Постанова

від 01.04.2014 по справі 2а-3049/12/1070

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-3049/12/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Басай О.В.

Суддя-доповідач: Борисюк Л.П.

ПОСТАНОВА

Іменем України

01 квітня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді суддів при секретарі за участю: представника позивачаБорисюк Л.П., Ключковича В.Ю., Собківа Я.М. Чайка О.С. Казакова Д.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби на постанову Київського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2012 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Облагротехсервіс» до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000042300 від 12.01.2012, -

ВСТАНОВИВ:

В червні 2012 року ПАТ «Облагротехсервіс» звернулося до Київського окружного адміністративного суду із позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000042300 від 12.01.2012.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2012 року позов задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби № 0000042300 від 12.01.2012.

Відповідач, не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, який з'явився в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі повідомлення від 05.12.2011 № 265 в період з 05.12.2011 по 06.12.2011 відповідачем була проведена невиїзна позапланова документальна перевірка позивача з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Магнум-Інвест».

В ході проведення перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем вимог ч. 1 ст. 203, ст.ст. 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, здійснених позивачем з ТОВ «Магнум-Інвест»; п.п. 201.6, ст. 201, п.п. 1986.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження позивачем суми ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету в січні 2011 року на загальну суму 100 644,66 грн.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено Акт перевірки від 06.12.2011 № 1227/23-2/00913545 на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.01.2012 № 0000042300, яким позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 100 645,64 грн. в тому числі за основним платежем в сумі 100 644,66 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 1,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби, позивач звернувся до суду з даним позовом з вимогою визнання його протиправним та скасування.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що податковим органом не доведено, що господарські операції з приводу надання послуг щодо проведення ремонтно-будівельних робіт є фіктивними, не доведено недобросовісності позивача та його контрагента, в той час як позивачем були надані всі первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції.

З таким висновком суду колегія суддів не може погодитися, виходячи з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, а також права та обов'язки платників податків і зборів, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України, який вступив в силу з 01.01.2011 (далі по тексту - ПК України).

Згідно п.п. «а» п. 198.1 ст. 198 цього Кодексу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Згідно з п. п. 201.1, 201.4, 201.6, 201.10 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну; податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг; податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця; податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, для отримання права сформувати податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару, платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар, призначений для використання у своїй господарській діяльності.

При дослідженні матеріалів справи колегією суддів було встановлено, що між позивачем та ТОВ «Магнум-Інвест» в періоді за який проводилася перевірка були укладені договори № 011202 від 01.12.2011 та № 021201 від 02.12.2010 на виконання ремонтно-будівельних робіт, предметом яких було виконання реконструкції вентиляції в будівлі блоку допоміжних служб за адресою: Київська область, м. Вишневе, вул. Київська, 8 б.

Позивачем включено до складу податкового кредиту за січень 2011 року ПДВ по контрагенту ТОВ «Магнум-Інвест» в сумі 100 644,66 грн. та в свою чергу були надані договори № 011202 від 01.12.2010 та № 021201 від 02.12.2010 на проведення ремонтно-будівельних робіт, протоколи-погодження про договірну ціну, акти приймання виконаних будівельних робіт за січень 2011 року, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат, локальні кошториси № 2-1-1 на реконструкцію, а також податкові накладні № 12801 від 28.01.2011 та № 12701 від 27.01.2011.

Обґрунтовуючи вимоги свого позову, позивач серед іншого посилається на відсутність недоліків при оформленні податкових накладних, які на його думку разом з іншими первинними документами підтверджують реальність вчинення підприємством господарських операцій.

Відповідач в своїх запереченням посилається, зокрема, на висновки акту перевірки Броварської ОДПІ від 25.03.2011 № 301/232/33212472 про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ «Магнум-Інвест» з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині формування податкового зобов'язання та податкового кредиту за січень 2011 року, відображених в декларації з податку на додану вартість вх. № 9000688634 від 21.02.2011, де податковим органом встановлено, що правочини укладені від імені ТОВ «Магнум-Інвест» не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже, мають ознаки нікчемності по ланцюгу до «вигодонабувачів».

За твердженням податкового органу, вказаний вище правочин, що був укладений між позивачем та ТОВ «Магнум-Інвест», є фіктивним в розумінні ст. 228 Цивільного кодексу України, оскільки не має на меті настання реальних правових наслідків та має ознаки нікчемності по ланцюгу до «вигодонабувача».

Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Положенням статті 234 ЦК України передбачено, що фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається недійсним в судовому порядку. В розумінні даної норми цивільного закону характеризуючими ознаками фіктивного правочину є те, що сторони вчиняють його лише для вигляду, знаючи заздалегідь що він не буде виконаний. Тобто, при вчинені фіктивного правочину учасники мають інші цілі, ніж ті що передбачені самим правочином, не маючи на меті встановлення його правових наслідків. При цьому, фіктивним можна визнати правочин тільки за умови, що обидві сторони діяли без наміру як створення так і досягнення відповідних цивільно-правових наслідків.

Згідно пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Положенням статті 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевіряти фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Про відсутність факту здійснення господарської операції можуть також свідчити і результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, які фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

Відповідно до автоматизованої системи співставлень податкових зобов'язань та податкового кредиту, у п'ятому додатку у січні ПАТ Київська обласна база матеріально-технічного і сервісного забезпечення «Облагротехсервіс» задекларувало податковий кредит у сумі 100 644,66 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Магнум-Інвест», в той час як останнім не було задекларовано податкових зобов'язань за січень в сумі 100 644,66 грн.

Стосовно ТОВ «Магнум-Інвест» встановлено, що на підприємстві відсутнє майно, основні фонди, виробничі активи, складські приміщення та інше майно, яке економічно необхідне для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності.

Таким чином, на підставі використаних документів та баз даних державної податкової служби, встановлено проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди покупцям підприємства та далі по ланцюгу постачання, з метою штучного формування податкового кредиту із залученням контрагентів, які не виконують свої податкові зобов'язання.

Договори між ПАТ «Облагротехсервіс» та ТОВ «Магнум-Інвест» на виконання ремонтно-будівельних робіт, предметом яких було виконання реконструкції вентиляції в будівлі блоку допоміжних служб за адресою: Київська область, м. Вишневе, вул. Київська, 8 б не містять за своїм змістом розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) виконання таких робіт. Такі причини можуть бути наявними лише за умови, що платник податку має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності.

Аналізуючи обставини даної справи та наявні в ній докази, колегія суддів дійшла висновку, що укладені позивачем договори не мали на меті настання реальних правових наслідків, що відповідно свідчить про безтоварність господарських операцій позивача упродовж періоду, що перевірявся.

Крім цього, в судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача не надав доказів того, чи виконувалися ремонтно-будівельні роботи згідно укладених договорів та банківських виписок, які підтверджують факт оплати за проведені роботи.

У зв'язку з цим, дії платника податку ПАТ «Облагротехсервіс» вказують на його недобросовісність, а вчинені ним господарські операції викликають сумнів у їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту.

Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції не відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, викладені у зазначеній постанові, у зв'язку з чим є підстави для її скасування з ухваленням нової постанови про відмову в задоволенні позову.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби на постанову Київського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2012 року - задовольнити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2012 року - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Облагротехсервіс» до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000042300 від 12.01.2012 відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя суддя суддя Л.П. Борисюк В.Ю. Ключкович Я.М. Собків

Повний текст постанови складено та підписано - 07.04.2014

Головуючий суддя Борисюк Л.П.

Судді: Ключкович В.Ю.

Собків Я.М.