Постанова

від 17.03.2014 по справі 910/15415/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" березня 2014 р. Справа№ 910/15415/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Федорчука Р.В.

суддів: Лобаня О.І.

Майданевича А.Г.

при секретарі судового засідання Марчуку О.Л.,

за участю представників сторін, згідно протоколу судового засідання від 17.03.2014 року

розглянувши матеріали апеляційної скарги

фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

на рішення господарського суду міста Києва від 09.12.2013 року

у справі №910/15415/13 (суддя Цюкало Ю.В.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Багатогалузева асоціація «Ізумруд»

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

про стягнення 89 126,98 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 09.12.2013 року у справі №910/15415/13 позов задоволено у повному обсязі. Вирішено стягнути з ФОП ОСОБА_2 на користь ТОВ Багатогалузева асоціація «Ізумруд» основний борг у сумі 70 020,00 грн., втрати від інфляції у сумі 5 446,34 грн. та 3% річних у сумі 7 869,54 грн.

Не погодившись із вказаним рішенням, відповідач подав до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 09.12.2013 року у справі №910/15415/13 повністю та прийняти нове рішення, яким залишити без задоволення позовні вимоги.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.01.2014 року у справі №910/15415/13 апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_2 прийнято до провадження та призначено її до розгляду в судовому засіданні 19.02.2014 року за участю уповноважених представників сторін.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про причини неявки колегію суддів апеляційної інстанції не повідомили, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

З врахуванням викладеного, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду, дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників сторін.

Перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

Як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 31.12.2008 року між ТОВ Багатогалузева асоціація «Ізумруд» (далі - орендодавець) та ФОП ОСОБА_2 (далі - орендар) було укладено договір оренди нежилого приміщення №44/4 (далі - договір), відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в орендне користування нежиле приміщення, площею 91,00 кв.м. в торгівельному центрі АДРЕСА_1, для здійснення торгівельної діяльності (п. 1.1. договору).

На виконання умов договору, сторонами було складено та підписано акт прийому-передачі від 31.12.2008 року нежитлового приміщення за договором (а.с. 14).

Відповідно до п. 5.1.договору сторонами передбачено, що цей договір вступає в силу з 01.01.2009 року і діє до 31.12.2011 року.

Згідно з п. 5.3. договору встановлено, що дострокове припинення дії договору орендодавцем може мати місце, зокрема, за обставин, передбачених законодавством України.

Відповідно до ст. 188 Господарського кодексу України передбачено порядок зміни та розірвання господарських договорів.

Статтею 651 Цивільного кодексу України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до викладеного, 18.10.2010 року ФОП ОСОБА_2 надіслав ТОВ Багатогалузевій асоціації «Ізумруд» заяву з проханням припинити дію договору з 01.11.2010 року. Останнім днем оренди вважати 31.10.2010 року.

На підставі зазначеного, сторонами складено та підписано акт прийому-передачі нежитлового приміщення від 31.10.2010 року, яким орендар передав, а орендодавець прийняв частину нежитлового приміщення, загальною площею 91,0 кв.м., в торгівельному центрі за адресою: АДРЕСА_1.

Також, відповідно до п. 4.1. договору розмір орендної плати складає 10 920,00 грн. на місяць, в тому числі ПДВ.

Пунктом 4.2. договору встановлено, що оренда плата сплачується щомісячно в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок орендодавця або в касу підприємства, не пізніше 5 числа кожного поточного місяця.

Проте, як вірно встановлено судом першої інстанції, відповідач свої зобов'язання за договором щодо сплати орендних платежів належним чином не виконав, в зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість станом на 01.07.2013 року у розмірі 70 020,00 грн., що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків (а.с. 17).

Разом з тим, довідкою про надходження коштів вих. №424/1.1/1105 від 09.09.2013 року за період з 01.06.2009 року по 12.08.2013 року (а.с. 22) підтверджується наявність вказаної заборгованості відповідача перед позивачем.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Однак, матеріали справи не містять будь-яких доказів погашення вказаної вище заборгованості відповідачем перед позивачем відповідно до умов договору оренди нежилого приміщення №44/4 від 31.12.2008 року.

Таким чином, враховуючи все вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по сплаті орендних платежів у розмірі 70 020,00 грн.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 5 446,34 грн. інфляційних та 7 869,54 грн. 3% річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи факт прострочення відповідачем виконання зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати орендних платежів, колегія суддів дійшла висновку про правомірність стягнення судом першої інстанції з відповідача на користь позивача 5 446,34 грн. інфляційних та 7 869,54 грн. 3% річних. При цьому, судом апеляційної інстанції перевірено розрахунки інфляційних нарахувань та 3% річних, здійснені місцевим господарським судом, та встановлено їх арифметичну правильність.

Доводи скаржника про недійсність договору колегією суддів відхиляються, оскільки це не є предметом розгляду даної справи.

Також, відхиляється посилання апелянта на застосування Методики визначення мінімальної суми орендного платежу за нерухоме майно фізичних осіб, оскільки останнім не наведено суду жодних підстав застосування даної методики, враховуючи погоджений обома сторонами в договорі розмір щомісячної орендної плати.

Крім того, доводи скаржника щодо неправомірної відмови судом першої інстанції в задоволенні клопотання про зупинення провадження у зв'язку з пов'язаною іншою справою про визнання недійсним договору, колегією суддів відхиляються, оскільки суду не надано жодних доказів порушення провадження в іншій справі.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Доводи скаржника зводяться до намагань надати їм перевагу над встановленими судом першої інстанції обставинами, та переоцінити ці обставини, що не впливає на результат розгляду справи.

Таким чином, судовою колегією встановлено відсутність належних доказів щодо обставин, передбачених ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, які підтверджували б наявність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Отже, враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення господарського суду міста Києва від 09.12.2013 року у справі №910/15415/13 відповідає обставинам справи, є законним та обгрунтованим, а тому не підлягає скасуванню. У зв'язку з цим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на рішення господарського суду міста Києва від 09.12.2013 року у справі №910/15415/13 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 09.12.2013 року у справі №910/15415/13 залишити без змін.

3. Справу №910/15415/13 повернути до господарського суду міста Києва.

4. Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.

5. Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 109 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Р.В. Федорчук

Судді О.І. Лобань

А.Г. Майданевич