Ухвала

від 20.05.2014 по справі 826/20852/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/20852/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Дегтярьова О.В.

Суддя-доповідач: Ісаєнко Ю.А.

У Х В А Л А

Іменем України

20 травня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Ісаєнко Ю.А.;

суддів: Епель О.В., Федотова І.В.,

за участю секретаря: Бащенко Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Київський завод електротранспорту» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 березня 2014 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Київський завод електротранспорту» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 19 липня 2013 року №18526552208, №18626552208,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 19 липня 2013 року №18526552208, №18626552208.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 березня 2014 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаною постановою, позивач подав апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 березня 2014 року та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги посилаючись на те, що судом першої інстанції було ухвалене законне та обґрунтоване рішення, а підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції - без змін, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, посадовою особою відповідача проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по фінансово - господарським взаємовідносинам з ТОВ «Преображеніє» за період з 01.04.2010 року по 30.06.2010 року; за наслідками перевірки складено акт від 05.07.2013 року №53/26-55-22-08/4012017.

Актом перевірки встановлено порушення позивачем:

- пункту 5.1 статті 5, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток за І півріччя 2010 року на 32882,00 грн.;

- підпункту 7.4.1, підпункту, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість за червень 2010 року на 26306,00 грн.

В обґрунтування заниження податкових зобов'язань орган державної податкової служби посилається на непідтвердження реальності господарських операцій позивача з ТОВ «Преображеніе», оскільки у зазначеного контрагента відсутні матеріальні та трудові ресурси для здійснення фінансово - господарської діяльності; згідно вироку Деснянського районного суду м. Києва від 18 липня 2012 року у справі №1-619/2012 ОСОБА_2 формально являючись засновником та директором ТОВ «Преображеніє» в період з 29 січня 2010 року по 09 вересня 2010 року, не здійснював у вказаний період підприємницьку діяльність від вказаного товариства.

19 липня 2013 року ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві винесені податкові повідомлення - рішення:

- №18626552208, яким на підставі акту перевірки за виявлені порушення позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 32883,00 грн., у тому числі за основним платежем 26306,00 грн., штрафними (фінансовими) санкціями 6577,00 грн.;

- №18526552208, яким на підставі акту перевірки за виявлені порушення позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 41103,00 грн., у тому числі за основним платежем 32882,00 грн., штрафними (фінансовими) санкціями 8221,00 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем документи не підтверджують фактичне здійснення господарських операцій, тому останнім неправомірно сформовані дані податкового обліку по господарським операціям з ТОВ «Преображеніє».

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Частиною 2 ст. 3 цього Кодексу передбачено, що господарська діяльність, яка здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.

Водночас за відсутністю факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

При цьому, під час розгляду зазначеної категорії справ необхідно звертати особливу увагу на дослідження реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку та приймати на підтвердження даних податкового обліку лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Розглядаючи реальність господарських операцій позивача з ТОВ «Преображеніє», на підставі яких позивачем було сформовано дані податкового обліку, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між позивачем (замовник) та ТОВ «Преображеніє» (підрядник) укладено договір підряду від 26 травня 2010 року №2605, відповідно до якого останній зобов'язується на свій ризик виконати за завданням замовника з використанням власних матеріалів та власних кваліфікованих працівників або субпідрядників ремонтні роботи з облаштування адміністративного корпусу замовника, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Філатова, 22/8, та з відновлення огорожі об'єкту №1, які разом іменуються об'єкти, а замовник зобов'язується прийняти і оплатити ці роботи на умовах цього договору. Конкретні роботи та їх вартість визначається відповідно до кошторису, який є невід'ємною частиною договору.

На підтвердження виконання умов договору позивач надав акти приймання виконаних підрядних робіт форми №КБ-2в за червень 2010 року, податкову накладну та виписку по рахунку у банку.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Відповідно до пункту 2.4 статті 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704) первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За змістом вищезазначених приписів законодавства, наявні в матеріалах справи акти приймання виконаних підрядних робіт форми КБ-2в не є належним доказом надання послуг, оскільки не містять посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, позивачем не було надано інших первинних і розрахункових документів, оформлених на підставі договору підряду від 26.05.2010 року №2605/10, зокрема: кошторисних документів, акта прийому-передачі об'єктів, письмового переліку осіб, уповноважених представляти сторін договору на об'єкті під час виконання ремонтних робіт, тощо.

Окрім цього, згідно податкової накладної, остання підписана ОСОБА_2, якого відповідно до вироку Деснянського районного суду м. Києва від 18 липня 2012 року у справі №1-619/2012, що набрав чинності 03.08.2012 року, визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України.

Згідно вказаного судового рішення, ОСОБА_2 формально являючись засновником та директором ТОВ «Преображеніє» в період з 20 січня 2010 року по 09 вересня 2010 року, не здійснював підприємницьку діяльність від вказаного товариства, яка передбачена статутом підприємства.

Частиною першою статті 205 КК України передбачено покарання за фіктивне підприємництво, тобто створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона.

Таким чином, колегія суддів вважає, що позивачем не доведено реальність здійснення господарських операцій з зазначеним вище контрагентом, на підставі яких були сформовані дані податкового обліку, відповідно надані первинні документи не є підтвердженням даних податкового обліку.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Відповідно до абз. 1 п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997року за №165 (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин), що був зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за № 233/2037, податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Пунктом 5 Порядку передбачено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку. Податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість (п. 6.2 Порядку).

Колегія суддів зазначає, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість» необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих виконавцем податкових накладних, не є безумовною підставою для формування податкового кредиту, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, за умови набрання законної сили вироком суду від 18.07.2012 року, встановлені судом обставини щодо фіктивності створення та підприємницької діяльності юридичної особи - ТОВ «Преображеніє», позивач неправомірно сформував податковий кредит на підставі податкової накладної від 17.06.2010 року №2629, оскільки остання підписана невідомою особою.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позову.

Відповідно до частини 1 статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстави для скасування або зміни постанови суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Київський завод електротранспорту» залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 березня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

(Ухвалу у повному обсязі складено 26.05.2014 року)

Головуючий суддя: Ю.А. Ісаєнко

Суддя: О.В. Епель

Суддя: І.В. Федотов

Головуючий суддя Ісаєнко Ю.А.

Судді: Епель О.В.