Рішення

від 04.04.2014 по справі 911/730/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-23-25 Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" квітня 2014 р. Справа № 911/730/14

За позовом «Таго» Підприємства виробництва кондитерського, Тадеуш Голенбиевскі

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕВАДА»

про стягнення заборгованості

Суддя Горбасенко П.В.

За участю представників:

від позивача Янушевський Р.О. (дов. б/н від 08.10.2013р.);

від відповідача не з'явилися.

Обставини справи:

«Таго» Підприємства виробництва кондитерського, Тадеуш Голенбиевскі (далі - позивач) звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕВАДА» (далі - відповідач) про стягнення 99 873грн. заборгованості, з яких: 92 192грн. (еквівалент, згідно офіційного курсу Національного Банку України 35 395,52 польських злотих) основного боргу, 6 327грн. (еквівалент, згідно офіційного курсу Національного Банку України 2 443 польських злотих) пені, 1 354грн. (еквівалент, згідно офіційного курсу Національного Банку України 523 польських злотих) 3 % річних. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 900грн. витрат на оплату послуг перекладача.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за контрактом № 000777/3-А від 12.09.2011р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 05.03.2014р. порушено провадження у справі № 911/730/14, розгляд справи призначено на 21.03.2014р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 21.03.2014р. розгляд справи відкладено на 04.04.2014р.

У судовому засіданні 04.04.2014р. представник позивача підтримав позов повністю.

Відповідач в судові засідання 21.03.2014р. та 04.04.2014р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Абзацом першим пункту 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011р. передбачено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України за відсутності представника відповідача.

Заяв чи клопотань про застосування позовної давності до вимог позивача відповідачем не заявлено.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

12.09.2011р. між Фірмою «TAGO P.P.C. Tadeusz Golebiewski» (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕВАДА» (Покупець) укладено контракт № 000777/3-А, згідно якого продавець зобов'язався продати, а покупець - купити, на умовах Ex Work Radzymin (Польща) (Інкотермс 2000), а також на умовах: Ex Work Ciemne (Польща) (Інкотермс 2000) кондитерські вироби (далі - товар), згідно Інвойса, який являється невід'ємною частиною даного контракту.

Відповідно до п. 2 контракту ціна на товар встановлюється в польських злотих або EURO і піднімається на умовах Ex Work Radzymin (Польща) (Інкотермс 2000), також на умовах: Ex Work Ciemne (Польща) (Інкотермс 2000), включаючи вартість упаковки, маркування, завантаження, а також митні збори, які накладаються у зв'язку з виконанням діючого контракту.

Покупець проводить оплату за поставлений товар в PLN або EURO з максимальним строком внесення коштів на рахунок продавця протягом 75 календарних днів. Покупець зобов'язаний здійснювати оплату за партію товару згідно інвойсу, виставленого продавцем. Вартість кредиту не перевищує вартість однієї відвантаженої партії товару. Оплата проводиться покупцем шляхом перерахування грошових засобів на розрахунковий рахунок продавця (п. 4 контракту).

Згідно п. 7 контракту товар вважається зданим продавцем і прийнятим покупцем по кількості згідно кількості місць і ваги, вказаним в накладній або іншому документі, який містить дані відомості.

Пунктом 10 контракту передбачено, що контракт вступає в силу з моменту його підписання і діє до повного його виконання.

Позивач на виконання п. 1. контракту № 000777/3-А від 12.09.2011р. передав відповідачу товар на загальну суму 35 595,52 польських злотих, що підтверджується наявними в матеріалах справи міжнародною товарно-транспортною накладною № 150564 від 27.02.2013р. та інвойсом EXP/000063/13 від 26.02.2013р.

Відповідач свій обов'язок, передбачений п. 4 контракту, з оплати отриманого згідно контракту товару, не виконав, суму боргу не сплатив, що підтверджується довідкою БАНК РЕКАО від 20.03.2014р., наявною в матеріалах справи, внаслідок чого борг відповідача перед позивачем за отриманий товар на момент прийняття судового рішення у даній справі склав 35 595,52 польських злотих, що по курсу НБУ станом на 07.11.2013р. складає 92 192грн., що підтверджується довідкою БАНК РЕКАО від 20.03.2014р., наявною в матеріалах справи та не спростовано відповідачем.

Предметом позову є вимога про стягнення 92 192грн. (еквівалент, згідно офіційного курсу Національного Банку України 35 395,52 польських злотих) основного боргу, 6 327грн. (еквівалент, згідно офіційного курсу Національного Банку України 2 443 польських злотих) пені, 1 354грн. (еквівалент, згідно офіційного курсу Національного Банку України 523 польських злотих) 3 % річних.

Суд встановив, що між сторонами виникли правовідносини купівлі-продажу.

Частиною першою ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (абз. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Суд встановив, що позивач на виконання п. 1. контракту № 000777/3-А від 12.09.2011р. передав відповідачу товар на загальну суму 35 595,52 польських злотих, що підтверджується наявними в матеріалах справи міжнародною товарно-транспортною накладною № 150564 від 27.02.2013р. та інвойсом EXP/000063/13 від 26.02.2013р.; відповідач свій обов'язок, передбачений п. 4 контракту, з оплати отриманого згідно контракту товару, не виконав, суму боргу не сплатив, що підтверджується довідкою БАНК РЕКАО від 20.03.2014р., наявною в матеріалах справи, внаслідок чого борг відповідача перед позивачем за отриманий товар на момент прийняття судового рішення у даній справі склав 35 595,52 польських злотих, що по курсу НБУ станом на 07.11.2013р. складає 92 192грн., що підтверджується довідкою БАНК РЕКАО від 20.03.2014р., наявною в матеріалах справи та не спростовано відповідачем.

Враховуючи те, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття судового рішення не погашено, розмір вказаного боргу відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 35 595,52 польських злотих основного боргу, що по курсу НБУ станом на 07.11.2013р. (1 польський злотий = 2,59) складає 92 192грн. є обґрунтованою, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами і відповідно підлягає задоволенню.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за контрактом № 000777/3-А від 12.09.2011р., позивачем за період з 13.05.2013р. по 08.11.2013р. нарахована пеня в сумі 2 443 польських злотих, що по курсу НБУ станом на 07.11.2013р. складає 6 327грн. грн. на суму боргу 35 595,52 грн. польських злотих.

Відповідно до вимог ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В свою чергу пеня як різновид неустойки характеризується такими ознаками: а) застосування виключно у грошових зобов'язаннях; б) можливість встановлення тільки за такий вид порушення зобов'язання, як прострочення виконання (порушення умови про строки); в) обчислення у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання; г) триваючий характер - нарахування пені за кожний день прострочення

Згідно ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до статті 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Водночас, приписами ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, він зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

Відповідно до ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною другою ст. 343 ГК України передбачено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно п. 2.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» № 14 від 17.12.2013 року пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. Застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов'язання законом не передбачено, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі (наприклад, за необґрунтовану відмову від переказу коштів за розрахунковими документами отримувача коштів), притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. В останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати. Якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (далі - Закон)).

Розмір пені, передбачений ст. 1 вищезазначеного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, в силу наведених положень законодавства, пеня може бути стягнута саме в разі, якщо таке передбачено договором (встановлено за згодою сторін) або встановлено спеціальним законодавчим актом.

Суд встановив, що контрактом № 000777/3-А від 12.09.2011р. не передбачено нарахування пені за прострочення виконання грошового зобов'язання, а щодо правовідносин купівлі-продажу товару відсутній спеціальний законодавчий акт, який встановлює відповідальність у зв'язку з неналежним виконанням покупцем своїх зобов'язань з оплати переданого товару.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовної вимоги про стягнення 2 443 польських злотих пені, що по курсу НБУ станом на 07.11.2013р. складає 6 327грн.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язання за контрактом № 000777/3-А від 12.09.2011р., позивачем за період з 13.05.2013р. по 08.11.2013р. нараховано 523 польських злотих 3 % річних, що по курсу НБУ станом на 07.11.2013р. складає 1 354грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 232 ГК України відсотки за неправомірне користування чужими коштами справляються по день сплати суми цих коштів кредитору, якщо законом або договором не встановлено для нарахування відсотків інший строк.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на викладене, арифметично вірний розрахунок 3 % річних, нарахованих за період з 13.05.2013р. по 08.11.2013р. складає 526,62 польських злотих 3 % річних, що по курсу НБУ станом на 07.11.2013р. складає 1 363,94грн. Враховуючи те, що суд, при прийнятті рішення, не може вийти за межі позовних вимог, вимога про стягнення з відповідача 523 польських злотих 3 % річних, що по курсу НБУ станом на 07.11.2013р. складає 1 354грн. підлягає задоволенню повністю.

Також позивач просить суд покласти на відповідача витрати на оплату послуг перекладача у розмірі 900грн.

На підтвердження своїх вимог в цій частині позивачем надано суду, зокрема, нотаріально засвідчені переклади документів, товарний чек № 491 від 16.12.2013р. на суму 900грн. (а.с. 40).

Згідно ч. 1 ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, визначаються господарським судом.

Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 5 ст. 49 ГПК України).

Згідно п. 6.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 21.02.2013р. витрати, пов'язані з перекладом документів, а також з оплатою за вручення їх за кордоном відповідно до Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах (до якої приєдналася Україна), під час судового розгляду має нести заінтересована сторона. Після закінчення розгляду справи такі витрати розподіляються господарським судом на загальних підставах згідно з частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Враховуючи наведене, предмет даного спору, час, який перекладач витратив на підготовку матеріалів у даній справі та часткове задоволення позовних вимог, суд обмежує розмір відшкодування витрат на оплату послуг перекладача з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи пропорційно розміру задоволених позовних вимог та вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача 900грн. витрат, пов'язаних з оплатою послуг перекладача підлягає частковому задоволенню у розмірі 842,98рн.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги про стягнення 92 192грн. (еквівалент, згідно офіційного курсу Національного Банку України 35 395,52 польських злотих) основного боргу, 1 354грн. (еквівалент, згідно офіційного курсу Національного Банку України 523 польських злотих) 3 % річних є обґрунтованими, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами і відповідно підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статей 44, 49 ГПК України, покладаються судом на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕВАДА» (09104, Київська обл., м. Біла Церква, Гайок, буд. 218 Е; ідентифікаційний код 37615411) на користь «TAGO» Przedsiebiorstwo Przemyslu cukierniczego, Tadeusz Golebiewski (Ciemne 141 D, 05-250 Radzymin, Polska) («Таго», Підприємство виробництва кондитерського, Тадеуш Голенбиевскі) (Чемне 141Д, 05-250, Радзімин, Польща) (Код Регон 790007303-00030, 68124060741111000049933262 у Bank Pekao SA) 35 395 (тридцять п'ять тисяч триста дев'яносто п'ять польських злотих) 52 грошей основного боргу, що по курсу НБУ станом на 07.11.2013р. складає 92 192 (дев'яносто дві тисячі сто дев'яносто дві гривні) 00 коп., 523 (п'ятсот двадцять три польських злотих) 3 % річних, що по курсу НБУ станом на 07.11.2013р. складає 1 354 (одну тисячу триста п'ятдесят чотири гривні) 00 коп., 842 (вісімсот сорок дві гривні) 98 коп. витрат на оплату послуг перекладача та 1 870 (одну тисячу вісімсот сімдесят гривень) 92 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позову - відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено: 08.04.2014р.

Суддя П.В. Горбасенко