Ухвала

від 08.04.2014 по справі 826/16758/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1-й інстанції: Шулежко В.П. Суддя-доповідач: Епель О.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2014 року Справа: № 826/16758/13-а

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.,

суддів: Федотова І.В., Ісаєнко Ю.А.,

за участю секретаря Бабенка Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Енергопром ЛТД» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 листопада 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Енергопром ЛТД» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 08 травня 2013 року № 0006031640, № 0006041640,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергопром ЛТД» (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 08 травня 2013 року № 0006031640, № 0006041640.

Окружний адміністративний суд міста Києва своєю постановою від 11 листопада 2013 року у задоволенні адміністративного позову відмовив.

Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 листопада 2013 року та ухвалити нову, якою задовольнити позовні вимоги, так як, на думку апелянта, зазначену постанову суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Енергопром ЛТД» є юридичною особою та платником податку на додану вартість.

Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій із ТОВ «Виробнича фірма «Сервіс-Престиж» за період з 01 квітня 2010 року по 31 грудня 2010 року, за результатами якої складено акт від 12 квітня 2013 року № 35/16-10/34937883.

Згідно з висновками зазначеного акту перевірки, позивачем було порушено вимоги податкового законодавства, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 1143716,50 грн. та заниження податку на додану вартість (далі - ПДВ) на загальну суму 882704,00 грн.

На підставі та на виконання зазначеного акту перевірки відповідачем було винесено податкові повідомлення-рішення від 08 травня 2013 року № 0006031640, яким позивачу визначено грошове зобов'язання за платежем податок на прибуток у розмірі 1143717,00 грн. та нараховано штрафні санкції в сумі 285929,00 грн. та № 0006031640, яким позивачу встановлено грошове зобов'язання з ПДВ в розмірі 882704 ,00 грн. та нараховано штрафні санкції у сумі 441352,00 грн.

Спірні правовідносини регулюються Законами України «Про податок на додану вартість» (далі - Закон № 168/97-ВР), «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі - Закон № 334/94-ВР), які були чинними на час виникнення спірних господарських правовідносин, Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV).

Так, пунктом 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВРь встановлено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР, не належать де складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У підпункті 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР закріплено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі, коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Згідно з підпунктом 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР, право на нарахування податку на додану вартість та складання податкових накладних надається особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону, відповідно до якої особи, що підпадають під визначення платників податку, згідно із статтею 2 Закону України «Про податок на додану вартість», зобов'язані зареєструватися як платники податку на додану вартість.

Відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 № 168/97-ВР, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, з наведених законодавчих положень вбачається, що податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які, для надання їм юридичної сили, крім іншого, повинні бути складені за результатами фактично вчиненої операції, мати всі обов'язкові реквізити, містити відомості про відповідну господарську операцію, її зміст та обсяг, а також бути підписаними уповноваженими особами.

У той же час, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування податкових вигод виникають за наявності сукупності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість формування спірних сум податкового кредиту та які є передумовою їх формування.

Зокрема, такі правові наслідки наступають у разі: 1) фактичного (реального) здійснення господарських операцій, які є об'єктом оподаткування; 2) документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; 3) придбання товарів/робіт/послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності; 4) наявності ділової мети, розумних економічних причин (причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Таким чином, недоведеність реальності здійснення юридичною особою господарських операцій свідчить про формальність первинної документації, складеної на їх підставі, що у свою чергу, позбавляє платника податків права на формування податкового кредиту.

Отже, лише наявність сукупності передбачених законодавством обставин є єдиною та достатньою правовою підставою для надання первинному документу юридичної значимості для цілей відображення спірних операцій у бухгалтерському та податковому обліку.

При цьому, як було правильно встановлено судом першої інстанції, на підтвердження реальності здійснення фінансово-господарських операцій між ТОВ «Енергопром ЛТД» і ТОВ «Виробнича фірма «Сервіс-Престиж» за договорами поставки від 02 серпня 2010 року № 08-СП-2010 та від 01 жовтня 2010 року № 10-СП-2010 позивачем було надано лише специфікації, рахунки-фактури, податкові та видаткові накладні.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що позивачем ані під час проведення документальної позапланової виїзної перевірки податковими органами, ані до суду першої інстанції не було надано жодних інших доказів, які б підтверджували рух коштів і товарів за спірними договорами поставки, зокрема, з матеріалів справи не вбачається, яким чином здійснювалася оплата товарів, їх перевезення, зберігання та подальша реалізація. Первинною документацією, яка була подана позивачем до суду апеляційної інстанції, зазначені обставини не підтверджуються, оскільки надана документація не відповідає ані приписам статті 9 Закону № 996-XIV, ані вимогам щодо належності та допустимості доказів, установлених статтею 70 КАС України. Зокрема, банківські виписки по рахункам ТОВ «Енергопром ЛТД» із кореспондентом ТОВ «ВФ «Сервіс-Престиж» не завірені належним чином, а саме: не містять прізвища, ініціалів та підпису особи, яка їх склала, та печаті банку, яким вони були видані; оборотно-сальдові відомості по рахункам позивача і вказаним контрагентом також не містять прізвища, ініціалів особи, яка їх склала, та печаті ТОВ «Енергопром ЛТД».

Крім того, апелянтом не надано жодних доказів того, що його контрагент - ТОВ «Виробнича фірма «Сервіс-Престиж» на момент виникнення спірних правовідносин був належним чином зареєстрований як суб'єкт господарської діяльності та платник податку на додану вартість.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що в даному випадку матеріалами справи не підтверджується реальність здійснення позивачем господарських операцій за спірними договорами поставки, укладеними з контрагентом - ТОВ «Виробнича фірма «Сервіс-Престиж» у спірний період, що, відповідно, свідчить про відсутність правових умов для формування ТОВ «Енергопром ЛТД» податкового кредиту на їх підставі.

Доводи апелянта стосовно того, що відсутність окремих документів не є підставою для висновків про безтоварність господарської операції судова колегія вважає необґрунтованими, безпідставними і такими, що не можуть бути прийняті до уваги, оскільки сам по собі факт складання податкової накладної не є безумовною правовою підставою для визнання податкового кредиту правомірно сформованим, якщо відсутня первинна документація, якою підтверджується реальність руху активів та перерахування коштів за відповідними господарськими договорами.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо правомірності винесення Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві податкових повідомлень-рішень від від 08 травня 2013 року № 0006031640, № 0006041640 та відсутності правових підстав для їх скасування, а тому колегія суддів дійшла до висновку про те, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, правильно визначено норми матеріального та процесуального права, які підлягають застосуванню, із дотриманням вимог статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Енергопром ЛТД» - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 листопада 2013 року - без змін.

Керуючись ст. ст. 159, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Енергопром ЛТД» - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 листопада 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст рішення виготовлено 09 квітня 2014 року.

Головуючий суддя Епель О.В.

Судді: Федотов І.В.

Ісаєнко Ю.А.