Постанова

від 07.04.2014 по справі 908/4264/13

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

07.04.2014р. справа №908/4264/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді (доповідача): Будко Н.В.

Суддів: М'ясищева А.М., Сгара Е.В.

Секретар: Прожерін О.О.

За участю представників сторін:

від позивача: Шеремет З.В. по дов., Уманчик О.В. по дов.;

від відповідача: Васютович О.В. по дов.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Восток», м. Київ

на рішення господарського суду Запорізької області від 25.02.2014р. (повний текст від 28.02.2014р.) у справі №908/4264/13 (суддя Топчій О.А.)

за позовом Запорізької міської ради, м. Запоріжжя

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Восток», м. Київ

про внесення змін до договору оренди землі

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Запорізька міська рада, м. Запоріжжя, звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Восток», м. Київ, про внесення змін до п.5 договору оренди землі від 08.10.2008р. за №040826101568, укладеного між Запорізькою міською радою та ТОВ «Восток», шляхом викладення його в такій редакції: « 5. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 1482312,22грн. (в цінах 2013 року)», а також про зміну п.9 вказаного договору шляхом викладення його в наступній редакції: « 9. Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та в розмірі 88938,73грн., що складає шестикратний розмір земельного податку за календарний рік в цінах 2013 року».

Рішенням від 25.02.2014р. господарський суд Запорізької області позовні вимоги задовольнив у повному обсязі з огляду на їх відповідність вимогам чинного земельного та податкового законодавства в частині здійснення розрахунків за оренду землі, а також нормативним актам Запорізької міської ради.

Не погодившись з винесеним рішенням, відповідач звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати повністю рішення господарського суду Запорізької області від 25.02.2014р. у справі №908/4264/13 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги заявник посилається на те, що відповідач не отримував від позивача пропозицій щодо зміни орендної плати в 2013 році, у зв'язку з чим застосування до даних правовідносин приписів ст.188 ГК України, ст.653 ЦК України є безпідставним. Крім того, за висновком апелянта, оскільки в матеріалах справи відсутні докази опублікування рішень Запорізької міської ради щодо нормативної грошової оцінки землі, суд безпідставно залишив поза увагою приписи п.271.2 ст.271 Податкового кодексу України.

Вищевикладене, на думку скаржника, не було взято до уваги судом першої інстанції, що свідчить про незаконність та необґрунтованість рішення господарського суду та є підставою для його скасування.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач вважає викладені в ній доводи безпідставними, просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Судовий процес в апеляційній інстанції фіксувався за допомогою технічних засобів фіксації в порядку, передбаченому ст. 81-1 ГПК України.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 29.09.2008р. між Запорізькою міською радою (орендодавцем) та Товариством з о обмеженою відповідальністю «Восток» (орендарем) було укладено договір оренди землі (зареєстрований 08.10.2008р. за №040826101568), за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове (10 років) платне користування земельну ділянку площею 0,2039га для розташування автозаправного комплексу, яка знаходиться у м. Запоріжжя, Оріхівське шосе, 2г.

Відповідно до п.5 договору, нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 995419,41грн. в цінах 2008 року.

Згідно п.9 договору, орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та в розмірі 39816,78грн., що складає 4% від нормативної грошової оцінки за календарний рік в цінах 2008 року.

Пунктом 12 договору сторони передбачили, що розмір орендної плати переглядається один раз на рік у разі: - зміни умов господарювання, передбачених договором оренди землі; - зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством; - погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; - прийняття орендодавцем рішення про збільшення або зменшення орендної плати; - в інших випадках, передбачених законом.

У відповідності з п.32 договору, зміна його умов здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розглядається у судовому порядку.

З матеріалів справи вбачається, що зазначена у договорі земельна ділянка була передана орендарю за актом приймання-передачі.

В подальшому, з набранням чинності Податковим кодексом України, відповідно до рішень Запорізької міської ради №16 від 27.07.2011р. «Про затвердження розмірів орендної плати за земельні ділянки певного функціонального призначення у м. Запоріжжя» та №37 від 26.06.2012р. «Про внесення змін до рішення міської ради від 27.07.2011р. №16 «Про затвердження розмірів орендної плати за земельні ділянки певного функціонального призначення у м. Запоріжжя», позивач, керуючись ст. 188 ГК України, звернувся до відповідача з пропозицією №01/02-21/01977 від 21.06.2013р. про внесення змін до договору оренди землі від 08.10.2008р. №040826101568 шляхом викладення п.9 договору наступним чином: «Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та в розмірі 88938,73грн., що складає шестикратний розмір земельного податку за календарний рік в цінах 2013 року». До вказаного листа позивачем було додано розрахунок орендної плати та додатковий договір.

Відсутність дій орендаря щодо внесення відповідних змін до спірного договору оренди землі зумовила звернення Запорізької міської ради до суду з відповідним позовом.

Як вже зазначалось вище, суд першої інстанції заявлені позовні вимоги задовольнив у повному обсязі.

Оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм чинного законодавства, судова колегія погоджується з таким висновком з наступних підстав.

Статтею 206 Земельного кодексу встановлено, що використання землі у Україні є платним. Згідно ст. 126 вказаного кодексу, оренда землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 93 Земельного кодексу України, ст.1 Закону України «Про оренду землі», право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Згідно ст.21 Закону України «Про оренду землі», орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Пункт 288.1 статті 288 Податкового кодексу України визначає, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Відповідно п.п. 288.5.1-2 п.288.5 ст. 288 Податкового кодексу України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; та не може перевищувати: а) для земельних ділянок, наданих для розміщення, будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів енергетики, які виробляють електричну енергію з відновлюваних джерел енергії, включаючи технологічну інфраструктуру таких об'єктів (виробничі приміщення, бази, розподільчі пункти (пристрої), електричні підстанції, електричні мережі), - 3 відсотки нормативної грошової оцінки; б) для земельних ділянок, які перебувають у державній або комунальній власності та надані для будівництва та/або експлуатації аеродромів - чотирикратний розмір земельного податку, що встановлюється цим розділом; в) для інших земельних ділянок, наданих в оренду, - 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Пунктом 274.1 ст. 274 вказаного Кодексу визначено, що ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у статтях 272, 273, 276 цього Кодексу.

В силу перехідних положень Земельного кодексу України (чинні на момент укладання спірного договору), до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні та міські ради. Отже, органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах щодо земель, які перебувають у державній та комунальній власності, є Запорізька міська рада, яка має повноваження щодо розпорядження цією земельною ділянкою.

З матеріалів справи вбачається, що 03.03.2008р. Запорізькою міською радою було прийнято рішення №79 «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя», яким впроваджено оподаткування земель міста на підставі нової нормативної грошової оцінки з 01.03.2008р. Згідно листа Управління по забезпеченню роботи Запорізької міської ради №0088/01-01/12/02 від 24.02.2014р., зазначене рішення не скасовувалось, не відмінювалось та зміни і доповнення до нього не вносились.

27.07.2011р. Запорізькою міською радою було прийнято рішення №16 «Про затвердження розмірів орендної плати за земельні ділянки певного функціонального призначення у м. Запоріжжі». Разом з цим, рішенням Запорізької міської ради №37 від 26.06.2012р. до вказаного рішення №16 було внесено зміни, зокрема, в частині визначення розміру орендної плати за земельні ділянки, надані для розташування автозаправних станцій, газових автозаправних станцій, з урахуванням коефіцієнту 6.

З матеріалів справи вбачається, що нормативна грошова оцінка наданої відповідачу в оренду земельної ділянки складає 1482312,22грн. (витяг з технічної документації щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки від 08.02.2013р.), з огляду на що розмір орендної плати за вищевказаним договором у відповідності з приписами чинного законодавства та актів органу місцевого самоврядування повинен складати 88938,73грн. (1482312,22*1%*6).

Таким чином, пункти 5 та 9 договору оренди, укладеного між позивачем та відповідачем 29.09.2008р., не відповідають вимогам Податкового кодексу України та вказаних актів Запорізької міської ради в частині визначення розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки та, відповідно, розміру орендної плати.

Згідно з матеріалами справи, Запорізька міська рада зверталась до відповідача з пропозицією про приведення договору оренди землі у відповідність з вимогами чинного законодавства, проте матеріали справи не містять доказів вирішення цього питання у досудовому порядку.

Апеляційний господарський суд вважає за необхідне звернути увагу скаржника на той факт, що матеріали справи всупереч тверджень заявника апеляційної скарги містять докази в підтвердження того, що позивачем направлялась пропозиція про внесення відповідних змін у спірний договір, яка в свою чергу була отримана відповідачем 02.07.2013р. (повідомлення про вручення поштового відправлення №05168533, а.с.26).

Відповідно до приписів ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 654 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, який змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає зі звичаїв ділового обороту.

У пункті 2.19. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. № 6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» (зі змінами і доповненнями) викладено правову позицію про те, що у разі прийняття уповноваженим органом рішення про внесення змін до ставок орендної плати за землю та затвердження нових коефіцієнтів, що використовуються для розрахунку орендної плати за земельні ділянки, такі обставини можуть не братися судом до уваги лише у разі скасування відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування в установленому законом порядку.

Згідно зі статтею 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У визначених законом випадках застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Розмір орендної плати за землю визначається сторонами у договорі, в тому числі може визначатися шляхом встановлення відсоткового відношення до нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що відповідає чинному законодавству України, зокрема, приписам частини першої статті 15, статті 21 Закону України «Про оренду землі».

Статтею 30 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку. Оскільки орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то законодавча зміна граничного розміру цієї плати може бути підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору. При цьому надсилання відповідачеві пропозицій щодо внесення змін до договору оренди є правом, а не обов'язком позивача, тому недотримання останнім вимог частини другої статті 188 ГК України щодо надсилання іншій стороні пропозицій про зміну умов договору не позбавляє його права звернутися до господарського суду з позовом про зміну умов договору за наявності спору (тобто за відсутності згоди відповідача на зміну умов договору). Викладене також спростовує посилання заявника апеляційної скарги на факт ненаправлення позивачем пропозиції про внесення відповідних змін до спірного договору, а отже безпідставне застосування до спірних правовідносин приписів ст.188 ГК України, ст.653 ЦК України.

При цьому згідно з частиною третьою статті 653 ЦК України якщо договір змінюється або розривається в судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

За таких обставин, оскільки з наявних в матеріалах справи рішень Запорізької міської ради вбачається про затвердження коефіцієнтів, які використовуються для розрахунку орендної плати за земельні ділянки, за наявності в договорі оренди землі умов про можливість перегляду розміру орендної плати, враховуючи приписи чинного земельного та податкового законодавства, судова колегія дійшла висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині внесення змін до пунктів 5 та 9 договору та необхідність їх задоволення.

Відносно посилань заявника апеляційної скарги на той факт, що суд першої інстанції проігнорував при розгляді даної справи приписи п.271.2 ст.271 Податкового кодексу України, апеляційний господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Пунктом 4.1.9 статті 4 Податкового кодексу України закріплено принцип стабільності, згідно з яким зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніше як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки, а податки і збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

Відповідно до п. 9.1.10 ст. 9 ПК України, плата за землю віднесена до загальнодержавних податків.

В статті 14 ПК України дано визначення понять, що використовуються у цьому Кодексі. Так, земельний податок - це обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (п. 14.1.72 ст. 14 ПК України). Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - це обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (п. 14.1.136 ст. 14 ПК України). Плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (п. 14.1.147 ст. 14 ПК України).

Таким чином наведені вище норми чинного податкового законодавства України відносять плату за землю до загальнодержавних податків.

Приписами ст. 12 ПК України закріплено, що рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом (п. 12.3.4 ст. 12 ПК України).

З огляду на наведене, рішення Запорізької міської ради №37 «Про внесення змін до рішення міської ради від 27.07.2011р. №16 «Про затвердження розмірів орендної плати за земельні ділянки певного функціонального призначення в м. Запоріжжя», яким внесено зміни до коефіцієнту розміру орендної плати на земельні ділянки, було прийнято позивачем 26.06.2012р. та ним не встановлювався місцевий податок чи збір, передбачений ст. 10 ПК України, так як положення щодо оприлюднення рішень відносно місцевих податків та зборів не стосуються рішення щодо орендної плати як загальнодержавного податку. В рішенні Запорізької міської ради №37 від 26.06.2012р. визначається кратність розміру орендної плати по відношенню до розміру земельного податку, що має застосовуватися для розрахунку орендної плати за користування земельною ділянкою, як загальнодержавного податку, а не нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки. Тобто, зазначене рішення міської ради жодним чином не стосується нормативної грошової оцінки земельної ділянки, отже посилання апелянта на пункти 12.3, 271.2 Податкового кодексу України у даному випадку є недоречним. При цьому, п.5 вказаного рішення визначає, що воно набирає чинності з 01.01.2013р., на даний час є чинним і у встановленому законом порядку не скасованим. Крім того, до рішення Запорізької міської ради №79 від 03.03.2008р. «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель м. Запоріжжя» в силу приписів ст.158 Конституції України також не можуть застосовуватись положення вказаного закону, оскільки воно прийнято раніше, ніж вступив у дію Податковий кодекс України.

Інші доводи апеляційної скарги також не знайшли свого підтвердження, спростовуються матеріалами та обставинами справи, тому судовою колегією до уваги не приймаються.

З огляду на наведене, відповідно до вимог ст. 43 ГПК України, рішення господарського суду Запорізької області від 25.02.2014р. у справі №908/4264/13 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, тому підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги згідно ст. 49 ГПК України підлягають віднесенню на заявника.

Приймаючи до уваги викладене, керуючись ст. 99, ст.101, ст.102, ст.103, ст.105 ГПК України, Донецький апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Запорізької області від 25.02.2014р. (повний текст від 28.02.2014р.) у справі №908/4264/13 залишити без змін.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Восток», м. Київ на рішення господарського суду Запорізької області від 25.02.2014р. (повний текст від 28.02.2014р.) у справі №908/4264/13- залишити без задоволення.

Головуючий суддя (доповідач): Н.В. Будко

Судді: А.М. М'ясищев

Е.В. Сгара

Надруковано примірників - 5: 1-у справу, 1-позивачу, 1-відповідачу, 1-господарському суду, 1-ДАГС