Рішення

від 04.04.2014 по справі 1505/185/2012

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження: 22-ц/785/1278/14

Номер справи місцевого суду: 1505/185/2012

Головуючий у першій інстанції Боярський О.О.

Доповідач Сидоренко І. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.04.2014 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі: головуючого судді - Сидоренко І.П., суддів - Сєвєрової Є.С., Цюри Т.В., при секретарі - Колмакові В.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 17 квітня 2013року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, -

встановила:

10 січня 2012року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.

В обґрунтування позову ОСОБА_3 вказала, що з 09 січня 1993року до 26 вересня 2011року вона знаходилася у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 Під час шлюбу вони за спільні кошти придбали:

- 59/1000 частин будівлі торгового корпусу по АДРЕСА_1, яка зареєстрована на ім'я ОСОБА_2;

- автомобіль марки «NISSAN МАХІМА», реєстраційний помер НОМЕР_2, якій зареєстрований на ім'я ОСОБА_3;

- автомобіль марки «Mercedes-Benz-814», реєстраційний номер НОМЕР_1, зареєстрований на ім'я ОСОБА_2

Також ОСОБА_3 вказала, що у шлюбі з ОСОБА_2 вони за спільні кошти набули 11% з часткою 1310грн. статутного фонду ТОВ «Інформатика», що зареєстровано на ім'я ОСОБА_2, та об'єкт незавершеного будівництва садовий будинок, який знаходиться на земельній ділянці АДРЕСА_1.

Позивач ОСОБА_3, уточнивши позовні вимоги, просила суд призвести поділ вищевказаного майна подружжя таким чином:

- визнати 59/1000 частин будівлі торгового корпусу по АДРЕСА_1 об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, поділив його між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в рівних частках по 1/2 частині кожному;

- виділити їй 59/2000 частин будівлі торгового корпусу по АДРЕСА_1, визнав за нею право власності на 59/2000 частин вказаної будівлі;

- визнати за ОСОБА_2 право власності на 59/2000 частин зазначеної будівлі;

- визнати 11% з часткою 1310грн. статутного фонду ТОВ «Інформатика», що зареєстровано на ім'я ОСОБА_2 та об'єкт незавершеного будівництва садовий будинок, який знаходиться на земельній ділянці АДРЕСА_1 об'єктами права спільної сумісної власності подружжя, призвести їх поділ, виділив по 12 частині кожному;

- виділити ОСОБА_2 у приватну власність автомобіль марки «NISSAN МАХІМА», реєстраційний помер НОМЕР_2, стягнув з нього на її користь 50000грн. компенсації за автомобіль;

- стягнути з ОСОБА_2 на її користь в порядку компенсації 12 частину вартості автомобіля марки «Mercedes-Benz-814», реєстраційний номер НОМЕР_1 в сумі 50000грн.;

- стягнути з ОСОБА_2 на її користь судові витрати в сумі 816грн.15коп. (а.с.58-63).

Рішенням суду від 17 квітня 2013року позов ОСОБА_3 задоволено частково (а.с.83-85).

Суд визнав 59/1000 частин будівлі торгового корпусу по АДРЕСА_1 об'єктом права спільної сумісної власності подружжя та поділив між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в рівних частках - по 1/2 частині кожному.

Суд виділив ОСОБА_3 59/2000 частин будівлі торгового корпусу по АДРЕСА_1, визнав за ОСОБА_3 право власності на 59/2000 частин будівлі торговою корпусу по АДРЕСА_1, а інші 59/2000 частин зазначеної будівлі суд залишив у власності ОСОБА_2

Суд визнав за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину автомобіля марки «NISSAN МАХІМА», реєстраційний помер НОМЕР_2.

Суд визнав за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину автомобіля марки «NISSAN МАХІМА», реєстраційний помер НОМЕР_2.

Суд визнав за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину автомобіля марки «Mercedes-Benz-814», реєстраційний номер НОМЕР_1.

Суд визнав за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину автомобіля марки «Mercedes-Benz-814», реєстраційний номер НОМЕР_1.

Судом стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 витрати на оплату судового збору у розмірі 816грн.15коп. В іншій частині позову ОСОБА_3 відмовлено.

Позивач ОСОБА_3 рішення суду в частині відмові їй у задоволені позову не оскаржила.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати в частині визнання 59/1000 частин будівлі торгового корпусу по АДРЕСА_1 об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, визнання за ОСОБА_3 права власності на 59/2000 частин вказаної будівлі, визнання за ОСОБА_3 права власності на 1/2 частину автомобіля марки «Mercedes-Benz-814», реєстраційний номер НОМЕР_1, ухвалити в цій частині рішення про відмову у задоволені позову ОСОБА_3, посилаючись на те, що суд в порушені вимог процесуального і матеріального права необґрунтовано і безпідставно задовольнив в цій частині позовні вимоги ОСОБА_3, не врахував усі обставини по справі (а.с.87-89).

Судова колегія, вирішила розглянути справу у відсутності сторін, які були належним чином сповіщені про слухання справи.

Відповідно до вимог ч.3 ст.27 ЦПК України особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки, однак, апелянт ОСОБА_2 безпідставно не цікавиться поданою ним ще в травні 2013року апеляційною скаргою, сторони будучи обізнаними про наявність апеляційного провадження не отримують поштові повідомлення про сповіщення їх про слухання справи, а справа тривалий час знаходиться у проваджені суду апеляційної інстанції (з червня 2013року), сторони без поважних причин не з'являються до суду апеляційної інстанції, не сповіщають суд про причини неявки до суду.

Лише 15 липня 2013року ОСОБА_2 подав заяву про відкладення слухання справи у зв'язку з хворобою його представника (а.с.103). 14 жовтня 2013року сторони подали заяву про укладення мирової угоди і мирову угоду, і були особисто сповіщені про слухання справи на 15 листопада 2013року , але в судове засідання не з'явилися (а.с.115). 14 листопада 2013року ОСОБА_2 подав заяву про відкладення слухання справи у зв'язку з хворобою, але не надав суду апеляційної інстанції відповідні документи на підтвердження хвороби.

Колегія суддів, заслухав суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, дійшла до наступного.

Відповідно до вимог ст.ст. 213, 215 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, а за змістом має містити встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини. При встановлені фактів суд оцінює належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв'язок доказів в їх сукупності.

Згідно ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що з 09 січня 1993року до 26 вересня 2011року сторони знаходилися у зареєстрованому шлюбі.

Судом першої інстанції було встановлено, що сторони за вказаний період сумісно придбали автомобіль марки «NISSAN МАХІМА», реєстраційний помер НОМЕР_2 і суд визнав за ОСОБА_2 і ОСОБА_3 право власності за кожним на 1/2 частину вказаного автомобіля.

Позивач ОСОБА_3 просила суд визнати право власності на вищевказаний автомобіль за ОСОБА_2, стягнувши на її користь з нього компенсацію за автомобіль марки «NISSAN МАХІМА» - 50000грн. Однак, в матеріалах справи відсутні дані про вартість даного автомобіля, тому вимоги позивача ОСОБА_3 про сплату їй компенсації за даний автомобіль при таких обставинах, а також при відсутності даних про вартість усього майна подружжя, є неможливим.

Судом першої інстанції обґрунтовано відмовлено у задоволені позову ОСОБА_3 про визнання 11% з часткою 1310грн. статутного фонду ТОВ «Інформатика», що зареєстровано на ім'я ОСОБА_2 та на об'єкт незавершеного будівництва садовий будинок, який знаходиться на земельній ділянці АДРЕСА_1 об'єктами права спільної сумісної власності подружжя, та проведення їх поділу з виділенням по 12 частині кожному, та у виділенні ОСОБА_2 у приватну власність автомобіль марки «NISSAN МАХІМА» зі стягненням на її користь 50000грн. компенсації за даний автомобіль.

В цій частині рішення суду сторони не оскаржили.

Разом з тим, рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду від 17 квітня 2013року підлягає скасуванню в частині задоволення судом позову ОСОБА_3 про визнання 59/1000 частин будівлі торгового корпусу по АДРЕСА_1 об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, поділу його в рівних частках, і про визнання за сторонами права власності за кожним на 1/2 частину автомобіля марки «Mercedes-Benz-814», реєстраційний номер НОМЕР_1, з ухваленням нового рішення про відмову у задоволені позову ОСОБА_3 в цій частині, з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі договору купівлі-продажу шляхом викупу від 06 березня 2009року і акту прийому-передачі комунального майна від 06 березня 2009року ОСОБА_2 було передано 591000 частин будівлі торговельного корпусу за АДРЕСА_1 (а.с.12-13, 14).

Відповідно до ст. 63 СК України, дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування та розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Частиною 1 ст. 69 СК України передбачено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

На підставі ст. 60 СК України, майно набуте подружжям під час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку. Згідно ст. 368 ЦК України, майно придбане подружжям за час шлюбу є їх сумісною власністю.

Статтею 70 СК України зазначено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції визнав 59/1000 частин вказаної будівлі торговельного корпусу об'єктом права спільної сумісної власності подружжя та поділив вказану частину будівлю між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в рівних частках по 1/2 частині кожному, взагалі не встановив правову природу вказаного об'єкту власності, не встановив оцінку вказаного об'єкту, яка необхідна при вирішені питання про наявність усього майна подружжя, та його виділу сторонам.

Суд першої інстанції, визнавши за ОСОБА_2 і ОСОБА_3 право власності по 1/2 частині автомобіля марки «Mercedes-Benz-814», реєстраційний номер НОМЕР_1, не врахував, що вказаний автомобіль ні є сумісним майном подружжя, а належить ОСОБА_2 на праві особистою приватної власності. Згідно вимог ч.1 ст.57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але в порядку спадкування. Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, з якого вбачається, що автомобіль марки «Mercedes-Benz-814», реєстраційний номер НОМЕР_1, зареєстрований за ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про спадщину від 09 липня 2012року після його померлого батька ОСОБА_5 (а.с.64, 65, 133).

Судова колегія, звертає увагу на те, що з наданої сторонами суду апеляційної інстанції заяви про укладення мирової угоди, а також самої мирової угоди, вбачається, що сторони намагаються вирішити питання поділу майна мирним шляхом, при цьому ОСОБА_3 погоджується відмовитися від своїх позовних вимог. Але сторони не з'являються до суду апеляційної інстанції, і тому суду позбавлений можливості вирішити питання про затвердження мирової угоди.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія вважає, що рішення суду підлягає скасуванню в частині задоволення судом позову ОСОБА_3 про поділ 59/1000 частин будівлі торгового корпусу по АДРЕСА_1 у зв'язку з відсутністю відповідних доказів про правову природу вказаного об'єкту власності, відсутності оцінки вказаного об'єкту та у задоволені позову про поділ автомобіля марки «Mercedes-Benz-814», реєстраційний номер НОМЕР_1, який є особистою власність відповідача ОСОБА_2

Відповідно до ч.1 п. 2 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Частиною 1 п.3 і п.4 ст.309 ЦПК України передбачено, що підставами для скасування рішення суду першої інстанції ї ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, та порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 309, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 17квітня 2013року - скасувати в частині задоволення позову ОСОБА_3 про поділ 59/1000 частин будівлі торгового корпусу по АДРЕСА_1 і в частині поділу автомобіля марки «Mercedes-Benz-814», реєстраційний номер НОМЕР_1.

У задоволені позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ 59/1000 частин будівлі торгового корпусу по АДРЕСА_1, і автомобіля марки «Mercedes-Benz-814», реєстраційний номер НОМЕР_1 - відмовити.

В іншій частині рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 17 квітня 2013року залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: І.П.Сидоренко

Судді: Т.В. Цюра

Є.С. Сєвєрова