Рішення

від 01.04.2014 по справі 918/121/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"01" квітня 2014 р. Справа № 918/121/14

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Торчинюка В.Г., розглянувши матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства акціонерного банку "Укргазбанк"

до відповідача Кооперативу "Пегас"

про стягнення грошових коштів та звернення стягнення на предмет іпотеки

Представники:

позивача: Скоковський А.М. (довіреність № 772 від 05 грудня 2013 року);

відповідача: ОСОБА_6 (голова кооперативу).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У січні 2014 року Публічне акціонерне товариство акціонерний банк "Укргазбанк" (далі - ПАТ АК "Укргазбанк", банк) звернулося до господарського суду Рівненської області з позовом про стягнення з Кооперативу "Пегас" 90 609, 58 доларів США та стягнення 378 739 грн. 92 коп. боргу за кредитним договором № 22/08/К-МБ-18 від 26 вересня 2008 року, з яких: 27 075, 00 доларів США сума кредиту, що стягується достроково; 28 025, 00 доларів США прострочена заборгованість по кредиту; 468, 11 доларів США заборгованість по процентах; 35 041, 47 доларів США прострочена заборгованість по процентах; 169 855 грн. 89 коп. пеня за несвоєчасне погашення кредиту; 208 884 грн. 03 коп. пеня за несвоєчасну сплату процентів. Окрім того, позивач просив суд, в рахунок погашення заборгованості за кредитом звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки № 22/08/І-МБ-18 від 26 вересня 2008 року - нежитлове приміщення з підвалом, загальною площею 168,5 кв.м., що знаходиться за адресою: Рівненська область, місто Костопіль, вулиця С. Руданського, 2, що належить відповідачу на підставі договору поділу нерухомого майна серії ВЕР № 159773 (реєстр. № 2912) від 14 липня 2007 року та встановити початкову ціну продажу предмета іпотеки з прилюдних торгів, в розмірі визначеному суб`єктом оціночної діяльності відповідно до законодавства України на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. Також позивач просить суд судові витрати покласти на відповідача.

В обґрунтування позовних вимог банк послався на те, що на виконання умов кредитного договору № 22/08/К-МБ-18 від 26 вересня 2008 року, укладеного між позивачем та ОСОБА_6 (далі - ОСОБА_6), останній було відкрито невідновлювальну відкличну кредитну лінію з лімітом 57 000, 00 доларів США. Кредитна лінія надавалася на строк з 26 вересня 2008 року по 24 вересня 2018 року. Банк виконав свої зобов`язання в повному обсязі, а саме надав ОСОБА_6 кредитні кошти в розмірі 57 000, 00 доларів США. Проте, ОСОБА_6 порушуючи свої обов`язки за кредитним договором, так як не дотримується графіку повернення кредиту та сплати процентів за користування ним.

26 вересня 2008 року між ОСОБА_6 та відповідачем було укладено договір поруки № 22/08/П-18-2 за яким Кооператив "Пегас" поручився перед банком за виконання ОСОБА_6 зобов`язань по кредитному договору № 22/08/К-МБ-18 від 26 березня 2008 року.

Окрім того, між позивачем та відповідачем в забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором було укладено договір іпотеки № 22/08/І-МБ-18 від 26 вересня 2008 року. Оскільки ні ОСОБА_6 ні відповідачем не виконані умови кредитного договору, а саме не дотримано графіку повернення кредиту та сплати процентів за користування ним, позивач, керуючись ст. 193, 216 Господарського кодексу (далі - ГК) України, ст. 526, 530, 553, 554, 555, 589, 590, 610, 611, 612, 629, 1049, 1050, 1054 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України, ст. 1, 4, 15, 22, 49, 54 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК) України, ст. 12, 33, 35 Закону України "Про іпотеку" від 05 червня 2003 року № 898-ІV просить суд позов задоволити в повному обсязі.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 30 січня 2014 року порушено провадження у справі № 918/121/14, розгляд якої було призначено на 11 лютого 2014 року.

07 лютого 2014 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду представник позивача подав супровідний лист в додатках до якого долучив до матеріалів справи частину документів, які витребовувалися ухвалою суду від 30 січня 2014 року.

10 лютого 2014 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що відповідно до ч.4 ст.559 ЦК України, порука припиняється після закінчення строку встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Отже, відповідач вважає, що станом на час звернення позивача до суду з даним позовом у відповідача відсутній обов`язок перед позивачем виконувати його вимоги, що випливають з умов кредитного договору, в зв`язку з припиненням в силу закону між позивачем та відповідачем правовідносин з поручительства відповідачем за ОСОБА_6, тому, керуючись ч. 4 ст. 559 ЦК України, ч.1 ст. 35 Закону України "Про іпотеку", ст. 59, 82 ГПК України відповідач просить суд у задоволенні позову про стягнення грошових коштів та звернення стягнення на майно, відмовити повністю.

11 лютого 2014 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду представник позивача подав заяву про виправлення описки в прохальній частині позовної заяви №50302/8/2014 від 10 січня 2014 року у якій зазначає, що при поданні позовної заяви було допущено описку при зазначенні суми судового збору яку потрібно стягнути з відповідача на користь позивача і відповідно просить суд, стягнути з Кооперативу "Пегас" на користь банку 44 119 грн. 30 коп. судового збору.

11 лютого 2014 року у судовому засіданні оголошено перерву по справі до 25 лютого 2014 року.

Ухвалою суду від 25 лютого 2014 року розгляд справи відкладено на 11 березня 2014 року.

11 березня 2014 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду від представника позивача надійшли додаткові пояснення, в яких останній спростовує посилання відповідача у відзиві на ч.4 ст. 559 ЦК України та покликаючись на Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року, зокрема на п. 37, в якому зазначається, що невиконання вимог частини першої статті 35 Закону України "Про іпотеку" про надіслання іпотекодавцю та боржнику, письмової вимоги про усунення порушення зобов`язання, не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду.

У судових засіданнях 11 березня 2014 року, 18 березня 2014 року та 25 березня 2014 року оголошувались перерви.

Ухвалою суду від 25 березня 2014 року продовжено строк розгляду спору у справі 918/121/14 на п'ятнадцять днів, за клопотанням позивача.

31 березня 2014 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду, представник позивача подав письмові пояснення в яких зазначив, що між позивачем та відповідачем було досягнуто домовленості про погодження початкової ціни продажу предмету іпотеки за ціною - 510 000 грн. 00 коп., в додатках до зазначених пояснень позивач надав копію заяви представника кооперативу "Пегас" від 28 березня 2014 року відповідно до якої, голова кооперативу покликаючись на ст. 39 Закону України "Про іпотеку" просить встановити початкову ціну продажу предмету іпотеки для його подальшої реалізації в розмірі 510 000 грн. 00 коп.

Представник позивача в судовому засіданні 01 квітня 2014 року позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав зазначених у позовній заяві, додаткових поясненнях та наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача у судовому засіданні 01 квітня 2014 року заперечив проти позову з підстав наведених у відзиві на позовну заяву та просив суд відмовити у позові в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників позивача і відповідача, суд -

ВСТАНОВИВ:

26 вересня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством Акціонерний банк "Укргазбанк" (правонаступником якого є ПАТ АБ "Укргазбанк", відповідно до статуту позивача а.с. 86) та ОСОБА_6 (далі - позичальник) було укладено кредитний договір № 22/08/К-МБ-18 (далі - кредитний договір).

Відповідно до пункту 1.1. кредитного договору, банк відкриває позичальнику невідновлювану відкличну кредитну лінію з лімітом 57 000, 00 доларів США. Кредитна лінія надається на строк з 26 вересня 2008 року по 24 вересня 2018 року, або по день зазначений в пункті 3.3.11. цього договору, із сплатою процентів за користування кредитом, виходячи із 15 % річних.

Пунктами 3.1.1-3.1.3 кредитного договору визначено, що банк зобов`язується відкрити позичальнику позичковий рахунок № 2203660118105 в доларах США. Надання кредитних коштів здійснювати з позичкового рахунку, шляхом перерахування на поточний рахунок позичальника № 2620118105 в доларах США, відкритий в Рівненській філії ВАТ АБ "Укргазбанк". Надання кредитних коштів в межах кредитної лінії здійснювати окремими частинами (надалі за текстом кожна окрема частина - транш). Підставою для видачі кожного окремого траншу є письмова заява позичальника. Строк розгляду банком заяви не може перевищувати двох робочих днів. Строк користування кредитною лінією починається з моменту перерахування першого траншу з позичкового рахунку позичальника.

Позичальник зобов`язується здійснювати повернення кредиту, сплату процентів за його використання та всіх комісійних платежів у передбачені цим договором строки (п. 3.3.1. кредитного договору).

У відповідності до п. 3.3.3 кредитного договору, позичальник зобов'язується повернути суми окремих траншів здійснювати на рахунок № 373940111805 в доларах США, щомісячно з 01 (першого) по 10 (десяте) число кожного місяця, починаючи з місяця наступного за місяцем отримання траншу, в розмірі не менше 1/120 від суми отриманого кредиту, що становить 475,00 доларів США, а в останній місяць сплати кредиту суму в розмірі 475, 00 доларів США відповідно до графіку повернення заборгованості.

Згідно з п. 3.3.11. кредитного договору ОСОБА_6 зобов'язалась безперечно виконувати умови змін та доповнень до цього договору (включаючи зміни до цього договору стосовно припинення зобов`язання банку внаслідок його односторонньої відмови від зобов`язання, зміни банком умов зобов`язання позичальника та розірвання цього договору, у зв`язку з чим позичальник зобов`язаний буде повернути/сплатити банку всю заборгованість за кредитом, процентами та всю іншу заборгованість за умовами кредитного договору, в тому числі, штрафні санкції та витрати банку в день одностороннього розірвання банком цього договору), внесених банком в односторонньому порядку у відповідності з розділом "Порядок внесення змін (доповнень) та розірвання договору в односторонньому порядку".

Пунктом 4.1. кредитного договору визначено, що у випадку невиконання та/або неналежного виконання позичальником умов цього договору (в тому числі, несвоєчасного виконання грошових зобов`язань (з простроченням їх виконання більш ніж на один робочий день), що випливають з цього договору, а саме: несплати процентів та/або несвоєчасного повернення кредиту або його частини) банк має право на свій розсуд: припинити свої зобов`язання в односторонньому порядку щодо подальшого кредитування позичальника; Розірвати цей договір в односторонньому порядку; внести зміни/доповнення до цього договору в односторонньому порядку.

Вищезазначений кредитний договір підписаний повноважним представником банку та позичальником і скріплений відтиском печатки банку.

На виконання умов кредитного договору, банк відкрив позичальнику невідновлювальну відкличну кредитну лінію з лімітом 57 000, 00 доларів США і, як вбачається з матеріалів справи, а саме з виписок по особовому рахунку в період з 03 жовтня 2008 року по 20 грудня 2013 року позичальник користувався наданими коштами.

Однак, в порушення умов кредитного договору, позичальник систематично порушував свої зобов`язання, щодо дотримання графіку повернення кредиту та сплати процентів за користування ним, внаслідок чого, за останнім утворилася заборгованість станом на 20 грудня 2013 року і становить 27 075, 00 доларів США сума кредиту, що стягується достроково; 28 025, 00 доларів США прострочена заборгованість по кредиту.

Статтями 11, 509 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Положеннями ст. 345 Господарського кодексу (далі - ГК) України та ст. 1054 ЦК України визначено, що кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Частина 2 ст. 1050 ЦК України зазначає, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

У статтях 530, 629, 612 ,193 ЦК України зазначається, що зобов'язання за договорами є обов'язковими до виконання і повинні виконуватися належним чином, у встановлений строк (термін), а у разі невиконання зобов'язання боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Факт невиконання умов кредитного договору, щодо дотримання боржником порядку повернення кредиту та сплати процентів за користування ним, не заперечується ОСОБА_6, яка в даній справі представляє інтереси відповідача (ОСОБА_6, є керівником кооперативу "Пегас").

Матеріали справи не містять докази погашення боржником заборгованості за кредитним договором.

Відтак, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що боржник не виконав покладені на нього обов'язки згідно кредитного договору та чинного законодавства України та не сплатив вчасно суми які підлягали до сплати згідно графіку повернення заборгованості, в результаті чого за останнім утворилася заборгованість в розмірі 28 025,00 доларів США по кредиту та 27 075,00 доларів США сума кредиту, що стягується достроково.

Зазначене вище, також стверджується рішенням суду Костопільського районного суду Рівненської області № 2-104/11 від 23 вересня 2011 року, відповідно до якого було встановлено, що ОСОБА_6 всупереч нормам закону та умовам кредитного договору було порушено графік погашення заборгованості за кредитним договором, в результаті чого за позичальником утворилася заборгованість, яка складалася як з прострочених платежів так і з суми кредиту яка стягувалася достроково і була солідарно стягнута з ОСОБА_6 та ОСОБА_5 в сумі 66 896, 00 доларів США.

Відповідно до ч. 4 ст. 35 ГПК України рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

Згідно з ч. 1-4 п. 2.6 Постановою Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус (наприклад, позивач у даній справі був відповідачем в іншій, а відповідач у даній справі - позивачем в іншій).

Що ж до рішення суду з цивільної справи, яке набрало законної сили, то встановлені ним факти, які мають значення для вирішення спору, не підлягають доведенню перед господарським судом, незалежно від суб'єктного складу сторін даної цивільної справи. Хоча фактам, встановленим іншими судовими рішеннями, крім зазначених у статті 35 ГПК, й не надано преюдиціального значення для господарських судів, але вони мають враховуватися судами у розгляді справ з урахуванням загальних правил статті 43 названого Кодексу щодо оцінки доказів.

Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме фактам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), але не правовій оцінці таких фактів, здійсненій іншим судом чи іншим органом, який вирішує господарський спір.

З урахуванням наведеного вище, суд вважає, що факт порушення боржником взятих на себе зобов`язань, згідно з кредитним договором є доведеним та таким, який стверджується матеріалами справи.

Доказів виконання боржником або поручителем ОСОБА_5 рішення Костопільського районного суду Рівненської області № 2-104/11 від 23 вересня 2011 року матеріали справи не містять.

Окрім того, 26 вересня 2008 року між банком (далі - кредитор), відповідачем (далі - поручитель) та ОСОБА_6 (далі - позичальник) було укладено договір поруки № 22/08/П-МБ-18-2 (далі - договір поруки) відповідно до умов якого поручитель поручається перед кредитором за виконання позичальником зобов`язань по кредитному договору.

Відповідно до пункту 1.2. договору поруки, поручитель несе солідарну відповідальність з позичальником перед кредитором за порушення виконання зобов`язань по кредитному договору.

Згідно з пунктом 1.3. договору поруки, поручитель відповідає за повернення заборгованості за кредитним договором в тому ж об`ємі, що і позичальник - за сплату кредиту, процентів за користування кредитом, неустойки (штрафи, пені) за невиконання або неналежне виконання зобов`язань - в повному об`ємі.

Пунктами 2.1., 2.2. договору поруки визначено, що у випадку невиконання позичальником зобов`язань по кредитному договору, кредитор звертається з письмовою вимогою про виконання зобов`язань по кредитному договору до позичальника та поручителя. Поручитель зобов`язаний не пізніше 2-х днів з дати письмової вимоги перерахувати суму заборгованості позичальника за кредитним договором на рахунки, на яких враховується заборгованість позичальника.

У разі відсутності у поручителя грошових коштів, кредитор має право відшкодувати заборгованість по кредитному договору шляхом звернення стягнення на майно, належне поручителю, у відповідності з вимогами чинного законодавства. (п. 2.4. договору поруки).

У відповідності з пунктом 5.1. договору поруки, дійсний договір набуває юридичної сили з моменту підписання сторонами і діє до припинення забезпеченого ним зобов`язання позичальника за кредитним договором.

Порука також припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання зобов`язання позичальника за кредитним договором не пред`явить вимоги до поручителя. Якщо строк виконання зобов`язання не зазначений або визначений моментом вимоги то відповідальність поручителя перед кредитором припиняється після закінчення одного року з дня укладення цього договору.

Зазначений договір поруки підписаний повноважними представниками кредитора поручителя та позичальником, а також скріплений відтисками печаток позивача та відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частинами 1, 2 статті 533 ЦК України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Згідно зі статтею 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників), кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі, як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Отже, позивач в даному випадку має право вимагати виконання обов'язку в повному обсязі, як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Згідно з ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. Порука припиняється, якщо після настання строку виконання зобов'язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або поручителем. Порука припиняється у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не поручився за нового боржника.

Частиною 4 ст. 559 ЦК України визначено, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Суд зазначає, що 26 липня 2012 року відповідачу було надіслано вимогу про повернення заборгованості по кредиту в сумі 57 000,00 доларів США (а.с. 107), зазначена вимога була отримана відповідачем, що він сам підтверджує у відзиві на позовну заяву (а.с. 105) і представник останнього не заперечував даний факт у судових засіданнях.

03 січня 2014 року банк повторно звернувся до відповідача з вимогою про повернення заборгованості по кредиту в сумі 90609,58 доларів США та 378 739 грн. 92 коп. Зазначена вимога була отримана повноважними представниками відповідача, що стверджується підписами останніх на вищезазначеній претензії (а.с. 83-84).

Судом встановлено, що зазначені вимоги були надіслані поручителю в межах шести місячного строку, як це передбачає ч. 4 ст. 559 ЦК України.

Відтак, суд критично ставиться до тверджень відповідача стосовно припинення зобов'язань кооперативу "Пегас" перед ПАТ АК "Укргазбанк" за договором поруки, з підстав пропущення позивачем строків пред'явлення вимог до поручителя.

Оскільки відповідачу була пред'явлена вимога, він у відповідності до пункту 2.2 договору поруки, зобов'язаний не пізніше 2-х днів з дати письмової вимоги перерахувати суму заборгованості позичальника за кредитним договором.

Суд вважає вищезазначену вимогу позивача правомірною.

В матеріалах справи відсутні докази сплати відповідачем суми боргу, які зазначалися у вимогах.

Відтак, суд прийшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача 27 075,00 доларів США суми кредиту, що стягується достроково, та 28 025,00 доларів США простроченої заборгованості по кредиту є доведеними, такими що стверджуються матеріалами справи, і підлягають до задоволення.

Також, позивач просив суд стягнути з відповідача 468,11 доларів США заборгованості по процентах, 35 041,47 доларів США простроченої заборгованості по процентах, 169 855 грн. 89 коп. пені за несвоєчасне погашення кредиту, 208 844 грн. 03 коп. пені за несвоєчасну сплату процентів.

Відповідно до пункту 3.3.4 кредитного договору позичальник зобов'язується щомісячно, один раз на місяць, не пізніше 10-го числа наступного місяця та в день закінчення строку, на який надано кредит, у відповідності з пунктом 1. цього договору, а також в день дострокового погашення заборгованості по кредиту, або в день дострокового розірвання цього договору, з врахуванням пункту 4.1 цього договору, сплачувати проценти за користування кредитом, виходячи з процентної ставки зазначеної в пункті 1.1 цього договору в доларах США. У разі виникнення простроченої заборгованості за кредитом сплачувати проценти за користування кредитом виходячи з процентної ставки, встановленої п.3.1.11 цього договору починаючи з дня виникнення простроченої заборгованості за кредитом та пеню у розмірі 0,1 % від суми простроченої заборгованості за кожен день прострочення.

Пунктом 3.3.19 кредитного договору визначено, що позичальник зобов'язується сплатити відсотки за ставкою встановленою у пункті 1.1 цього договору між моментом отримання кредиту та моментом його повернення, з врахуванням пункту 4.1 цього договору.

Відповідно до ст. 1048. ЦК України Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання, або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Одним з наслідків порушення зобов'язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов'язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов'язання, зокрема у випадку прострочення виконання (стаття 611 ЦК України).

Статтею 546 ЦК передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання, за кожен день прострочення виконання.

Штрафними санкціями у розумінні статті 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (частина 6 статті 232 ГК України).

Відповідно до п. 3.2. договору поруки № 22/08/ІІ-МБ-18-2 від 26 вересня 2008 року у відповідності до ч. 6 ст. 232 ГК України сторони домовляються, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання згідно п. 2.2. цього договору припиняється через один рік від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З матеріалів справи вбачається, що суми нарахованих позивачем позичальнику процентів відповідають вимогам чинного законодавства України, умовам кредитного договору, та є арифметично вірними.

Оскільки, відповідно до пункту 1.3. договору поруки, поручитель відповідає за повернення заборгованості за кредитним договором в тому ж об'ємі, що і позичальник - за сплату кредиту, процентів за користування кредитом, неустойки (штрафи, пені), суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 468,11 доларів США заборгованості по процентах, 35 041,47 доларів США простроченої заборгованості по процентах підлягають до задоволення.

Стосовно нарахування пені суд зазначає, що позивачем нарахувано пеню відповідачу в розмірі 0,1% від суми невиконаного зобов'язання за кожен день прострочення, в той час, як відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що розмір пені, не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Відтак, суд не обмежує розмір пені яка нараховується, суд обмежує розмір пені яка підлягає до стягнення.

З урахуванням наведеного, за допомогою інформаційно-правової системи "Ліга Закон" судом здійснено перерахунок суми пені.

Відповідно до перерахунку суду, до стягнення підлягає 68 577 грн. 06 коп. пені за несвоєчасне погашення кредиту за період з 21 грудня 2010 року по 20 грудня 2013 року та 84 311 грн. 28 коп. пені за несвоєчасну сплату процентів за період з 21 грудня 2010 року по 20 грудня 2013 року і в цій частині позов судом задовільняється.

Стягнення 101 278 грн. 83 коп. пені за несвоєчасне погашення кредиту та 124 572 грн. 75 коп. пені за несвоєчасну сплату процентів задоволенню не підлягає.

Водночас, окрім договору поруки, в забезпечення виконання кредитного договору, між банком (далі - іпотекодержатель) та відповідачем (далі - іпотекодавець) 26 вересня 2008 року було укладено договір іпотеки № 22/08/І-МБ-18 (далі-договір іпотеки), відповідно до умов якого, дійсний договір забезпечує всі вимоги іпотекодержателя, які випливають з кредитного договору (а також будь-якими додатковими угодами до нього). Також договором іпотеки передбачено, що у разі виникнення обставин та наслідків, передбачених розділом "порядок внесення змін (доповнень) та розірвання договору в односторонньому порядку" кредитного договору даний договір забезпечуватиме всі вимоги іпотекодержателя, як кредитора за кредитним договором, згідно розділу "порядок внесення змін (доповнень) та розірвання договору в односторонньому порядку".

Відповідно до пункту 2.1. договору іпотеки, предметом іпотеки є: нежиле приміщення з підвалом, загальною площею 168,5 кв.м., що знаходиться за адресою: Рівненська область, місто Костопіль, вулиця С. Руданського, будинок 2, належить іпотекодавцю на підставі договору поділу нерухомого майна. Балансова вартість предмета іпотеки станом на 23 серпня 2008 року згідно витягу з Реєстру прав власності на нерухоме майно № 20036132, виданого КП "Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації" становить 426 900 грн. 00 коп.

Згідно з пунктом 2.2. договору іпотеки, за згодою сторін предмет іпотеки оцінено в 508 400 грн. 00 коп. (далі - вартість предмета іпотеки). Сторони визначили початкову ціну продажу предмета іпотеки з прилюдних торгів у разі набуття звернення стягнення на предмет іпотеки, в розмірі 90 % від вартості предмета іпотеки, визначеного суб`єктом оціночної діяльності відповідно до законодавства України.

Пунктами 2.3.1. та 2.3.2. договору іпотеки визначено, що іпотекодавець засвідчує, що на підставах, передбачених чинним законодавством України, він має право відчужувати предмет іпотеки. На підставах передбачених чинним законодавством України, на предмет іпотеки може бути звернено стягнення.

Іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку одноразової чи неодноразових прострочок позичальником сплати процентів за користування кредитними коштами, неповернення кредиту іпотекодержателю, використанню кредиту не за цільовим призначенням або порушення інших умов кредитного договору (п. 3.1.6. договору іпотеки).

У відповідності до пункту 3.2.1. договору іпотеки, іпотекодержатель зобов`язаний належним чином виконувати умови даного договору.

Відповідно з ч. 1 ст. 575 ЦК України, іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Згідно ч. 6 ст. 3 Закону України "Про іпотеку", у разі порушення боржником основного зобов'язання, відповідно до іпотеки, іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

Частиною 1 ст. 7 Закону України "Про іпотеку" визначено, що за рахунок предмета іпотеки, іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України "Про іпотеку", майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання, виключно в межах вартості предмета іпотеки.

Згідно ч. 1 ст. 12 Закону України "Про іпотеку", у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

За змістом ч. 1, ч. 3 ст. 33 Закону України "Про іпотеку", у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання, іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки, також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно з ч. 1 ст. 35 Закону України "Про іпотеку", у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору, іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 37 Закону України "Про іпотеку", іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки, суб'єктом оціночної діяльності.

Матеріалами справи стверджується, що кредитний договір забезпечувався, як договором поруки так і договором іпотеки, при чому в пункті 2.4. договору поруки визначалась відповідальність поручителя окрім коштів, в разі їх відсутності, зокрема майном. Тобто, фактично відповідач відповідає перед позивачем майном як і за одним договором так, і за іншим.

Водночас суд зазначає, що відповідно пункту 9 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" (далі - постанова № 5) право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором (дострокове стягнення кредиту, стягнення заборгованості, у тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки/застави, одночасне заявлення відповідних вимог у разі, якщо позичальник є відмінною від особи іпотекодавця (майновий поручитель), одночасне заявлення вимог про стягнення заборгованості з позичальника з вимогами про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет застави/іпотеки, належні іпотекодавцю, який не є позичальником, розірвання кредитного договору, набуття права власності на предмет іпотеки тощо) належить виключно позивачеві (частина перша статті 20 ЦК, статті 3 і 4 ЦПК).

З матеріалів даної справи вбачається, що відповідач у даній справі виступає поручителем (відповідає перед позичальником за зобов'язаннями по кредитному договору солідарно із боржником) і одночасно є іпотекодавцем в одній особі.

Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується (ст. 8 Конституції України).

Відповідно до ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Тобто, з урахуванням зазначеного, позивач звертаючись до відповідача з двома вимогами про стягнення заборгованості, та про звернення стягнення на майно порушує вимоги Конституції України та не враховує положення п. 9 постанови № 5, тим самим позбавляючи суд можливості задоволити позовну вимогу в частині звернення стягнення на предмет іпотеки, адже суд в резолютивній частині рішення за одним порушенням кредитного договору, стягне з відповідача кошти і окремим пунктом зверне стягнення на предмет іпотеки, фактично відбудеться подвійне стягнення, що суперечить чинному законодавству України і міжнародним нормам права.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 25 лютого 2014 року у справі № 5017/2309/2012.

Відтак, суд приходить висновку, що позовна вимога про звернення стягнення на предмет іпотеки, за договором іпотеки № 22/08/К-МБ-18 від 19 квітня 2008 року: нежиле приміщення з підвалом, загальною площею 168,5 м.кв., знаходиться за адресою: Рівненська область, місто Костопіль, вулиця Руданського, 2, та належить кооперативу "Пегас" ЄДРПОУ 22553811 на підставі договору поділу нерухомого майна серії ВЕР № 159773 (реєстр. № 2912) від 17 липня 2007 року не підлягає задоволенню.

Згідно зі ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

У відповідності до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

В силу вимог ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи все вищенаведене в сукупності, положення норм ст.ст. 32, 33, 34, 43 ГПК України, та оцінюючи усі докази, які містяться у матеріалах справи у сукупності, господарський суд дійшов висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню.

Судовий збір на підставі ст. 49 ГПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи з викладеного та керуючись ст. ст. 43, 32 - 34, 43, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Кооперативу "Пегас" (35000, Рівненська область, Костопільський район, місто Костопіль, вулиця Руданського, будинок 2, ідентифікаційний код - 22553811) на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний Банк "Укргазбанк" (03087, місто Київ, Солом'янський район, вулиця Єреванська, будинок 1. ідентифікаційний код - 23697280) - 27 075 (двадцять сім тисяч сімдесят п'ять) 00 доларів США (еквівалент у гривнях 216 410 грн. 47 коп.) сума кредиту , що стягується достроково, 28 025 (двадцять вісім тисяч двадцять п'ять) 00 доларів США (еквівалент у гривнях 224 003 грн. 82 коп.) прострочена заборгованість по кредиту, 468 (чотириста шістдесят вісім) доларів США 11 центів (еквівалент у гривнях 3 741 грн. 60 коп.) заборгованість по процентах, 35 041 (тридцять п'ять тисяч сорок один) доларів США 47 коп. (еквівалент у гривнях 280 086 грн. 47 коп.) прострочена заборгованість по процентах, 68 577 (шістдесят вісім тисяч п'ятсот сімдесят сім) грн. 06 коп. пеня за несвоєчасне погашення кредиту, 84 311 (вісімдесят чотири тисячі триста одинадцять) грн. 28 коп. пені за несвоєчасну сплату процентів та 17 542 (сімнадцять тисяч п'ятсот сорок дві) грн. 61 коп. судового збору.

3. В частині стягнення 101 278 грн. 83 коп. пені за несвоєчасне погашення кредиту, 124 572 грн. 75 коп. пені за несвоєчасну сплату процентів та в частині звернення стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки № 22/08/І-МБ-18 від 26 вересня 2008 року в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 22/08/К-МБ-18 від 26 вересня 2008 року відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено "07" квітня 2014 року.

Суддя Торчинюк В.Г.