Постанова

від 07.02.2014 по справі 804/16853/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2014 р. Справа № 804/16853/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Неклеса О.М., розглянувши у в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою Об'єднання «Дніпрооблагропромбуд» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міністерства доходів і зборів України, третя особа - Дніпропетровська міська рада про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Об'єднання «Дніпрооблагропромбуд» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міністерства доходів і зборів України (далі - ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська, відповідач), третя особа - Дніпропетровська міська рада (далі - третя особа), в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення від 06.12.2013 р. № 0002511504 у сумі донарахування орендної плати за земельну ділянку у розмірі 149311,86 грн. і штрафні (фінансові) санкції у розмірі 30542,05 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що за результатами документальної невиїзної перевірки з питань повноти нарахування позивачем орендної плати за землю за період з 01.01.2011 р. по 31.10.2013 р. відповідачем складено акт перевірки № 2198/1504/03088225 від 19.11.2013 р., на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.12.2013 р. № 0002511504. Позивач не погоджується з винесеним податковим повідомленням-рішенням, вважає його протиправним та таким, що підлягає скасуванню. З висновками акту перевірки позивач також не погоджується, оскільки вони сформовані без належної оцінки всіх наданих документів та з порушенням вимог діючого законодавства. В акті перевірки відповідачем встановлено порушення п. 276.3 ст. 276 Податкового кодексу України (далі - ПК України), внаслідок чого позивачем занижено розмір орендної плати за земельну ділянку. Представник позивача зазначив, що 21.04.2003 р. Об'єднанням «Дніпрооблагропромбуд» (орендар) з Дніпропетровською міською радою (орендодавець), відповідно до вимог чинного законодавства, укладено договір оренди земельної ділянки, яким була визначена сума орендної плати. 22.12.2008 р. до зазначеного договору було укладено додатковий договір, яким внесено зміни щодо розміру орендної плати за земельну ділянку та визначена категорія земельної ділянки. Представники позивача наголошували, що жодна правова норма не надає право чи повноважень відповідачу втручатись у відносини сторін договору та нараховувати суми грошового зобов'язання з орендної плати із застосуванням штрафних санкцій за податковими повідомленнями-рішеннями, жодний нормативно-правовий акт України не зобов'язує орендаря перераховувати орендну плату (сплачувати її в більшому розмірі) в разі законодавчої зміни розміру цієї плати до того, як будуть внесені відповідні зміни до договору оренди, у зв'язку з чим податковий орган неправомірно визначив податкове зобов'язання з орендної плати. Представники позивача в судових засіданнях підтримали позовні вимоги в повному обсязі, просили податкове повідомлення-рішення № 0002511504 від 06.12.2013 р. визнати протиправним та скасувати. 07.02.2014 р. представниками позивача подано до суду заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Представник відповідача у судовому засіданні просила суд відмовити в задоволенні адміністративного позову. Представником відповідача надані суду письмові заперечення проти адміністративного позову, в яких зазначено наступне. ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська проведено документальну невиїзну перевірку повноти нарахування позивачем орендної плати за землю за період з 01.01.2011 р. по 31.10.2013 р., за результатами якої складено акт перевірки № 2198/1504/03088225 від 19.11.2013 р., на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.12.2013 р. № 0002511504. В акті перевірки відповідачем встановлено порушення п. п. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 та п. 276.3 ст. 276 ПК України, внаслідок чого позивачем занижено розмір орендної плати за земельну ділянку. Представник відповідача зазначила, що податкове повідомлення-рішення було прийняте правомірно, оскільки висновки, викладені в акті перевірки обґрунтовуються встановленими перевіркою фактичними обставинами, також зазначає, що податкова інспекція при прийнятті податкового повідомлення-рішення від 06.12.2013 р. № 0002511504 діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, а отже, підстави для задоволення позовних вимог відсутні. Розрахунки розміру орендної плати за земельні ділянки, які є невід'ємними частинами договорів оренди земельних ділянок, втратили чинність 01.01.2011 р. у зв'язку з прийняттям ПК України. Враховуючи зазначене, на думку представника відповідача, позивач повинен був застосовувати під час розрахунку розміру орендної плати коефіцієнт, який визначений пунктом 276.3 ст. 276 ПК України, у розмірі 1,5. Представник відповідача наголошував на тому, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є податком, розмір якого встановлюється виключного ПК України, а не договором оренди. Представником відповідача подано до суду заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Представник Дніпропетровської міської ради в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Представник третьої особи не надав суду обґрунтування своєї правової позиції відносно адміністративного позову.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

У відповідності до ст. 128 КАС України суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, доводи позовної заяви та наданих заперечень, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Об'єднання «Дніпрооблагропромбуд» (код ЄДРПРОУ 03088255) зареєстроване Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради 20.06.2001 р., перебуває на обліку платників податків у ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що згідно п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 ПК України та на підставі наказу від 08.11.2013 р. № 690, ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська у період з 11.11.2013 р. по 12.11.2013 р. проведена документальна невиїзна перевірка Об'єднання «Дніпрооблагропромбуд» з питань повноти нарахування орендної плати за землю за період з 01.01.2011 р. по 31.10.2013 р.

За результатами проведення перевірки відповідачем складений акт № 2198/1504/03088225 від 19.11.2013 р., яким встановлено наступні порушення Об'єднання «Дніпрооблагропромбуд»:

- п.п. 16.1.4 п.16.1 ст. 16 та п. 276.3 ст. 276 ПК України, внаслідок чого занижена оренда плата за земельну ділянку, яка розташована за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Шевченка, 37, за 2011 р. на 54295, 26 грн., за 2012 р. на 54295, 20 грн., за січень - вересень (включно) 2013 р. на 40721, 40 грн.

Перевіркою встановлено, що Об'єднанням «Дніпрооблагропромбуд» з Дніпропетровською міською радою 21.04.2003 р. укладений договір оренди земельної ділянки до 22.01.2018 р. Відповідно до п. 1.1 договору позивач прийняв в оренду частку земельної ділянки 0, 1001 га, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Шевченка, 37. 22.12.2008 р. між Дніпропетровською міською радою та позивачем укладено додатковий договір оренди до договору від 21.04.2003 р., яким внесено зміни до п. 3.1 розділу 3, а саме, річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у грошовій формі у розмірі мінімальної орендної плати, встановленої Законом України «Про оренду землі» та до п. 4.3 розділу 4 - цільове призначення земельної ділянки - землі історико-культурного призначення. Згідно розрахунку орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, який є невід'ємною частиною додаткового договору до договору оренди, ставка встановлена Законом України «Про плату за землю» у розмірі 1 відсотка нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Згідно примітки розрахунку, у разі зміни в діючому законодавстві дійсні розрахунки втрачають чинність. Відповідачем встановлено, що позивач подаючи декларації із сплати за землю за цим договором вказував розмір орендної плати у 2011 р., 2012 р. та 2013 р. (січень - вересень) згідно п. 288.5 ст. 288 ПК України, але без врахування коефіцієнту, який визначений у п. 276.3 ст. 276 ПК України.

Не погодившись з висновками акту перевірки від 19.11.2013 р. № 2198/1504/03088225, позивачем до ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська подано заперечення до акту перевірки за № 28 від 26.11.2013 р.

Рішенням ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська від 03.12.2013 р. № 18904/10/04-63-15-03 залишено без змін акт перевірки від 19.11.2013 р. № 2198/1504/03088225.

На підставі акту від 19.11.2013 р. № 2198/1504/03088225 відповідачем 06.12.2013 р. було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0002511504, яким згідно з п.п. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54, абз. 2 п. 123.1 ст. 123 ПК України за порушення п.п. 16.1.4 п.16.1 ст. 16 та п. 276.3 ст. 276 ПК України збільшено суму грошового зобов'язання з орендної плати юридичних осіб на загальну суму 179853, 91 грн., в тому числі за основним платежем на суму 149311, 86 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 30542, 05 грн.

Вирішуючи спір по суті суд зазначає, що відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності.

До повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу (пункт «в» статті 12 Земельного кодексу України).

У відповідності до ст. 2 Закону України від 3 липня 1992 року № 2535-XII «Про плату за землю», який був чинний на час укладення договору оренди (далі - Закон № 2535-XII) використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.

Граничний розмір орендної плати за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, встановлено Законом України «Про оренду землі» від 06.10.1998 р. № 161-XIV (далі - Закон № 161-XIV) та є обов'язковим при укладанні відповідних договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону № 161-XIV орендна плата - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Підставою нарахування земельного податку відповідно до ст. 13 Закону № 2535-ХІІ є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.

З матеріалів справи та наданих письмових доказів вбачається, що Об'єднанням «Дніпрооблагропромбуд» (орендар) з Дніпропетровською міською радою (орендодавець) 21.04.2003 р. укладений договір оренди земельної ділянки до 22.01.2018 р.

Відповідно до п. 1.1 договору орендодавець передав, а позивач - орендар прийняв в оренду частку (81, 06%) у користуванні земельною ділянкою загальною площею 0, 1235 га (площа частки складає 0,1001 га), що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Шевченка, 37 для фактичного розміщення адміністративного будинку. Підставою для передачі земельної ділянки є рішення міської ради від 22.01.2003 р. № 66/6, встановлено п. 1.2 договору.

Відповідно до п. 1.3. договору, грошова оцінка частки земельної ділянки складає згідно з довідкою про грошову оцінку земельної ділянки на момент укладання цього договору: 1469039, 61 грн.

Пунктом 3.1 договору визначено, що сума орендної плати за користування земельною ділянкою на термін дії договору складає 220355, 94 грн.

У пункті 4.1 договору оренди встановлено, що цільовим призначенням земельної ділянки є: фактичне розміщення адміністративного будинку.

22.12.2008 р. між Дніпропетровською міською радою та позивачем укладено додатковий договір оренди до договору від 21.04.2003 р., яким внесено зміни, зокрема, до п. 3.1 розділу 3, а саме, річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у грошовій формі (у гривнях), з урахуванням п. 1.1. цього договору, у розмірі мінімальної ставки орендної плати, встановленої Законом України «Про оренду землі».

Поряд з цим, п. 1.1 договору викладено в такій редакції: нормативна грошова оцінка земельної ділянки на час укладання цього додаткового договору становить 3660677,67 грн.

Відповідно до умов додаткового договору від 22.12.2008 р., розділ 4 договору оренди земельної ділянки доповнено пунктом 4.3 - категорія земельної ділянки: землі історико-культурного призначення.

Підставою для укладання додаткового договору є рішення міської ради від 13.02.2008 р. № 31/28, від 06.08.2008 р. № 39/35; додатковий договір до договору оренди земельної ділянки є невід'ємною частиною договору оренди земельної ділянки.

Пунктом 9 додаткового договору передбачено, що невід'ємною частиною додаткового договору є висновок ГоловАПУ Дніпропетровської міської ради від 23.04.2008 р. № 09/489, в якому зазначено, що згідно з даними Генерального плану розвитку м. Дніпропетровська, розробленого на період до 2026 р., земельна ділянка, на якій розташовано 7-поверховий адміністративний будинок (літ. А-7) по вул. Шевченка, 37, м. Дніпропетровськ, знаходиться в зоні загальноміського центру, на території існуючої багатоповерхової житлової забудови, за межами зон охорони пам'яток архітектури історичної частини міста (відповідно до листа Державної служби з питань національної культурної спадщини від 14.01.2008 р. № 22-29/13); розміщення адміністративного будинку відповідає вимогам до забудови зазначеного планувального району.

Судом також встановлено, що позивачем та Дніпропетровською міською радою складено розрахунок розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності, грошова оцінка яких проведена станом на 03.12.2008 р., яка є невід'ємною частиною договору оренди земельної ділянки, про що безпосередньо зазначено у п. 9 додаткового договору. Відповідно до примітки до зазначеного розрахунку, у разі змін в діючому законодавстві дійсний розрахунок втрачає чинність.

Згідно із ст. 15 Закону № 161-XIV істотною умовою договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

До набрання чинності ПК України, при розрахунку орендної плати на земельну ділянку застосовувались положення Закону № 2535-XII.

Статтею 7 Закону № 2535-XII. встановлено, що при визначенні розміру податку за земельні ділянки, зайняті виробничими, культурно-побутовими, господарськими будівлями і спорудами, розташованими на територіях та об'єктах історико-культурного призначення, що не пов'язані з функціональним призначенням цих об'єктів, застосовуються такі коефіцієнти до відповідного земельного податку, встановленого частинами першою та другою цієї статті, зокрема, місцевого значення - 1,5.

Згідно положень п. 276.3 ст. 276 ПК України, податок за земельні ділянки (в межах населених пунктів) на територіях та об'єктах історико-культурного призначення, використання яких не пов'язано з функціональним призначенням цих територій та об'єктів, справляється у розмірі, обчисленому відповідно до статей 274 і 275 цього Кодексу із застосуванням таких коефіцієнтів місцевого значення - 1,5.

Тобто, із набранням чинності ПК України, не змінились ставки орендної плати, коефіцієнти за використання земельних ділянок на територіях та об'єктах історико-культурного призначення, використання яких не пов'язано з функціональним призначенням цих територій та об'єктів порівняно із Законом України «Про плату за землю», а також те, що саме договір оренди земельної ділянки є підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку. Таким чином, зміст правових норм залишився той самий.

Враховуючи вищевикладене, суд відхиляє доводи представника відповідача про те, що розрахунки розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності, грошова оцінка яких проведена, які є невід'ємною частиною договорів оренди земельних ділянок втратили чинність у зв'язку з зміною законодавства.

Відповідно до статті 21 Закону № 161-XIV та статті 8 Закону № 2535-ХІІ передбачено внесення змін у розмір орендної плати за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності.

Пунктом 288.1 ст. 288 ПК України визначено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Разом із тим, ст. 30 Закону № 2535-ХІІ встановлено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

При цьому, ст. 654 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає зі звичаїв ділового обороту.

Суд зазначає, що державна податкова служба відповідно до статті 2 Закону України від 4 грудня 1990 року № 509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» була наділена повноваженнями зі здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством, проте ініціативою вносити зміни в договори оренди землі відповідно до статей 12, 80, 83 Земельного кодексу України, статті 21 Закону України «Про оренду землі», статті 30 Закону України «Про плату за землю» наділена одна зі сторін цих договорів, якою у справі, що розглядається, є міська рада - орган місцевого самоврядування, через яку відповідною територіальною громадою реалізовано право власності на передані в оренду земельні ділянки, що знаходяться у комунальній власності.

Договір оренди землі є цивільно-правовим, а отже, йому притаманні такі ознаки, як свобода договору, обов'язковість його виконання сторонами тощо. Суб'єкт владних повноважень, який не є учасником договору, не може здійснювати владні управлінські функції шляхом втручання у відносини сторін договору, але має право контролювати належність виконання договору та відповідність його умов чинному законодавству України, зокрема стежити, щоб такі умови не суперечили інтересам суспільства. Якщо ж договір пов'язаний зі сплатою податків і, на думку суб'єкта владних повноважень, спрямований на ухилення від їх сплати, останній, за допомогою адміністративних заходів, уповноважений відновити публічний порядок.

Хоча зміна розміру земельного податку згідно із Законом № З09-VI є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати шляхом внесення відповідних змін до договору оренди землі його учасниками, зазначене не тягне автоматичні зміни орендної плати та, відповідно, донарахування ДПІ суми податкового зобов'язання з орендної плати із застосуванням штрафних санкцій за податковими повідомленнями-рішеннями.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 11.06.2013 р. по справі № 21-443а12.

Отже, суд виходить із того, що ні Закон України «Про плату за землю», ні інші нормативно-правові акти не закріплюють обов'язок орендаря перераховувати оренду плату (сплачувати її в більшому розмірі) в разі законодавчої зміни граничного розміру цієї плати. Тобто орендар зобов'язаний буде сплачувати більший розмір орендної плати лише у випадку внесення відповідних змін до договору.

Рішенням Дніпропетровської міської ради № 649/56 від 28.04.2010 р. внесено зміни до рішення міської ради від 22.09.2004 р. № 137/20 «Про передачу земельної ділянки по вул. Шевченка, 37, м. Дніпропетровськ у спільну оренду Колективному підприємству Дніпропетровському обласному об'єднанню по агропромисловому шляховому будівництву «Дніпроагрошляхбуд» по фактичному розміщенню адміністративного будинку» та договору оренди землі від 16.03.2005 р. стосовно земельної ділянки по вул. Шевченка, 37, м. Дніпропетровськ, а саме, доповнено рішення, зокрема, пунктом: «Віднести земельну ділянку за основним цільовим призначенням до категорії «Землі житлової та громадської забудови».

На підставі рішення Дніпропетровської міської ради № 649/56 від 28.04.2010 р. ТОВ «Дніпропетровським обласним об'єднанням по агропромисловому шляховому будівництву «Дніпроагрошляхбуд» (колишня назва - Колективне підприємство Дніпропетровського обласного об'єднання по агропромисловому шляховому будівництву «Дніпроагрошляхбуд», що знаходиться за адресою вул. Шевченка, 37, м. Дніпропетровськ) з Дніпропетровською міською радою було укладено додатковий договір до договору оренди землі від 23.05.2011 р. (кадастровий номер 1210100000:03:309:0008). Отже, з урахуванням рішення Дніпропетровської міської ради № 649/56 від 28.04.2010 р., земельна ділянка, що знаходиться за адресою вул. Шевченка, 37, м. Дніпропетровськ, віднесена за основним цільовим призначенням до категорії «Землі житлової та громадської забудови».

Відповідно до Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 06.08.2013 р. № 26753 Управління Держземагенства у Дніпропетровському районі Дніпропетровської області, кадастровий номер земельної ділянки 1210100000:03:309:0008, що знаходиться за адресою вул. Шевченка, 37, м. Дніпропетровськ, користувач - Об'єднання «Дніпрооблагропромбуд», економіко-планувальна зона - Ж2 (зона багатоквартирної житлової забудови).

Поряд з цим, відповідно до висновку ГоловАПУ Дніпропетровської міської ради від 23.04.2008 р. № 09/489 (який є невід'ємною частиною додаткового договору від 22.12.2008 р., про що вже було зазначено судом), згідно з даними Генерального плану розвитку м. Дніпропетровська, розробленого на період до 2026 р., земельна ділянка, на якій розташовано 7-поверховий адміністративний будинок (літ. А-7) по вул. Шевченка, 37, м. Дніпропетровськ, знаходиться в зоні загальноміського центру, на території існуючої багатоповерхової житлової забудови, за межами зон охорони пам'яток архітектури історичної частини міста.

Враховуючи те, що сторони у розрахунках розміру орендної плати, які є невід'ємною частиною договору оренди земельної ділянки не застосували коефіцієнт 1,5 до ставки земельного податку - за земельні ділянки (в межах населених пунктів) на територіях та об'єктах історико-культурного призначення місцевого значення, використання яких не пов'язано з функціональним призначенням цих територій та об'єктів, а також те, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є саме договір оренди такої земельної ділянки, то суд доходить до висновку, що позивач повинен сплачувати оренду плату за землю у відповідності до умов договору оренди землі з моменту приведення його положень у відповідність до норм чинного законодавства України.

Суд зазначає, що відповідач не вправі втручатися у відносини сторін договорі оренди та нараховувати суми грошового зобов'язання з орендної плати із застосуванням штрафних санкцій за податковими повідомленнями-рішеннями на підставі норм Податкового кодексу України, ігноруючи при цьому умови договорів оренди землі.

Проте відповідач має право контролювати належність виконання договору та відповідність його умов чинному законодавству України, у зв'язку з чим ініціювати питання стосовно приведення умов договору оренди землі у відповідність віз чинним законодавством України.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, суд приходить до висновку, що при винесенні податкового повідомлення рішення від 06.12.2013 р. № 0002511504 відповідач діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню.

В позовній заяві позивач також просить судові витрати покласти на відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Таким чином, документально підтверджені позивачем судові витрати - судовий збір сплачений згідно платіжного доручення № 323 від 11.12.2013 р. у розмірі 182, 70 грн. та згідно платіжного доручення № 334 від 24.12.2013 р. в сумі 177,00 грн. підлягає стягненню з Державного бюджету України на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міністерства доходів і зборів України від 06.12.2013 р. № 0002511504 у сумі донарахування орендної плати за земельну ділянку у розмірі 149311,86 грн. і штрафні (фінансові) санкції у розмірі 30542,05 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Об'єднання «Дніпрооблагропромбуд» судовий збір у розмірі 359, 70 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, визначені ст. 186 КАС України та набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України.

Суддя О.М. Неклеса