Ухвала

від 07.04.2014 по справі 909/554/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

у х в а л а

07 квітня 2014 р. Справа № 909/554/13

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Михайлишин В. В. , при секретарі судового засідання Федорук О. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Фізичної особи - ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Бетон Груп ІФ" (вул. Крайківського, 1б, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківської області, 76018)

про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бетон Груп ІФ" вартість частини майна товариства, пропорційно до частки ОСОБА_1 у статутному капіталі товариства із врахуванням того, що його частка в статутному капіталі становить 5 %.

За участю представників сторін:

Від позивача: ОСОБА_3 - представник (посвідчення НОМЕР_1 від 19.12.2008, нотаріально посвідчена довіреність від 17.05.2013, зареєстрована в реєстрі під № 1530).

Від відповідача: Чабан Ю.В. - представник (паспорт серії НОМЕР_2 виданий 17 квітня 1997 року Личаківським РВ УМВС України у Львівській області, довіреність б/н від 20.06.2012).

в с т а н о в и в :

до господарського суду Івано-Франківської області звернулась з позовом Фізична особа - ОСОБА_1 до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Бетон Груп ІФ" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бетон Груп ІФ" вартості частини майна товариства, пропорційно до частки ОСОБА_1 у статутному капіталі товариства із врахуванням того, що його частка в статутному капіталі становить 5 %.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 08.05.2013 прийнято позовну заяву та призначено розгляд справи в судовому засіданні на 23.05.2013.

Ухвалами суду від 23.05.2013 та 01.06.2013 розгляд справи відкладався на 01.06.2013 та 04.07.2013 відповідно, у зв'язку із нез'явленням в судові засідання представників сторін та неподанням витребуваних судом доказів.

04.07.2014 до господарського суду Івано-Франківської області надійшло клопотання (Вх. № 11211/13) про призначення судово-економічної експертизи, яка необхідна для визначення вартості належної до виплати частки. Клопотання мотивовано тим, що для визначення вартості належної позивачу до виплати частки виникла необхідність звернутися до спеціаліста - експерта, який володіє необхідним обсягом знань для проведення роботи із дослідження документів із бухгалтерського, податкового обліків і звітності.

Ухвалою господарського суду від 04.07.2014 у справі № 909/554/13 призначено судову економічну експертизу, проведення якої доручено судовому експерту Перевозовій Ірині Володимирівні. Оплату витрат за проведення експертизи покладено на позивача ОСОБА_1, а провадження у справі зупинено.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 20.01.2014 провадження у справі поновлено. Як виняток, у зв'язку із особливістю розгляду справи, продовжено строк розгляду спору на 15 днів та справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 30.01.2014.

Ухвалою суду від 30.01.2014 задоволено клопотання судового експерта про витребування додаткових та нових матеріалів необхідних для проведення судової економічної експертизи та зупинено провадження у справі до закінчення проведення експертизи.

28.03.2014 на адресу господарського суду Івано-Франківської області від судового експерта повернулись матеріали справи без виконання, у зв'язку з не оплатою позивачем ОСОБА_1 вартості експертизи.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 31.03.2014 провадження у справі поновлено та призначено розгляд справи на 07.04.2014.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити, судові витрати покласти на відповідача, у зв'язку із чим подав клопотання (Вх. № 5378/14 від 07.04.2014) про долучення до матеріалів справи копії договору № 357 від 24.05.2012 про надання юридичних послуг, Акт приймання виконаних робіт від 04.06.2013 на суму 3 000, 00 гривень та квитанцію № 0720003 від 05.06.2013 про оплату суми в розмірі 3 000, 00 гривень за надання правової допомоги.

Суд долучив подані документи до матеріалів справи.

Відповідач проти позову заперечив та просив в задоволенні позовних вимог відмовити.

Позовні вимоги мотивовано тим, що у відповідності до Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Бетон Груп ІФ" ОСОБА_1 був учасником даного товариства і його частка в майні товариства становила 5 %. 25.04.2012 позивач надіслав на адресу відповідача заяву про вихід зі складу учасників (засновників) товариства. Однак, жодної відповіді від Товариства з обмеженою відповідальністю "Бетон Груп ІФ" позивачем не було отримано. Оскільки законодавством не передбачена згода інших учасників на реалізацію права учасника на вихід із товариства, то він вважається таким, що реалізував таке право після закінчення встановленого законом і статутом строку, тобто після трьох місяців. Таким чином, позивач вважається таким, що реалізував своє право на вихід з складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Бетон Груп ІФ" з 26.07.2012.

У відповідності до статті 54 Закону України "Про господарські товариства" при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному (складеному) капіталі та частину прибутку, одержаного товариством у відповідному році до виходу учасника. При цьому вартість майна та розмір частини прибутку товариства, належні до виплати учаснику, який виходить, повинні обчислюватись на дату волевиявлення учасника вийти з товариства, тобто на дату подання учасником заяви про вихід з товариства.

Отже, позивач вказує на той факт, що вартість частки майна товариства, належної до сплати учаснику, що виходить (виключається) з товариства, повинна визначатися з розрахунку вартості усього майна, що належить товариству, в тому числі основних засобів, нематеріальних активів, оборотних активів, майна невиробничого призначення з урахуванням майнових зобов'язань товариства. Майно товариства обліковується на його балансі, де відображається вартість активів підприємства та джерел їх формування. Тому в основу розрахунку вартості частини майна товариства, належної до сплати учаснику, що виходить з товариства, за загальним правилом, повинна братись балансова вартість майна товариства.

Таким чином, враховуючи наведене позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бетон Груп ІФ" вартість частини майна товариства, пропорційно до частки ОСОБА_1 у статутному капіталі товариства із врахуванням того, що його частка в статутному капіталі становить 5 %.

Крім того, у своїй позовній заяві позивач вказує на той факт, що для проведення розрахунку належної йому частки у майні товариства, необхідно отримати аудиторський висновок, у зв'язку із чим при поданні позовної заяви було неможливо визначити ціну позову, а судовий збір сплачено виходячи з його мінімального розміру.

Під час слухання справи, позивачем було заявлено клопотання про витребування у Державної податкової інспекції міста Івано-Франківська ряду документів необхідних для обчислення вартості належної позивачу частки майна, так як без них спір про витребування частки в майні товариства розглянути неможливо. Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 01.06.2014 було зобов'язано ДПІ в місті Івано-Франківську надіслати суду ряд документів, згідно переліку. 18.06.2014 витребувані документи надійшли на адресу суду.

04.07.2014 представник позивача заявив клопотання про призначення судово-економічної експертизи. Клопотання було мотивовано тим, що усі необхідні докази зібрані та для визначення вартості належної позивачу до виплати частки є необхідність звернутись до спеціаліста - експерта, який володіє необхідним обсягом знань для проведення роботи із дослідження документів із бухгалтерського, податкового обліків і звітності.

04 липня 2014 року ухвалою господарського суду Івано-Франківської області, з метою об'єктивного дослідження всіх обставин справи - призначено судову економічну експертизу, проведення якої доручено судовому експерту Перевозовій Ірині Володимирівні (свідоцтво експерта № 974 від 04.04.2006).

Цією ж ухвалою, обов'язок оплати витрат за проведення експертизи покладено на позивача ОСОБА_1.

17 грудня 2013 року до господарського суду Івано-Франківської області від судового експерта Перевозової І.В. надійшов лист (Вх. № 20069/13), згідно якого експерт надіслала на адресу суду та на адресу позивача ОСОБА_1 Акт № 1 від 16.12.2013 попереднього розрахунку вартості висновку судового експерта по господарській справі № 909/554/13. Так, як видно з Акту попереднього розрахунку вартості висновку - загальна вартість робіт складає 9 062, 80 гривень.

Однак, позивач не виконав ухвалу господарського суду від 04.07.2014, якою покладено обов'язок оплати витрат за проведення експертизи саме на нього. Даний факт підтверджується листом судового експерта (Вих. № 22 від 28.03.2014), у відповідності до якого станом на 28.03.2014 оплата рахунку не проведена, у зв'язку із чим справу повернено на адресу суду без виконання.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 31.03.2014 провадження у справі № 909/554/13 поновлено та призначено до розгляду в засіданні на 07.04.2014.

Таким чином, станом на 07.04.2014 позивачем не здійснено оплату за висновок судового експерта, у зв'язку із проведення судової економічної експертизи, яка була призначена судом за мотивованим клопотанням ОСОБА_1 Про причини невиконання вимог ухвали господарського суду Івано-Франківської області, щодо обов'язку оплати витрат за проведення експертизи, позивачем суду не повідомлено.

У відповідності до п. 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" якщо стороною у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні та допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалися клопотання про витребування їх судом, то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи; крім того, неподання позивачем витребуваних господарським судом матеріалів, необхідних для вирішення спору, тягне за собою правові наслідки у вигляді залишення позову без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору.

У відповідності до п. 2.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" будь - які подані учасниками процесу докази, підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи. Суд обґрунтовує своє рішення лише тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскільки в судовому засіданні 07.04.2014 представник позивача не спростував факт не оплати судової економічної експертизи, яка була призначена судом за мотивованим клопотанням позивача, у зв'язку із необхідністю проведення розрахунку належної йому частки у майні товариства, що у свою чергу потребувало спеціальних знань для проведення роботи із дослідження документів із бухгалтерського, податкового обліків і звітності, а отже і відсутні підстави вважати, що не виконання ухвали суду відбулось за наявності поважних на те причин.

Таким чином, враховуючи наявність у справі матеріалів для проведення розрахунку вартості частини майна товариства у пропорційному співвідношенні до частки ОСОБА_1 у статутному капіталі товариства, однак відсутність відповідного висновку судового експерта, у зв'язку із не оплатою вартості експертизи, то суд приходить до висновку про неможливість прийняти рішення по заявленій позовній вимозі, оскільки з'ясування даного питання потребує спеціальних знань, а висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

У відповідності до п. 5 ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи вказані обставини, позов має бути залишено без розгляду.

У відповідності до ч. 4 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України після усунення обставин, що зумовили залишення позову без розгляду, позивач має право знову звернутися з ним до господарського суду в загальному порядку.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, п. 4 ч. 1 ст. 81, п. 5 ч. 1 ст. 81, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в :

позовом Фізичної особи - ОСОБА_1 до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Бетон Груп ІФ" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бетон Груп ІФ" вартості частини майна товариства, пропорційно до частки ОСОБА_1 у статутному капіталі товариства із врахуванням того, що його частка в статутному капіталі становить 5 % - залишити без розгляду.

Після усунення обставин, що зумовили залишення позову без розгляду, позивач має право знову звернутися з ним до господарського суду в загальному порядку.

Суддя Михайлишин В. В.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"