Постанова

від 24.06.2014 по справі 910/946/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" червня 2014 р. Справа № 910/946/14

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого - судді Скрипчук О.С.

суддів Дубник О.П.

Матущака О.І.

при секретарі судового засідання Лагутіні В.Б.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Ніколас» б/н від 24.04.2014 року

на рішення Господарського суду Львівської області від 01.04.2014 року

у справі № 910/946/14

за первісним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Ніколас», м. Київ

до відповідача: Спільного українсько-польського підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю «Мистецький кіноконцертний комплекс кінотеатр «Дніпро», м. Львів

про визнання порушення господарського зобов'язання

та за зустрічним позовом: Спільного українсько-польського підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю «Мистецький кіноконцертний комплекс кінотеатр «Дніпро», м.Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Ніколас», м. Київ

про стягнення 100 500,00 грн.,

за участю представників за первісним позовом:

від позивача: Лосіхін О.О. - довіреність № 11 від 20.02.2014 року;

від відповідача: Манівська Л.Р. - довіреність б/н від 09.09.2013 року;

ВСТАНОВИВ:

ТзОВ «Юридична компанія «Ніколас» звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Спільного українсько-польського підприємства ТзОВ «Мистецький кіноконцертний комплекс кінотеатр «Дніпро» про визнання порушеним господарського зобов'язання, а саме п.2 розділу 3 та п. 4 розділу 5 договору про надання юридичних послуг № 48 від 22.07.2013 року.

Пізніше, Спільне українсько-польське підприємство ТзОВ «Мистецький кіноконцертний комплекс кінотеатр «Дніпро» звернулось до Господарського суду Львівської області із позовом до ТзОВ «Юридична компанія «Ніколас» про стягнення грошових коштів у розмірі 100 500,00 грн. на підставі ст. 1212 ЦК України.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 01.04.2014 року у справі № 910/946/14 (суддя Р. Матвіїв) у задоволенні первісного позову ТзОВ «Юридична компанія «Ніколас» до Спільного українсько-польського підприємства ТзОВ «Мистецький кіноконцертний комплекс «Кінотеатр «Дніпро» про визнання порушення господарського зобов'язання відмовлено. Зустрічний позов Спільного українсько-польського підприємства ТзОВ «Мистецький кіноконцертний комплекс «Кінотеатр «Дніпро» до ТзОВ «Юридична компанія «Ніколас» про стягнення 100 500,00 грн. задоволено частково. Суд виніс рішення, яким стягнув з ТзОВ «Юридична компанія «Ніколас» на користь Спільного українсько-польського підприємства ТзОВ «Мистецький кіноконцертний комплекс «Кінотеатр «Дніпро» 75 700,00 грн. безпідставно набутих коштів. Відмовлено у задоволенні зустрічних позовних вимоги в частині стягнення 24 800,00 грн.

Не погоджуючись з даним рішенням ТзОВ «Юридична компанія «Ніколас» подало апеляційну скаргу б/н від 24.04.2014 року, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 01.04.2014 року, прийняти нове рішення, яким первісні позовні вимоги задоволити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при прийнятті рішення порушено норми процесуального права. А саме скаржник стверджує, що відповідач за первісним позовом порушив зобов'язання, обомовлені договором про надання юридичних послуг № 48 від 22.07.2013 року. Скаржник стверджує, що зустрічні позовні вимоги про стягнення безпідставно набутих коштів є необґрунтованими.

Відповідачем за зустрічним позовом було подано до суду відзив на апеляційну скаргу б/н від 02.04.2014 року, в якому просить рішення Господарського суду Львівської області від 01.04.2014 року залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Розпорядженнями голови Львівського апеляційного господарського суду від 02.06.2014 року та від 23.06.2014 року було змінено склад колегії суддів.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 22.07.2013 року між Спільно українсько-польським підприємством ТзОВ «Мистецький кіноконцертний комплекс кінотеатр «Дніпро» (замовник) та ТзОВ «Юридична компанія «Ніколас» (юридична компанія) було укладено договір про надання юридичних послуг № 48.

Згідно з п. 1 розділу 1 договору замовник доручає, а юридична компанія бере на себе зобов'язання щодо здійснення від імені та за рахунок замовника юридичних та фактичних дій щодо спору із ПАТ «Укрсоцбанк».

Згідно з п. 3 розділу 2 договору для виконання його умов юридична компанія вчиняє перелік дій, які конкретизуються у додатках до цього договору та погоджуються із замовником шляхом їх підписання.

Пунктом 4 розділу 2 договору встановлено, що усі зазначені у розділі 2 дії повинні бути погоджені юридичною компанією із замовником.

Розділ ІІІ договору передбачає перелік обов'язків замовника, серед яких видати нотаріально завірену довіреність на представництво своїх інтересів особі (особам) працівникам юридичної компанії; своєчасно забезпечувати юридичну компанію всім необхідним для виконання дій, передбачених Договором, у тому числі документами в потрібній кількості примірників; оплачувати витрати представників юридичної компанії, в тому числі витрати на відрядження, необхідні для здійснення дій, передбачених договором; своєчасно оплачувати послуги юридичної компанії.

Пункт 1 розділу IV договору передбачає, що після його підписання замовник оплачує на р/р юридичної компанії авансовий платіж у розмірі 35 000 грн. та таку ж суму протягом 14 банківських днів з дня сплати авансового платежу за попередню перевірку та правовий аналіз документів замовника і надання першої консультації.

У разі, якщо всі здійснені юридичною компанією дії не призвели до позитивного вирішення спору, внесений на підставі п. 8 розділу IV аванс замовнику не повертається.

02.09.2013 року та 30.09.2013 року між сторонами були підписані акти приймання-виконання робіт (надання послуг) згідно договору від 22.07.2013 року на суму 7 300,00 грн. та на суму 19 700,00 грн.

Спільним українсько-польським підприємством ТзОВ «Мистецький кіноконцертний комплекс кінотеатр «Дніпро» було перераховано на рахунок ТзОВ «Юридична компанія «Ніколас» кошти в сумі 101 500,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 106 від 01.08.2013 року на суму 35 000,00 грн., № 112 від 07.08.2013 року на суму 35 000,00 грн., № 123 від 05.09.2013 року на суму 7 300,00 грн., № 124 від 12.09.2013 року на суму 4 500,00 грн., № 130 від 26.09.2013 року на суму 6 500,00 грн., № 137 від 15.10.2013 року на суму 13 200,00 грн.

Згідно платіжних доручень № 106 від 01.08.2013 року на суму 35 000,00 грн., № 112 від 07.08.2013 року на суму 35 000,00 грн., № 137 від 15.10.2013 року на суму 13200,00 грн., № 26.09.2013 року на суму 6500,00 грн. кошти перераховувались за надання послуг згідно договору від 22.07.2013 року.

Відповідно до платіжного доручення № 124 від 12.09.2013 року на суму 4 500,00 грн. кошти перераховувались за послуги прес-центру згідно рахунку № с330.02 від 06.09.2013 року. В п. 4 розділу 4 договору сторони погодили, що вартість юридичних послуг щодо складання процесуальних документів та юридичних коментарів для ЗМІ складає 400 грн. за один аркуш.

На підставі платіжного доручення № 123 від 05.09.2013 року на суму 7 300,00 грн. кошти були перераховані за здійснення юридичних дій згідно акту виконання робіт № 1 від 02.09.25013 року, який був підписаний сторонами, згідно договору від 22.07.2013 року.

Позивач за первісним позовом стверджує, що відповідач порушив зобов'язання, прийняті згідно з договором про надання юридичних послуг № 48 від 22.07.2013 року, а саме втратив інтерес у наданні послуг позивачем, тому просить суд визнати порушенння господарського зобов'язання, а саме п.2 розділу 3 та п. 4 розділу 5 договору про надання юридичних послуг № 48 від 22.07.201.3 року спільним українсько-польським підприємством ТзОВ «Мистецький кіноконцертний комплекс кінотеатр «Дніпро».

Позивач за зустрічним позовом просить стягнути з ТзОВ «Юридична компанія «Ніколас» 100 500,00 грн. як безпідставно набутого майна відповідно до норми 1212 ЦК України. Заявлені позовні вимоги за зустрічним позовом обґрунтовуються тим, що оскільки договором про надання юридичних послуг № 48 від 22.07.2013 року передбачено обов'язок сторін конкретизувати дії, які в подальшому будуть вчинятись виконавцем та погоджувати їх попередньо із замовником шляхом підписання додатків до договору. Позивач за зустрічним позовом вважає, що оскільки вказаних додатків сторони не підписували, кошти отримані ТзОВ «Юридична компанія «Ніколас» від Спільного українсько-польського підприємства ТщОВ «Мистецький кіноконцертний комплекс «Кінотеатр «Дніпро» у розмірі 100 500,00 грн. набуті відповідачем за зустрічним позовом без достатньої правової підстави, а тому підлягають стягненню на користь відповідача за первісним позовом.

При винесенні постанови колегія суддів виходила з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу

Разом з тим, норми матеріального права встановлюють перелік способів захисту порушеного права особи.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 20 ГК України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Ч. 2 ст. 16 ЦК України встановлює наступні способи захисту цивільних прав та інтересів: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

При цьому, відповідно до ч. 3 ст. 16 ЦК України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Як вже було зазначено вище, предметом позовних вимог за первісним позовом ТзОВ «Юридична компанія «Ніколас» обрало визнання порушення господарського зобов'язання.

Беручи до уваги системний аналіз наведених вище норм матеріального та процесуального права, суд зазначає, що позивачем за первісним позовом обрано неправильний спосіб захисту порушеного права. У зв'язку з цим, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні вимоги за первісним позовом про визнання порушення господарського зобов'язання.

Щодо зустрічних позовних вимог Спільного українсько-польського підприємства ТзОВ «Мистецький кіноконцертний комплекс кінотеатр «Дніпро» до ТзОВ «Юридична компанія «Ніколас» про стягнення безпідставно набутих коштів у розмірі 100 500,00 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.

Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна у іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

За змістом частини першої статті 1212 ЦК України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частин першої та другої статті 509 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною першою статті 177 ЦК України об'єктами цивільних прав є, зокрема, речі, у тому числі гроші.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Частиною першою статті 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно із частинами першою та другою статті 205 ЦК України правочин може вичинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Приписами частини першої статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частин першої та другої статті 205, частини першої статті 207, частини першої статті 1212 ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов'язків. Зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України.

Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі статті 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Якщо ж зобов'язання не припиняється з підстав, передбачених статтями 11, 600, 601, 604 - 607, 609 ЦК України, до моменту його виконання, таке виконання має правові підстави (підстави, за яких виникло це зобов'язання). Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не є безпідставним.

Отже у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них положень частини першої статті 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов'язання повернути майно потерпілому.

Дана правова позиція підтримана в постанові Верховного суду України від 02.10.2013 року.

З матеріалів справи, а саме платіжних доручень на підставі яких здійснювалось перерахування коштів, вбачається, що позивачем за зустрічним позовом кошти в сумі 100 500,00 грн. були перераховані на рахунок відповідача за надані послуги згідно договору від 22.07.2013 року. Договір від 22.07.2013 року про надання юридичних послуг станом на момент розгляду справи є чинним.

Отже, відповідач за зустрічним позовом набув майно (гроші) за існування достатніх правових підстав, у спосіб, що не суперечить цивільному законодавству.

Твердження позивача за зустрічним позовом про те, що оскільки між сторонами не було підписано додаткових договорів щодо вчинених юридичною компанією конкретних дій згідно договору, то кошти згідно зазначених вище платіжних доручень були перераховані без достатньої правової підстави, є необґрунтованими. Адже, факт не укладення між сторонами відповідних договорів не може бути доказом того, що кошти згідно платіжних доручень були перераховані без достатньої правової підстави.

За таких обставин, враховуючи, що договір від 22.07.2013 року є чинним у суду відсутні підстави вважати, що оскаржувана сума отримана відповідачем за зустрічним позовом безпідставно в розумінні статті 1212 ЦК України.

Судом встановлено, що правовідносини сторін регулюються нормами зобов'язального права, які застосовуються до окремих видів угод, а не статтею 1212 ЦК України, на яку посилався позивач за зустрічним позовом як на підставу позовних вимог.

Таким чином, зустрічні позовні вимоги про стягнення коштів на підставі 1212 ЦК України не підлягають до задоволення.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів прийшла до висновку що рішення Господарського суду Львівської області від 01.04.2014 року слід скасувати в частині задоволення зустрічного позову, прийняти в цій частині нове рішення, яким в позові відмовити. В решті рішення залишити без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, -

Львівський апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

1.Апеляційну скаргу задоволити частково.

2.Рішення Господарського суду Львівської області від 01.04.2014 року у даній справі скасувати в частині задоволення зустрічного позову. Прийняти в цій частині нове рішення, яким в позові відмовити. В решті рішення залишити без змін.

3 .Стягнути з Спільного українсько-польського підприємства товариства з обмеженою відповідальністю «Мистецький кіноконцертний комплекс «Кінотеатр «Дніпро» (79000, м. Львів, пр. Свободи 5, код ЄДРПОУ 22396984) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Ніколас» ( 04050, м. Київ, вул. Шолуденко, 3, код ЄДРПОУ 37880825) 913,50 грн. судового збору за перегляд рішення в апеляційному порядку.

4. Доручити Господарському суду Львівської області видати накази.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

6. Справу направити в Господарський суд Львівської області.

Головуючий - суддя Скрипчук О.С.

суддя Дубник О.П.

суддя Матущак О.І.