Постанова

від 10.04.2014 по справі 908/3762/13

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

08.04.2014р. справа №908/3762/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів: секретаря Радіонової О.О. Зубченко І.В., Марченко О.А. Трофимович Ю.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу від позивача: від відповідача: Комунального підприємства «Водоканал» м.Запоріжжя Сердюченко В.В., преставник за дов. від 07.04.14р. б/н Дунаєнко О.О., представник за дов. від 08.01.14р. № 8 на рішення господарського суду Запорізької області від 14.01.2014р. у справі№908/3762/13 (суддя Гончаренко С.А.) за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Пеко ЛТД Ко» м.Запоріжжя до про Комунального підприємства «Водоканал» м.Запоріжжя скасування оперативно-господарської санкції та стягнення 8536,00 грн. ВСТАНОВИВ

18.11.2013р. позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Пеко ЛТД Ко» м.Запоріжжя звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом до Комунального підприємства «Водоканал» м.Запоріжжя про скасування оперативно-господарської санкції у вигляді нарахування вартості питної води та стічних вод на підставі Акту-рахунку № 1100/1 та Акту технічного обстеження № 347/1ти від 03.07.2013р. у розмірі 8536,00 грн. та стягнення з відповідача суми у розмірі 8536,00 грн. (а.с.3-6).

Рішенням господарського суду Запорізької області від 14.01.2014р. позов задоволено.

Скасовано оперативно-господарську санкцію у вигляді нарахування вартості питної води та стічних вод на підставі Акту технічного обстеження № 347/1ТИ від 03.07.2013р. та Акту-рахунку № 1100/1 в розмірі 8536 грн.

Стягнуто з відповідача на користь позивача 8536 грн. основного боргу та 2867,50грн. судового збору.

Стягнуто з позивача на користь Державного бюджету України 1147 грн. судового збору (а.с.63-65)

Судове рішення мотивовано тим, що рішення постачальника питної води про розрахунок витрат води на підставі п.3.3 Правил №190 по суті є оперативно-господарською санкцією в розумінні ст. 235 ГК України. Також суд дійшов висновку про те, що відсутність у позивача без облікового водокористування спростовує факт порушення господарського зобов»язання, а відтак господарсько-оперативна санкція КП «Водоканал» до позивача застосована не правомірно.

З посилання на норми ст. 1212 ЦК України суд дійшов висновку про обґрунтованість заявленої до стягнення суми 8536 грн.00 коп. у якості оплати неправомірно застосованої оперативно-господарської санкції та задоволення цієї вимоги в якості повернення цієї суми.

Відповідач, Комунальне підприємство «Водоканал» м. Запоріжжя звернулося із апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просив скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 14.01.2014р. у даній справі та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Зокрема, апелянт посилається на те, що внаслідок пошкодження пломби, накладеної відповідачем, що є порушенням п.5.18 Правил № 190, споживач повинен сплатити витрату води згідно п.3.3, 3.4 цих Правил. Вказане порушення зафіксовано Актом технічного обстеження водопроводу № 374/1ТИ від 03.07.2013р., а відтак у відповідача виникли законні підстави на отримання грошових коштів від позивача у зв»язку з порушенням останнім норм Правил № 190. Більш того, позивач погодився з цим актом та сплатив суму 8536,00 грн. відповідно до суми, вказаної в акті-рахунку № 1100/1 за період з 07.06.2013р. по 03.07.2013р.

Як вважає відповідач, нарахована плата позивачу є нічим іншим, як платою за безоблікове водокористування, що передбачено Правилами № 190, але ніяк не оперативно-господарською санкцією.

Апелянт вважає, що висновок суду про те, що нібито відповідач не мав законних підстав отримання грошових коштів є хибним, оскільки між сторонами укладено договір. Нарахування суми за безоблікове водокористування здійснено на підставі Правил водокористування №190, а судом першої інстанції невірно застосовані до спірних правовідносин положення ст.1212 ЦК України та ст. 237 ГК України.

08.04.14р. через канцелярію Донецького апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду Запорізької області від 14.01.2014р. у даній справі залишити без змін.

У судовому засіданні представник апелянта підтримав апеляційну скаргу та просив суд її задовольнити.

Представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити без змін рішення господарського суду Запорізької області від 14.01.2014р. у даній справі.

Відповідно до частини другої статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв»язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 року № 5 «Про судове рішення», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визначається рішення, в якому повно відображено обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини справи і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються двосторонніми доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Заслухавши представників сторін, розглянувши апеляційну скаргу та матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.

01.01.2006р. між Комунальним підприємством «Водоканал» (за договором - Водоканал, далі - відповідач) та ТОВ «Пеко ЛТД Ко» (за договором - Абонент, далі - позивач) був укладений договір № 1100 про надання послуг з питного водопостачання та приймання стічних вод у системи каналізації (а.с.34-38).

Предметом договору є забезпечення абоненту подачі питної води на господарсько-питні побутові та технічні потреби, а також приймання стічних вод по майданчикам ТОВ «Пеко ЛТД Ко» кафе вул. 40 річчя Радянської України, 29а.

Термін дії договору з 01.01.2006р. по 31.12.2010р. (Розділ 2 договору).

Згідно Додаткової угоди № 1/14/1/13 від 24.01.2013р. термін дії договору встановлений до 01.01.2013р. (а.с.47).

Там же передбачено, що договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення терміну його дії, про його припинення не було письмово заявлено однією із сторін. Таких заяв в матеріалах справи немає.

Згідно абз.2 п.3.2.2 договору знімати водолічильник, виконувати будь-які зміни в його конструкції або положенні на водомірному вузлі, де він встановлений, знімати пломби, накладені органами Держстандарту або представниками водоканалу, абонент має право тільки після одержання письмового дозволу водоканалу.

Пункт 3.2.2 договору в редакції Додаткової угоди № 1/20/09/2011 від 20.09.2011р. передбачає також у разі самовільних дій абонента водоканал виконує розрахунок витрат води за пропускною спроможністю труби вводу при швидкості руху води в ній 2,0 м/сек. та дією її повним перерізом протягом 24 годин за добу з дня початку такого користування. Якщо термін початку без облікового водокористування виявити неможливо розрахунковий період становить один місяць, згідно з пунктами 3.3, 3.4 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Мінжитлокомунгоспу України від 27.06.2008р. (а.с.43).

З матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до відповідача із листом про те, що внаслідок проведення ремонту у кафе «Авто» випадково була зірвана пломба з водолічильника гарячої води та з проханням направити спеціалістів для опломбування лічильника (а.с.14).

03.07.2013р. відбулася перевірка водогосподарської діяльності позивача по об»єкту вул. 40 років Радянської України, 29а, про що складені акти технічного обстеження водопроводу № 347-ти від 03.07.2013р. та № 347/1-ти від 03.07.2013р.

При обстеженні було виявлено порушення п.5.18 Правил № 190, що зафіксовано у Акті технічного обстеження № 347/1-ти від 03.07.2013р. та було виписано акт-рахунок № 1100/1 від 03.07.2013р. за період з 07.06.13р. по 03.07.13р. на суму 8536,00 грн.

Згідно п.5.1 договору зазначений акт-рахунок є обов»язковим для оплати протягом 3-х банківських днів.

У зв»язку з неоплатою зазначеного акту-рахунку позивачу було направлено листа від 16.07.2013р. № 6900 (а.с.30-31).

Згідно платіжного доручення № 274 від 02.09.2013р. сума у розмірі 8536,00 грн. була сплачена позивачем ( а.с.19).

За таких обставин позивач звернувся до суду з позовом про скасування оперативно-господарської санкції у вигляді нарахування вартості питної води та стічних вод на підставі вищенаведених документів у розмірі 8536,00 грн. та стягненні з водоканалу суми у розмірі 8536,00 грн. як безпідставно набутого майна.

Суть спору полягає у вирішенні питання щодо скасування оперативно-господарської санкції та стягнення коштів як безпідставно отриманого майна.

Спірні правовідносини регулюються нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Господарського процесуального кодексу України, Законом України «Про питну воду та питне водопостачання» від 10.01.2002р. № 2918-Ш (далі - Закон № 2918), Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затвердженими наказом Мінжитлокомунгоспу України від 27.06.2008р, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 07.10.2008р. за № 936/15627 ( далі -Правила № 190).

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.

Цивільні права та обов»язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства ( ч.3 ст. 11 ЦК України).

Відповідно до ст. 19 Закону України №2918 послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору з підприємствами, установами або організаціями, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких перебуває житловий фонд і до обов»язків яких належить надання споживачам послуг з питного водопостачання та водовідведення.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Стаття 193 Господарського кодексу України передбачає, суб'єкти господарювання та учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Аналогічне положення закріплено в ст. 526 Цивільного кодексу України. Так, зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно умовам договору та вимогам цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а у разі відсутності таких умов і вимог згідно звичаїв ділового обігу або іншим вимогам, які звичайно ставляться.

При цьому, приписи ч.7 ст.193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення у містах та селищах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України №190 від 27.06.2008р. визначено порядок користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення населених пунктів України для виробників послуг централізованого постачання та осіб, що приєднані до системи централізованого комунального водопостачання та водовідведення населених пунктів України, та з якими виробником укладено договір на отримання питної води та скидання стічних вод.

Згідно з п. 2.1 Правил № 190 договірні відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до законів України «Про питну воду та питне водопостачання та «Про житлово-комунальні послуги».

Споживач відповідає за цілість та збереження засобів обліку, пломб і деталей пломбування, встановлених представниками територіальних органів Держспоживстандарту та виробником в місцях з»єднань засобів обліку, запірної арматури, манометра та іншого обладнання вузла обліку незалежно від місця його розташування згідно п.5.18 Правил № 190.

Знімати засоби обліку, здійснювати будь-які заміни їх частин або зміни положення на водомірному вузлі, де їх встановлено, знімати пломби, накладені органами Держспоживстандарту або виробником, має право лише виробник або споживач за дозволом виробника.

У разі самовільних дій споживач сплачує витрату води згідно з пунктами 3.3., 3.4 цих Правил.

Розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються на основі показів засобів обліку (п.3.1 Правил).

Згідно п.3.3 Правил №190 у разі безоблікового водокористування виробник виконує розрахунок витрат води за пропускною спроможністю труби вводу при швидкості руху води в ній 2,0 м/сек та дією її повним перерізом протягом 24 годин за добу.

Розрахунковий період при безобліковому водокористуванні встановлюється з дня початку такого користування. Якщо термін початку безоблікового водокористування виявити неможливо, розрахунковий період становить один місяць (п.3.4 Правил користування..).

Предметом укладеного між сторонами договору є забезпечення подачі водоканалом абоненту питної води на господарсько-питні, побутові та технічні потреби, а також приймання стічних вод по майданчикам.

Відповідно до умов договору знімати водолічильник, виконувати будь-які зміни в його конструкції або положенні на водомірному вузлі, де він встановлений, знімати пломби, накладені органами Держстандарту або представниками водоканалу, абонент має право тільки після одержання письмового дозволу водоканалу ( п.3.2.2 договору).

Пункт 3.2.2 договору в редакції Додаткової угоди № 1/20/09/2011 від 20.09.2011р. передбачає також у разі самовільних дій абонента водоканал виконує розрахунок витрат води за пропускною спроможністю труби вводу при швидкості руху води в ній 2,0 м/сек. та дією її повним перерізом протягом 24 годин за добу з дня початку такого користування. Якщо термін початку без облікового водокористування виявити неможливо розрахунковий період становить один місяць, згідно з пунктами 3.3, 3.4 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Мінжитлокомунгоспу України від 27.06.2008р. (а.с.43).

Пунктом 6.4 договору в редакції Додаткової угоди № 1/20/09/2011 від 20.09.2011р. передбачено, що абонент сплачує об»єм витрат води у своїх мережах внаслідок їх пошкодження, нераціонального водокористування, коли водолічильник на вводі відсутній або не працює з вини абонента відповідно з п.3.3 Правил користування за пропускною здатністю вводу водопроводу.

Також умовами договору встановлено, що при порушенні абонентом Правил користування ( п.4.2, 5.18, 7.6 та інші) витрати води і об»єм стічних вод визначаються роз рахунковим шляхом у відповідності з пунктами 3.3. та 3.4 Правил користування (п.п.3.2.4а. в редакції Додаткової угоди № 1/20/09/2011 від 20.09.2011р.).

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що плата за безоблікове водокористування була нарахована відповідачем позивачу за недотримання п.5.18 Правил № 190, які є обов»язковими для всіх юридичних осіб незалежно від форм власності і підпорядкування та фізичних осіб-підприємців, що мають у власності, господарському віданні або оперативному управлінні об»єкти, системи водопостачання та водовідведення, які безпосередньо приєднані до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення і з якими виробником укладено договір на отримання питної води, скидання стічних вод.

Згідно п.1 ст. 235 ГК України за порушення господарських зобов»язань до суб»єктів господарювання та інших учасників господарських відносин можуть застосовуватися оперативно-господарські санкції - заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов»язань, що використовуються самими сторонами зобов»язання в односторонньому порядку.

Підставою для застосування оперативно-господарських санкцій є факт порушення господарського зобов»язання другою стороною (ч.1 ст. 237 ГК України).

Порядок застосування сторонами конкретних оперативно-господарських санкцій визначається договором ( ч. 2 ст. 237 ГК України).

Враховуючи наведені приписи законодавства колегія суддів вважає, що нарахована позивачу плата згідно п.3.3 Правил № 190 за недотримання вимог п.5.18 цих же Правил за своєю правовою природою є нічим іншим як платою за безоблікове водокористування, але не є оперативно-господарською санкцією у розумінні ст. 235 Господарського кодексу України.

Між тим, жодним доказом позивача не спростовано порушення ним п.5.18 Правил № 190.

Крім того, позивач сплатив суму у розмірі 8536,00 грн., що підтверджено платіжним дорученням № 274 від 02.09.2013р.

Приймаючи до уваги наведене, колегія суддів вважає, що позовні вимоги про скасування оперативно-господарської санкції у вигляді нарахування вартості питної води та стічних вод на підставі Акту-рахунку № 1100/1 та Акту технічного обстеження № 347/1ти від 03.07.2013р. в розмірі 8536,00 грн., є безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.

Позовні вимоги щодо стягнення на користь позивача суми у розмірі 8536,00 грн. з посиланням на приписи ст. 1212 ЦК України є безпідставними, оскільки між сторонами був укладений договір № 1100 про надання послуг з питного водопостачання та приймання стічних вод у системи каналізації від 01.01.2006р. а дана норма не може бути застосована, оскільки регулює позадоговірні правовідносини та знаходиться у підрозділі 2 «Недоговірні зобов»язання» Цивільного кодексу України.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, щ оскаржуване рішення не відповідає вимогам матеріального права, а відтак повинно бути скасовано із прийняттям нового рішення про відмову у задоволені позовних вимог у повному обсязі.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити про таке.

Суд першої інстанції в ухвалі про порушення провадження у справі від 18.11.2013р. призначив справу до розгляду на 12.12.2013р. об 10.год. 30 хв. (а.с.1)

03.12.2013р. суд без виклику представників сторін своєю ухвалою розгляд справи переніс на 25.12.2013р. об 11 год. 00 хв. та зобов»язав сторони виконати ухвалу від 18.11.2013р. та, крім цього зобов»язав позивача доплатити судовий збір (а.с.23).

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції допустив процесуальне порушення, яке виразилося у порушенні вимог ст.77 ГПК України, яка визначає дії суду, якщо з якихось причин спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні, а частиною першою цієї статті встановлено, що за певних обставин суд відкладає розгляд справи та перелічує ці обставини: нез»явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу; неподання витребуваних доказів; необхідність витребування нових доказів; залучення до участі в справі іншого відповідача, заміна неналежного відповідача; необхідність заміни відведеного судді, судового експерта та інше, оскільки перелік не є вичерпним. Суд в ухвалі від 03.12.2013р. послався на норми ст. 86 ГПК України.

Стаття 86 ГПК України передбачає винесення ухвали та її зміст. Ухвала суду виноситься лише у випадках, установлених відповідними нормами ГПК.

Враховуючи наведене, судова колегія вважає, що рішення господарського суду Запорізької області від 14.01.2014р. по справі № 908/3762/13 прийнято з порушенням норм матеріального права, що є підставою для його скасування з прийняттям нового рішення про відмову у задоволені позову.

Судові витрати підлягають розподілу відповідально до вимог ст. 49 ГПК України.

Враховуючи те, що апелянтом КП «Водоканал» м.Запоріжжя при подачі апеляційної скарги був сплачений судовий збір лише за майнову вимогу у розмірі 913,50 грн., в той час як повинен бути сплачений і судовий збір за немайнову вимогу у розмірі 609,00 грн., то дана сума повинна бути стягнута з відповідача на користь Державного бюджету України відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Керуючись, ст.ст. 43, 49, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Водоканал» м.Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 14.01.2014р. по справі № 908/3762/13 - задовольнити.

Рішення господарського суду Запорізької області від 14.01.2014р. по справі № 908/3762/13 скасувати.

Прийняти нове рішення.

У задоволені позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Пеко ЛТД Ко» м. Запоріжжя до Комунального підприємства «Водоканал» м.Запоріжжя про скасування оперативно-господарської санкції у вигляді вартості питної води та стічних вод на підставі акту-рахунку № 1100/21 та Акту технічного обстеження № 347/1ти від 03.07.2013р. та стягнення 8536,00 грн. безпідставно отриманої суми оперативно-господарської санкції, відмовити за безпідставністю.

Стягнути з Комунального підприємства «Водоканал» м.Запоріжжя (код ЄДРПОУ 03327121) на користь Державного бюджету України недоплачений судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 609 грн.00 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Пеко ЛТД Ко» (код ЄДРПОУ 19265959) на користь Комунального підприємства «Водоканал» м.Запоріжжя (код ЄДРПОУ 03327121) судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 1522 грн. 50 коп.

Господарському суду Запорізької області видати накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий О.О. Радіонова

Судді І. В. Зубченко

О.А.Марченко

Надруковано: 4 екз.

1.позивачу

1.відповідачу

1 у справу

1.ДАГС