Ухвала

від 08.04.2014 по справі 818/8881/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2014 р.Справа № 818/8881/13-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.

Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 21.01.2014р. по справі № 818/8881/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Галузеве підприємство "Промсервіс"

до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Промсервіс", звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області, в якому просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000872203 від 08.10.2013 р. про збільшення суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість (ПДВ) в загальній сумі 12663 грн., із них за основним платежем - 12662 грн. та 1 (одна) грн. штрафні (фінансові) санкції.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 21.01.2014 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Галузеве підприємство "Промсервіс" - задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сумах № 0000872203 від 08 жовтня 2013 року про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Галузеве підприємство "Промсервіс" грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 12663 (дванадцять тисяч шістсот шістдесят три) грн. із них за основним платежем - 12662 грн. та одна грн. - штрафні (фінансові) санкції (штрафи).

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваної постанови, норм матеріального та процесуального права, відповідач просить постанову Сумського окружного адміністративного суду від 21.01.2014 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції приписів п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, ст.ст. 3, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.05.1995 року № 88, ч. 3 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини викладені в апеляційній скарзі.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що у період з 12.06.2013 року по 18 червня 2013 р. фахівцем ДПІ у м. Сумах проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Промсервіс" з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні експортних операцій за період з 01.09.2010 р. по 31.03.2011 р..

За наслідками перевірки складено акт від 01.07.2013 р. № 2301/2230/36066710/3 (т. 1 а. с.11-28), згідно висновків якого встановлено порушення позивачем, зокрема, п.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.198.3, п.198.6, ст.198, 195 Податкового кодексу України, внаслідок відсутності реального характеру здійснених фінансово-господарських операцій ТОВ "Промсервіс" щодо отримання товару від ТОВ "Компанія Укргазбуд" з подальшою реалізацією товару на адресу підприємців-покупців у лютому 2011 року.

На підставі зазначених висновків акту перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.07.2013 року № 0000512230, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 14326 грн. за основним платежем та 1 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погодившись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач скористався правом на його адміністративне оскарження та звернувся до Головного управління Міндоходів у Сумській області із скаргою, за наслідками розгляду якої прийнято рішення від 08.10.2013 року № 7449/10/18-28-1001-105-74/79ск та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Сумах від 29.07.2013 року № 0000512230 в частині визначення грошового зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 1664 грн.

08.10.2013 року ДПІ у м. Сумах прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000872203, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 12 663,00 грн., в тому числі 12 662 грн. за основним платежем та 1 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погодившись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням від 08.10.2013 року № 0000872203, позивач звернувся до суду з даним позовом про його скасування.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з дотримання позивачем передбачених законом умов для формування податкового кредиту з податку на додану вартість у лютому 2011 року по господарським відносинам з ТОВ "Компанія Укргазбуд".

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового Кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України).

Водночас згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також відвід того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що наявність податкової накладної є обов'язковою, але не вичерпною підставою для визначення правильності формування податкового кредиту, оскільки, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів (робіт, послуг) із метою використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства, а не саме лише оформлення відповідних документів.

Отже, для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до вимог п. 44.1 ст.44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням зі сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту; пункт 44.2, для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням положень цього Кодексу; пункт 44.3, платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1. цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складання якої використовуються зазначені документи, а у разі її не подання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання.

Проведення будь-якої господарської операції підприємства фіксується і підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський обліку. У свою чергу, відповідно до ч. 2 ст. 3 Закони України "Про бухгалтерський обліку і фінансову звітність в Україні" на даних бухгалтерського обліку ґрунтується фінансова, податкова, статистична і інші види звітності.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, юридичний аспект вчинених господарських дій або подій не входять до складу поняття "господарська операція" (бухгалтерський чи економічний ефект).

Із положень частин першої, третьої статті 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складені на їх підставі зведених облікових документів, систематизація інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форму); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на валові витрати та податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів із метою використання таких товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства, а не саме лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на поточних рахунках платника податку. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції:

- договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо, необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, зокрема: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції;

- наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Відповідно до ч.1 ст.138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Зважаючи на зміст наведеної норми процесуального права та враховуючи, що вимоги заявленого позову полягають у скасуванні податкового повідомленгя-рішення, предметом доказування у даній справі мають бути саме обставини, які свідчать про обґрунтованість чи безпідставність винесення спірного податкового повідомлення-рішення та наявність чи відсутність порушень позивачем законодавчих приписів, тобто, реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на формування податкового кредиту; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Під час судового розгляду встановлено та підтверджено матеріалами справи, що між ТОВ "Промсервіс" (Покупець) та ТОВ "Компанія Укргазбуд" (Постачальник) укладено договір купівлі-продажу природного газу №9/2/11 від 01.01.2011 року, згідно умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупцю в 2011 році природний газ, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах даного договору. Покупець не є кінцевим споживачем природного газу, який передається за даним договором. ( т. 1 а.с. 46-48)

Крім того, 31.01.2011 року між ТОВ "Промсервіс" (Замовник) та ТОВ "Компанія Укргазбуд" (Виконавець) укладено договір № 1 про надання послуг по забезпеченню постачання природного газу №1 від 31.01.2011 року, згідно умов якого виконавець зобов'язується надати замовнику в період з 01.02.2011 року послуги по забезпеченню постачання природного газу, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити вказані послуги на умовах даного договору. (т. 1 а.с. 49-52).

На підтвердження реального виконання вищевказаних договорів ТОВ "Промсервіс" надано до матеріалів справи належним чином засвідчені копії актів прийому-передачі природного газу, актів здачі-прийняття робіт, податкових накладних, платіжних доручень (т.1 53-66).

Оцінивши зазначені вище первинні документи за правилами ст.86 КАС України, колегія суддів зазначає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

Також, судом встановлено, що між ТОВ "ГП "Промсервіс" та контрагентами: ТОВ "Горобина, ТОВ "Сумиавтотранс", ЗАТ "Європорт", ПП ОСОБА_1, ПП Евфрат, ПАТ "Родовіт банк, ТОВ "Автоград-Суми, ТОВ "Суми-Атлант", ТОВ "ТД "Сумський кондитер", ПП ОСОБА_2, ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_4, ТОВ "Сумифітофармація", ТОВ "Прометек", ПАТ "Бель Шотска України", ТОВ "Слав'яни", ПП ОСОБА_6, ТОВ "Торговий дім Технологія", ФОП ОСОБА_7, ДП НЕК "Укренерго", ПП ОСОБА_8, ПП ОСОБА_9, Охтирка райрада УТМР, ПП ОСОБА_10, МКП "Гео-сервіс", ПП ОСОБА_11, ПП ОСОБА_12, ПП ОСОБА_13, ПП ОСОБА_14, ПП ОСОБА_15, ПП ОСОБА_16, ПП ОСОБА_17, ВАТ "Охтирський м'ясокомбінат", ПП ОСОБА_18, ПП ОСОБА_19, ПП ОСОБА_20, ПП ОСОБА_21, ФОП ОСОБА_22, ФОП ОСОБА_23, КПУ ОСОБА_24, ПП "Алмаз", ОСОБА_25, ПП ОСОБА_26, ПП ОСОБА_27, ТОВ Маркон, ТОВ "Ах", ПП ОСОБА_28, ПП ОСОБА_29, ТОВ "Глухівський елеватор", ТОВ "Таланпром", ТОВ "Роменський завод продтоварів", ВАТ "Роменське підприємство "Агротехсервіс", ТОВ "Аптека-97", ПП Іола, ТОВ "Ескулап", ГО Сумська обласна колегія адвокатів, СПД ОСОБА_30, ТОВ "Магазин-21", ТОВ "ВКФ "Сілмет", ТОВ "Магазин 48", ТОВ "Суми-військторі", НВПП "Маранна", ТОВ "Сумський обласний центр крові", ТОВ "Джерело", ПП ОСОБА_31, ОСОБА_32, ТОВ "Білопільський елеватор", ПП "Інтерком", ПУ АТ "УТСК", ПП ОСОБА_33, ВАТ "Шосткинський міськмолкомбінат", СФ концерн радіомовлення, радіозвязку та телебачення, АТЗТ фірма АДМ, КВКП "Побутсервіс", ПП ОСОБА_34, ВАТ "Ощадбанк філія обласне управління", ВАТ "Білопільський КХП", ПП ОСОБА_35, ПП ОСОБА_36, ПП ОСОБА_37, ПП ОСОБА_38, ЗАТ "Приватбанк України", ЗАТ "Компанія Райз", ДП ВАТ "Сумбуд", СТОВ "Ринок", МКП "Гео-сервіс", РЦТЕТТМФ дирекції ВАТ "Укртелеком" здійснювалися операції щодо купівлі-продажу природного газу на підставі відповідних договорів (т.1, а.с.121-249, т. 2 а.с.1-79).

Копією реєстру фактично протранспортованих обсягів природного газу газовими мережами ПАТ "Сумигаз" підприємствам, що уклали договори з ТОВ "Промсервіс" (т.1 а.с. 68-70) підтверджується отримання вищевказаними споживачами в лютому 2011 року природного газу в загальному об'ємі 900 000 куб.м.

Отже, колегія суддів зазначає, що оформлені сторонами договору купівлі-продажу природного газу та підряду та договору про надання послуг по забезпеченню постачання природного газу первинні документи відповідають вимогами ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а податкові накладні - вимогам пп. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що господарські операції між позивачем та його контрагентом ТОВ "Компанія Укргазбуд" повністю підтверджені відповідними первинними документами.

Як встановлено під час судового розгляду, підставою для донарахування позивачу сум ПДВ за лютий 2011 року у розмірі 12 661,94 грн. стало зменшення за результатами перевірки податкового кредиту ТОВ ГП "Промсервіс" на суму витрат, понесених по операціях з ТОВ "Компанія "Укргазбуд", оскільки по даному правочину документи бухгалтерського та податкового обліку складались без мети реального настання правових наслідків з метою заниження об'єкта оподаткування.

При цьому, даний висновок податковий орган обґрунтовує наступним. Так, в акті ДПІ у м. Сумах від 01 липня 2013 року №2301/2230/36066710/32 зафіксовано, що у вересні 2010 року, січні 2011 року, лютому 2011 року ТОВ "ГП "Промсервіс" мало взаємовідносини з ТОВ "Компанія "Укргазбуд" (код ЄДРПОУ 36858065 ДПІ у Шевченківському районі м. Києва). Згідно документально оформлених документів (актів прийому-передачі від 30 вересня 2010 року без зазначення номера, від 31 січня 2011 року без зазначення номера, від 28 лютого 2011 року без зазначення номера, податкових накладних від 30 вересня 2010 року №3, від 31 січня 2012 року №6, від 28 лютого 2012 року №13), отриманих від ТОВ "Компанія "Укргазбуд", ТОВ "ГП "Промсервіс" включило до податкового кредиту податок на додану вартість в сумі 776548 грн. за придбані природний газ та послуги по забезпеченню постачання природного газу.

У ході перевірки ТОВ "ГП "Промсервіс" були використані матеріали перевірки "Компанія "Укргазбуд", отримані з ДПІ у Шевченківському районі м. Києва (акт від 20 листопада 2012 року №1947/2240/36858065 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Компанія "Укргазбуд" з питань підтвердження відомостей по взаємовідносинам з контрагентами за період з 1 вересня 2010 року по 31 травня 2012 року".

Згідно даної перевірки, з урахуванням результатів перевірок постачальників ТОВ "Компанія "Укргазбуд", не встановлено фактів передачі товару і послуг від контрагентів - продавців, у зв'язку з відсутністю (не наданням для перевірки) договорів про господарську діяльність, актів приймання-передачі товарів, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товару, а також інших первинних документів та встановлено факт відсутності реального вчинення господарських операцій та ведення господарської діяльності даним підприємством.

Також, в ході перевірки встановлено неможливість фактичного здійснення ТОВ "Компанія "Укргазбуд" господарських операцій через відсутність основних фондів, трудових ресурсів, майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу. Перевіркою встановлено відсутність будь-якої інформації про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства. Вищенаведені факти, на думку податкового органу, свідчать, що фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ "Компанія "Укргазбуд" та його контрагентами є такими, що вчинені без наміру створення правових наслідків.

Крім цього, проведеними заходами було встановлено, що ТОВ "Компанія "Укргазбуд" не знаходиться за юридичною адресою, а підписи, які виконано в наданих на дослідження документах, напроти прізвища Котляр А.О. (директор ТОВ "Компанія "Укргазбуд") виконані не громадянином Котляр Анатолієм Олексійовичем, а іншою особою.

Інших обставин не здійснення господарської діяльності та мотивів для висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства при вчиненні правочинів позивачем з ТОВ "Компанія "Укргазбуд", відповідачем в акті перевірки від 01.07.2013 р. № 2301/2230/36066710/3 не вказано.

Колегія суддів вважає безпідставними такі доводи податкового органу, оскільки Податковий кодекс України не ставить право позивача на податковий кредит у залежність від факту сплати ПДВ постачальником товарів (послуг) (по ланцюгу) до бюджету. Платник податку на додану вартість (покупець товару, послуг) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит чи бюджетне відшкодування за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів. Отже, платник податків, який придбав товар та або/послуги в особи, що порушує вимоги податкового законодавства, не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію та не знав про певні порушення правил ведення господарської діяльності та оподаткування своїм контрагентом або постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання .

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит та праві на отримання бюджетного відшкодування. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Разом з цим, колегія суддів зазначає, що у відповідності до ч. 4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

За змістом ст. 198 Податкового кодексу України, для декларування податкового кредиту з ПДВ платник податків має підтвердити нарахований постачальниками товарів (робіт, послуг) ПДВ належним чином складеними податковими накладними та довести зв'язок такого придбання з власною оподатковуваною господарською діяльністю.

Таким чином, при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Отже, отримання податковим органом акту перевірки, довідки зустрічної звірки або акту про неможливість проведення зустрічної звірки, в котрих викладені висновки про наявність ознак фіктивної господарської діяльності, відсутність факту реального вчинення господарських операцій, вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, акт перевірки контрагента або акт про неможливість проведення зустрічної звірки тощо, не має преюдиціального значення при розгляді справи судом та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Таким чином, не можуть бути єдиним та безумовним свідченням правомірності висновків податкового органу результати актів перевірок контрагента позивача та їх контрагентів по ланцюгу постачання або результати автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

Слід зазначити, що про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, такі обставини: всупереч даним податкового обліку будь-кого з учасників операції відсутні зміни активів, зобов'язань чи власного капіталу принаймні в одного з таких учасників (наприклад, збільшення статутного капіталу особи за рахунок активів, що не мають ринкової вартості, зокрема фіктивних цінних паперів, тобто цінних паперів, обіг яких на момент вчинення операції був припинений після оприлюднення даних щодо скасування свідоцтва про реєстрацію їх випуску); отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб (наприклад, експорт товару на підставну особу, яка не має відповідної реєстрації чи не веде будь-якої господарської діяльності, виключно з метою отримання документів, що підтверджують право на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість; "тимчасова" поставка товару (тобто з подальшим поверненням того самого товару без обґрунтованої економічної причини в наступних податкових періодах постачальнику від покупця безпосередньо або через ланцюг посередників) тим платником податку, в якого за результатами певного податкового періоду наявне від'ємне значення податкових зобов'язань із податку на додану вартість тому учаснику, який має зобов'язання до сплати в бюджет тощо); результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо). дійсності.

Таких доказів відповідачем, під час судового розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанції, не надано.

Таким чином, відповідачем по справі не надано доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми по яких позивачем включені до складу валових витрат та податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість. Наявні в матеріалах судової справи та досліджені в ході судового розгляду первинні документи за змістом відповідають вимогам законодавства, що пред'являються до первинних документів, доказів недостовірності даних в цих документах відповідачем не надано.

Посилання відповідача на те, що ТОВ "ГП "Промсервіс" у лютому 2011 року було реалізовано природного газу і послуги по забезпеченню постачання природного газу (придбаного у ТОВ "Компанія "Укргазбуд") контрагентам, які не є платниками податку на додану вартість в обсязі 27,324 тисяч куб.м. (перелік контрагентів зазначено в акті перевірки) на загальну суму (за ціною придбання) 75971,65 грн., в тому числі податок на додану вартість 12661,94 гривень, внаслідок чого ТОВ "ГП "Промсервіс" було завищено у лютому 2011 року податковий кредит у сумі 12661,94 грн., колегія суддів не приймає та вважає безпідставними, оскільки податковим органом не обґрунтовано в чому полягає зазначене порушення, як реалізація ТОВ "ГП "Промсервіс" природного газу контрагентам - не платникам ПДВ впливає на об'єкт оподаткування позивача з податку на додану вартість та призводить до завищення задекларованого позивачем податку на додану вартість по господарським відносинам з ТОВ "Компанія "Укргазбуд".

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на встановлені у справі обставини, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що податкові повідомлення-рішення, з приводу правомірності яких виник спір, прийняті відповідачем без дотримання вимог визначених частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з положеннями частини 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Колегія суддів звертає увагу на тому, що відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та "Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.".

В той же час, відповідачем під час розгляду адміністративної справи не наведено об'єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності, не надано доказів узгодженості дій позивача з недобросовісними платниками податків (постачальником) з метою незаконного отримання податкової вигоди, як і не доведено правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог та наявності підстав для їх скасування.

У відповідності до ст. 159 КАС України судове рішення повинне бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова Сумського окружного адміністративного суду від 21.01.2014 року відповідає вимогам ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги відповідача колегією суддів не встановлено.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Відповідно до ч.1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову чи ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 21.01.2014р. по справі № 818/8881/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Дюкарєва С.В. Судді (підпис) (підпис) Жигилій С.П. Перцова Т.С.