Ухвала

від 08.04.2014 по справі 2а-8776/12/0170/4

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"08" квітня 2014 р. м. Київ К/800/28067/13

Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого суддіРозваляєвої Т. С. (суддя-доповідач), суддівМаслія В. І., Черпіцької Л. Т., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу старшого державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища ОСОБА_4 на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 01 жовтня 2012 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2013 року у справі за позовом Кооперативу "Якір" до Республіканського комітету АР Крим з охорони навколишнього природного середовища, старшого державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища ОСОБА_4 про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування припису,

встановив:

Кооператив "Якір" звернувся з позовом до Республіканського комітету АР Крим з охорони навколишнього природного середовища, старшого державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища ОСОБА_4 про визнання протиправними дій про нарахування збитку, заподіяного порушенням Кодексу України про надра в сумі 280 319 грн. 00 коп., визнання протиправним та скасування припису № 77 від 24 лютого 2012 року про усунення порушення природоохоронного законодавства, виявлених під час проведення позапланової перевірки додержання вимог природоохоронного законодавства кооперативу «Якір».

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 01 жовтня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2013 року, позов задоволено частково:

визнано протиправними дії старшого державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища в АР Крим ОСОБА_4 щодо нарахування збитку, заподіяного порушенням Кооперативом "Якір" Кодексу України про надра, в сумі 280 319 грн 00 коп.;

визнано протиправним та скасовано припис старшого державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища в АР Крим ОСОБА_4 № 77 від 24 лютого 2012 року про усунення порушень природоохоронного законодавства, виявлених під час проведення позапланової перевірки Кооперативу "Якір". В частині позову щодо Республіканського комітету АР Крим з охорони навколишнього природного середовища відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів, відповідач - державний інспектор з охорони навколишнього природного середовища ОСОБА_4 - звернувся з касаційною скаргою, в якій просив в частині задоволення позову їх скасувати та прийняти нове рішення, яким в цій частині в позові відмовити, а в іншій частині - залишити без змін.

Заперечень не надійшло.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, суд касаційної інстанції приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Частиною другою статті 220 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Судами встановлено, що Кооператив «Якір» є юридичною особою (код ЄДРПОУ 23451099, зареєстрована 22 травня 1987 року, перереєстрована Сімферопольською районною державною адміністрацією 04 серпня 2009 року).

Відповідно до довідки з ЄДРПОУ серії АА № 234684, виданої 01 серпня 2012 року, позивач є некомерційною організацією, що обслуговує домашні господарства; за організаційно-правовою формою є обслуговуючим кооперативом; за КВЕД здійснює управління нерухомим майном, здавання в оренду власного нерухомого майна.

У пункті 1.3. розд. 1. Статуту зазначено, що Кооператив організовано з метою задоволення потреб членів кооперативу та їх сімей в організації та проведенні культурного відпочинку, спортивного та аматорського рибальства, забезпечення членів кооперативу базою - причалом для плавзасобів на березі Чорного моря у смт Миколаївка.

Позивач є землекористувачем земельної ділянки, на якій розташована артезіанська свердловина № 4738.

Відповідно до договору оренди землі між позивачем та Сакською районною державною адміністрацією від 12 грудня 2005 року, який зареєстрований у Сакському відділі Кримської філії ДП «Центр державного земельного кадастру», про що у державному реєстрі земель зроблено запис від 27 січня 2006 року за № 040601500001, позивачу надано у користування земельну ділянку, площею 0,4114 га, з метою відводу зливної води від блоку № 9, обладнання свердловини та організацію пожежного проїзду. Земельна ділянка передана на підставі акту приймання-передачі від 12 грудня 2005 року. Межі земельної ділянки в натурі та її відведення визначено на підставі акту, складеного у жовтні 2005 року.

21 лютого 2012 року старшим державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища АР Крим ОСОБА_4 проведена позапланова перевірка дотримання вимог природоохоронного законодавства позивачем.

За результатами перевірки складено акт без дати та без номера, в якому зафіксовано порушення позивачем статей 19, 21 Кодексу України про надра та статей 44 , 48 , 49 Водного кодексу України в частині видобування підземних прісних вод зі свердловини № 4738 в обсязі 5621 м куб. в період з 08 серпня 2011 року по 21 лютого 2012 року без отримання спеціального дозволу на користування надрами.

В акті перевірки також вказано, що позивачем використовується вода із артезіанської свердловини № 4738, яка знаходиться поза межами споруд кооперативу у південно - східному напрямку, буріння якої здійснено позивачем на підставі розпорядження Уряду АР Крим № 556-р від 30 серпня 1996 року «Про буріння свердловин», пунктом 1.7 якого позивачеві надано дозвіл на буріння однієї артезіанської свердловини у смт Миколаївка Сімферопольського району для господарсько-питного водопостачання.

Внаслідок встановлених порушень закону, виявлених під час проведення перевірки, інспектором з охорони навколишнього природного середовища АР Крим ОСОБА_4 виконано розрахунок розмірів відшкодування збитків, заподіяних позивачем державі, які склали 280 319 грн 00 коп.

На підставі акту інспектором з охорони навколишнього природного середовища АР Крим ОСОБА_4видано припис про усунення виявлених під час проведення перевірки позивача недоліків № 77 від 24 лютого 2012 року, а саме:

п.п. 1.1. п. 1 «забезпечити оформлення спеціального дозволу на користування ділянкою надр в частині забору підземних прісних вод»;

п.п. 1.2. п. 1 «не допускати забір підземної прісної води з артезіанських свердловин при відсутності спеціального дозволу на користування ділянкою надр в частині забору підземної прісної води»;

п.п. 1.3. п. 1 «забезпечити виконання умов дозволу на спеціальне водокористування»;

п.п. 2.1. п. 2 «розробити пан заходів щодо усунення виявлених порушень природоохоронного законодавства з призначенням посадових осіб, відповідальних за виконання природоохоронних заходів. План заходів надати у Рескримприроди АР Крим у строк до 02 березня 2012 року».

Не погоджуючись з діями інспектора з охорони навколишнього природного середовища АР Крим ОСОБА_4 та його рішенням, позивач звернувся з цим позовом.

Суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції, щодо обґрунтованості цього позову в частині неправомірних дій інспектора з охорони навколишнього природного середовища АР Крим ОСОБА_4 і прийнятого ним припису.

Колегія суддів погоджується з висновками судів.

Відповідно до частини першої статті 3 Водного кодексу України завданнями водного законодавства є регулювання правових відносин з метою забезпечення збереження, науково обґрунтованого, раціонального використання вод для потреб населення і галузей економіки, відтворення водних ресурсів, охорони вод від забруднення, засмічення та вичерпання, запобігання шкідливим діям вод та ліквідації їх наслідків, поліпшення стану водних об'єктів, а також охорони прав підприємств, установ, організацій і громадян на водокористування.

Відповідно до вимог статті 48 ВК України спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів.

Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.

Отже, в силу вимог статті 49 ВК України , спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу.

Дозвіл на спеціальне водокористування видається державними органами охорони навколишнього природного середовища - у разі використання води водних об'єктів загальнодержавного значення.

Відповідно до положень Водного кодексу України , дозвіл на спеціальне водокористування - це документ, який засвідчує право певного суб'єкта господарювання на користування водними ресурсами (у тому числі і тих, що відносяться до корисних).

Як встановлено судами, Республіканським комітетом АР Крим з охорони навколишнього природного середовища 31 серпня 2010 року видано кооперативу «Якір» дозвіл на спеціальне водокористування УКР-КРЬІ № 589 із строком дії до 01 серпня 2013 року, яким дозволено відбирати підземні води в кількості не більш 28,6 тис. м куб./рік із артезіанської свердловини № 4738, глибиною 98 м, для проживання 1558 осіб та поливу зелених насаджень - 900 м куб.

Однак спір у даній справі виник з того, що позивачем порушено право державної власності на надра у зв'язку з неоформленням спеціального дозволу на використання ділянкою надр в частині забору підземної прісної води за період з 08 серпня 2011 року по 21 лютого 2012 року із артезіанської свердловини № 4738, у кількості 5621 м куб.

Так, надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр. Право на користування надрами засвідчується актом про надання гірничого відводу. При укладенні угод про розподіл продукції надра надаються в користування на підставі угоди про розподіл продукції з оформленням спеціального дозволу на користування надрами та акта про надання гірничого відводу (ст. 19 Кодексу України про надра). Користування надрами здійснюється без надання гірничого відводу чи спеціального дозволу у випадках, передбачених цим Кодексом.

Статтею 21 Кодексу України про надра передбачено, що надра у користування для видобування прісних підземних вод і розробки родовищ торфу надаються без надання гірничого відводу на підставі спеціальних дозволів, що видаються після попереднього погодження з органами Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, Державного комітету України по нагляду за охороною праці та Міністерства охорони здоров'я України на місцях.

Згідно із статтею 23 Кодексу України про надра (у редакції станом на 01.01.2011 року) землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати для своїх господарських і побутових потреб корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до двох метрів, підземні води для власних господарсько-побутових потреб , нецентралізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсько-питного водопостачання, за умови що продуктивність водозаборів підземних вод не перевищує 300 кубічних метрів на добу , та використовувати надра для господарських і побутових потреб.

Отже, вказана стаття передбачає можливість для суб'єктів господарювання, що мають у власності або у користуванні земельні ділянки, добувати та використовувати підземні води без спеціального дозволу. При цьому реалізація права землевласника та землекористувача видобувати підземні води можлива лише при сукупності усіх умов, передбачених статтею 23 Кодексу України про надра.

Однак при складанні оскаржуваного припису старший державний інспектор на вказані норми закону уваги не звернув та склав його в порушення статті 23 Кодексу України про надра.

Крім того, за приписами статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва підприємцями.

Сферу господарських відносин становлять господарсько-виробничі, організаційно-господарські та внутрішньогосподарські відносини.

Господарсько-виробничими є майнові та інші відносини, що виникають між суб'єктами господарювання при безпосередньому здійсненні господарської діяльності.

Господарсько-виробничі відносини - це відносини, що виникають безпосередньо у процесі здійснення суспільного виробництва, спрямованого на виготовлення та реалізацію продукції, на виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність, та на реалізацію дієздатності суб'єкта господарювання. Ці відносини виникають навколо створення певних благ, що складають предмет господарської діяльності.

За таких обставин правильними є висновки судів про відсутність у позивача обов'язку на отримання спеціального дозволу на користування ділянкою надр у період, який зазначено у акті перевірки.

Зважаючи на викладене, доводи касаційної скарги спростовуються установленими обставинами справи, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування чи зміни оскаржуваних рішень судів.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив :

Касаційну скаргу старшого державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 01 жовтня 2012 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.

Судді: