Постанова

від 11.04.2014 по справі 905/8313/13

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

08.04.2014 справа №905/8313/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Принцевської Н.М. СуддівЛомовцевої Н.В., Скакуна О.А. при секретарі судового засідання Трофимович Ю.М. за участю представників сторін: від позивача: Здоренко Ю.О., довіреність від 13.03.14р. від відповідача:Гумуржи Т.В., довіреність від 01.09.13р. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Добропільське АТП», м. Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 24.01.2014р. у справі№ 905/8313/13 (головуючий Соболєва С.М., судді Гриник М.М., Мірошниченко Я.С.) за позовомПриватного підприємства «КІА ПЛЮС», с. Добропілля Донецької області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Добропільське АТП», м. Донецьк про стягнення 253 836,18грн.

В судовому засіданні 18.03.14р.

оголошено перерву до 08.04.14р.

Господарський суд Донецької області рішенням від 24.01.2014р. задовольнив позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу у розмірі 228 799,00грн., 3% річних в розмірі 1535,85грн. та 915,20грн. інфляційних втрат.

Відповідач, не погоджуючись з рішенням господарського суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване рішення скасувати, прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, а також порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до винесення неправомірного рішення по справі.

Представник відповідача в судовому засіданні надав пояснення, аналогічні викладеним в апеляційній скарзі.

Представник відповідача в судовому засіданні пояснив, що з доводами апеляційної скарги не згоден, вважає оскаржуване рішення таким, що підлягає залишенню без змін.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст.101 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

0.08.2013р. між ПП "КІА ПЛЮС", як Постачальником, та ТОВ "Добропільське АТП", як Покупцем, укладений Договір №5, за умовами п.1.1. якого Постачальник зобов'язався організовувати та забезпечувати безперебійну заправку паливом автотранспорту Покупця, а Покупець - приймати та оплачувати паливо у відповідності з умовами договору.

Асортимент, кількість, ціна за літр палива, строк, протягом якого Покупець зобов'язується обрати усю кількість палива, визначаються у відповідних рахунках-фактурах та накладних (п.1.2.). Ціна на продукти нафтопереробки рідкі може змінюватись в залежності від цін на ринку палива в Україні (п.1.3.).

Оплата за товар здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця на підставі рахунку-фактури протягом 3-х банківських днів від вказаної у рахунку дати (п.3.1.).

Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2014р., а в частині розрахунків - до їх повного виконання (п.6.4.).

Згідно видаткових накладних, які наявні в матеріалах справи, позивачем було поставлено відповідачу товар:

- Згідно видаткової накладної №К-00000042 від 31.08.2013р.: дизпаливо у кількості 21970 л. за ціною 8,75 грн. (з ПДВ) на загальну суму 192237,5 грн. (з ПДВ).

- Згідно видаткової накладної №К-00000041 від 31.08.2013р.: Бензин А-92 у кількості 266 л. за ціною 10,4 грн. (з ПДВ) на загальну суму 2766,4 грн. (з ПДВ).

- Згідно видаткової накладної №К-00000197 від 30.08.2013р.: дизпаливо у кількості 45295 л. за ціною 8,75 грн. (з ПДВ) на загальну суму 396331,25 грн. (з ПДВ).

- Згідно видаткової накладної №К-00000196 від 30.09.2013р.: Бензин А-92 у кількості 475 л. за ціною 10,4 грн. (з ПДВ) на загальну суму 4940 грн. (з ПДВ).

- Згідно видаткової накладної №К-00000230 від 09.10.2013р.: Бензин А-92 у кількості 85 л. за ціною 10,4 грн. (з ПДВ) на загальну суму 884 грн. (з ПДВ).

- Згідно видаткової накладної №К-00000229 від 09.10.2013р.: дизпаливо у кількості 3795 л. за ціною 8,75 грн. (з ПДВ) на загальну суму 33206,25 грн. (з ПДВ).

За вказаними накладними, загальна кількість поставок товару склала загальну суму 630365,4 грн.

Згідно Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", до документів, що підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей відноситься, зокрема, накладна, форма якої є типовою формою первинного обліку, затвердженою відповідними нормативно-правовими актами.

Зазначені видаткові накладні не містять посилання на Договір №5 від 20.08.2013р., який вказаний позивачем в позовній заяві.

Разом з тим, доводи відповідача про вихід суду першої інстанції за межі позовних вимог в зв'язку із розглядом іншого предмету спору апеляційної інстанцією не приймаються, оскільки до матеріалів справи позивачем додано, окрім копії договору, копії видаткових накладних, які є самостійної підставою для виникнення господарських відносин між сторонами.

Згідно ст. 181 Господарського кодексу України допускається укладання господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладання даного виду договорів.

Виходячи з аналізу матеріалів справи, колегія суддів вважає, що зобов'язання сторін виникли в порядку статті 11 Цивільного кодексу України з дій юридичних осіб, які в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують права та обов'язки. Між сторонами фактично відбулись господарські відносини, які за своєю правовою природою є договором поставки, що регулюються главою 54 Цивільного кодексу України.

Таким чином, апеляційна інстанція погоджується з висновком господарського суду, що спірні господарські операції здійснювались за межами укладеного між сторонами Договору, в спрощений спосіб.

З виписок по особовому банківському рахунку вбачається часткова оплата відповідачем за отриманий товар у сумі 236300 грн. Позивач зазначає про погашення Відповідачем заборгованості в сумі 401566,4 грн., та стверджує, що сума залишкової заборгованості становить 228799 грн.

Твердження відповідача про недоведення факту поставки товару з огляду на відсутність в матеріалах справи довіреностей на отримання товару за видатковими накладними колегія суддів апеляційної інстанції вважає безпідставними, підтримуючи висновок суду першої інстанції, оскільки відсутність довіреності відповідача на отримання товарно-матеріальних цінностей за видатковими накладними в даному випадку не є доказом неотримання товару, при чому відповідачем сам факт отримання товару від позивача не заперечується.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві.

Доказом такого вручення є накладні, підписані відповідачем та скріплені його печаткою. Наявність печатки на накладній є свідченням скріплення не підпису особи, а самого документа. Сам факт вчинення правочину юридичними особами підтверджується наявністю печатки на документі, що має письмову форму.

Відповідно до вимог ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. Отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується. При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України.

Таким чином, зважаючи на межі позовних вимог, місцевий суд обґрунтовано задовольнив позовні вимоги позивача про стягнення основного боргу з Відповідача у сумі 228799 грн.

Також позивачем заявлено до стягнення з Відповідача 3% річних у сумі 1535,85 грн.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний уплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий Позивачем розрахунок 3% річних господарський суд дійшов вірного висновку про правомірність стягнення з Відповідача 3% річних у сумі 1535,85 грн.

Стягуючи з Відповідача інфляційні в розмірі 915,2 грн., господарський суд також обґрунтовано, з урахуванням чинного законодавства, встановив, що позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню у сумі 915,2 грн.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що норми чинного законодавства місцевим господарським судом застосовані правильно, рішення відповідає приписам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, а мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування рішення, оскільки спростовуються вищевикладеним.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Добропільське АТП», м. Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 24 січня 2014 року по справі № 905/8313/13 - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 24 січня 2014 року по справі № 905/8313/13 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий Н.М. Принцевська

Судді: Н.В. Ломовцева

О.А. Скакун

Надруковано 5 примірників:

1-позивачу;

1-відповідачу;

1-до справи;

1-ГСДО;

1-ДАГС