Рішення

від 20.03.2014 по справі 175/553/14-ц

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №2-175/553/14-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(з а о ч н е)

20 березня 2014 року Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючої судді Озерянської Ж.М.

при секретарі Рись Н.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у сел. Ювілейному цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ветпрепарати» про стягнення боргу по заробітній платі , -

в с т а н о в и в:

В лютому 2014 року позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з ТОВ «Ветпрепарати» заборгованості по заробітній платі, яку в березні 2014 року уточнив та просив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ветпрепарати» на його, користь заборгованість по заробітній платі у розмірі 16380,00 грн.; рішення в частині стягнення на його користь 1260,00 грн. заборгованості по заробітній платі за один місяць допустити до негайного виконання.

В обґрунтування позову позивач вказав на те, що 01 серпня 2011 року він був прийнятий на посаду охоронця відповідачем за даним позовом ТОВ «Ветпрепарати» з посадовим окладом 1000 грн. Працював він у товаристві до 01 грудня 2013 року, після чого подав заяву про звільнення, оскільки починаючи з 01 березня 2013 року відповідач не сплачував йому заробітну плату. Відповідач обіцяв погасити борг, однак обіцянки не дотримався, заборгованість по заробітній платі не сплатив, тому він звернувся до суду з даним позовом.

Позивач ОСОБА_1 надав суду заяву, в якій просив розглядати справу без його участі, позовні вимоги підтримав, не заперечував проти заочного розгляду справи.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином у встановленому законом порядку відповідно до п. 5 ч. 5 ст. 74 ЦПК України (а.с.20), а тому зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Спірні правовідносини є трудовими правовідносинами та регулюються нормами трудового законодавства ст. 94 , 95 , 115 , 116 , 117 , 231-233 КЗпП України ; Законом України «Про оплату праці» ; п. 3 розділу 2, п. 8 розділу 4 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постанови КМУ № 100 від 08.02.1995 року ; постанови ПВС України № 9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів»; п. 20 Постанови ПВС України № 13 від 24.12.1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», відповідно до яких при звільненні працівника виплата всіх сум, що належить йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення.

Судом встановлено, що позивач з 01 серпня 2011 року працював у відповідача ТОВ «Ветпрепарати» на посаді охоронця з посадовим окладом 1000 грн. Починаючи з 01 березня 2013 року, ТОВ «Ветпрепарати» не здійснювало оплату праці, у зв'язку з чим виникла заборгованість по заробітній платі. 23 грудня 2013 року, ОСОБА_1 подав до ТОВ «Ветпрепарати» заяву про звільнення, одна до цього часу підприємство не повернуло позивачу трудову книжку та не сплатило заборгованість по заробітній платі.

Згідно п. 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до ст. 233 КЗпП України, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Згідно довідки Пенсійного фонду України в Дніпропетровському районі Дніпропетровської області № 806/06/22 від 27 лютого 2014 року ставка по заробітній платі в ТОВ «Ветпрепарати» в 2013 році становила 1260,00 грн., окрім серпня, в якому заробітна плата складала 1156,78 грн. та грудня, данні за який взагалі відсутні (а.с.19).

Відповідно до статті 103 КЗпП України про нові або зміну діючих умов оплати праці в бік погіршення власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника не пізніш як за два місяці до їх запровадження або зміни.

З огляду на те, що позивач не отримував з боку відповідача повідомлень про зміну умов праці, суд прийшов до висновку, що відповідач умисно занижував при поданні до Пенсійного фонду України данні стосовно заробітної плати позивача, щоб менше сплачувати страховий внесок, а тому суд вважає, що розмір заробітної плати ОСОБА_1 в серпні та грудні 2013 року становить 1260,00 грн. Як встановлено, в день звільнення розрахунок по заборгованості з заробітної плати позивачу не був сплачений, до теперішнього часу заборгованість по заробітній не сплачена. Таким чином, суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума заборгованості по заробітній платі за відпрацьовані 10 місяців (з 01 березня 2013 року по 31 грудня 2013 року) у розмірі 12600 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу , при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Згідно із ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Таким чином, аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що передбачений ч. 1 ст. 117 КЗпП України обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України , при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку. За положеннями ст. 117 КЗпП України обов'язковою умовою для покладення на підприємство відповідальності за невиплату належних працівникові сум при звільненні є наявність вини підприємства. Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця не виключає його вини в невиплаті належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України .

Отже, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої ст. 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Саме до цього зводяться правові висновки, що викладені в ухвалі Верховного Суду України на засіданні Судової палати у цивільних справах 29 січня 2014 року (№ 6-144цс13), предметом якої був спір про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати та відшкодування моральної шкоди, та в ухвалах колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 серпня 2012 року, від 16 травня 2012 року (№ 6-47110св11) та від 18 липня 2012 року (№ 6-14417св12).

Статтею 233 КЗпП України , передбачено строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів: працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки (частина перша); у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком (частина друга).

Пунктом 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» визначено, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності. У разі не проведення розрахунку у зв'язку із виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню у повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу. При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку той мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

У відповідності до п. 21 Постанови Пленуму № 13 при визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівниками підприємств, установ, організацій, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 .

Положеннями п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 , встановлено, що у всіх інших випадках, не пов'язаних з обчисленням середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або для виплати компенсації за невикористані відпустки, збереження середньої заробітної плати і середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Пунктом 3 Порядку визначено, що усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки.

У відповідності до п. 4 Порядку при обчисленні середньої заробітної плати за останні два місяці, крім перелічених у цьому пункті виплат, не враховуються виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (за час виконання державних і громадських обов'язків, щорічної і додаткової відпусток, відрядження тощо) та допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю.

Пунктом 8 Порядку передбачено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Судом встановлено, що сумарний розмір заробітної плати позивача в жовтні та листопаді 2013 року становив 2520 грн. Розмір середньоденної заробітної плати позивача за обраховуваний період складає 57,27 грн. та обчислюється наступним чином: 2520 грн. (заробіток за 2 місяці, що передували звільненню) / 44 (кількість робочих днів за 2 місяці, що передували звільненню) = 57,27 грн.

Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні згідно з вимогами позивача обчислюється з наступного дня за днем звільнення - з 24 грудня 2013 року та по 20 березня 2014 року.

Таким чином, розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку за період з 24 грудня 2013 року та по 20 березня 2014 року складає 4925,22 грн. та обчислюється наступним чином: 57,27 грн. (розмір середньоденної заробітної плати) х 86 (кількість робочих днів за період затримки розрахунку) = 4925,22 грн.

Оскільки суд не може вийти за межі позовних вимог, то позов повинен бути задоволений в межах заявлених вимог, тобто з відповідача слід стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 3780 грн.

Відповідно до ст. 367 ЦПК України рішення підлягає негайному виконанню в частині стягнення з відповідача на користь позивача заробітну плату за один місяць.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України з відповідача в дохід держави повинно бути стягнено судовий збір у розмірі 243,60 грн., оскільки позивач звільнений від сплати судового збору при зверненні до суду.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 47, 116, 117, 233 КЗпП України, ст. ст. 10, 15, 57-60, 81, 88, 209, 212-215, 224-226 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ветпрепарати» про стягнення боргу по заробітній платі - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ветпрепарати» (52001, Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, м. Підгородне, вул. Перемоги, 1, ЄДРПОУ 20300477) на користь ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1, заборгованість по заробітній платі у розмірі 16380 грн.з урахуванням податків і зборів.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ветпрепарати» (52001, Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, м. Підгородне, вул. Перемоги, 1, ЄДРПОУ 20300477) 243 грн. 60 коп. судового збору на користь держави.

Рішення в частині стягнення заробітної плати в межах платежу за один місяць допустити до негайного виконання.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя : Озерянська Ж.М.