Ухвала

від 01.04.2014 по справі 826/20500/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/20500/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Санін Б.В. Суддя-доповідач: Романчук О.М

У Х В А Л А

Іменем України

01 квітня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого: Романчук О.М.,

Суддів: Глущенко Я.Б.,

Шелест С.Б.,

при секретарі Артюхіній М.А.,

розглянувши в судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Арніка Автотема» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 січня 2014 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Арніка Автотема» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м.Києві про визнання протиправною та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.11.2013 року №0002852203.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 січня 2014 року у задоволені позову відмовлено.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу в якій просить її скасувати, та прийняти нову постанову про задоволення адміністративного позову.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі наказу №753 від 21.10.2013 року «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки» та повідомлення №8547/10/26-53-2223 від 21.10.2013 року, виданих відповідачем, в період з 22.10.2013 року по 28.10.2013 року, ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві було проведено позапланову невиїзну перевірку позивача за липень 2013 року щодо господарських відносин із Товариством з обмеженою відповідальністю «Лайнелс».

01.11.2013 року, за результатами проведеної перевірки, відповідачем було складено акт №1110/26-53-22-03-21/32849764 «Про проведення невиїзної позапланової перевірки ТОВ «Арніка Автотема» (код ЄДРПОУ 32849764) щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «Лайнелс» (код ЄДРПОУ 383447868), за липень 2013 р.» (надалі - Акт №1110), в якому було зафіксовано висновок перевіряючих про виявлені порушення, а саме п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198 ПК України, а саме ТОВ «Арніка Автотема» по взаємовідносинам з ТОВ «Лайнес» (код ЄДРПОУ 38347868) занижено суму ПДВ що підлягає сплаті до бюджету за липень 2013 року у сумі 58 195 грн.

14.11.2013 року, на підстав акту №1110, відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0002852203, яким було збільшено суму грошового зобов'язання позивачу з податку на додану вартість на суму 72 744,00 грн. (із яких 58 195,00 грн. - за основним платежем, 14 549,00 грн. - штрафні санкції).

Позивач не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням звернувся до суду про його скасування.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження податковими накладними або оформлення з порушенням вимог чи не підтвердження митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). (п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг: г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст. 201 ПК України).

Згідно з п. 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 01 листопада 2011 року № 1379, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 листопада за № 1333/20071, (далі - Порядок) податкову накладну заповнює особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у цьому пункті. Згідно з п. 6.2 Порядку податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з частиною 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до частин 1,5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За змістом ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Згідно ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Отже, з матеріалів справи вбачається, що 27.07.2013 року між позивачем (Покупець) та ТОВ «Лайнелс» (Постачальник) було укладено договір №2707, відповідно до якого Постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених Договором, передати у власність Покупця металопродукцію, а Покупець зобов'язується своєчасно прийняти Товар і здійснити його оплату.

Згідно п.2.1 Договору №2707 кількість, асортимент та розгорнута номенклатура Товару, що передається за цим Договором, зазначається у рахунках-фактурах Постачальника, які мають силу Специфікації, або в інших додатках до цього Договору та визначаються у видаткових накладних.

В якості доказів реальності передання товару від ТОВ «Лайнелс» до позивача, представником ТОП «Арніка Автотема» надано копії документів: видаткова накладна №РН-15 від 30.07.2013 року на суму 349 170,00 грн. та рахунок-фактура №СФ-15 від 30.07.2013 року на суму 349 170,00 грн.

Позивач в підтвердження реальності здійснення господарської операції надав товарно-транспортні накладні, в якості доказів реальності здійснення транспортування товару від ТОВ «Лайнелс» до позивача, та фактичне отримання такої продукції вантажоодержувачем, зокрема: №15.1 від 30.07.2013 року на суму 148 906,20 грн. (щодо транспортування 24,45 т. металопродукції), №15.2 від 30.07.2013 року на суму 96 777,98 грн. (щодо транспортування 15,90 т. металопродукції), №15.3 від 30.07.2013 року на суму 101 242,90 грн. (щодо транспортування 16,78 т. металопродукції).

В якості доказів проведення оплати за отримані послуги позивачем платіжні доручення.

Судом першої інстанції було встановлено що придбаний товар транспортувався на склад позивача, що орендувався в м. Вишневе, вул. Київська, 21 згідно договору оренди №06/13 (суборенди) від 18.07.2013 року та акт приймання-передачі від 18.07.2013 року.

Як вбачається із змісту положень п.3.3 Договору №2707 придбана позивачем продукція мала бути поставлена на будівельний майданчик Покупця. Однак, жодних доказів, що за адресою м. Вишневе, вул. Київська, 21 розміщений будівельний майданчик у позивачем не надано.

Згідно Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 року основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

В наданих позивачем товарно-транспортних накладних, відсутні будь-які посилання на пункт розвантаження продукції (м. Вишневе, вул. Київська, 21), час завантаження та розвантаження продукції.

Згідно п.4.1.1 Договору №2707 при передачі товару Постачальник зобов'язаний передати Покупцю серед інших документів сертифікат якості. При цьому, в п.5.3 Договору №2707 зазначається, що Постачальник передає, а Покупець приймає товар за якістю згідно з сертифікатом якості заводу-виробника. Однак, позивачем не надано сертифікат якості заводу-виробника, а також не надано жодних пояснень яким чином приймалась продукція по якості без надання Постачальником сертифікату якості заводу-виробника.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що позивач для перевезення металопродукції від ТОВ «Лайнелс» за Договором №2707, залучав третіх осіб, для чого уклав із Товариством з обмеженою відповідальністю «Пром-Світ» Договір №27/07-13 про надання послуг з організації перевезень автомобільним транспортом по території України.

Згідно п.1.1 Договору №27/07-13 Виконавець (Товариство з обмеженою відповідальністю «Пром-Світ») зобов'язується за завданням Замовника (Позивача) надати послуги з організації доставки та експедиційному обслуговуванню вантажу Замовника відповідно до погоджених сторонами в заявках маршрутів.

Однак, позивачем не було надано до суду жодних заявок та погоджень маршрутів транспортування вантажу.

Крім того, в п.3.3 Договору №2707 вказано, що у ціну товару не включені послуги з навантаження товару на наданий Покупцем відкритий транспортний засіб.

Жодних доказів сплати позивачем за послуги з навантаження ТОВ «Лайнелс» металопродукції на транспортні засоби, не надано.

Суд критично оцінює наданий позивачем для огляду у судовому засіданні договір укладений між ТОВ «Метбуд Сервіс» з ТОВ «Арніка Автотема» за яким безпосередньо ТОВ «Медбуд Сервіс» за адресою оренди складських приміщень, які ним надаються позивачу, проводить роботи з розвантаження/навантаження продукції яку позивач постачає, оскільки такий договір не містив жодних конкретних даних, які б могли підтвердити обсяг і зміст вказаної господарської операції.

Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, що як наслідок дає змогу колегії суддів зробити висновок про те, що постанова суду є законною і обґрунтованою, ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для її скасування не має.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Отже, судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, у відповідності до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Арніка Автотема» - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 січня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 04.04.2014 року.

Головуючий суддя: О.М. Романчук

Судді: Я.Б. Глущенко

С.Б.Шелест

Головуючий суддя Романчук О.М

Судді: Глущенко Я.Б.

Шелест С.Б.