Постанова

від 07.04.2014 по справі 907/1214/13

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" квітня 2014 р. Справа № 907/1214/13

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого - судді - О.Л. Мирутенко

суддів - Г.М. Гнатюк

- Н.М. Кравчук

Розглядаючи апеляційну скаргу ПАТ «Закарпаттяобленерго»

на рішення господарського суду Закарпатської області від 20.02.2014 року.

у справі № 907/1214/13

за позовом: ПАТ «Закарпаттяобленерго»

до : ТзОВ «Боньгард»

про: стягнення 3437,45 грн.

За участю представників :

від позивача - не з'явився.

від відповідача - не з'явився.

ВСТАНОВИВ :

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 20.02.2014р., суддя Васьковський О.В., у позові було відмовлено повністю. Судові витрати у вигляді судового збору у сумі 1720,50 грн. було покладено на позивача. Судові витрати у вигляді витрат на послуги адвоката у сумі 5175,00 грн. покладено на відповідача.

З даним рішенням не погодився позивач - ПАТ «Закарпаттяобленерго» і оскаржив його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що судом порушено норми матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду Закарпатської області від 20.02.2014р. у справі №907/1214/13 скасувати в частині судових витрат, враховуючи наступне.

Відповідно до ст.. 104 ГПК України, підставами для скасування рішення місцевого господарського суду є невідповідність висновків, викладених в рішенні, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

В судовому засіданні оголошувалась перерва. Сторони були повідомлені належним чином про час та місце судового розгляду.

Як вбачається з матеріалів справи, 29.10.09 при проведенні перевірки ТзОВ „Боньгард" за адресою: Закарпатська обл., Виноградівський район, с. Шаланки, вул. Гагаріна, 31, позивачем виявлено порушення, а саме: пошкодження монтажної схеми вторинних кіл обліку фази „А" та фази „С" електровимірювального комплексу. При підключенні навантаження диск лічильника активної електроенергії не обертається.

На підставі виявленого порушення працівниками ПАТ „Закарпатобленерго" ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 складено акт про порушення „Правил користування електричною енергією" №82076 від 29.10.09 Як зазначено в акті він складений у присутності представника споживача (відповідача) Боков Є.Ф., який поставив свій підпис.

25.04.12 позивачем складено протокол комісії №554, де прийнято рішення на підставі ПКЕЕН та п.2.1.3. Методики здійснити нарахування збитків у сумі 3437,45 грн.

Взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії), регулюються Правилами користування електричною енергією, затвердженими постановою НКРЕ від 31.07.1996 р. №28, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 02.08.1996 р. за № 417/1442 (із змінами) (далі - ПКЕЕ).

Пунктом 6.41 ПКЕЕ встановлено, що у разі виявлення під час контрольного огляду або технічної перевірки уповноваженим представником постачальника електричної енергії, від якого споживач одержує електричну енергію, або електропередавальної організації порушень цих Правил або умов договору на місці виявлення порушення у присутності представника споживача оформляється акт порушень.

Акт підписується представником постачальника електричної енергії (електропередавальної організації) та представником споживача.

Як визначено пунктом 6.42 ПКЕЕ на підставі акта порушень уповноваженими представниками постачальника електричної енергії (електропередавальної організації) під час засідань комісії з розгляду актів про порушення визначаються обсяг недоврахованої електричної енергії та сума завданих споживачем збитків.

Позивач довів обставини, що наведені у позовній заяві і стосуються порушення відповідачем правил споживання електроенергії, які зафіксовані в акті перевірки. Позивач надав завдання №2390 на заміну приладів обліку від 03.12.09, що є доказом заміни ел.лічильника відповідача на об'єкті, де був складений акт про порушення 29.10.09. Зі сторони відповідача вказане завдання підписане його уповноваженим представником Боковим Є.Ф., який також підписував акт про порушення „Правил користування електричною енергією" №82076 від 29.10.09. Також додано довідку про обсяги споживання електроенергії з 01.2009 р. по 12.2012 р., які вказують на різницю в сторону збільшення спожитої електроенергії після заміни ел.лічильника: з січня 2009 р. до грудня 2009 р. - 1 320 кВт; з січня 2010р. до грудня 2010 р. 13618 кВт. В якості обґрунтувань позивач надав пояснення де обґрунтував розрахунок збитків та застосування коефіцієнту використання струмоприймачів.

За таких обставин справи суд першої інстанції обґрунтовано встановив наявність порушення відповідачем Правил користування електричною енергією.

Відповідно до ч.1 ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Позивач дізнався про порушення свого права в день проведення перевірки дотримання відповідачем вимог щодо користування електроенергією, тобто 29.10.09. З цієї дати розпочався перебіг строку позовної давності і закінчився 29.10.12.

У зв'язку з наведеним, доводи позивача-апелянта про початок перебігу строку позовної давності з моменту вручення відповідачу рахунку за недораховану електричну електроенергію, який було надіслано 10.06.12, судом першої інстанції правомірно відхилені. Посилання позивача-апелянта на абз.2 ч.5 ст.261 ЦК України також є необґрунтованим, оскільки виявлення порушення споживачем використання електроенергії не можна кваліфікувати як виникнення господарського (цивільного) зобов'язання без визначення строку. Сам факт такого порушення свідчить про виникнення у позивача права на захист, а відповідно і початок відліку строків позовної давності, у межах якого така особа має право на захист свого права.

Крім того, позивач-апелянт не надав судам обох інстанцій доказів поштового надсилання або ж вручення відповідачу рахунку за недораховану електричну електроенергію від 10.06.12р.

Таким чином, на момент (05.12.13р.) звернення позивача-апелянта з позовною заявою про стягнення з відповідача збитків у сумі 3437,45 грн., мав місце сплив загальної позовної давності (три роки). Відповідно, взявши до уваги заяву відповідача про застосування позовної давності суд першої інстанції правомірно відмовив у позові повністю, на підставі ч.ч.3, 4 ст.267 ЦК України.

За таких обставин справи апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що в задоволенні позову слід відмовити.

Згідно з ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у вигляді судового збору за подання позову покладаються на позивача.

Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при відмові в позові - на позивача.

З огляду на вищенаведене, судом першої інстанції необгрунтовано відмовлено у покладені судових витрат відповідача у вигляді вартості адвокатських послуг у сумі 5175,00 грн. на позивача.

Тому рішення місцевого господарського суду в цій частині підлягає скасуванню. Судові витрати відповідача у вигляді вартості адвокатських послуг у сумі 5175,00 грн. апеляційний суд покладає на позивача-апелянта.

Що ж стосується клопотання представника відповідача ОСОБА_7 про стягнення на користь відповідача судових витрат на послуги адвоката в розмірі 1350 грн. у зв'язку з поданням позивачем по справі апеляційної скарги, то апеляційний суд відмовляє у задоволенні вказаного клопотання, оскільки адвокат ОСОБА_7 не був особисто присутнім у судових засіданнях апеляційного суду.

З огляду на викладене, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Закарпатської області від 20.02.2014р. у справі №907/1214/13 в частині судових витрат винесене з порушенням норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню в цій частині.

Керуючись ст.ст. 101,103,104,105 ГПК України Львівський апеляційний господарський суд

Постановив:

Апеляційну скаргу ПАТ «Закарпаттяобленерго» залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Закарпатської області від 20.02.2014 року у справі №907/1214/13 скасувати в частині судових витрат.

Судові витрати у вигляді вартості адвокатських послуг покласти на позивача.

Стягнути з позивача - ПАТ «Закарпаттяобленерго» (89412, Закарпатська область, Ужгородський район, с. Оноківці, вул. Головна, 57, код ЄДРПОУ 00131529) на користь відповідача - ТзОВ «Боньгард» (90311, Закарпатська обл., Виноградівський район, с. Шаланки, вул. Гагаріна, 31, код ЄДРПОУ 32695890) 5175 грн. судових витрат у вигляді вартості адвокатських послуг.

Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку.

Матеріали справи скерувати в господарський суд Закарпатської області.

Головуючий-суддя О.Л. Мирутенко

Судді Г.М. Гнатюк

Н.М. Кравчук

«Повний текст ухвали виготовлено 09.04.2014р.»