Рішення

від 31.03.2014 по справі 711/9525/2012

ТЯЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 711/9525/2012

Провадження № 2/307/21/14

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 березня 2014 року м. Тячів

Тячівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого судді Мельник В.І при секретарі Гайдукова Н.А з участю представника позивача ОСОБА_1 представника відповідачки ОСОБА_2 представника Держкомзему у м. Тячів та Тячівському районі Решетар В.В розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Тячів цивільну справу за позовною заявою:

ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про зобов'язання знести паркан та зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 Нересницької сільської ради Закарпатської регіональної філії Держане підприємство " Центр Держаного земельного кадастру " де третя особа Міськрайонного управління земельних ресурсів м. Тячів та Тячівського району про скасування держаного акту на право приватної власності на землю

ВСТАНОВИВ

Позивачка пред'явила позов до відповідачів про зобов'язання знести паркан.

Позовні вимоги мотивує тим, що 14 червня 2012 року їй ОСОБА_4 було видано Державний акт серії ЯК №332155 на право власності на земельну ділянку площею 0,1133 га. в АДРЕСА_1. Відповідно до Державного акту земельна ділянка обліковується за кадастровим номером 2124484801:04:005:0074.

Власник суміжної земельної ділянки площею 0,1006 га, що знаходиться в АДРЕСА_2, є ОСОБА_5, що стверджується Державним актом серії ЯЛ №775567 на право власності на земельну ділянку, яка обліковується за кадастровим номером 2124484801:04:005:0036.

ОСОБА_5 самовільно прибрала старий паркан, який проходив по межі земельних ділянок, заглибилась на її територію та на даній земельній ділянці побудувала залізобетонний паркан без погодження такого будівництва з суміжним землевласником та без дозволу на виконання будівельних робіт. Згідно Плану меж земельної ділянки за кадастровим номером 2124484801:04:005:0074 виготовленого ДП «Центр державного земельного кадастру» встановлено, що бетонна огорожа відповідачки ОСОБА_5 знаходиться на належній їй ОСОБА_4 земельній ділянці площа якої є 0,1110 га. менша ніж визначена у її Державному акті на право власності на земельну ділянку площею 0,1133 га.. Також, вказаним Планом меж земельної ділянки встановлено фактичне збільшення площі земельної ділянки відповідачки до 0,1034 га. порівняно з площею земельної ділянки у розмірі 0,1006 га. наданої у власність відповідачці згідно Державного на право власності на земельну ділянку.

Згідно Висновку експертного дослідження за №151/12 від 18 вересня 2012 року проведеного судовим експертом Манзуренко Г.В. фактичні зовнішні межі земельної ділянки ОСОБА_4 домоволодіння АДРЕСА_1 мають лінійні розміри сторін за годинниковою стрілкою по периметру у метрах: 7,8 х 8,51 х 3,92 х 18,67 х 3,32 х 21,88 х 0,99 х 23,45 х 14,21 х 8,02 х 5,92 х 10,35 х 36,79 та площею 1110 м2 і не відповідають плану меж земельної ділянки, які встановлені Державним актом на право власності на земельну ділянку.

При проведеному дослідженні експертом встановлено порушення зовнішньої суміжної межи Г-А земельної ділянки ОСОБА_4 із сторони землекористувача гр. ОСОБА_9 з наступними лінійними розмірами сторін за годинниковою стрілкою по периметру у метрах: 0,55 х 36,79 х 10,35 х 5,92 х 8,02 х 0,37 х 24,52 х 21,52 х 3,47 х 11,38, а також що загальна площа самовільного зайняття земельної ділянки ОСОБА_4 із сторони землекористувача ОСОБА_9 становить 23 кв. м..

Вважає, що самовільне і незаконне будівництво відповідачкою ОСОБА_9 на її земельній ділянці залізобетонного паркану призвело до протиправного зайняття відповідачкою 23 квадратних метра належної їй на прав власності земельної ділянки за кадастровим номером 2124484801:04:005:0074 по АДРЕСА_1, що є порушенням.

ОСОБА_5 звернулася до суду з зустрічною позовною заявою про скасування державного акту на право власності, мотивуючи тим, що у провадженні Тячівського районного суду перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про зобов'язання знести залізобетонний паркан самовільно побудований на земельній ділянці за кадастровим номером 2124484801:04:005:0074 по АДРЕСА_1, що є у власності ОСОБА_4.

Порушення свого права нею, як забудовником бетонної огорожі, ОСОБА_4 стверджує висновком експертного дослідження №151/12 від 18 вересня 2012 року, згідно з яким , експерт ОСОБА_10 встановив фактичні зовнішні межі земельної ділянки ОСОБА_4 з допомогою рулетки визнав, що вони не відповідають плану меж земельної ділянки, встановлених Державним актом на право власності на земельну ділянку серії - ЯК №332155, встановив порушення зовнішніх меж з боку землекористувача ОСОБА_9, визнав площу самовільно зайнятої земельної ділянки в розмірі 23 м. кв., а також вказав на те, що на виконання будівельних робіт з влаштування огорожі необхідний дозвіл на виконання робіт Держархбудінспекції (не назвавши нормативного акту, який вимагає такого дозволу).

На відміну від Закарпатської регіональної філії ДП «Центр ДЗК», яка здійснювала при виготовленні плану земельної ділянки сучасну геодезичну апаратуру, систему координат, вираховувала площу земельної ділянки за допомогою комп'ютерної програми, експерт свої виміри провів дешевою рулеткою. Але якщо зважати на експертний висновок, то слід констатувати, що при виготовленні технічної документації із землеустрою на виготовлення державного акту на право власності на земельну ділянку ОСОБА_4 було допущено накладення на суміжну земельну ділянку, яка вже належала їй ОСОБА_5, і через таке накладання було штучно збільшено площу земельної ділянки ОСОБА_4 і самовільно захоплену частку її земельної ділянки, що порушує її права на вільне володіння та користування своєю ділянкою.

Тому є підстави для пред'явлення зустрічного позову.

Рішенням 21-ї сесії 5 скликання Нересницької сільської ради від 21 січня 2009 року ОСОБА_9 було передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,1006 га. по АДРЕСА_2 для обслуговування житлового будинку. Акт погодження меж із сусідами землекористувачем ОСОБА_4 був підписаний самою ОСОБА_4 разом з викопіровкою графічного плану земельної ділянки, а розмежувала ці земельні ділянки наявна на той час огорожа, частина з якої довжиною понад 17 метрів від АДРЕСА_1 була збудована ОСОБА_4. Бетонні стовпчики, збудованої нею огорожі залишились на своєму місці до цього часу.

На підставі рішення виконкому сільської ради, на замовлення ОСОБА_9, було виготовлено на її ім'я будівельний паспорт на будівництво нового житлового будинку по АДРЕСА_2, та отримано дозвіл на виконання будівельних робіт №1730 від 18 вересня 2009 року.

У ІНФОРМАЦІЯ_1, після смерті ОСОБА_9 спадщину прийняв ОСОБА_11 і спадкове нерухоме майно - земельна ділянка, будинок прибудови, огорожа, ворота, перейшли у його власність, відповідно на його ім'я, на підставі Свідоцтва про спадщину, були переоформлені всі необхідні документи на право власності на нерухоме майно, а також прийнято права забудовника, завершеного будівництвом нового будинку, огорожі, у лютому 2011 року отримав архітектурно-технічний паспорт на споруджений житловий будинок АДРЕСА_2, а також в ДАБІ в Закарпатській області - Сертифікат відповідності.

Згідно із нотаріально посвідченими договорами ОСОБА_11 27 червня 2011 року, подарував їй все нерухоме майно, а саме: земельну ділянку, будинок з прибудовами та огорожею ділянки, без зміни цільового призначення.

ОСОБА_2 який представляє інтереси ОСОБА_5 уточнив свої позовні вимоги та зазначив що ст. 108 ЗК України передбачено спільне використання межових споруд тобто у випадку коли сусідні земельні ділянки відокремленні рослинною смугою , стежкою рівчаком, каналом стіною парканом або іншою спорудою то власники цих ділянок мають право на спільне їх використання , якщо зовнішні ознаки не вказують на те що споруда належить лиш одному з сусідів. Власники сусідніх земельних ділянок можуть користуватись межовими спорудами спільно за домовленістю між ними. Витрати на утримання споруди в належному стані несуть в рівних частинах

Позовні вимоги в частині визнання незаконними дій земельної комісії Нересницької сільської ради щодо підписання меж суміжних землекористувачів без вияснення такої відмови. та перевірки фактичних меж , наявності межових знаків визнання незаконним та скасування рішення сесії сільської ради залишити без розгляду.

Просить визнати бетонну огорожу побудовану за згодою суміжного землекористувача на попередній межі між земельними ділянками по АДРЕСА_1 що належать ОСОБА_4 та ОСОБА_5 твердою межовою спорудою

ОСОБА_1 позовні вимоги ОСОБА_4 підтримав у повному обсязі , проти заявлених вимог ОСОБА_5 заперечив та пояснив у суді Відповідачка ОСОБА_5 самовільно побудувала паркан розділивши земельні ділянки. Побудувавши паркан ОСОБА_5 зайняла частину земельної ділянки ОСОБА_4 . По даній справі проводилась будівельно-технічна експертиза при співставленні держаних актів на ОСОБА_5 та ОСОБА_4 було встановлено що земельні ділянки не накладаються одна на одну. Відповідно до висновку експертизи ОСОБА_5 побудувавши паркан на межі земельних ділянок частково зайняла земельну її земельну ділянку. Враховуючи те що земельні ділянки не накладаються одна на одну право ОСОБА_5 не порушено тому вона не має жодних підстав для звернення до суду.

Просить суд задовольнити позов ОСОБА_4 знести самовільно побудований паркан та відмовити в позові ОСОБА_5 про скасування держаного акту.

ОСОБА_2 який представляє інтереси ОСОБА_5 пояснив в суді ОСОБА_5 побудувала бетонний паркан по існуючій старій межі що ствердив свідок ОСОБА_6 який будував паркан, також дана обставина стверджується наданими суду фотографіями з яких випливає що паркан будувався по старій межі. Просить суд визнати побудований паркан твердою межовою спорудою залишивши його у спільному користуванні.

Представник Держкомзему у Тячівському районі вирішення спору залишає на розсуд суду.

Свідок ОСОБА_6 пояснив в суді він будував бетонний паркан на вимогу ОСОБА_5 Бетонний паркан був побудований по старій межі яка вже існувала. Бобно він будував паркан на старому бетонному фундаменті. Як проходила стара межа так і був побудований паркан.

Представник Нересницької сільської ради, Закарпатської регіональної філії ДП " Центр Держаного земельного кадастру " в судове засідання не з'явились по невідомій суду причині хоча про час та місце розгляду справи належним чином повідомлялись, тому суд розглядає справу на підставі наявних доказів.

Заслухавши ОСОБА_1 який представляє інтереси ОСОБА_4, ОСОБА_2 який представляє інтереси ОСОБА_5 представника Держземагенства у Тячівському районі та м. Тячів свідка дослідивши матеріали справи суд вважає що в позові ОСОБА_4 слід відмовити позовні вимоги ОСОБА_5 задовольнити частково.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень,подати суду докази та довести їх переконливість , крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 є власником земельної ділянки розміром 0,1069 га по АДРЕСА_1 що стверджується Держаним актом на право приватної власності на землю. Земельна ділянка виділена ОСОБА_4 рішення 4 сесії 6 скликання Нересницької сільської ради за № 102 від 25 березня 2011 року.

Відповідно до акту встановлення та погодження меж земельної ділянки від 9 листопада 2009 року ОСОБА_4 встановленні та передані на зберігання межові знаки.

Поданій цивільній справі проводилась субото-будівельна технічна експертиза . Відповідно до висновку експертизи В результаті зміни лінійних розмірів та конфігурації земельної ділянки площа земельної ділянки ОСОБА_4 змінилась і є фактично зменшеною відносно держаного акту і складає 0,1129 га замість 0,1133 га .

Фактичне розмежування земельних ділянок проходить по існуючій огорожі.

При співставленні держаних актів ОСОБА_5 та ОСОБА_4 у відповідності до доданих матеріалів а саме контрольних замірів на земельні ділянки виявлено що дані земельні ділянки в системі геодезичних координат не накладаються одна на одну. При споруджені огорожі суміжними землевласниками межові знаки були порушені в результаті чого існуюча бетонна огорожа розміщена частково на земельній ділянці ОСОБА_4 а частково на земельній ділянці ОСОБА_5

Відповідно до держаного акту на право власності на земельну ділянку ОСОБА_5 є власником земельної ділянки площею 0,1066 га п АДРЕСА_2 на підставі договору дарування.

За ст.152 ЗК України держава забезпечує громадянам умови захисту прав на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; г) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Питання розпорядження землями територіальних громад, передачі їх у власність громадян у відповідності із ст.12 ЗК України відноситься до компетенції відповідної територіальної ради та її виконавчого органу. У відповідності із п.34 ст. 25 Закону "Про місцеве самоврядування в Україні" до виключної компетенції місцевих рад, відноситься вирішення земельних питань відповідно до законодавства про регулювання земельних відносин.

Відповідно до Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 4 травня 1999 року за №43 (з відповідними змінами), технічна документація зі складання державного акта на право власності на земельну ділянку не містить вимог погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками землі і землекористувачами.

Механізм встановлення меж земельних ділянок визначено Інструкцією про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженою наказом Держкомзему від 18 травня 2010 року № 376. Пунктом 2.8 Інструкції передбачено, що після виконання робіт із встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх межовими знаками складається акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання, який містить підписи суміжних землевласників (землекористувачів) у разі, якщо вони не заявляють претензій до існуючих меж. Згідно з пунктом 3.12 Інструкції закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється виконавцем у присутності власника (користувача) земельної ділянки, власників (користувачів) суміжних земельних ділянок або уповноваженою ним (ними) особою.

Повідомлення власників (користувачів) суміжних земельних ділянок про дату і час проведення робіт із закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється виконавцем завчасно, не пізніше ніж за п'ять робочих днів до початку робіт із закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Повідомлення надсилається рекомендованим листом, кур'єрською поштою, телеграмою чи за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення. Власники (користувачі) суміжних земельних ділянок, місце проживання або місцезнаходження яких невідоме, повідомляються про час проведення робіт із закріплення межовими знаками поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) через оголошення у пресі за місцем знаходження земельної ділянки.

Закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) може здійснюватися за відсутності власників (користувачів) суміжних земельних ділянок у випадку їх нез'явлення якщо вони були належним чином повідомлені про час проведення вищезазначених робіт, про що зазначається у акті прийомки-передачі межових знаків на зберігання. Зазначене свідчить, що непогодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами не може слугувати підставою для відмови відповідної місцевої ради в затвердженні технічної документації.

Погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами передбачено ст. 198 Земельного кодексу України при кадастровій зйомці як комплексу робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок. Інші норми законодавства погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками не передбачають.

Відповідно до ст. 158 Земельного кодексу України визначені органи, що вирішують земельні спори. За ч. 2 ст. 158 ЗК України виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей. За ч. 3 ст. 158 ЗК України органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах.

Відповідно до вимог ст. 22 ЗК України , право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється.

Як вбачається з наданих письмових доказів, межі земельних ділянок, що надані сторонам в користування були землевпорядними організаціями виділені в натурі (на місцевості) та закріплені межовими знаками. Будь-яких невідповідностей щодо їх місце розташування не встановлено. Право власності земельних ділянок , що належать ОСОБА_5 та ОСОБА_4 належним чином зареєстроване, земельним ділянкам присвоєний кадастровий номер та відомості внесені до державного реєстру прав.

Свідок ОСОБА_6 ствердив що будував паркан по бетонному фундаменту який був вже побудований раніше. Як вбачається з висновку експертизи не має накладання земельних ділянок одна на одну.

По даній цивільній справі проводились дві експертизи відповідно до висновку експертизи № 151/12 від 18 вересня 2012 року зробленого експертом Манзуренко Г.В загальна площа самовільного зайняття земельної ділянки ОСОБА_4 з боку землекористувача ОСОБА_9 становить 23 кв. м.

Відповідно до висновку судово-будівельної технічної експертизи № 57 від 22 листопада 2013 року земельна ділянка ОСОБА_4 зменшена з сторони земельної ділянки ОСОБА_9 0,0008 га та 0,003 га що становить загальної площі 0, 0012 га. та збільшена за рахунок суміжних землекористувачів на 0,0015 га

Відповідно до даної експертизи земельні ділянки не накладаються одна на одну.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Виходячи з викладено та враховуючи те що земельні ділянки не накладаються одна на одну, жодним чином не порушують прав сторін суд вважає за можливе споруджений паркан залишити як твердою межовою спорудою .

Судові витрати за проведення експертиз слід покласти в рівних долях на сторін. з ст. 88 ЦПК України.

На основі викладеного та керуючись ст. ст. 10 60, 80, 88, 209 , 213 - 215 ЦПК України ст. ст. 509., 526. , ЦК України.

РІШИВ

В позові ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про зобов'язання знести паркан відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_5 до ОСОБА_4 де треті особи Нересницька сільська рада Закарпатська регіональна філії Держане підприємство " Центр Держаного земельного кадастру " Управління Держземагенства у Тячівському районі про скасування держаного акту на право приватної власності на землю задовольнити частково

Визнати залізобетонну огорожу побудовану на попередній межі між земельними ділянками кадастровий номер № 21214484801:04:005:0074 по АДРЕСА_1 що належить ОСОБА_4 та земельній ділянці кадастровий № 2124484801:04:005:0036 АДРЕСА_3 що належить ОСОБА_5 твердою межовою спорудою

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 3523 гривні половину вартості за проведення експертизи.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Закарпатської області через Тячівський районний суд протягом 10 днів з дня його проголошення, а особам які брали участь в судовому засіданні але не були присутні під час проголошення рішення у той самий строк з моменту отримання копії рішення.

Суддя Тячівського районного суду В.І.Мельник