Ухвала

від 20.01.2015 по справі 918/121/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

"20" січня 2015 р. Справа № 918/121/14

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого - судді Торчинюка В.Г., розглянувши скаргу Кооперативу "Пегас" на бездіяльність ВДВС Костопільського РУЮ в межах виконавчого провадження № 43192959 по виконанню наказу господарського суду Рівненської області

стягувач: Публічне акціонерне товариство акціонерний банк "Укргазбанк"

боржник: Кооператив "Пегас"

орган виконання судового рішення: відділ Державної виконавчої служби Костопільського районного управління юстиції

у справі № 918/121/14

за позовом Публічного акціонерного товариства акціонерного банку "Укргазбанк"

до відповідача Кооперативу "Пегас"

про стягнення грошових коштів та звернення стягнення на предмет іпотеки

В засіданні приймали участь:

від позивача: Скоковський А.М. за довіреністю від 19 листопада 2014 року № 606;

від відповідача (скаржника): Смоловик О.Ю. за довіреністю від 12 листопада 2014 року № 5;

від органу виконання судового рішення: Ковальчук І.В. посвідчення № 086 за довіреністю від 5 січня 2015 року № 1.

ВСТАНОВИВ:

У січні 2014 року Публічне акціонерне товариство акціонерний банк "Укргазбанк" звернулося до господарського суду Рівненської області з позовом про стягнення з Кооперативу "Пегас" 90 609, 58 доларів США та стягнення 378 739 грн. 92 коп. боргу за кредитним договором № 22/08/К-МБ-18 від 26 вересня 2008 року, з яких: 27 075, 00 доларів США сума кредиту, що стягується достроково; 28 025, 00 доларів США прострочена заборгованість по кредиту; 468, 11 доларів США заборгованість по процентах; 35 041, 47 доларів США прострочена заборгованість по процентах; 169 855 грн. 89 коп. пеня за несвоєчасне погашення кредиту; 208 884 грн. 03 коп. пеня за несвоєчасну сплату процентів. Окрім того, позивач просив суд, в рахунок погашення заборгованості за кредитом звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки № 22/08/І-МБ-18 від 26 вересня 2008 року - нежитлове приміщення з підвалом, загальною площею 168,5 кв.м., що знаходиться за адресою: Рівненська область, місто Костопіль, вулиця С. Руданського, 2, що належить відповідачу на підставі договору поділу нерухомого майна серії ВЕР № 159773 (реєстр. № 2912) від 14 липня 2007 року та встановити початкову ціну продажу предмета іпотеки з прилюдних торгів, в розмірі визначеному суб`єктом оціночної діяльності відповідно до законодавства України на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

1 квітня 2014 року рішенням господарського суду Рівненської області позов задоволено частково та стягнуто з Кооперативу "Пегас" на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний Банк "Укргазбанк" 27 075 доларів США 00 центів (еквівалент у гривнях 216 410 грн. 47 коп.) суму кредиту, що стягується достроково, 28 025 доларів США 00 центів (еквівалент у гривнях 224 003 грн. 82 коп.) прострочену заборгованість по кредиту, 468 доларів США 11 центів (еквівалент у гривнях 3 741 грн. 60 коп.) заборгованість по процентах, 35 041 доларів США 47 центів (еквівалент у гривнях 280 086 грн. 47 коп.) прострочену заборгованість по процентах, 68 577 грн. 06 коп. пеню за несвоєчасне погашення кредиту, 84 311 грн. 28 коп. пені за несвоєчасну сплату процентів та 17 542 грн. 61 коп. судового збору. В частині стягнення 101 278 грн. 83 коп. пені за несвоєчасне погашення кредиту, 124 572 грн. 75 коп. пені за несвоєчасну сплату процентів та в частині звернення стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки № 22/08/І-МБ-18 від 26 вересня 2008 року в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 22/08/К-МБ-18 від 26 вересня 2008 року відмовлено.

22 квітня 2014 року на виконання рішення господарського суду Рівненської області видано наказ № 918/121/14.

7 травня 2014 року на виконання вищезазначеного наказу відділом примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби постановою ВП № 43192959 відкрито виконавче провадження.

31 грудня 2014 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду представник боржника подав скаргу на бездіяльність Державної виконавчої служби Костопільського районного управління юстиції (надалі - ВДВС України), в якій просив суд, визнати протиправною бездіяльність відділу Державної виконавчої служби Костопільського районного управління юстиції по виконанню наказу господарського суду Рівненської області № 918/121/14 від 22 квітня 2014 року, в частині не виконання вимог частини 2 статті 52 Закону України "Про виконавче провадження" стосовно черговості звернення стягнення на майно боржника та визнати протиправною бездіяльність відділу Державної виконавчої служби Костопільського районного управління юстиції по виконанню наказу господарського суду Рівненської області № 918/121/14 від 22 квітня 2014 року, в частині не виконання вимог частини 8 статті 54 Закону України "Про виконавче провадження", статті 43 Закону України "Про іпотеку" та пункту 2.2. договору іпотеки № 22/08/І-МБ-18 від 26 вересня 2008 року стосовно визначення початкової ціни продажу предмета іпотеки.

Ухвалою господарського суду від 31 грудня 2014 року прийнято скаргу Кооперативу "Пегас" на бездіяльність ВДВС Костопільського РУЮ в межах виконавчого провадження № 43192959 по виконанню наказу господарського суду Рівненської області по справі № 918/121/14 до розгляду, розгляд якої призначено на 20 січня 2015 року.

20 січня 2015 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду представник відповідача (скаржника) подав документи, які на думку останнього підтверджують викладені в скарзі обставини.

20 січня 2015 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду представник ВДВС України подав заперечення на скаргу, в якій просив суд відмовити відповідачу (скаржнику) в задоволенні скарги в повному обсязі, також долучив до матеріалів справи документи, які витребовувалися ухвалою суду від 31 грудня 2014 року.

В судовому засіданні 20 січня 2015 року представник боржника підтримав вимоги скарги та наполягав на її задоволенні, в свою чергу представники ВДВС України та позивача (стягувача) проти скарги заперечили та наполягали на відмові в задоволенні даної скарги.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників, боржника, стягувача та відділу ВДВС України, встановивши обставини скарги і давши їм оцінку, господарський суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 2 статті 1 Закону України "Про державну виконавчу службу" завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом.

Частиною 1 статті 2 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Згідно частин 1, 2 статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець: здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом; надає сторонам виконавчого провадження та їх представникам можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядає заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження і їхні клопотання; заявляє в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз'яснює сторонам їхні права і обов'язки.

Як зазначалося вище по тексту, 7 травня 2014 року постановою ВП № 43192959 відкрито виконавче провадження по виконанню наказу господарського суду Рівненської області № 918/121/14 від 22 квітня 2014 року.

8 травня 2014 року ВДВС України направив на адресу боржника супровідний лист № 4879, в якому повідомив про відкриття виконавчого провадження в додатках до якого направив копію постанови про відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до пунктів 1, 2 статті 24 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Отже, постановою від 7 травня 2014 року ВП № 43192959 старшим державним виконавцем було запропоновано боржнику добровільно виконати рішення господарського суду Рівненської області до 14 травня 2014 року.

Зазначений вище супровідний лист № 4879 від 8 травня 2014 року та копія постанови про відкриття виконавчого провадження були відправлені боржнику рекомендованим листом, про що свідчить копія повідомлення про вручення поштового відправлення, яка містить відмітку про отримання уповноваженою особою боржника відповідних відправлень 13 травня 2014 року (а.с. 197).

З матеріалів справи вбачається, що боржником отримана постанова про відкриття виконавчого провадження в межах строку наданого для добровільного виконання постанови однак жодних доказів добровільного виконання постанови боржником, матеріли справи не містять і представником скаржника, такі не надані.

16 травня 2014 року старшим державним виконавцем було винесено постанову ВП № 43192959 про арешт майна боржника та оголошено заборону на його відчуження, якою накладено арешт на все майно, що належить боржнику.

Зазначена вище постанова надіслана боржнику з супровідним листом від 20 травня 2014 року № 5335 (а.с. 198).

11 червня 2014 року державним виконавцем у присутності понятих та представника скаржника було складено акт опису й арешту майна, відповідно до якого описано та накладено арешт на майно боржника: нежиле приміщення з підвалом площею 168,5 кв.м., що знаходиться за адресою місто Костопіль. вулиця Руданського, 2.

З вищезазначеного акту вбачається, що будь яких зауважень та заяв від уповноваженого представника боржника не надходило.

У скарзі на бездіяльність ВДВС України представник боржника вказує на порушення ВДВС України, щодо черговості та порядку звернення стягнення на майно та кошти боржника.

У відповідності до частин 1, 2 статті 52 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах.

Частиною 5 тієї ж статті визначено, що у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем.

З зазначеної вище, частини 5 статті 52 Закону України "Про виконавче провадження" суд вбачає, що державному виконавцю надається право визначити черговість стягнення на кошти чи інше майно боржника, а боржнику надається право запропонувати ВДВС України ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення.

Як свідчать матеріали справи, боржником не було виконано в добровільному порядку постанову про відкриття виконавчого провадження та не сплачено відповідну суму боргу, хоча зазначена постанова була отримана скаржником, проте останній не вчинив будь яких дій, по сплаті боргу, або наданні державному виконавцю інформації, щодо наявних коштів на погашення боргу перед стягувачем.

Відтак, державним виконавцем правомірно в першу чергу винесено постанову про арешт майна боржника, на підставі наданого частиною 5 статті 52 Законом України "Про виконавче провадження" права черговості стягнення на майно чи кошти боржника.

Окрім того, у своїй скарзі представник боржника просив суд визнати протиправною бездіяльність ВДВС України.

17 жовтня 2014 року старшим державним виконавцем було винесено постанову ВП № 43192959, якою накладено арешт на кошти, що містяться на рахунках та належать боржнику - Кооперативу "Пегас".

Відповідно до пункту 1.5. Інструкція з організації примусового виконання рішень затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 2 квітня 2014 року № 512/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 2 квітня 2012 року за № 489/20802 під час здійснення виконавчого провадження державний виконавець приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складання актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених Законом та іншими нормативно-правовими актами.

З зазначеного суд вбачає, що бездіяльність ВДВС України - це є не вчинення тих чи інших дій, які передбачені чинним законодавством України.

Водночас матеріали справи свідчать про те, що державним виконавцем вчинені всі передбачені чинним законодавством дії, оскільки, як зазначалося вище, ВДВС України накладено арешт на майно боржника та кошти які є на рахунках боржника.

Відтак, посилання скаржника на бездіяльність ВДВС України є безпідставними та такими які спростовуються матеріалами справи.

Також, боржник у свої скарзі вказує на правопорушення вчинені ВДВС України, стосовно визначення початкової ціни продажу предмета іпотеки.

11 червня 2014 року старшим державним виконавцем була винесена постанова ВП № 43192959 про призначення експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні, якою експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання зобов'язано надати письмовий висновок, звіт про оцінку майна (акт оцінки майна) з питань визначення ринкової вартості арештованого майна, а саме: нежиле приміщення з підвалом площею 168 кв.м., що знаходиться за адресою місто Костопіль, вулиця Руданського, 2.

1 серпня 2014 року супровідним листом № 9915 ВДВС України направив на адресу боржника висновок про ринкову вартість нежитлового приміщення (докази надіслання а.с. 204).

6 жовтня 2014 року уповноважений представник боржника подав заяву про ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження (а.с. 210).

6 жовтня 2014 року державним виконавцем складено акт, відповідно до якого останній зазначив, що представнику боржника були надані матеріали виконавчого провадження № 43192959 і боржником зняті відповідні копії (а.с. 211).

6 жовтня 2014 року уповноваженою особою боржника було подано заяву № 30 до ВДВС України, в якій скаржник просив зупинити електронні торги по лоту 4841 - нежитлового приміщення за адресою місто Костопіль, вулиця Руданського, 2; Призначити рецензування звіту про оцінку майна (а.с. 212 - 213).

7 жовтня 2014 року супровідним листом № 11799 начальником ВДВС України було відмовлено скаржнику в задоволенні заяви на підставі статті 58 Закон України "Про виконавче провадження" (а.с. 214).

Відповідно до частини 1 статті 13 Закону України "Про виконавче провадження" для з'ясування та роз'яснення питань, що виникають під час здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторін призначає своєю постановою експерта або спеціаліста (у разі необхідності - кількох експертів або спеціалістів), а для оцінки майна - суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання.

Примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України "Про іпотеку" (частина 8 статті 58 Закону України "Про виконавче провадження").

Частиною 2 статті 43 Закону України "Про іпотеку" визначено, що початкова ціна продажу предмета іпотеки встановлюється рішенням суду або за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем, а якщо вони не досягли згоди, - на підставі оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна і майнових прав та професійну оціночну діяльність, при цьому початкова ціна продажу майна не може бути нижчою за 90 відсотків його вартості, визначеної шляхом його оцінки.

Згідно з частиною 1 статті 58 Закону України "Про виконавче провадження" визначення вартості майна боржника проводиться державним виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден державний виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, який провадить свою діяльність відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

Частиною 3 статті 58 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що державний виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки, вони мають право подати державному виконавцю заперечення в десятиденний строк з дня надходження повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна рекомендованим листом за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим державним виконавцем.

Судом встановлено, що державним виконавцем було повідомлено боржника про результати оцінки майна і останній мав час і можливість в встановленому законом порядку (в межах наданого десятиденного строку) оскаржити таку оцінку.

Як свідчать матеріали справи, скаржник не скористався своїм правом на оскарження результатів оцінки майна в наданий десятиденний термін.

Окрім того, суд роз'яснює, що у відповідності до статті 13 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець з власної ініціативи має право для з'ясування та роз'яснення питань, що виникають під час здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, призначити експерта або спеціаліста.

Також, суд вбачає безпідставними посилання скаржника на те, що у відповідності до статті 43 Закону України "Про іпотеку" предмет іпотеки повинен був бути виставлений на продаж за ціною 457 560 грн. 00 коп. (90 % від вартості визначеної між стягувачем та боржником ціни майна - 508 400 грн. 00 коп.) в той час як був виставлений за ціною - 645 687 грн. 00 коп. і проданий за ціною 671 514 грн. 48 коп. (а.с. 207).

Так, ВДВС України скористався наданим йому статтями 13, 58 Закону України "Про виконавче провадження" правом та призначив експертну оцінку майна і при визначенні ціни вартості майна, державним виконавцем були враховані положення статті 43 Закону України "Про іпотеку", оскільки стартова ціна продажу майна була 645 687 грн. 00 коп., не нижче за 90 відсотків вартості, визначеної шляхом його оцінки.

Тому, посилання скаржника на те, що ВДВС України повинно було виставити майно боржника за ціню 457 560 грн. 00 коп. є нелогічними та такими, які порушують майнові права самого ж боржника, оскільки державним виконавцем було виставлено майно боржника на продаж за ціною, що є на 188 127 грн. 00 коп. більшою ніж вказує сам боржник.

Відтак, суд вважає безпідставними та такими які не відповідають матеріалам справи посилання скаржника на неправомірність дій ВДВС України, щодо визначення початкової ціни продажу предмету іпотеки.

Пунктом 3 статті 121 2 господарського процесуального кодексу (надалі - ГПК) України визначено, що за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, яка надсилається стягувачеві, боржникові та органові виконання судових рішень. Ухвалу може бути оскаржено у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно зі статтею 4 3 ГПК України Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

У відповідності до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі частиною 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В силу вимог статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи все вищенаведене в сукупності, положення норм статтей 32, 33, 34, 43 ГПК України, та оцінюючи усі докази, які містяться у матеріалах справи у сукупності, господарський суд дійшов висновку про те, що скаржником не подано суду доказів, які б підтверджували факт бездіяльності ВДВС України в ході виконання наказу господарського суду Рівненської області від 22 квітня 2014 року № 918/121/14 у виконавчому провадженні № 43192959 та порушення державним виконавцем законних прав скаржника, або чинних норм законодавства, а тому скарга на бездіяльність ВДВС Костопільського РУЮ є безпідставною та необґрунтованою, у зв'язку з чим, в задоволенні скарги слід відмовити.

Аналогічна правова позиція знайшла своє відображення в пункті 9.13. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", яким роз'яснено, що за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Керуючись статтями 1, 13, 54, 58 Закону України "Про виконавче провадження", статтями 4 3 , 22, 32, 33, 34, 43, 86 частини 3 статті 121 2 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити Кооперативу "Пегас" в задоволенні скарги на бездіяльність ВДВС Костопільського РУЮ стосовно черговості звернення стягнення на майно боржника та у визнанні протиправною бездіяльності стосовно визначення початкової ціни продажу предмета іпотеки в межах виконавчого провадження № 43192959 по виконанню наказу господарського суду Рівненської області від 22 квітня 2014 року № 918/121/14.

Суддя Торчинюк В.Г.