Ухвала

від 03.04.2014 по справі 818/8893/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2014 р.Справа № 818/8893/13-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду

у складі: головуючого судді Старостіна В.В.

суддів: Мінаєвої О.М.

Шевцової Н.В.

за участю секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т.

представника відповідача Сіренгко І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 03.02.2014р. по справі № 818/8893/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бордо-К"

до Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області

про зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Бордо-К" (далі - позивач), звернулося до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області (далі - відповідач), в якому просило суд:

- зобов'язати Конотопську ОДПІ вилучити з АІС "Податковий блок" відомості про довідку № 62/22-01/22589016 від 05.09.2013 року "Про результати документальної позапланової перевірки ТОВ "Бордо-К" (код 22589016) з питань достовірності визначення показників декларації з податку на додану вартість за серпень 2012 року по взаємовідносинах з ТОВ "Мотів" (код 34890821)" за період з 01.08.2012 року по 31.08.2012 року та подальшому ланцюгу постачання.

- зобов'язати Конотопську ОДПІ відобразити в АІС "Податковий блок" дані, відображені ТОВ "Бордо-К" самостійно у податкових деклараціях з податку на додану вартість за серпень 2012 року (без змін, передбачених в довідці № 62/22-01/22589016 від 05.09.2013 року).

В обгрунтуваня позовних вимог позивач зазначив, що висновки посадових осіб податкового органу про безтоварність операцій між позивачем та ТОВ "Мотів" є безпідставними, оскільки при перевірці відповідачем не досліджено та не надано оцінки первинним бухгалтерським документам позивача, які підтверджують реальний характер господарських операцій. Позивач зазначає, що мав всі законні підстави для відображення в бухгалтерському та податковому обліку операцій з ТОВ "Мотів" по договору від 01.08.2012 року (підтверджується видатковими, податковими накладними, виписками про оплату) та мав право на отримання податкового кредиту (підтверджено податковими накладними).

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 03.02.2014 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Бордо-К" до Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області про зобов'язання вчинити дії задоволено частково.

Зобов'язано Конотопську ОДПІ виключити з підсистеми "Податковий аудит" АІС "Податковий блок" відомості про Довідку №62/22-01/22589016№62/22-01/22589016 від 05.09.2013 року про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Бордо-К" з питань достовірності визначення показників декларації з податку на додану вартість за серпень 2012 року по взаємовідносинах з ТОВ "Мотів" за період з 01.08.2012 року по 31.08.2012 року та подальшому ланцюгу постачання, та відобразити дані щодо розміру податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість ТОВ "Бордо-К" без змін, передбачених у Довідці №62/22-01/22589016 від 05.09.2013 року.

В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції оскаржувану постанову скасувати в частині задоволення позовних вимог. В іншій частині оскаржувану постанову залишити без змін.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що Конотопською ОДПІ було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Бордо-К" з питань достовірності визначення показників декларації з податку на додану вартість за серпень 2012 року по взаємовідносинах з ТОВ "Мотів", за результатами якої було складено довідку №62/22-01/22589016 від 05.09.2013 року (а.с.16-32).

Позивач не погодився з вказаною довідкою перевірки і подав заперечення.

16.09.2013 року позивач отримав лист відповідача №1013/10/18-05-22-01 від 16.09.2013 року про залишення результатів перевірки без змін (а.с.33-39).

Позивач не погодився з такою позицією і подав скаргу до Головного управління Міндоходів у Сумській області.

02.10.2013 року позивач отримав від Головного управління Міндоходів у Сумській області відповідь №6916/10/18-28-10-01-109 від 30.09.2013 року (а.с.40), в якій зазначено, що оскільки податкові-повідомлення рішення за результатами перевірки не приймались то скарга не підпадає під процедуру адміністративного оскарження.

11.10.2013 року позивач подав скаргу до Міністерства доходів і зборів України, за результатами розгляду якої отримав лист №15290/6/99-99-22-04-02-15 від 13.11.2013 року (а.с.41) з аналогічною відповіддю.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з неправомірності прийнятої відповідачем довідки № 62/22-01/22589016 від 05.09.2013 року "Про результати документальної позапланової перевірки ТОВ "Бордо-К" (код 22589016) з питань достовірності визначення показників декларації з податку на додану вартість за серпень 2012 року по взаємовідносинах з ТОВ "Мотів" (код 34890821)" за період з 01.08.2012 року по 31.08.2012 року та подальшому ланцюгу постачання.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з довідки № 62/22-01/22589016 від 05.09.2013 року про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Бордо-К" з питань достовірності визначення показників декларації з податку на додану вартість за серпень 2012 року по взаємовідносинах з ТОВ "Мотів", підставою для проведення позапланової невиїзної перевірки слугував акт Кременчуцької ОДПІ ГУ Міндоходів у Полтавській області №824/15.2-08/34890821 від 31.01.2013 року про перевірку ТОВ "Мотів" (а.с.123-126), в якому зазначено про безтоварність операцій ТОВ "Мотів" з контрагентами. Крім того, в Акті Кременчуцької ОДПІ здійснено посилання на фіктивний характер угод укладених ТОВ "Мотів" з контрагентами, що є підставою для зменшення податкового кредиту.

Колегія суддів зазначає, що наслідки в податковому обліку платника податків створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, укладених платником податку договорів.

Таким чином, в даному випадку дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є визначальною для визначення податкових зобов'язань та виникнення права на податковий кредит; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

За приписами п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За змістом п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту з ПДВ настають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

При цьому, для формування податкового кредиту мають значення податкові накладні та інші первинні документи, які, виходячи з наведеного, видаються на підтвердження реально вчиненої операції. Однак, наявність податкових накладних є необхідною, але не безумовною підставою для отримання платником податку права на податковий кредит з податку на додану вартість.

Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні.

Так, ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Згідно положень ч. 1 ст. 9 вказаного закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі реального здійснення операцій, підтверджених первинними документами, складеними відповідно до вимог чинного законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ "Мотів" (постачальник) та ТОВ "Бордо-К" (покупець) укладено договір від 01.08.2012 року, відповідно до якого позивач придбавав у ТОВ "Мотів" товари - нафтопродукти (а.с.42).

Отримання товару підтверджується: актами здачі-приймання робіт, рахунками, видатковими та податковими накладними, товарно-транспортними накладними (а.с.43-67).

Розрахунки за отриманий товар проведено частково шляхом проведення взаємозаліку.

Так між позивачем та ТОВ "Мотів", ТОВ "Нафтобуд-2020" укладено трьохсторонній договір про переведення боргу від 01.08.2012 року (а.с. 68).

Наявність зобов'язання, що переводиться на нового боржника підтверджується: договором поставки, актами здачі-приймання робіт, рахунками, видатковими та податковими накладними, товарно-транспортними накладними (а.с.134-154).

Придбані нафтопродукти в подальшому реалізовувались позивачем на адресу філії Камінь-Каширського райавтодору, пункт розвантаження м. Камінь- Каширський, асфальтно-бетонний завод; філія Луцького райавтодору, пункт розвантаження с. Голишів, Луцький район, асфальтно-бетонний завод.

В товарно-транспортних накладних, наявних в матеріалах справи, зазначені суб'єкти господарювання вказані як "Вантажоотримувачі".

Зазначені обставини підтверджуються: договором поставки № 06/10-11 від 06.10.2011 року (93-96), укладеного позивачем з ДП "Волинський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України"; видатковими накладними (а.с. 97-98), податковими накладними (а.с. 99-102).

Товар був отриманий, представником ДП "Волинський облавтодор" Кузьміним О.О. на підставі довіреностей (а.с. 103-104).

Оплата за реалізований товар підтверджується виписками по рахунку у банківській установі ТОВ "Бордо-К" (а.с. 105-108).

Крім того, колегія судді не приймає посилання відповідача на те, що товарно-транспортні накладні оформлені не за встановленою формою з огляду на наступне.

Відповідно пункту 2.8 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському. обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року за №88, зазначено, що додаткові вимоги до порядку створення первинних документів про касові і банківські операції, рух цінних паперів, товарно-матеріальних цінностей та інших об'єктів майна передбачаються іншими нормативними актами.

Пунктом 2.7 Положення встановлено, що первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України.

Документування господарських операцій може здійснюватися з використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні обов'язково містити реквізити типових або спеціалізованих форм .

Відповідно до наказу Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року за №363 "Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні" товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Типові форми первинного обліку роботи вантажного автомобіля, зокрема, типова форма товарно-транспортної накладної, затверджені спільним наказом Мінтрансу та Мінстату України від 29.12.1995 за №488 "Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля".

З матеріалів справи вбачається, що позивачем були надані ТТН форми № 1-ТТН (нафтопродукт), а саме:

- № 1-ТТН (нафтопродукт) №7 від 12 серпня 2012 р. (а.с.61);

- № 1-ТТН (нафтопродукт) №6 від 10 серпня 2012 р. (а.с.48);

- № 1-ТТН (нафтопродукт) №5 від 03 серпня 2012 р. (а.с.54);

- №1-ТТН (нафтопродукт) №8 від 14 серпня 2012 р. (а.с.67).

Тобто, колегія суддів зазначає, що товарно-транспортні накладні, які були оформлені на перевезення товару за договором від 01.08.2012 року повністю відповідають типовій формі, встановленій наказом Мінтрансу та Мінстату України від 29.12.1995 року за №488 "Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля".

Отже, з наданих позивачем первинних та інших документів вбачається, що діяльність позивача відповідає умовам спірного договору та видам господарської діяльності, свідчить про наявність господарської мети при здійсненні господарських операцій з метою отримання прибутку.

Наявна в матеріалах справи податкова накладна відповідає вимогам ст.201 Податкового кодексу України, тобто підстави вважати зазначений податковий документ недійсним, відсутні.

Посилання відповідача на акт Кременчуцької ОДПІ ГУ Міндоходів у Полтавській області №824/15.2-08/34890821 від 31.01.2013 року про перевірку ТОВ "Мотів" (а.с.123-126), в якому зазначено про безтоварність операцій ТОВ "Мотів" з контрагентами, колегія суддів не приймає та вважає необґрунтованим, з огляду на таке.

Згідно ст. 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Тому, якщо контрагент позивача не виконав свого зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету, настає відповідальність та відповідні негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою вважати неправомірним формування податкового кредиту позивачем, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо його формування та має документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таким чином, враховуючи викладене, колегія суддів доходить висновку, що суму податкового кредиту позивач сформував правомірно.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, враховуючи приписи ч. 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, якою передбачено обов'язок відповідача щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, колегія суддів вважає, що відповідачем не доведено правомірність висновків викладених в довідці про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Бордо-К" з питань достовірності визначення показників декларації з податку на додану вартість за серпень 2012 року по взаємовідносинах з ТОВ "Мотів" №62/22-01/22589016 від 05.09.2013 року.

Щодо позовних вимог позивача про зобов'язаня Конотопську ОДПІ відобразити в АІС "Податковий блок" дані, відображені ТОВ "Бордо-К" самостійно у податкових деклараціях з податку на додану вартість за серпень 2012 року (без змін, передбачених в довідці № 62/22-01/22589016 від 05.09.2013 року), колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ст. 74 Податкового кодексу України, визначено, що податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах органів державної податкової служби або безпосередньо посадовими (службовими) особами органів державної податкової служби. Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом державної податкової служби. Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та завдань.

При цьому, колегія суддів зазначає, що за результатами зазначеної вище перевірки, посадовими особами податкового органу податкове повідомлення-рішення не приймалось, натомість відомості про висновки перевірки були включені до підсистеми "Податковий аудит" АІС "Податковий блок", що підтверджується витягом з інформаційної системи (а.с. 156).ю

Однак, колегія суддів звертає увагу, що у податковому праві визначається критерій добросовісності платника у сфері податкових правовідносин (у тому числі і щодо формування даних податкового обліку), доки це не спростовано у порядку, встановленому Податковим кодексом України. Наведене також виключає можливість застосування до платника негативних правових наслідків ( зокрема, у вигляді вилучення з електронної бази даних задекларованих ним показників) до моменту донарахування платникові податкового зобов'язання в порядку ст.54 Податкового кодексу України та його узгодження.

Отже, колегія суддів доходить висновку, що дії посадових осіб податкового органу щодо внесення змін до підсистеми "Податковий аудит" АІС "Податковий блок" щодо розміру сум податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість, які визначені позивачем у податкових деклараціях за перевіряємий період, з урахуванням обставин, встановлених в ході судового розгляду справи, є неправомірним.

Колегія суддів зазначає, що невідповідність показників податкового кредиту та податкових зобов'язань, що задекларовані позивачем у деклараціях з ПДВ, показникам з централізованої бази даних податкової звітності має безпосередній вплив на права та інтереси позивача, оскільки така невідповідність може мати для позивача такі негативні наслідки, як погіршення його ділової репутації як належного платника податків, відмова його контрагентів від подальших господарських відносин з позивачем з метою уникнення негативних податкових наслідків для себе від таких операцій, тощо.

Отже, дії податкового органу щодо зміни задекларованих платником податків показників податкового кредиту та податкових забов'язань в підсистемі "Податковий аудіт" АІС "Податковий блок" можуть бути предметом оскарження в порядку адміністративного судочинства, оскільки відображення таких відомостей фактично формує податкові зобов'язання на майбутнє, а отже спричиняє реальні зміни майнового стану такого платника, а належним способом захисту прав та інтересів платника податків у випадку незаконності таких дій повинно бути відновлення в цій базі тих показників податкового кредиту та податкових зобов'язань, які задекларував платник податків.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає дії посадових осіб податкового органу щодо коригування в АІС "Податковий блок" відомостей про податкові зобов'язання та податковий кредит ТОВ "Бордо-К" неправомірними та такими, що створюють негативні наслідки для позивача.

Таким чином, на переконання колегії суддів, відновити порушене право позивача можливо лише зобов'язавши відповідача вчинити дії щодо поновлення у зазначеній системі даних, задекларованих ТОВ "Бордо-К", без змін, передбачених в довідці, складеній за результатами перевірки №62/22-01/22589016 від 05.09.2013 (а.с.16-32).

Разом з тим, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що вимоги позивача в частині зобов'язання Конотопської ОДПІ відобразити в АІС "Податковий блок" дані, відображені ТОВ "Бордо-К" самостійно у податкових деклараціях з податку на додану вартість за серпень 2012 року є необґрунтованими, оскільки обраний позивачем спосіб захисту порушеного права суперечить вимогам ст. 74 ПК України.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Сумського окружного адміністративного суду від 03.02.2014 року відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків, щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області залишити без задоволення.

постанову Сумського окружного адміністративного суду від 03.02.2014р. по справі № 818/8893/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Старостін В.В. Судді (підпис) (підпис) Мінаєва О.М. Шевцова Н.В. Повний текст ухвали виготовлений 08.04.2014 р.