Постанова

від 17.03.2014 по справі 826/20852/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

17 березня 2014 року 08 год. 40 хв. № 826/20852/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: Головуючого - судді Дегтярьової О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомПублічного акціонерного товариства «Київський завод електротранспорту» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19 липня 2013 року № 18526552206 і № 18626552208, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Публічне акціонерне товариство «Київський завод електротранспорту» (далі - позивач, ПАТ «Київський завод електротранспорту») з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - відповідач, ДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19 липня 2013 року № 18526552208 і № 18626552208.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що висновки Акта ДПІ у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби від 05.07.2013р. № 53/26-55-22-08/4012017, складеного за результатами проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПАТ «Київський завод електротранспорту» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з контрагентом ТОВ «Преображеніє» (ідентифікаційний код 34480840) за період з 01.04.2010р. по 30.06.2010р., документально та нормативно не підтверджуються.

Відповідач проти позову заперечував, надавши до суду письмові заперечення б/н і б/д, додаткові документи (зокрема: копію вироку Деснянського районного суду м. Києва від 18.07.2012р. по кримінальній справі № 1-619/2012р.). В обґрунтування своїх заперечень представник відповідача посилається на те, що працівником ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ПАТ «Київський завод електротранспорту» (ідентифікаційний код 04012017) з питань дотримання вимог податкового законодавства по фінансово-господарським взаємовідносинам з контрагентом ТОВ «Преображеніє» (ідентифікаційний код 34480840) за період з 01.04.2010р. по 30.06.2010р., за результатами якої складений Акт від 05.07.2013р. № 53/26-55-22-08/4012017. Згідно висновків цього Акта перевірки ПАТ «Київський завод електротранспорту» допустило порушення норм п. 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997р. № 283/97-ВР та пп. 7.4.1 і пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. № 168/97-ВР, що призвело до заниження позивачем податку на прибуток за І-е півріччя 2010 року на суму 32 882, 00 грн. і заниження підприємством податку на додану вартість за червень 2010 року на суму 26 306, 00 грн. На думку відповідача, висновки Акта перевірки являються правомірними та ґрунтуються на достовірних і належних доказах. За наслідками проведеної перевірки ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 19.072013р. № 18526552208 і № 18626552208, що повністю відповідає вимогам податкового законодавства.

В судових засіданнях по даній справі представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судових засіданнях заперечував проти позовних вимог та просив відмовити в їх задоволенні.

13 лютого 2014 року в судовому засіданні судом було ухвалено перейти до письмового провадження на підставі ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на таке.

В ході судового розгляду було встановлено, що протягом періоду з 03.07.2013р. по 04.07.2013р., згідно з нормами пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України, та на підставі Наказу ДПІ від 01.07.2013р. № 289, працівником Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби, правонаступником якої є Державна податкова інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ПАТ «Київський завод електротранспорту» (ідентифікаційний код 04012017) з питань дотримання вимог податкового законодавства по фінансово-господарським взаємовідносинам з контрагентом ТОВ «Преображеніє» (ідентифікаційний код 34480840) за період з 01.04.2010р. по 30.06.2010р., за результатами якої складений Акт від 05.07.2013р. № 53/26-55-22-08/4012017 (далі - Акт перевірки).

Перелік документів та відомостей (в т.ч. первинних та інших документів позивача), використаних працівником відповідача під час проведення вказаної документальної перевірки міститься на стор. 3 цього Акта перевірки.

В ході проведення вказаної документальної перевірки перевіряючим встановлені взаємовідносини ПАТ «Київський завод електротранспорту» з суб'єктом господарської діяльності ТОВ «Преображеніє» (ідентифікаційний код 34480840) - договір підряду від 26.05.2010р. № 2605/10, згідно якого контрагент (Підрядник) за завданням перевіряємого підприємства (Замовника) зобов'язувався виконати ремонтні роботи з облаштування адміністративного корпусу Замовника (знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Філатова, 22/8 (об'єкт № 1)) та з відновлення огорожі об'єкту № 1, з використанням власних матеріалів та власних кваліфікованих працівників або субпідрядників, а Замовник, в свою чергу, - прийняти та оплатити результати робіт на умовах цього Договору. На виконання умов Договору Сторонами були оформлені акт приймання виконаних підрядних робіт на суму 29 955,60 грн. (в т.ч. ПДВ - 4 992, 60 грн.) та акт приймання виконаних будівельних робіт на суму 127 880, 40 грн. (в т.ч. ПДВ - 21 313, 40 грн.). Також ТОВ «Преображеніє» виписало на користь ПАТ «Київський завод електротранспорту» податкову накладну від 17.06.2010р. № 2629 на суму 157 836, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 26 306, 00 грн.). За результатами таких фінансово-господарських відносин перевіряєме підприємство віднесло до складу валових витрат за І-е півріччя 2010 року суму витрат у розмір 131 530, 00 грн., а до складу податкового кредиту за червень 2010 року - податок на додану вартість в сумі 26 306, 00 грн.

Одночасно за результатами аналізу показників податкової звітності контрагента перевіряємого підприємства працівником відповідача зроблений висновок про відсутність у ТОВ «Преображеніє» матеріальних і трудових ресурсів для здійснення фінансово-господарської діяльності.

Крім того, до ДПІ надійшла копія вироку Деснянського районного суду м. Києва від 18.07.2012р. по справі № 1-619/2012р. за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчинені злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України (далі - КК України). З тексту цього Вироку суду вбачається про встановлення в судовому порядку факту фіктивного створення юридичної особи - ТОВ «Преобра-женіє» та причетності до такого створення безпосередньо обвинуваченого ОСОБА_2, якого було визнано винним у вчинені вказаного злочину за ч. 1 ст. 205 КК України.

На підставі вищевикладеного працівник відповідача, в свою чергу, дійшов висновку про відсутність у ПАТ «Київський завод електротранспорту» правової підстави для формування ним сум валових витрат і податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі первинних документів і податкової накладної, виписаних вказаним контрагентом, оскільки такі документи ТОВ «Преобра-женіє» були підписані невстановленими та неуповноваженими на те особами.

В розділі 4 «Висновок» Акта перевірки від 05.07.2013р. № 53/26-55-22-08/4012017 перевіряючий встановив порушення ПАТ «Київський завод електротранспорту» наступних норм законодавства України:

- п. 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997р. № 283/97-ВР, що призвело до заниження позивачем податку на прибуток за І-е півріччя 2010 року на суму 32 882, 00 грн.;

- пп. 7.4.1 і пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. № 168/97-ВР, що призвело до заниження підприємством податку на додану вартість за червень 2010 року на суму 26 306, 00 грн.

Не погоджуючись з висновками Акта документальної перевірки позивач подав 12 липня 2013 року до канцелярії ДПІ письмові заперечення на висновки вказаного Акта перевірки з обґрунтуванням своєї позиції.

Своїм листом від 18.07.2013р. № 4152/10/26-55-22-08-10 відповідач залишив висновки Акта перевірки без змін, а заперечення ПАТ «Київський завод електротранспорту» - без задоволення.

19 липня 2013 року ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві підставі Акта перевірки від 21.05.2013р. № 05.07.2013р. № 53/26-55-22-08/4012017 прийняла наступні спірні податкові повідомлення-рішення:

- за № 18526552208, яким згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до п. 123.1 ст. 123, п. 86.9 ст. 86 цього Кодексу, за порушення п. 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997р. № 283/97-ВР, визначило ПАТ «Київський завод електротранспорту» суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 41 103, 00 грн., в т.ч. 32 882, 00 грн. - основний платіж, 8 221, 00 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

- за № 18626552208, яким згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до п. 123.1 ст. 123, п. 86.9 ст. 86 цього Кодексу, за порушення вимог пп. 7.4.1 і пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. № 168/97-ВР, визначило ПАТ «Київський завод електротранспорту» суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 32 883, 00 грн., в т.ч. 26 306, 00 грн. - основний платіж, 6 577, 00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Згідно рішення Головного управління Міндоходів у м. Києві від 13.09.2013р. № 4261/10/26-15-10-04, винесеного за результатами розгляду первинної скарги ПАТ «Київський завод електротранспорту» на податкові повідомлення-рішення від 19.07.2013р. № 18526552206 і № 18626552208, дану скаргу позивача була залишена без задоволення, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 19.07.2013р. відповідно - без змін.

При вирішення даного спору суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин)(далі - Закон № 168/97-ВР) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту)(абз. 1 пп. 7.4.5 п. 7.5 ст. 7 Закону № 168/97-ВР).

Підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР визначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Обов'язкові реквізити податкової накладної визначені в пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР.

Абзацом 1 підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до абз. 1 п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997р. за № 165 (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин), що був зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за № 233/2037, (далі - Порядок) податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Пунктом 5 Порядку передбачено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.

Податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість (п. 6.2 Порядку).

Крім того, за правилами заповнення податкової накладної, встановленими у пункті 18 Порядку, усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Отже, виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, Законом № 168/97-ВР визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку на додану вартість, та/або підписання податкових накладних неуповноваженою на те особою. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Згідно ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Пункт 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року № 334/94-ВР (в редакції на момент спірних правовідносин) (далі - Закон № 334/94-ВР) визначає господарську діяльність як будь-яку діяльність особи, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону № 334/94-ВР встановлено, що до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. № 996-ХІV (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі - Закон № 996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону № 996-ХІV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV).

Відповідно до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі - Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (установи), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. (п. 2.2 Положення).

Згідно з п. 2.3 Положення первинні документи, створені в електронному вигляді, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

В силу п. 2.4 Положення первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Усі первинні документи, облікові регістри і бухгалтерська звітність повинні складатись українською мовою. Поряд з українською мовою може застосовуватися інша мова у порядку, визначеному статтею 11 Закону України «Про мови в Україні» (п. 1.3 Положення).

Аналіз викладених норм свідчить про те, що валові витрати та податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011р. № 742/11/13-11.

Також, у цьому ж листі від 02.06.2011р. Вищий адміністративний суд України зазначає, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів .

Сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції (про що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011р. № 1936/11/13-11).

В ході судового розгляду також встановлено, що 26 травня 2010 року між ПАТ «Київський завод електротранспорту» (Замовник), в особі Голови правління Михно В.В., і суб'єктом господарської діяльності - ТОВ «Преображеніє» (Підрядник), в особі директора ОСОБА_2, був укладений письмовий договір підряду за № 2605/10. За умовами цього Договору Підрядник за завданням Замовника зобов'язувався на власний ризик виконати ремонтні роботи з облаштування адміністративного корпусу Замовника (що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Філатова, 22/8 (об'єкт № 1)) та з відновлення огорожі об'єкту № 1 (далі - Роботи), з використанням власних матеріалів і власних кваліфікованих працівників або субпідрядників, а Замовник, в свою чергу, - прийняти та оплатити результати Робіт на умовах цього Договору.

Конкретні роботи та їх вартість визнаються у Кошторисі, який є невід'ємною частиною цього Договору.

Загальна вартість Робіт, включаючи вартість будівельних матеріалів, становить 157 836, 00 грн. (з ПДВ).

Підрядник після виконання окремих видів Робіт готує і передає для підписання Замовнику Акти приймання виконаних підрядних робіт. А після завершення виконання всіх видів робіт, передбачених Договором, Підрядник передає для підписання Замовнику акт прийому-передачі Об'єктів.

Крім того пунктами зазначеного Договору передбачено, що Замовник на період виконання Робіт передає Підряднику Об'єкт для виконання Робіт за даним Договором. В 2-денний строк з моменту підписання даного Договору Сторони письмово передають один одному перелік осіб, які уповноважені представляти їх на Об'єкті під час виконання Робіт за даним Договором, а також визначають виключний обсяг їх повноважень.

На підтвердження фактів виконання ТОВ «Преображеніє» ремонтних робіт позивач надав до суду копії наступних документів:

- договору підряду від 26.05.2010р. № 2605/10;

- акта приймання виконаних підрядних робіт за червень 2010 року (форми № КБ-2в) на суму 29 955, 60 грн. (в т.ч. ПДВ - 4 992, 60 грн.). За результатами дослідження такого акта судом встановлено, що в ньому відсутні такі обов'язкові реквізити первинного документу як посади і П.І.Б. осіб, відповідальних за проведення господарських операцій, а також місце складання;

- акта приймання виконаних будівельних робіт за червень 2010 року (форми № КБ-2в) на суму 127 880, 40 грн. (в т.ч. ПДВ 21 313, 40 грн.). За результатами дослідження такого акта судом встановлено, що в ньому відсутні такі обов'язкові реквізити первинного документу як посади і П.І.Б. осіб, відповідальних за проведення господарських операцій, а також місце складання;

- виписки по рахунку позивача у банку за 17.06.2010р. з відомостями про перерахування позивачем коштів у сумі 157 836, 00 грн. (з ПДВ) на користь ТОВ «Преображеніє»;

- податкової накладної від 17.06.2010р. № 2629 на суму 157 836, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 26 306, 00 грн.), яка підписана ОСОБА_2 та скріплена печаткою ТОВ «Преображеніє». Вся сума податку на додану вартість за вказаною податковою накладною була включена позивачем до складу податкового кредиту за звітний період червень 2010 року.

Інших первинних і розрахункових документів, оформлених на підставі Договору підряду від 26.05.2010р. № 2605/10, зокрема: кошторисних документів, акта прийому-передачі Об'єктів, письмового переліку осіб, уповноважених представляти Сторін Договору на Об'єкті під час виконання ремонтних робіт, та що визначає повноваження таких осіб, - наявність таких документів передбачена безпосередньо умовами самого Договору; рахунків на оплату робіт, та/або документів на підтвердження факту знищення чи втрати позивачем певних первинних і бухгалтерських документів, тощо.

Відповідно до письмових пояснень позивача, викладених в тексті його позовної заяви, укладення договору підряду із названим суб'єктом господарюванням було пов'язано із господарською діяльністю ПАТ «Київський завод електротранспорту», а саме - для проведення ремонту виробничих приміщень.

При цьому жодних документальних доказів на підтвердження факту використання ПАТ «Київський завод електротранспорту» результатів ремонтних робіт у своїй господарській діяльності (зокрема, документів бухгалтерського обліку та фінансової звітності з відомостями про наявність на балансі позивача певних основних засобів (виробничих приміщень), збільшення балансової вартості таких основних засобів у зв'язку з проведенням ремонту, правовстановлюючих документів на виробничі приміщення, організаційно-розпорядчих документів з питання прийняття керівництвом товариства рішення про необхідність проведення ремонту певних основних засобів, акті обстеження виробничих приміщень, тощо) позивач суду не надав.

Враховуючи вищенаведений аналіз наявних в матеріалах справи первинних і розрахункових документів, що були надані позивачем, судом вбачається, що позивачем ні під час проведення документальної перевірки, ні в ході розгляду даної справи в суді, не були надані документи, зокрема первинні, які б підтверджували як факти дійсного виконання ТОВ «Преображеніє» ремонтних робіт на об'єктах позивача, так наявність зв'язку таких операцій з господарською діяльністю ПАТ «Київський завод електротранспорту».

Крім того, в ході розгляду даної справи суду стало відомо про винесення Деснянським районним судом м. Києва 18 липня 2012 року вироку по кримінальній справі № 1-619/2012р. відносно обвинуваченого ОСОБА_2 23.02.1979р. н.р., у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України (копія такого вироку суду з відміткою про набрання законної сили наявна в матеріалах даної справи). З тексту цього Вироку суду від 18 липня 2012 року вбачається, що під час судового розгляду кримінальної справи № 1-619/2012р. ОСОБА_2 визнав себе винним в інкримінованому йому злочині, а саме - у фіктивному підприємництві (тобто, придбанні юридичної особи - ТОВ «Преобра-женіє» за грошову винагороду та без мети здійснення в подальшому підприємницької діяльності від імені такого підприємства (в т.ч. в період виписки спірної податкової накладної від 17.06.2010р. № 2629). Також, обвинувачений зазначив про підписання ним пакету реєстраційних та установчих документів, необхідних для проведення перереєстрації підприємства, відкриття рахунків у банках, укладення договору про визнання електронних документів, та наказу про призначення себе на посаду директора ТОВ «Преображеніє», після чого такі документи були передані невстановленим особам.

За результатами судового розгляду вказаної кримінальної справи № 1-619/2012р. ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України, і призначено йому покарання у вигляді штрафу в розмірі 8 500, 00 грн., та від якого він був звільнений на підставі п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2011 році».

У відповідності до ч. 4 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Отже, за умови набуття законної сили вироком суду від 18.07.2012р., встановлені Деснянським районним судом м. Києва у межах розгляду кримінальної справи № 1-619/2012р. щодо фіктивності створення та підприємницької діяльності юридичної особи - ТОВ «Преображеніє», нівелюють правомірність виписки податкової накладної від 17.06.2010р. № 2629 та відповідно правомірність формування позивачем податкового кредиту на підставі такої податкової накладної.

Таким чином, суд вважає, що позивачем не доведений факт здійснення господарських операцій з отримання результатів робіт від контрагента належними первинними документами, а тому відповідно віднесення сум коштів та податку на додану вартість з вартості таких послуг до валових витрат і податкового кредиту, є безпідставним.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України).

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог, у зв'язку з чим адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 2, ст. 9, ст.ст. 69 - 71, ст. 94, ст.ст. 158-163, ст. 167, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні адміністративного позову Публічного акціонерного товариства «Київський завод електротранспорту» відмовити.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими в ст.ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

Суддя О.В. Дегтярьова