Постанова

від 01.04.2014 по справі 826/2629/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

01 квітня 2014 року № 826/2629/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Донця В.А., розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомЗаступника прокурора Печерського району міста Києва в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві, доТовариства з обмеженою відповідальністю "Будленд" Товариства з обмеженою відповідальністю "Леонор" прозастосування наслідків нікчемного правочину

Заступник прокурора Печерського району міста Києва в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом про: стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Леонор" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будленд" 114092,00 грн., сплачених за договором від 25.02.2013 №29; стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будленд" в дохід держави 114092,00 грн.

Позов мотивований тим, що прокуратурою Печерського району міста Києва проведено перевірку додержання вимог податкового законодавства в ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, під час якої виявлено порушення суб'єктами господарювання податкового законодавства, зокрема під час документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Будленд" (акт від 25.09.2013 №430/26-55-22-03) виявлено, що останнім укладено договір від 25.02.2013 №29 з ТОВ "Леонор" про виготовлення та поширення інформаційних буклетів. Водночас, вироком Шевченківського районного суду міста Києва від 24.09.2013 у справі №761/22932/13-к встановлено, що ТОВ "Леонор" зареєстроване в органах державної влади з метою прикриття незаконної діяльності невстановленими особами, протягом 2012-2013 років на рахунки ТОВ "Леонор" перераховувались кошти за начебто виконані роботи (послуги), поставку товарів, хоча підприємницька діяльність фактично не здійснювалась. У позовній заяві прокурор на підставі статей 3, 5, 7 Господарського кодексу України, статей 1, 3, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" зазначає про здійснення ТОВ "Леонор" фінансово-господарської діяльності поза межами правого поля, а відповідно до статей 203, 207, 215, 216, 228, 626, 629 робить висновок про укладення договору з надання послуг від 25.02.2013 №29 між ТОВ "Будленд" та ТОВ "Леонор" з наміром осіб, які діяли від імені відповідачів, на незаконне зменшення податкових зобов'язань ТОВ "Будленд" та отримання права на формування податкового кредиту, а тому є таким, що суперечать інтересам держави та суспільства.

Прокурор Печерського району міста Києва та Представник ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві позов підтримали, просили задовольнити позовні вимоги з підстав, викладених в адміністративному позові.

Відповідачі - ТОВ "Будленд" та ТОВ "Леонор" про судовий розгляд справи повідомлялись повістками. Як убачається з матеріалів адміністративної справи, ухвала про відкриття провадження в адміністративній справі та повістки про виклик до суду надсилались на адреси відповідачів інформація, про які міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, однак були повернуті до суду з довідками поштових відділень про неможливість вручення їх адресатам ТОВ "Будленд" та ТОВ "Леонор" у зв'язку з закінченням встановленого терміну зберігання та відсутністю за місцем знаходження, відповідно. На підставі частини одинадцятої статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), за якою в разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином, суд дійшов висновку про належне повідомлення відповідачів про судовий розгляд адміністративної справи.

Відповідно до частини шостої статті 128 КАС України судом ухвалено про продовження розгляду адміністративної справи в письмовому провадженні.

Розглянувши адміністративний позов, дослідивши докази, судом встановлено наступне.

Відповідно до спеціальних витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців: ТОВ "Будленд" зареєстроване як юридична особа 20.09.1999, присвоєно ідентифікаційний код 30522792, місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Щорса, буд. 29, керівник - Старовецька Валентина Миколаївна; ТОВ "Леонор" зареєстроване як юридична особа 29.10.2012, присвоєно ідентифікаційний код 38464324, місцезнаходження: 04107, м. Київ, вул. Нагірна, буд. 13/2, керівник та засновник - ОСОБА_2. Також у спеціальному витязі щодо ТОВ "Леонор" зазначено про не підтвердження відомостей про юридичну особу.

Як убачається з матеріалів адміністративної справи, ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Будленд" з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення взаємовідносин з ТОВ "Перла-Інформ" за січень, березень 2013 року, ТОВ "Гонза Лесс" за листопад, грудень 2012 року та січень 2013 року, ТОВ "Фокрас" за листопад, грудень 2012 року, ТОВ "Даніус" за жовтень-грудень 2012 року, ТОВ "Айпі-Сервіс" за серпень, жовтень 2012 року, ТОВ "Трейдтех" за липень 2012 року, ТОВ "Магреб Україна" за червень, липень 2012 року, ПП "Унісон Дизайн" за серпень, вересень, 2012 року, ТОВ "Леонор" за березень 2013 року, за наслідками якої складено акт від 25.09.2013 №430/26-55-22-03.

В акті зазначено, що ТОВ "Будленд" надано до перевірки первинні документи бухгалтерського та податкового обліку (договір, податкові накладні, видаткові накладні, акти про надання послуг) щодо взаємовідносин, зокрема з ТОВ "Леонор".

Під час перевірки було встановлено про укладення між ТОВ "Будленд" (замовник) в особі директора Старовецької В.М. та ТОВ "Леонор" (виконавець) в особі директора ОСОБА_2 договору від 25.02.2013 про надання виконавцем рекламних послуг замовнику. ТОВ "Леонор" складено: податкові накладні від 07.03.2013 №72, від 14.03.2013 №74, від 21.03.2013 №76, від 31.03.2013 №80 на загальну суму 114092,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 19015,40 грн., які підписані ОСОБА_3 та завірені печаткою цього товариства; видаткові накладні та акти здачі-прийняття робіт від 07.03.2013 №235, від 14.03.2013 №237, від 21.03.2013 №239, від 31.03.2013 №243 на загальну суму 114092,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 19015,40 грн.

В акті від 25.09.2013 №430/26-55-22-03 також відображено інформацію, викладену в акті ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС від 03.06.2013 №1734/2240/38464324, складеного в зв'язку з неможливістю проведення зустрічної звірки ТОВ "Леонор" з постачальниками та покупцями за період з 06.11.2012 по 03.06.2013. Так, ДПІ у Печерському районі м. Києва в акті від 03.06.2013 №1734/2240/38464324 зазначається про використання під час перевірки декларації з податку на додану вартість та розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за грудень 2012 року, січень-квітень 2013 року, службова записка ГВПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 28.05.2013 №2440/ДПІ/0710/3 стосовно ознак фіктивності та відсутності діяльності ТОВ "Леонор", протокол допиту свідка ОСОБА_2 що його непричетності до діяльності ТОВ "Леонор". В акті зазначено про відсутність будь-якої інформації про наявність складських приміщень, автомобільного чи іншого транспорту, устаткування, необхідного для здійснення фінансово-господарської діяльності.

Вирішуючи спір, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 207 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині (частина перша). Недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб (частина перша). Нікчемними визнаються, зокрема, такі умови типових договорів і договорів приєднання, що: виключають або обмежують відповідальність виробника продукції, виконавця робіт (послуг) або взагалі не покладають на зобов'язану сторону певних обов'язків; допускають односторонню відмову від зобов'язання з боку виконавця або односторонню зміну виконавцем його умов; вимагають від одержувача товару (послуги) сплати непропорційно великого розміру санкцій у разі відмови його від договору і не встановлюють аналогічної санкції для виконавця (частина друга).

Статтею 208 ГК України встановлено, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Згідно зі статтею 228 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (частина перша). Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (частина друга). У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави (частина третя).

Як уже зазначалось, прокурор обґрунтовуючи позов зазначив про порушення відповідачами публічного порядку, що полягало в намірі посадових осіб ТОВ "Будленд" та ТОВ "Леонор" під час укладання договору від 25.02.2013 №29 незаконно зменшити податкові зобов'язання ТОВ "Будленд" шляхом отримання права на формування податкового кредиту. При цьому єдиною підставою для такого висновку представником вказано вирок Шевченківського районного суду міста Києва від 24.09.2013 в кримінальній справі №761/22932/13-к.

Відповідно до статті 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини (частина перша). Вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою (частина четверта).

Представником за законом долучено до матеріалів адміністративного позову вирок Шевченківського районного суду міста Києва від 24.09.2013 в кримінальній справі №761/22932/13-к (33725058), яким затверджено угоду про визнання винуватості, укладену між прокурором та ОСОБА_4, та визнано його винним у вчиненні злочинів, передбачених частиною п'ятою статті 27, частинами першою, другою статті 205 Кримінального кодексу України

Крім того, вказаним вироком встановлено, що ТОВ "Леонор" (код ЄДРПОУ 38464324, юридична адреса: м. Київ, вул. Нагірна, 13/2) було зареєстроване в органах державної влади з метою прикриття незаконної діяльності невстановленими слідством особами за співучастю у формі пособництва ОСОБА_4, вчинене повторно, а також за згодою і безпосередньою участю ОСОБА_2, який за обіцянку отримати винагороду зареєстрував ТОВ "Леонор", відкрив розрахунковий рахунок. Протягом 2012-2013 років на рахунок ТОВ "Леонор" від підприємств реального сектору економіки були перераховані грошові кошти, як оплата за начебто виконані роботи (послуги), поставку товарів, хоча підприємницьку діяльність фактично не здійснювали.

Разом з тим, судом встановлено, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.01.2014 в адміністративній справі №826/17644/13-а (36531114), залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.03.2014 (37726127), визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 04.10.2013 №63226552201, №63326552203, прийняті на підставі акту перевірки позапланової невиїзної перевірки від 25.09.2013 №430/26-55-22-03. Судами першої та апеляційної інстанції зроблено висновок, зокрема, про необґрунтованість тверджень контролюючого органу щодо нікчемності (фіктивності) правочинів, укладених між ТОВ "Будленд" та контрагентами, в тому числі, договору від 25.02.2013 №29, укладеного з ТОВ "Леонор". На момент укладання договорів, на яких ґрунтувалися взаємовідносини позивача з контрагентом, а також під час здійснення господарських операцій, контрагент був зареєстрований в податкових органах як платник податку на додану вартість, зазначене спростовує доводи про порушення порядку заповнення податкових накладних через те, що вона підписана не тією особою, яка мала її підписати. Відповідно судом визнано правомірним віднесення ТОВ "Будленд" відповідних сум до податкового кредиту у взаємовідносинах з ТОВ "Леонор".

Оцінюючи наведені докази, суд приходить до висновку про необґрунтованість твердження прокурора про наявність у посадової особи ТОВ "Будленд" умислу уникнути від сплати податків під час укладення договору від 25.02.2013 №29 з ТОВ "Леонор", оскільки правомірність декларування податкових зобов'язань ТОВ "Будленд" у взаємовідносинах з ТОВ "Леонор" за наслідками виконання договору від 25.02.2013 №29 встановлено рішенням адміністративного суду в справі №826/17644/13-а в спорі між ТОВ "Будленд" та ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, яке набрало законної сили. Вирок суду від 24.09.2013 в справі №761/22932/13-к, яким встановлено реєстрацію ТОВ "Леонор" за винагороду без наміру здійснювати господарську діяльність, наведених висновків не спростовує.

Щодо умислу з боку посадових осіб ТОВ "Леонор", зокрема ОСОБА_2, в уникненні від сплати податків під час укладення договору від 25.02.2013 №29, то суд зазначає, що жодних доказів протиправного декларування чи не декларування податкових зобов'язань ТОВ "Леонор" не надано, про їх існування не зазначено, клопотань з цього приводу не зазначено. Не встановлено такого і вироком суду.

Інших доказів на підтвердження того, що укладений між ТОВ "Будленд" та ТОВ "Леонор" договір від 25.02.2013 №29 в розумінні статті 228 ЦК України порушує публічний порядок, представником позивача не надано, про їх існування не зазначено.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, відповідно в задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

Судом встановлено, що порушення правил, за твердженням позивача, господарської діяльності в зв'язку з укладенням між відповідачами угоди від 25.02.2013 №29 тривало до 31.03.2013 (складання податкової накладної, акта надання послуг). Разом з тим, про це порушення прокурор міг дізнатись з вироку Шевченківського районного суду міста Києва від 24.09.2013 в кримінальній справі №761/22932/13-к. До суду представник за законом звернувся 28.02.2014. Отже, прокурор звернувся до адміністративного суду з вимогою застосувати адміністративно-господарські санкції за наслідками укладення нікчемного, на його думку, правочину відповідачами протягом шести місяців з урахуванням часу для набрання вироком законної сили відповідно до статті 532 Кримінального процесуального кодексу України та протягом одного року з дня вчинення відповідачами дій на виконання договору від 25.02.2013 №29.

Відповідно до частини першої статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Відповідачі не надали суду доказів понесення ними судових витрат, тому судові витрати стягненню з державного бюджету на користь відповідачів не підлягають.

Керуючись статтями 9, 69-71, 94, 97, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції в порядку та строки, встановлені статтями 185-187 цього Кодексу шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови. У разі відкладення складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В.А. Донець