Постанова

від 24.03.2014 по справі 826/2433/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

24 березня 2014 року 15:45 № 826/2433/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Гарника К.Ю., при секретарі судового засідання Непомнящій А.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Північ-Вікна" до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м.Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000362204 від 12.09.2013

ВСТАНОВИВ:

25 лютого 2014 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) Товариство з обмеженою відповідальністю «Північ-Вікна» (далі по тексту - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі по тексту - відповідач) в якому просить суд: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 12 вересня 2013 року № 0000362204; стягнути з відповідача витрати на правову допомогу позивача (у відповідності до укладеного Договору з позивачем), розмір якої на час звернення до суду становить 5000,00 грн.

Позивач не погоджується з висновками Акта перевірки та прийнятими на його підставі податковими повідомленнями-рішеннями й мотивує позовні вимоги тим, що відповідачем не наведено жодного доказу на підтвердження нікчемності правочинів, укладених між ним та ТОВ «ВТЛ Трейд Сервіс». Крім цього, на підтвердження необґрунтованості висновків податкового органу, представником позивача зазначено, що відповідачем не надано жодних доказів того, що укладання та виконання договору не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття прав та обов'язків; на момент здійснення спірних операцій вищезазначений контрагент був зареєстрований як юридична особа та платник податку на додану вартість; сума податку на додану вартість, включена позивачем до складу податкового кредиту, підтверджується належним чином оформленими податковими накладними, а несплата контрагентом-продавцем податку на додану вартість до бюджету не впливає на формування податкового кредиту покупцем, якщо він має всі документальні підтвердження розміру зазначеного податкового кредиту.

Заперечення відповідача, співпадають з висновками акта від 30 серпня 2013 року № 560/26-53-22-04-21/32490291.

Після розгляду адміністративного позову та доданих до нього матеріалів, всебічного і повного встановлення всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об'єктивної оцінки доказів, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

На підставі наказу від 21 серпня 2013 року №457, виданого ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, статті 78.1.1. пункту 78.1. статті 78 та пункту 79.1. статті 79 Податкового кодексу України проведено позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Північ-Вікна» (код ЄДРПОУ 32490291) з питань правильності нарахування, повноти та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість та податку на прибуток за період квітень 2013 року по взаємовідносинам з ТОВ «ВТЛ Трейд Сервіс», за результатом якої складено акт перевірки від 30 серпня 2013 року № 560/26-53-22-04-21/32490291.

Як висновок проведеної перевірки встановлено порушення пунктів 201.1, 201.2, 201.4, 201.6, 201.7 статті 201, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження сплати податку на додану вартість за лютий 2013 року на суму 25333 грн. та за березень 2013 року на суму 26637 грн. на загальну суму 51970 грн.

Податковим повідомленням - рішенням Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 12 вересня 2013 року № 0000362204 позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 64963,00 грн., в тому числі за основним платежем - на суму 51970,00 грн., за штрафними санкціями - 12993,00 грн.

За результатом адміністративного оскарження, спірне податкове повідомлення - рішення залишено без змін, а скарги позивача - без задоволення (рішення Міністерства доходів і зборів України № 1315/6/99-99-10-01-15 від 24 січня 2014 року).

На думку позивача, висновки акту перевірки спростовуються первинною документацією, наявною в матеріалах справи, а спірне податкове повідомлення - рішення є неправомірним та підлягає скасуванню.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши встановлені обставини справи, Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає наступне.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між позивачем та ТОВ «ВТЛ Трейд Сервіс», обставини використання придбаних товарів, послуг у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (зокрема, чи були платниками податку на додану вартість).

Матеріали справи свідчать, що ТОВ «Північ-Вікна» придбавало (отримало) послуги та роботи у ТОВ «ВТЛ Трейд Сервіс» згідно укладених договорів підряду № 4-02 та № 4-03 від 04 лютого 2013 року та від 04 березня 2013 року відповідно (Додатки № 16 та № 17), де у відповідності до умов Договорів було поставлено, встановлено, здійснено монтаж метало-пластикових конструкцій на об'єкті: житловий будинок № 7 в 20-му мікрорайоні житлового масиву Вигурівщина-Троєщина у Деснянському районі міста Києва, що включає в себе монтаж віконних та дверних блоків з німецького профілю «Rehau» та німецькою фурнітурою «GU», з установленими петлями та ручками, підвіконня пластикові у комплекті з заглушками, відливи «Ранілла», додаткові профілю та комплектуючі для монтажу виробів.

Матеріали справи свідчать, що за наслідками виконаних робіт сторонами підписані акти здачі-прийняття робіт №№ 4-02 від 15 лютого 2013 року, від 21 лютого 2013 року, від 28 лютого 2013 року, №№ 4-03 від 18 березня 2013 року, від 25 березня 2013 року, від 29 березня 2013 року.

В свою чергу, ТОВ «ВТЛ Трейд Сервіс» виписано на адресу ТОВ «Північ-Вікна» податкові накладні № 1 від 15 лютого 2013 року, № 2 від 21 лютого 2013 року, № 3 від 28 лютого 2013 року, № 1 від 18 березня 2013 року, № 2 від 25 березня 2013 року, № 3 від 353 від 29 березня 2013 року, які згідно реєстрів виданих та отриманих податкових накладних зареєстровані у відповідному порядку.

Оплата за виконані роботи здійснювалась в порядку безготівкового розрахунку, що підтверджують відповідні виписки з банківських рахунків, копії яких містяться в матеріалах справи.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару, робіт чи послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

Як вбачається з обставин справи, позивачем задекларовано податок на додану вартість за лютий - березень 2013 року на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «ВТЛ Трейд Сервіс» у зв'язку з придбанням послуг.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України дою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження податковими накладними або оформлення з порушенням вимог чи не підтвердження митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6 статті 198).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагент позивача - ТОВ «ВТЛ Трейд Сервіс» - був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мав право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку послуг; в свою чергу, податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Вирішуючи питання про реальність операцій з поставки товару та робіт й питання використання їх у власній господарській діяльності, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Північ-Вікна» здійснює діяльність у сфері виробництва будівельних виробів із пластмас.

Для здійснення господарської діяльності, позивач орендує нежитлове приміщення: адміністративно-битовий корпус 30м2, приміщення виробничого призначення 200 кв.м., приставка до автозаправочного блоку 3,5 кв.м., розташованого за адресою м. Київ, пр. А.Палладина, 46 згідно укладеного Договору № 1/10/03 від 01 жовтня 2003 року із ЗАТ «ПАС і КО» та нежитлове приміщення площею 12 кв.м. за адресою: місто Київ, вул. О.Бойченко, буд. 5 згідно укладеного Договору № 2112/05 від 03 січня 2005 року із ТОВ «Книжковий магазин Дарниця».

Матеріали справи підтверджують, що послуги підряду щодо монтажу метало-пластикових виробів у лютому - березні 2013 року позивачем придбавались у ТОВ «ВТЛ Трейд Сервіс» з метою виконання Договору № 130 від 29 серпня 2012 року, укладеного між ТОВ «Північ - Вікна» та Генпідрядником ТОВ «Моноліт Плюс».

Підписання вищезазначеного Договору Генпідряду між позивачем та ТОВ «Моноліт Плюс» підтверджується копіями наступних документів, що приєднані до матеріалів справ: типова форма довідки № КБ-3 від 28 лютого 2013 року; акт приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2013 року (типова форма №КБ-2в); типова форма довідки № КБ-3 від 29 березня 2013 року; акт приймання виконаних будівельних робіт за березень 2013 року (типова форма №КБ-2в).

При цьому, матеріали справи містять копії податкових накладних, № 4 від 17 березня 2013 року, № 5 від 11 березня 2013 року, № 3 від 04 лютого 2013 року, № 6 від 16 січня 2013 року, № 6 від 05 лютого 2013 року, № 7 від 12 березня 2013 року, № 7 від 17 січня 2013 року, № 9 від 18 січня 2013 року, № 10 від 13 березня 2013 року, № 11 від 21 січня 2013 року, № 11 від 07 лютого 2013 року, № 12 від 14 березня 2013 року, № 13 від 08 лютого 2013 року, № 15 від 11 лютого 2013 року, № 16 від 18 березня 2013 року, № 16 від 22 січня 2013 року, № 17 від 12 лютого 2013 року, № 17 від 19 березня 2013 року, № 19 від 13 лютого 2013 року, № 20 від 20 березня 2013 року, № 21 від 21 березня 2013 року, № 22 від 14 лютого 2013 року, № 24 від 25 березня 2013 року, № 30 від 29 березня 2013 року, № 36 від 28 лютого 2013 року, виписаних позивачем на адресу ТОВ «Моноліт Плюс», які згідно реєстрів виданих та отриманих податкових накладних зареєстровані у відповідному порядку.

Оплата за виконані роботі за Договором № 130 від 29 серпня 2012 року, укладеного між ТОВ «Північ - Вікна» та Генпідрядником ТОВ «Моноліт Плюс», здійснювалась в порядку безготівкового розрахунку, що підтверджують відповідні платіжних доручень, копії яких містяться в матеріалах справи.

Таким чином, суд приходить до висновку, що операції позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю «ВТЛ Трейд Сервіс» здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

При вирішенні даного спору суд притримується позиції, що у разі якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Судом також враховано вимоги статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Так, на момент здійснення спірних господарських операцій Товариство з обмеженою відповідальністю «ВТЛ Трейд Сервіс» було зареєстроване як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Доказів на підтвердження того, що контрагент позивача не мав адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірним операціям, та доказів відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань, відповідачем до суду не надано.

Посилання відповідача на акт ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів міста Києва від 21 червня 2013 року № 157/2240/38261236 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ВТЛ Трейд Сервіс», яким встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях придбання товарів (послуг) у підприємств-постачальників та по операціях з продажу цих товарів (послуг) підприємствам - покупцям за період: з 01 серпня 2012 року по 31 травня 2013 року судом відхиляються, оскільки ймовірні порушення податкового законодавства з підприємств по ланцюгу постачання не можуть бути підставою для обмеження права покупця на податковий кредит за умови реальності господарської операції.

Крім цього, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 17 жовтня 2012 року у справі № К/9991/44809/12, зазначено, що посилання ДПІ на відсутність у контрагентів позивача трудових ресурсів та матеріально-технічної бази не можуть бути беззаперечним доказом безтоварності операцій без проведеного податковим органом аналізу змісту операцій з поставки послуг та без визначення на підставі цього, які саме трудові та матеріальні ресурси необхідні для вчинення дій, що становлять зміст спірних операцій.

Також, необґрунтованими є посилання представника відповідача на те, що згідно долучених до матеріалів справи Актів приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) та довідок про вартість виконаних будівельних робіт (форма КБ-3), складених між ТОВ «Моноліт Плюс» (Генпідрядник) та ТОВ «Північ Вікна» (Підрядник) не вбачається, що до спірних робіт залучався в якості субпідрядника контрагента позивача ТОВ «ВТЛ Трейд Сервіс», оскільки як встановлено судом, за умовами Договору № 130 від 29 серпня 2012 року, позивачу, як Підряднику не зборонялось залучати субпідрядників для належного виконання робіт. При цьому, пунктом 5.2.17. Договору № 130 від 29 серпня 2012 року визначено умови залучення до виконання робіт Субпідрядників.

При цьому, посилання в акті перевірки на пояснення директора контрагента позивача ТОВ «ВТЛ Трейд Сервіс» Лузанова А.О. про те, що останній ніякого відношення до діяльності підприємства ТОВ «ВТЛ Трейд Сервіс» не має, де знаходиться, реєстраційні, банківські документи та печатка підприємства йому не відомі, будь - які фінансово-господарські документи, податкову звітність не підписував, підписи належать не йому, будь - яку звітність до Міндоходів не подавав, не можуть братись судом до уваги в адміністративній справі, оскільки належним доказом в даному випадку в розумінні статей 69-72 КАСУ був би вирок суду із відміткою про набрання законної сили.

Матеріали справи містять копію Спільних заходів з охорони праці для організації безпечних умов робіт на будівництві ж/б №7 у 20-му мікрорайоні житлового масиву Вигурівщина-Троєщина у Деснянському районі м. Києва, між ТОВ «Моноліт Плюс» та ТОВ «Північ-Вікна» та графік виконання та фінансування робіт по виготовленню та встановленню метало-пластикових вікон на ж/б №7, які в свою чергу спростовують посилання відповідача на їх відсутність.

Враховуючи викладене, суд вважає, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Північ-Вікна» правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «ВТЛ Трейд Сервіс», а висновки Акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України та заниження податку на додану вартість є помилковими, відтак збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість з урахуванням штрафних санкцій є протиправним.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 12 вересня 2013 року № 0000362204 є протиправним та підлягає скасуванню.

Крім цього, позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на правову допомогу позивача розмір якої на час звернення до суду становить 5000,00 грн.

Відповідно до статті 87 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать: витрати на правову допомогу; витрати сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз; витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів на місці та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи.

Відповідно до статті 33 Правил адвокатської етики, схвалених Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України 01 жовтня 1999 року, єдиною допустимою формою отримання адвокатом винагороди за надання правової допомоги клієнту є гонорар. Гонорар, отримуваний адвокатом за надання правової допомоги, повинен бути законним за формою і порядком внесення і розумно обґрунтованим за розміром.

При визначенні обґрунтованого розміру гонорару беруться до уваги наступні фактори: обсяг часу і роботи, що вимагаються для належного виконання доручення; ступінь складності та новизни правових питань, що стосуються доручення; необхідність досвіду для його успішного завершення; вірогідність того, що прийняття доручення перешкоджатиме прийняттю адвокатом інших доручень або суттєво ускладнить їх виконання в звичайному часовому режимі; необхідність виїзду у відрядження; важливість доручення для клієнта; роль адвоката в досягненні гіпотетичного результату, якого бажає клієнт; досягнення за результатами виконання доручення позитивного результату, якого бажає клієнт; особливі або додаткові вимоги клієнта стосовно строків виконання доручення; характер і тривалість професійних відносин даного адвоката з клієнтом; професійний досвід, науково-теоретична підготовка, репутація, значні професійні здібності адвоката.

Жодний з цих факторів не має самодостатнього значення; вони підлягають врахуванню в їх взаємозв'язку стосовно обставин кожного конкретного випадку.

Розмір гонорару і порядок його внесення мають бути чітко визначені в угоді про надання правової допомоги. Засади обчислення гонорару (фіксована сума, погодинна оплата, доплата гонорару за позитивний результат по справі, тощо) визначаються за домовленістю між адвокатом та клієнтом і також мають бути закріплені в угоді.

Відповідно до статті 34 Правил адвокатської етики адвокат має право, окрім гонорару, стягувати з клієнта кошти, необхідні для покриття фактичних витрат, пов'язаних з виконанням доручення, якщо обов'язок клієнта з погашення цих витрат визначено угодою. В угоді про надання правової допомоги мають бути визначені види передбачуваних фактичних витрат, пов'язаних з виконанням доручення (оплата роботи фахівців, чиї висновки запитуються адвокатом, транспортні витрати, оплата друкарських, копіювальних та інших технічних робіт, перекладу та нотаріального посвідчення документів, телефонних розмов тощо): порядок їх погашення (авансування, оплата по факту в певний строк та ін.) та може бути визначений їх обсяг.

Таким чином, до складу витрат, пов'язаних із оплатою правової допомоги, включаються витрати на оплату праці адвоката або іншого фахівця у галузі права (гонорар), а також відшкодування витрат, зумовлених наданням правової допомоги (наприклад, витрати у зв'язку із відрядженнями, нотаріальним посвідченням документів, перекладом; витрати, пов'язані із виконанням процесуальних дій по справі (наприклад, збір доказів, копіювання документів). Усі ці витрати повинні перебувати у безпосередньому причинному зв'язку із наданням правової допомоги у конкретній справі, а їх розмір повинен бути розумним. Тому до складу витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, не включаються витрати на придбання комп'ютерної техніки, інформаційно-пошукових систем та баз даних по законодавству, спеціальної юридичної літератури.

Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування по справі. На підтвердження цих обставин повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (наприклад, квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Таким чином, представником позивача не доведено склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, у зв'язку із чим вимога про стягнення з відповідача витрати на правову допомогу позивача (у відповідності до укладеного Договору з позивачем), розмір якої на час звернення до суду становить 5000,00 грн. не підлягає задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Північ-Вікна» підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 128, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Північ-Вікна» задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві № 0000362204 від 12 вересня 2013 року.

3. Судові витрати в сумі 182,70 грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Північ-Вікна" за рахунок Державного бюджету України.

4. В решті вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.Ю. Гарник