Рішення

від 01.04.2014 по справі 910/946/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.04.2014 р. Справа № 910/946/14

Господарський суд Львівської області у складі судді Р. Матвіїва, при секретарі судового засідання Н. Фартушку, розглянув у судовому засіданні матеріали справи

за первісним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Ніколас», м. Київ;

до відповідача за первісним позовом: Спільного українсько-польського підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю «Мистецький кіноконцертний комплекс кінотеатр «Дніпро», м. Львів;

про: визнання порушення господарського зобов'язання.

та за зустрічним позовом: Спільного українсько-польського підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю «Мистецький кіноконцертний комплекс кінотеатр «Дніпро», м. Львів;

до відповідача за первісним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Ніколас», м. Київ;

про: стягнення 100 500 грн. 00 коп.

У судовому засіданні взяли участь представники:

позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом): не з'явився;

відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом): Манівська Л.Р. - представник на підставі довіреності б/н від 09.09.2013 року.

Обставини розгляду справи. Ухвалою суду від 08.02.2014 року прийнято до розгляду позовну заяву та порушено провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Ніколас» до Спільного українсько-польського підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю «Мистецький кіноконцертний комплекс кінотеатр «Дніпро» про визнання порушення господарського зобов'язання. Розгляд справи призначено на 18.02.2014 року.

У судове засідання 18.02.2014 року позивач явки представника не забезпечив. Представник відповідача подав відзив на позовну заяву та Витяг з ЄДРПОУ на відповідача. Крім цього, представником відповідача подано зустрічний позов у справі. Судом винесено ухвалу від 18.02.2014 року про прийняття зустрічного позову для спільного розгляду із первісним позовом. Розгляд справи відкладено на 04.03.2014 року.

У судовому засіданні 04.03.2014 року представник позивача за первісним позовом подав заяву про зміну предмета позову. Судом не прийнято до провадження вказану заяву та повернуто без розгляду з підстав, зазначених у окремій ухвалі від 04.03.2014 року про повернення заяви без розгляду. Представник відповідача проти позову заперечив. судом відкладено розгляд справи н 11.03.2014 року.

У судовому засіданні 11.03.2014 року представник позивача за первісним позовом позовні вимоги підтримав, подав пояснення по справі. Представник відповідача проти позову заперечив, подав додаткові пояснення по суті зустрічних позовних вимог. З метою забезпечення сторонам можливості подати додаткові докази по справі, судом оголошено перерву в судовому засіданні до 25.03.2014 року.

У судовому засіданні 25.03.2014 року представник позивача за первісним позовом позовні вимоги підтримав, подав пояснення по справі. Представник відповідача за первісним позовом проти позову заперечив. Судом оголошено перерву в судовому засіданні до 01.04.2014 року.

У судовому засіданні 01.04.2014 року сторони позивач за первісним позовом явки представника не забезпечив, представник відповідача первісний позов заперечив, вимоги зустрічного позову підтримав. Судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Від фіксації судового процесу технічними засобами представник сторони відмовився.

Представникам сторін, що брали участь у судовому засіданні, роз'яснено зміст ст. ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України щодо їхніх прав та обов'язків, зокрема про право заявляти відводи судді.

Суть спору. Товариство з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Ніколас» (надалі по тексту рішення - позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним позовом, юридична компанія згідно з договором) звернулось з позовом до Спільного українсько-польського підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю «Мистецький кіноконцертний комплекс «Кінотеатр «Дніпро» (надалі по тексту рішення - відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом, замовник згідно з договором) про визнання порушення господарського зобов'язання. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач за первісним позовом поклав ту обставину, що відповідач порушив зобов'язання, прийняті згідно з договором про надання юридичних послуг № 48 від 22.07.2013 року.

Разом з цим, відповідно до вимог, зазначених у зустрічному позові, Спільне українсько-польського підприємство Товариство з обмеженою відповідальністю «Мистецький кіноконцертний комплекс «Кінотеатр «Дніпро» просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Ніколас» 100 тис. 500 грн. 00 копійок як безпідставно набутого майна відповідно до норми 1212 Цивільного кодексу України. Заявлені позовні вимоги за зустрічним позовом обґрунтовуються тим, що оскільки договором про надання юридичних послуг № 48 від 22.07.2013 року (надалі по тексту рішення - договір) передбачено обов'язок сторін конкретизувати конкретні дії, які в подальшому будуть вчинятись виконавцем та погоджувати їх попередньо із замовником шляхом підписання додатків до договору. Проте, враховуючи, що вказаних додатків сторони не підписували, позивач за зустрічним позовом вважає, що кошти, отримані ТзОВ «Юридична компанія «Ніколас» від Спільного українсько-польського підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю «Мистецький кіноконцертний комплекс «Кінотеатр «Дніпро» у розмірі 100 тис. 500 грн. 00 коп. набуті позивачем за первісним позовом без достатньої правової підстави, а тому підлягають стягненню на користь відповідача за первісним позовом.

У процесі розгляду справи суд встановив наступне. 22.07.2013 року між сторонами у даній справі було укладено договір про надання юридичних послуг № 48.

Згідно з п. 1 розділу 1 договору замовник доручає, а юридична компанія бере на себе зобов'язання щодо здійснення від імені та за рахунок замовника юридичних та фактичних дій щодо спору із публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк».

Згідно з п. 3 розділу 2 договору для виконання його умов юридична компанія вчиняє перелік дій, які конкретизуються у додатках до цього договору та погоджуються із замовником.

П. 4 розділу 2 частково дублює попередньо наведений п. 3 та встановлює, що усі зазначені у Розділі 2 дії повинні бути погоджені юридичною компанією із замовником.

Розділом ІІІ договору передбачає перелік обов'язків замовника, серед яких видати нотаріально завірену довіреність на представництво своїх інтересів особі (особам) працівникам юридичної компанії; своєчасно забезпечувати юридичну компанію всім необхідним для виконання дій, передбачених Договором, у тому числі документами в потрібній кількості примірників; оплачувати витрати представників юридичної компанії, в тому числі витрати на відрядження, необхідні для здійснення дій, передбачених договором; своєчасно оплачувати послуги юридичної компанії.

Пункт 1 Розділу IV договору про надання юридичних послуг передбачає, що після його підписання замовник оплачує на р/р юридичної компанії авансовий платіж у розмірі 35 000 грн. та таку ж суму протягом 14 банківських днів з дня сплати авансового платежу за попередню перевірку та правовий аналіз документів замовника і надання першої консультації.

У разі, якщо всі здійснені юридичною компанією дії не призвели до позитивного вирішення спору, внесений на підставі п. 1 Розділу IV аванс замовнику не повертається.

Факт часткового виконання робіт згідно з договором на загальну суму 27 000 грн. 00 коп. підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме згідно з актом № 1 від 02.09.2013 року сторони визнали надання юридичною компанією послуг на загальну суму 7 300 грн., а відповідно до акту № 2 від 30.09.2013 року позивач за первісним позовом виконав, а відповідач прийняв роботи на загальну суму 19 700 грн.

Разом цим, платіжними дорученнями № 106 від 01.08.2013 року на суму 35 000 грн., № 112 від 07.08.2013 року на суму 35 000 грн., № 123 від 05.09.2013 року на суму 7 300 грн. (відповідно до графи «призначення платежу» вказані кошти були перераховані за здійснення юридичних дій згідно акту № 1 від 02.09.2013 року), № 124 від 12.09.2013 року на суму 4 500 грн. (у графі «призначення платежу» було вказано «за послуги прес-центру»), № 130 від 26.09.2013 року на суму 6 500 грн. з цільовим призначенням платежу «за статтю в пресі зг. договору № 48 від 22.07.13» та № 137 від 15.10.2013 року на суму 13 200 грн. з цільовим призначенням платежу «за послуги у вересні зг. договору № 48 від 22.07.13 р.» підтверджується перерахування Спільним українсько-польським підприємством Товариства з обмеженою відповідальністю «Мистецький кіноконцертний комплекс кінотеатр «Дніпро» на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніколас» коштів у розмірі 101 500 грн.

Дані факти матеріалами справи підтверджуються, сторонами не заперечуються та документарно не спростовуються.

Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає, що підстави для задоволення первісного позову відсутні, а зустрічний позов є таким, що підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу

Разом з тим, норми матеріального права встановлюють перелік способів захисту порушеного права особи.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 20 ГК України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України встановлює наступні способи захисту цивільних прав та інтересів: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

При цьому, відповідно до ч. 3 ст. 16 Цивільного кодексу України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Як вже було зазначено вище, згідно з предметом позовних вимог за первісним позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Ніколас» обрало визнання порушення господарського зобов'язання.

Беручи до уваги системний аналіз наведених вище норм матеріального та процесуального права, суд зазначає, що позивачем за первісним позовом обрано неправильний спосіб захисту порушеного, на думку самого позивача, права. Крім того, звертаючись до суду із вказаною позовною вимогою, юридична компанія не вказала з наступним посиланням на відповідний пункт договору, які саме зобов'язання відповідачем за первісним позовом були порушені.

Разом з цим, у додаткових поясненнях до позову ТзОВ «Юридична компанія «Ніколас», в обґрунтування заявленої позовної вимоги про визнання порушення господарського зобов'язання, зазначила, що порушення зобов'язання полягає саме у втраті інтересу замовника у наданні юридичною компанією послуг, передбачених Договором.

При цьому, досліджуючи наявний у справі договір, судом встановлено, що умови договору № 48 від 22.07.2013 року не містять мети, яку переслідують сторони, укладаючи його. Також, вказаний договір не передбачає визначення поняття «інтерес у наданні послуг». З огляду на наведене, за відсутності у договорі кінцевої мети його укладення, та дефініції втрати інтересу, в контексті його умов, твердження позивача за первісним позовом про втрату замовником інтересу у наданні юридичною компанією послуг згідно з договором, є необґрунтованим та таким, що спростовується умовами договору № 48 від 22.07.2013 року, оскільки неможливо визначити саму суть інтересу за вказаним договором.

Крім цього, позивач за первісним позовом не навів жодних доказів, які підтверджували б його доводи про відмову від виконання умов договору чи саму втрату інтересу.

Також, як вже було зазначено вище, згідно з п. 1 розділу 1 договору замовник доручив, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Ніколас» взяло на себе зобов'язання щодо здійснення від імені та за рахунок замовника юридичних та фактичних дій щодо спору із Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк». При цьому, в договорі відсутня конкретизація стосовно того, в якому саме спорі замовник уповноважує юридичну компанію на вчинення в його інтересах юридичних та фактичних дій, не зазначено предмету спору, номера справи та суду, в якому вказаний спір розглядається, що додатково підтверджує висновок суду про неможливість встановити мету укладення договору та цілі, які сторони переслідували, укладаючи його.

З огляду на наведене, посилання Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Ніколас» на те, що Спільне українсько-польське підприємство Товариство з обмеженою відповідальністю «Мистецький кіноконцертний комплекс кінотеатр «Дніпро» втратило інтерес у наданні послуг юридичною компанією, є необґрунтованим та таким, що не знайшло свого підтвердження у наявних в матеріалах справи документах. У зв'язку з цим суд приходить до висновку про відмову у задоволенні вимоги за первісним позовом про визнання порушення господарського зобов'язання.

Щодо вимог за зустрічним позовом Спільного українсько-польського підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю «Мистецький кіноконцертний комплекс кінотеатр «Дніпро» до ТзОВ «Юридична компанія «Ніколас» про стягнення безпідставно набутих коштів у розмірі 100500 грн., суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України та положень статті 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог діючого законодавства. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором чи законом.

Як вже було зазначено вище, розділом ІІІ договору передбачено перелік обов'язків замовника, деталізований вище, враховуючи положення якого, суд погоджується з твердженням позивача за зустрічним позовом про те, що підписавши вказаний договір, сторони у справі можливість виконання будь-яких дій згідно з договором, що полягають у наданні позивачем у справі за первісним позовом юридичних та фактичних дій щодо спору із Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», поставили в залежність від письмового погодження відповідного переліку цих дій із замовником.

Разом з цим, беручи до увагу ту обставину, що виконавцем згідно з договором є Товариство з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Ніколас», з урахуванням системного аналізу описаних вище пунктів договору, що розподіляє обов'язки між його сторонами, саме вказана юридична особа як суб'єкт господарювання, який повинен надати замовнику юридичні послуги, і повинна визначати перелік та обсяг дій, необхідних для виконання зобов'язань, взятих на себе згідно з договором № 48 від 22.07.2013 року та зобов'язана надавати відповідний перелік запропонованих ними дій для досягнення мети та цілей, які сторони переслідували, підписуючи вказаний договір. Тобто правовою підставою вчинення будь-яких дій, передбачених п. 2 розділу ІІ договору, є попереднє погодження їх переліку у письмовому вигляді в якості додатків до самого договору.

Однак, всупереч наведеному вище, у матеріалах справи відсутні відповідні докази, а позивач за зустрічним позовом заперечив факт попереднього узгодження юридичною компанією із замовником дій, необхідних для досягнення та реалізації цілей, які переслідували сторони, укладаючи вказаний договір, як і не вказана в договорі сама ціль, яку сторони переслідували, укладаючи його. Не спростував вказаних обставин і присутній у судовому засіданні представник відповідача за зустрічним позовом. Беручи до уваги наведене, випливає, що позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним) не виконав покладеного на нього обов'язку щодо попереднього погодження переліку дій, які уповноважена вчинити юридична компанія відповідно до приписів п. п. 3, 4 розділу ІІ договору.

Досліджуючи наявні в матеріалах справи акти приймання-виконання наданих послуг № 1 від 02.09.2013 року та № 2 від 30.09.2013 року на суму 27 000 грн., суд зазначає, що хоча вказані акти й не є доказом виконання юридичною компанією взятого на себе зобов'язання щодо попереднього погодження дій, проте вони є доказом фактичного здійснення робіт та послуг на виконання договору № 48 від 22.07.2013 року.

Суд звертає увагу, що наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями № 106 № 112, № 137, № 123, № 124, № 137 підтверджується перерахування грошових коштів на загальну суму 101 500 грн. (враховуючи помилкове зазначення у поданому зустрічному позові замість суми 6500 грн. суму грошових коштів у розмірі 5500 грн.).

Відповідно до норми ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (ч. 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України).

Згідно з приписом ч. 3 ст. 1212 Цивільного кодексу України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Досліджуючи підстави сплати Спільним українсько-польським товариством з обмеженою відповідальністю «Мистецький кіноконцертний комплекс «Кінотеатр «Дніпро», судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази погодження замовником у письмовій формі надання юридичною компанією послуг, передбачених п. 1 розділу ІV - послуги з попередньої перевірки та попереднього аналізу документів, рівно ж як і відсутні докази надання ТзОВ «Юридична компанія «Ніколас» даних послуг Спільному українсько-польському підприємству Товариства з обмеженою відповідальністю «Мистецький кіноконцертний комплекс «Кінотеатр «Дніпро», як от акт приймання-передачі, чи лист (з відповідними доказами його надсилання замовнику згідно договору), в якому були б відображені результати здійснення вказаних дій юридичною компанією.

Разом з цим, як вже було зазначено вище, відповідно до платіжних доручень № 136 від 01.08.2013 року та № 112 від 07.08.2013 року замовником за договором було перераховано на розрахунковий рахунок юридичної компанії 70 000 грн. з цільовим призначенням «за здійснення юридичних дій в спорі з ПАТ «Укрсоцбанк» згідно договору № 48 від 22.07.13 р.».

Враховуючи відсутність доказів, які свідчать про попереднє погодження конкретних дій щодо виконання умов п. 1 розділу IV договору № 48 від 22.07.2013 року, доказів фактичного вчинення вказаних дій та відповідного їх (дій) прийняття, а також інших доказів, які визначають підставність здійснення замовником за договором оплати у розмірі 70 000 грн., суд вважає, що вказані грошові кошти у розмірі 70 000 грн. були отримані ТзОВ «Юридична компанія «Ніколас» без достатньої правової підстави, а відповідно підлягають стягненню з відповідача за зустрічним позовом на користь Спільного українсько-польського підприємства Товариство з обмеженою відповідальністю «Мистецький кіноконцертний комплекс «Кінотеатр «Дніпро».

Щодо платіжного доручення № 130 від 26.09.2013 року, відповідно до якого позивачем за зустрічним позовом на рахунок відповідача було перераховано кошти у розмірі 6 500 грн. з цільовим призначенням «за статтю в пресі зг. договору № 48 від 22.07.13», то в матеріалах справи наявний акт № 2 приймання-виконання наданих послуг від 30.08.2013 року, відповідно до якого Спільне українсько-польського підприємство Товариство з обмеженою відповідальністю «Мистецький кіноконцертний комплекс «Кінотеатр «Дніпро» прийняв до виконання (а отже й погодив їх надання по факту) послуги юридичної компанії щодо написання статті на двох сторінках відповідно до п. 4.4 договору на загальну суму 800 грн. При цьому, у матеріалах справи відсутні інші докази погодження між сторонами договору послуг з написання та розміщення статті загальну суму 6 500 грн.

Судом надано оцінку посиланням відповідача за зустрічним позовом на те, що перелік усіх послуг погоджувався між сторонами шляхом обміну електронними листами в мережі інтернет, і зазначає, що відповідно до ст. 2 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають у процесі створення, відправлення, передавання, одержання, зберігання, оброблення, використання та знищення електронних документів. Згідно зі ст. 1 вказаного Закону обов'язковий реквізит електронного документа - обов'язкові дані в електронному документі, без яких він не може бути підставою для його обліку і не матиме юридичної сили. Електронним, відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа (ч. 2 ст. 6 Закону). Відносини, пов'язані з використанням електронних цифрових підписів, регулюються законом. Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб'єктами електронного документообігу на договірних засадах. Разом з тим, посилаючись на електронні листи, якими, за твердженням відповідача за первісним позовом, сторони у справі обмінювались, погоджуючи перелік послуг, що підлягають виконанню згідно договору № 48 від 22.07.2013 року, представник ТзОВ «Юридична компанія «Ніколас» не підтвердив наявність у наданих ним доказах ознак електронного документа.

Відповідно до ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи наведене, суд зазначає, що посилання ТзОВ «Ніколас» на електронні листи не можуть слугувати підставою для відмови у позові в частині стягнення з відповідача за зустрічним позовом 75 700 грн. як коштів, набутих без достатніх правових підстав.

Щодо твердження відповідача за зустрічним позовом про те, що погодження переліку послуг здійснювалось керівниками контрагентів за договором в усному порядку відповідно до звичаїв ділового обороту, то воно було спростоване представником Спільного українсько-польського підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю «Мистецький кіноконцертний комплекс «Кінотеатр «Дніпро» в судовому засіданні.

Окрім того, згідно з ч. 2 ст. 7 Цивільного кодексу України звичай, що суперечить договору або актам цивільного законодавства, у цивільних відносинах не застосовується. При цьому, як вже було зазначено, згідно з положеннями договору перелік дій, які повинна вчинити юридична компанія повинен конкретизовуватись у додатках до договору та погоджуватись із замовником шляхом їх підписання (п. 3 розділу ІІ договору). Таким чином, зазначене твердження відповідача за зустрічним позовом не може слугувати підставою для відмови у позові.

Щодо вимог позивача за зустрічним позовом про стягнення іншої частини коштів у розмірі 24 800 грн., то суд зазначає наступне.

Згідно з платіжним дорученням № 124 від 12.09.2013 року Спільне українсько-польського підприємство Товариство з обмеженою відповідальністю «Мистецький кіноконцертний комплекс «Кінотеатр «Дніпро» перерахувало на рахунок юридичної компанії кошти у розмірі 4500 грн. з цільовим призначенням «за послуги прес-центру зг. рахунку № с330.02 від 06.09.13». Разом з тим, оскільки позивач за зустрічним позовом визнав факт користування послугами прес-центру, то, хоча в матеріалах справи й відсутні докази погодження сторонами надання відповідних послуг, проте, оскільки позивач за зустрічним позовом фактично своїми діями скористався вказаними послугами, суд приходить до висновку про безпідставність його вимог про стягнення коштів, сплачених за його користування.

Згідно з актом № 1 від 02.09.2013 року сторони визнали надання юридичною компанією послуг на загальну суму 7300 грн. Відповідно до акту № 2 від 30.09.2013 року позивач за первісним позовом виконав, а відповідач прийняв роботи на загальну суму 19700 грн. Таким чином, позивач за зустрічним позовом не тільки погодив перелік дій, які повинен вчинити відповідач (хоч і після їх виконання, всупереч умовам договору), але й прийняв їх, а отже, зустрічна позовна вимога в частині стягнення з ТзОВ «Юридична компанія «Ніколас» на користь Спільного українсько-польського підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю «Мистецький кіноконцертний комплекс «Кінотеатр «Дніпро» коштів у розмірі 24 800 грн. задоволенню не підлягає.

У зустрічній позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача за зустрічним позовом витрати, понесені на оплату адвоката, однак не зазначає суми таких витрат і не додає доказів понесення таких витрат. Суд зазначає, що згідно з п. 6.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України 21.02.2013 року № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» відшкодування витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвокатів, здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум. Відтак, суд не вбачає підстав і можливості для задоволення такої вимоги.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Абзац 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України встановлює обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Оскільки подання зустрічного позову провадиться за загальними правилами подання позовів, то розподіл судових витрат за розгляд первісного та зустрічного позовів здійснюється згідно з приписами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України окремо по кожному позову. Відповідно судовий збір за подання первісного позову залишається за позивачем; за подання зустрічного позову - на відповідача за зустрічним позовом пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 60, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні первісного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Ніколас» ( 04050, м. Київ, вул. Шолуденко, 3, код ЄДРПОУ 37880825) до Спільного українсько-польського підприємства товариства з обмеженою відповідальністю «Мистецький кіноконцертний комплекс «Кінотеатр «Дніпро» (79000, м. Львів, пр. Свободи 5, код ЄДРПОУ 22396984) про визнання порушення господарського зобов'язання відмовити повністю.

Зустрічний позов Спільного українсько-польського підприємства товариства з обмеженою відповідальністю «Мистецький кіноконцертний комплекс «Кінотеатр «Дніпро» (79000, м. Львів, пр. Свободи 5, код ЄДРПОУ 22396984) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Ніколас» (04050, м. Київ, вул. Шолуденко, 3; код ЄДРПОУ 37880825) про стягнення 100 500 грн. 00 коп. задоволити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Ніколас» (04050, м. Київ, вул. Шолуденко, 3; код ЄДРПОУ 37880825) на користь Спільного українсько-польського підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю «Мистецький кіноконцертний комплекс «Кінотеатр «Дніпро» (79000, м. Львів, пр. Свободи 5, код ЄДРПОУ 22396984) 75 700 грн. безпідставно набутих коштів та 1 507 грн. 50 коп. в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.

Відмовити у задоволенні зустрічної позовної вимоги в частині стягнення 24 800 грн.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили, в порядку статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91 - 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складене та підписане 07.04.2014 року.

Суддя Матвіїв Р.І.