Ухвала

від 24.03.2014 по справі 2а-12208/12/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" березня 2014 р. м. Київ К/800/7077/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого суддіБорисенко І.В. суддів Кошіля В.В. Моторного О.А., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову та ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.11.2012 Київського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2013 у справі № 2а-12208/12/2670 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Майвін» доДержавної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби провизнання протиправними дій,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Майвін» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними дій по проведенню звірки, оформленої актом №1024/23-6/36423962 від 27.02.2012 про неможливість проведення зустрічної звірки.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.11.2012, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2013, позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.11.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2013 та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, оскільки вважає, що рішення судів попередніх інстанції були прийняті з порушенням норм матеріального права.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження у відповідності до п.2 ч.1 ст.222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 27.02.2012 відповідачем складено акт №1024/23-6/36423962 про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента ТОВ «Майвін», щодо підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «Акура-Груп», за період з 01.07.2011 року по 31.07.2011 року та ТОВ «Захід-Уа» за період з 01.10.2011 року по 31.11.2011 року. Зустрічну звірку неможливо провести у зв'язку з тим, що позивач не надав відповідь на письмовий запит Відповідача №45790/10/15-311 від 13.12.2011 року та у зв'язку з тим, що місцезнаходження позивача не встановлено.

Крім того, попередніми судовими інстанціями встановлено відсутність доказів про направлення відповідачем письмового запиту позивачу про надання останнім податкової інформації та, відповідно, відсутність доказів про отримання позивачем такого запиту.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України зазначає, що, звертаючись до адміністративного суду з вимогами про визнання протиправними дій контролюючого органу, позивач скористався гарантованим Конституцією України правом на звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод.

Дане право закріплене і в ч.1 ст.6 Кодексу адміністративного суду України, в якій зазначено, що кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Крім того, відповідно до ст.2, п.1 ч.1 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.

Із наведених норм права вбачається, що позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень.

Проте ці рішення, дія або бездіяльність у будь-якому випадку повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.

Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позов, зазначили, що дії контролюючого органу щодо призначення та проведення зустрічної звірки вчинено з порушеннями вимог податкового законодавства, а відтак, складений за її результатами акт перевірки є доказом, здобутим з порушенням закону, внаслідок чого зазначений акт, як і висновки акту перевірки, не можуть бути підставою для прийняття спірного рішення (покладені в основу спірного рішення).

Суд касаційної інстанції такі висновки судів попередніх інстанцій вважає безпідставними та передчасними, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно пп.62.1.3 п.6.2.1 ст.62 Податкового кодексу України податковий контроль здійснюється шляхом: перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Судами попередніх інстанцій при розгляді даного спору не було враховано, що згідно чинного законодавства вчинення податковими органами дій по проведенню зустрічних звірок прямо передбачено у повноваженнях органів державної податкової служби. Тобто, дії по проведенню зустрічних звірок є частиною процесу реалізації податковим органом повноважень, наданих йому чинним законодавством. Результатом реалізації цих повноважень є винесення у відповідній формі рішення, яке породжує юридичні наслідки для платника податків.

Отже, саме результат реалізації повноваження податкового органу (тобто, рішення контролюючого органу), а не процес реалізації його повноважень (як то, дії по проведенню зустрічних звірок та складанню акту) може бути об'єктом судового оскарження. А дотримання контролюючим органом вимог актів законодавства щодо порядку та способу проведення зустрічної звірки входить до предмету доказування при розгляді спору про правомірність рішення, прийнятого контролюючим органом за результатами звірки.

Оскільки наслідком розв'язання публічно-правового спору по суті має бути захист порушеного суб'єктивного права позивача, то при розгляді даного спору щодо визнання протиправними дій відповідача (по проведенню зустрічної звірки та складання акту) судами має бути встановлено, чи є оскаржувані дії відповідача такими, що породжують для позивача настання будь-яких юридичних наслідків і безпосередньо впливають на його права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.7 Кодексу адміністративного судочинства України одним з принципів здійснення правосуддя в адміністративних судах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі.

За змістом частин 4, 5 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі, щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Однак, судами попередніх інстанцій при розгляді даної справи не було досліджено та встановлено, чи порушені права позивача (за захистом яких він звернувся до суду), чи порушені вони саме вчиненням відповідачем дій по проведенню зустрічної звірки та складанню спірного акту №1024/23-6/36423962 від 27.02.2012. Крім того, судами не встановлено, чи впливають на права та обов'язки позивача оскаржувані дії податкового органу.

Відповідно до абз.3 п.73.5 ст.73 Податкового кодексу України зустрічні звірки не є перевірками та проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, матеріали, отримані на запит про проведення зустрічної звірки, та її результати є податковою інформацією, яка може бути використана контролюючим органом для висновків під час проведення планових чи позапланових перевірок, що здійснюються за наявності обставин та підстав для їх проведення, визначених статтями 75, 77 та 78 ПК України.

Проте, судами попередніх інстанцій при розгляді даного спору не було досліджено питання щодо здійснення у подальшому податковим органом відповідних дій, як то, коригування податковим органом податкової звітності позивача тощо.

Окрім цього, судам слід врахувати, що питання про можливість задоволення позовних вимог позивача, спрямованих на відновлення його прав щодо проведення контролюючим органом зустрічної звірки та оформлення результатів зустрічної звірки у формі акту про неможливість проведення зустрічної звірки, має вирішуватися, виходячи із суті таких вимог та наявності спірних правовідносин.

Вищевказані обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження судами першої та апеляційної інстанцій, що, з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні), виключає можливість перевірити Вищим адміністративним судом України правильність висновків судів попередніх інстанцій в цілому по суті спору.

Відповідно до ч.2 ст.227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

З огляду на викладене, а також враховуючи той факт, що судами попередніх інстанцій не було з'ясовано належним чином обставини справи, у той час як їх встановлення впливає на правильність вирішення спору, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи судам слід взяти до уваги вищевикладене, встановити повно і правильно фактичні обставини відповідно до заявлених позовних вимог та предмету доказування у справі та, в залежності від встановленого й у відповідності до норм матеріального та процесуального права, вирішити даний спір.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби задовольнити частково.

2. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.11.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2013 у даній справі скасувати та справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.В. Борисенко СуддіВ.В. Кошіль О.А. Моторний