми пені не повинні перевищувати встановлений законом граничний розмір, тобто пені, обчисленої на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (про що зокрема йдеться у п. 5 оглядового листа ВГСУ «Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 29.04.2013 р. N 01-06/767/2013), суд дійшов висновку, що при здійсненні розрахунку пені необхідно застосувати розмір пені, який не перевищує подвійну облікову ставку у вказані періоди, але вказані нарахування обмежується шестимісячним строком нарахування, як це встановлено ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, тобто граничною датою нарахування пені є 01.08.2013 включно (дата спливу шестимісячного терміну, починаючи з 01.02.2013).

Таким чином, розмір пені за період прострочення з 01.02.2013 по 01.08.2013 включно складає 4 968,99 грн. згідно наступного розрахунку:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУСума пені за період прострочення 67750.50 01.02.2013 - 09.06.2013 129 7.5000 % 3591.70 67750.50 10.06.2013 - 01.08.2013 53 7.0000 % 1377.28

Отже, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, однак частково, а саме: основний борг в сумі 67 750,50 грн., а також 4 968,99 грн. пені.

Судовий збір згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82 - 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Міськдовідка» (код ЄДРПОУ 32828000; місцезнаходження: 01001 м. Київ, вул.. Рибальська, 13) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛМП Плюс» (код ЄДРПОУ 38374472, місцезнаходження: 02091 м. Київ, вул. Харківське шосе, 58-А) основний борг - 67 750 (шістдесят сім тисяч сімсот п'ятдесят) грн. 50 коп ., пеню - 4 968 (чотири тисячі дев'ятсот шістдесят вісім) грн. 99 коп., а також витрати по сплаті судового збору в сумі 1 463 (одна тисяча чотириста шістдесят три) грн. 30 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

24.03.2014

Колегія суддів у складі:

Головуючий суддя О.М. Спичак

Суддя Ю.М. Смирнова

Суддя М.О.Любченко