Постанова

від 07.04.2014 по справі 911/4242/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" квітня 2014 р. Справа№ 911/4242/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сітайло Л.Г.

суддів: Калатай Н.Ф.

Пашкіної С.А.

при секретарі: Богатчук К.І.

за участю представників сторін:

від позивача - Мартиненко О.О.

від відповідача - Комлик В.В.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрзернопром-Іванків" на рішення Господарського суду Київської області від 09.01.2014 року (суддя Бабкіна В.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДПЗКУ-МТС"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрзернопром-Іванків"

про стягнення 273285,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Київської області від 09.01.2014 року по справі №911/4242/13 позовні вимоги задоволено частково. Припинено провадження по справі в частині стягнення 50000,00 грн. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрзернопром-Іванків" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДПЗКУ-МТС" 209270,00 грн. - основного боргу, 11386,47 грн. - пені, 2627,64 грн. 3% річних та 5465,68 грн. - судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Повернуто позивачу з Державного бюджету України 893,24 грн. - судового збору.

Не погоджуючись з рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить змінити вищезазначене рішення в частині визначення суми боргу та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в частині стягнення 159270,00 грн. - основного боргу, 11386,47 грн. - пені та 2627,64 грн. 3% річних.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт зазначив, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції порушено та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.02.2014 року прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду 24.03.2014 року.

24 березня 2014 року через відділ документального забезпечення суду, від представника відповідача, до початку судового засідання надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.03.2014 року відкладено розгляд справи до 07.04.2014 року.

В судове засідання 07.04.2014 року з'явились представники позивача та відповідача.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, та просив скасувати оскаржуване рішення Господарського суду Київської області від 09.01.2014 року.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, та просив залишити без змін оскаржуване рішення Господарського суду Київської області від 09.01.2014 року.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд, за наявними у справі та додатково поданими доказами, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність та обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши, на підставі встановлених фактичних обставин справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд встановив наступне.

25 березня 2013 року між позивачем (виконавець) та відповідачем (замовник) укладено договір № В/1/К/2013 (далі - Договір).

Відповідно до умов Договору виконавець зобов'язується надати послуги із збирання врожаю сільськогосподарських культур, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи.

Пунктом 1.4 Договору передбачено, що орієнтовна дата початку робіт - з 10.07.2013 року, дата закінчення робіт - 10.08.2013 року.

Згідно з п. 3.2 Договору загальна вартість виконаних робіт (сума до сплати) обчислюється, виходячи з актів передачі-приймання виконаних робіт, що підписані сторонами.

Відповідно до п. 3.3 договору оплата здійснюється перерахуванням грошових коштів на поточний рахунок виконавця на підставі актів передачі-приймання виконаних робіт в строк не пізніше, ніж через 5 робочих днів з дати підписання відповідного акту передачі-приймання виконаних робіт.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору, позивач надав відповідачу послуги на загальну суму 459270,00 грн. відповідач свої зобов'язання за Договором належним чином не виконав, а саме частково розрахувався за отримані послуги на загальну суму 150000,00 грн., в результаті чого, виникла заборгованість в розмірі 309270,00 грн.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 901 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положеннями ч. 2 ст. 901 Цивільного кодексу України визначено, що положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач час відповідач під час вирішення даного спору в місцевому господарському суді частково оплатив заборгованість на загальну суму 100000,00 грн., що підтверджується заявою позивача №130-юр-1003/2013 від 11.12.2013 року про зменшення розміру позовних вимог та платіжним дорученням №461 від 06.12.2013 року.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо стягнення з відповідача заборгованості за послуги, надані позивачем за Договором в розмірі 209270,00 грн.

Твердження апелянта, що місцевим господарським судом не враховано платіжне доручення №1 від 09.01.2014 року на суму 50000,00 грн., як сплату частини боргу, колегією суддів визнано необґрунтованими, оскільки відповідач не надав вищезазначене платіжне доручення до місцевого господарського суду, що підтверджується відсутністю останнього в матеріалах справи.

Крім того, відповідачем в судовому засіданні 09.01.2014 року не заявлено клопотань або заяв щодо зменшення суми боргу на підставі вищезазначеного платіжного доручення, що підтверджується протоколом судового засідання від 09.01.2014 року.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Як визначено ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 5.3 Договору встановлено, що за прострочення оплати виконаної роботи замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що нараховується на суму заборгованості, за кожен день прострочення оплати.

Відповідно до ч. 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів, перевіривши розрахунки місцевого господарського суду 3% річних та пені, які складені арифметично вірно, прийшла до висновку про їх обґрунтованість.

Відповідно до ч. 2 ст. 49 ГПК України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Колегія суддів зазначає, що вимога апелянта щодо зменшення суми судового збору визнана безпідставною, оскільки розмір заборгованості на момент прийняття рішення становив 209270,00 грн.

Статтями 33, 34, 43 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що судом першої інстанції повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини справи, рішення ухвалено відповідно до норм матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрзернопром-Іванків" та скасування рішення Господарського суду Київської області від 09.01.2014 року.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 99, 101 - 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрзернопром-Іванків" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 09.01.2014 року по справі №911/4242/13 - без змін.

Матеріали справи №911/4242/13 повернути до Господарського суду Київської області.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Л.Г. Сітайло

Судді Н.Ф. Калатай

С.А. Пашкіна

Повний текст постанови виготовлено та підписано 08.04.2014 року.