Ухвала

від 01.04.2014 по справі 826/17791/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/17791/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Кармазін О.А. Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 квітня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Глущенко Я.Б.,

суддів Пилипенко О.Є., Романчук О.М.,

при секретарі Строяновській О.В.,

за участю:

представника позивача - Куракіна Ю.В.,

представника відповідача - Сірика А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Веремак» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 грудня 2013 року,

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Веремак» звернулося у суд із позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 29.10.2013 року №0000722204.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 грудня 2013 року позов задоволено.

Не погоджуючись із рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Так, суд першої інстанції дійшов висновку про неправомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з огляду на необґрунтованість визначення позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість за відсутності з боку останнього порушень податкового законодавства.

З такими висновками суду не можна не погодитися.

Колегією суддів установлено, що відповідачем проведено камеральну (електронну) перевірку даних, задекларованих у податковій звітності позивача з податку на додану вартість за серпень 2013 року, за підсумками якої складено акт від 11.10.2013 року №18/26-53-22-04-21 та виявлено порушення п. п. 201.4, 201.7, 201.10 ст. 201, п. п. 198.2, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого неправомірно віднесено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість у розмірі 35279 грн. на підставі податкової накладної від 02.08.2013 року №21, виписаної ТОВ «ВТВ ФУД», яка не зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У зв'язку із проведеною перевіркою, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.10.2013 року №0000722204, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача з податку на додану вартість в загальному розмірі на 52919 грн., з них 35279 грн. - за основним платежем, 17640 грн. - за штрафними санкціями.

Не погоджуючись із таким рішенням податкового органу, позивач звернувся у суд.

Обговорюючи правомірність прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, судова колегія зважає на таке.

Колегією суддів установлено, що позивачем до податкового органу подано декларацію з податку на додану вартість за серпень 2013 року (прийнята податковим органом 04.09.2013 р.), в якій у розділі І «Податкові зобов'язання» задекларовано обсяг постачання 223481 грн., ПДВ - 44696 грн. У розділі ІІ «Податковий кредит» задекларовано обсяг постачання 215476 грн., ПДВ - 43095 грн. До зазначеної суми податкового кредиту, зокрема, увійшла сума податкового кредиту в розмірі 35278,60 грн., сформована за наслідками відносин із ТОВ «ВТВ ФУД». У розділі ІІІ «Розрахунки за звітний період» задекларовано позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту (р. 18), суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню (р. 25), яка сплачується до бюджету (р. 25.1.) у розмірі 1601 грн.

03.10.2013 року позивачем до податкового органу подано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку із виправленням самостійно виявлених помилок за звітний період, за який виправляються помилки, - серпень 2013 року. В указаному розрахунку в розділі ІІ «Податковий кредит» у колонці «Показник, який уточнюється» зазначено обсяг поставки - 215476 грн., ПДВ - 43095 грн. У колонці «Уточнений показник» - обсяг поставки - 215476 грн., ПДВ - 43095 грн. Відтак, усі показники, в тому числі податкових зобов'язань, податкового кредиту та сума податку, що підлягає сплаті, залишились незмінними. Разом з тим, у розшифровці податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (також отримана податковим органом 03.10.2013 року), яка додана до уточнюючого розрахунку, зменшено податковий кредит за відносинами з постачальником ТОВ «ВТВ ФУД» на 35278,60 грн. (період виписки податкових накладних - серпень 2013 року) та збільшено податковий кредит на 35278,60 грн. (період виписки податкових накладних - січень 2013 року).

Із пояснень позивача слідує, що у первинно поданій податковій звітності за серпень 2013 року було відображено помилкові реквізити податкової накладної, виписаної позивачу ТОВ «ВТВ ФУД»: замість правильного періоду її виписки - січень 2013 року - було вказано серпень 2013 року, що у свою чергу зумовило подання уточнюючого розрахунку.

На підтвердження власних пояснень позивачем надано до суду копію податкової накладної від 25.01.2013 року № 21, виписаної ТОВ «ВТВ ФУД», з якої слідує, що предметом поставки виступав товар: «серце інд. ящ» та «печінка інд. замор. ящ.», які були придбані позивачем у контрагента, загальною вартість 211671,60 грн., в тому числі 35278,60 грн. ПДВ. Зазначена податкова накладна містить відмітку про включення її до Єдиного реєстру податкових накладних.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, висновкам суду першої інстанції та доводам апеляційної скарги, колегія суддів виходить із наступного.

Відповідно до п. 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ст. 201 ПК України).

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 вказаного Кодексу податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Відповідно до п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Таким чином, судова колегія зауважує, що законодавцем визначено єдину підставу виникнення права у платника податку на отримання податкового кредиту, пов'язану з отриманням таким платником податку податкової накладної, оформленої належним чином із зазначенням усіх обов'язкових реквізитів, визначених Податковим кодексом України, та видану суб'єктом підприємницької діяльності, зареєстрованим платником податку на додану вартість.

Положеннями пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Згадані обмеження визначені у пункті 50.2 цієї правової норми, згідно з яким платник податків під час проведення документальних планових та позапланових перевірок не має права подавати уточнюючі розрахунки до поданих ним раніше податкових декларацій за будь-який звітний (податковий) період з відповідного податку і збору, який перевіряється контролюючим органом.

Як було встановлено судом, позивачем у серпні 2013 року задекларовано спірну суму податкового кредиту з помилковим зазначенням у додатку № 5 періоду виписки податкової накладної та до початку проведення перевірки подано уточнюючий розрахунок, яким виправлено допущену помилку. При цьому, допущена позивачем помилка не призвела до змін у структурі задекларованих за вказаний звітний період податкових зобов'язань та податкового кредиту.

Враховуючи те, що під час розгляду справи відповідачем не спростовано факт реєстрації податкової накладної від 25.01.2013 року № 21 в Єдиному реєстрі податкових накладних, а також те, що строк включення податку на додану вартість за цією податковою накладною до складу податкового кредиту не перевищує граничний строк, визначений п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (365 календарних днів), колегія суддів доходить висновку, що позивачем не допущено порушень вимог податкового законодавства, виявлених контролюючим органом в ході вищезгаданої камеральної (електронної) перевірки.

Окрім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податковий орган, в силу приписів підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, згідно з яким у контролюючого органу виникає обов'язок самостійно визначити платнику податків суму грошових зобов'язань (якщо встановлено заниження або завищення суми його податкових зобов'язань) за результатами усіх перевірок, за виключенням електронних, не мав права визначати позивачу грошове зобов'язання за наслідками електронної перевірки.

Таким чином, колегія суддів доходить висновку про неправомірність та безпідставність винесення податковим органом податкового повідомлення-рішення від 29.10.2013 року №0000722204.

Доводи апеляційної скарги не доводять помилковості викладених у постанові суду першої інстанції висновків, або ж порушень судом норм матеріального чи процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, спростовуються вищевикладеним, а тому не підлягають задоволенню.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення .

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 грудня 2013 року залишити без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяЯ.Б. Глущенко суддя О.Є. Пилипенко суддяО.М. Романчук

(Повний текст ухвали складено 07 квітня 2014 року)

.

Головуючий суддя Глущенко Я.Б.

Судді: Пилипенко О.Є.

Романчук О.М