Рішення

від 24.03.2014 по справі 910/2688/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/2688/14 24.03.14 Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу

за позовом публічного акціонерного товариства "Старокиївський банк"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Карсистем"

про стягнення 270 700,55 грн.

Представники сторін:

від позивача: Шиганський В.В. - представник за довіреністю № 15/14 від 01.01.2014 року;

від відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги публічного акціонерного товариства "Старокиївський банк" до товариства з обмеженою відповідальністю "Карсистем" про стягнення 270 700,55 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 11.06.2009 року між ним та товариством з обмеженою відповідальністю "Карсистем" укладено кредитний договір « 11-2009.

В порушення умов договору та норм чинного законодавства, відповідач не виконує свої зобов'язання по договору, у зв'язку з чим у останнього станом на 11.02.2014 року утворилась заборгованість на суму 270 700,55 грн., з якої: 119 614,67 грн. основний борг, 100 451,40 грн. відсотки за користування кредитними коштами, 7 891,29 грн. - пеня за несвоєчасну сплату основного боргу, 6 627,04 грн. пеня за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитними коштами, 5 980,73 грн. штраф за несвоєчасну сплату основного боргу, 30 135,42 грн. штраф за несвоєчасну сплату відсотків.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 24.02.2014 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 11.03.2014 року.

В судове засідання 11.03.2014 року представник відповідача не з'явився,вимоги ухвали суду від 24.02.2014 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив хоча про час та дату судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 01030 28548188.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 11.03.2014 року розгляд справи відкладено на 24.03.2014 року.

В судове засідання 24.03.2014 року представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду від 24.02.2014 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив хоча про час та дату судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 01030 28549729.

Відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

У відповідності до ст. 87 ГПК України ухвали суду було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві, а саме: 04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 102, яка згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 07.03.2014 є місцезнаходженням відповідача.

Стаття 64 ГПК України встановлює, що у разі відсутності сторін за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців ухвала про порушення провадження у справі вважається врученою їм належним чином.

Представник позивача заявив усне клопотання про зменшення розміру позивних вимог та надав розрахунок заборгованості станом на 11.03.2014 року, відповідно до якого просив суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 270 447,33 грн., з якої: 119 614,67 грн. основний борг, 100 451,40 грн. відсотки за користування кредитними коштами, 7 753,65 грн. - пеня за несвоєчасну сплату основного боргу, 6 511,45 грн. пеня за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитними коштами, 5 980,73 грн. штраф за несвоєчасну сплату основного боргу, 30 135,42 грн. штраф за несвоєчасну сплату відсотків, просив суд задовольнити позов.

У відповідності до статті 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Позовні вимоги розглядаються з урахуванням поданої заяви.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

11.06.2009 року між відкритим акціонерним товариством "Старокиївський банк" (кредитор) та товариства з обмеженою відповідальністю "Карсистем" (позичальник) укладено кредитний договір №11-2009.

Відповідно до статуту публічного акціонерного товариством "Старокиївський банк" (нова редакція), затвердженого загальними зборами акціонерів протокол №2 від 16.05.2011р., назву відкрите акціонерне товариство акціонерний банк «Старокиївський банк» змінено на публічне акціонерне товариство "Старокиївський банк" згідно з рішенням загальних зборів акціонерів від 28 грудня 20110 року №11. Публічне акціонерне товариство "Старокиївський банк" є правонаступником усіх прав і обов'язків відкритого акціонерного товариства акціонерний банк «Старокиївський банк», створеного згідно з рішенням установчих зборів акціонерів від 02 березня 2009 року №1.

Згідно з п.1.1 кредитного договору, кредитор надає кредит на оплату розрахункових документів позичальника при відсутності грошових коштів на його поточному рахунку, в межах встановленого ліміту кредитування в розмірі 400 000,00 (чотириста тисяч) гривень.

З наявного в матеріалах справи меморіального ордера №1000 від 18.06.2009 року вбачається, що позивачем на виконання умов кредитного договору надано відповідачу кошти в розмірі 391 519,96 грн.

Відповідно до п.1.2 кредитного договору, ліміт кредитування та відсоткова ставка по кредиту встановлюються кредитором на основі аналізу господарської діяльності позичальника та вивчення кон'юнктури фінансового ринку. Кредитор встановлює ліміт протягом перших трьох банківських днів кожного місяця і повідомляє про своє рішення позичальника.

Кредит надається позичальнику строком по 10 червня 2010 року (п.1.5 кредитного договору).

Відповідно до п.7.2 кредитного договору, дія договору припиняється після зарахування всієї суми наданого кредиту і платежів по відсотках на рахунок кредитора.

Плата за кредит встановлюється в розмірі 45 (сорок п'ять) % річних (п.1.6 кредитного договору).

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

У відповідності до положень ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з п.3.1 кредитного договору, відсотки за користування кредитом нараховуються кредитором щоденно по фактичному залишку заборгованості по кредиту.

Відповідно до п.3.2 кредитного договору, кошти, що надходять на поточний рахунок позичальника, спрямовуються в першу чергу на погашення заборгованості по відсоткам нарахованим за користування кредитом. Решта грошових коштів спрямовується на позичковий рахунок позичальника для зменшення заборгованості по кредиту.

Позичальник зобов'язаний відсотки, нараховані за користування кредитом, сплачувати не рідше одного разу на місяць (п.3.3 кредитного договору).

Пунктом 2.2.1 кредитного договору передбачено, що позичальник зобов'язується повернути отриманий кредит і сплатити відсотки по ньому не пізніше дати, що вказана в п.1.5 цього договору.

Відповідно до виписки з особового рахунку ТОВ «Карсистем» основна заборгованість відповідача по кредиту становить 119 614,67 грн.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Враховуючи вищезазначене, станом на 11.02.2014 року факт наявності заборгованості за кредитним договором №11-2009 від 11.06.2009 року за основним боргом в розмірі 119 614,67 грн. та нарахованих та відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 100 451,40 грн. відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений та позичальником не спростований.

У зв'язку з неналежним виконанням грошових зобов'язань за договором про надання кредиту №11-2009 від 11.06.2009 року позивач нарахував відповідачу пеню за прострочку сплати кредиту в розмірі 7 753,65 грн. та пеню за прострочку сплати процентів в розмірі 6 511,45 грн.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно ч. 1-2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 5.2 кредитного договору, при порушенні строку повернення кредиту нараховується пеня за кожен день прострочки в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент прострочки.

Згідно з п.5.3 кредитного договору, при порушенні строку сплати відсотків згідно п. 3.3. цього договору нараховується пеня за кожен день прострочки в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент прострочки, від нарахованої суми заборгованості по відсотках.

Дії відповідача є порушенням вимог договорів, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору, Цивільного кодексу України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.

З огляду на вищенаведене, суд погоджується з розрахунком пені за прострочку сплати кредиту в розмірі 7 753,65 грн. та пені за прострочку сплати процентів в розмірі 6 511,45 грн. за період з 10.09.2013 року по 11.03.2014 року, наданим позивачем і вважає його обґрунтованим.

Також, позивач просить стягнути з відповідача штраф за несвоєчасну сплату кредиту в розмірі 5 980,73 грн. та штраф за несвоєчасну сплату відсотків в розмірі 30 135,42 грн.

Відповідно до п.5.4 кредитного договору, при порушенні строків повернення кредиту або сплати відсотків, зазначених в пп. 1.5, 3.3, позичальник зобов'язується сплатити кредитору за кожний несвоєчасний платіж одноразовий штраф у розмірі 5 (п'ять)% від неповерненої суми кредиту та/або несплаченої суми відсотків. Позичальник зобов'язаний сплатити суму штрафу на рахунок кредитора № 63978901 в ВАТ АБ «Старокиївський банк», МФО 321477 в десятиденний термін з моменту порушення строку сплати відсотків та/або повернення кредиту.

Таким чином вимоги позивача щодо стягнення з відповідача штрафу за несвоєчасну сплату кредиту в розмірі 5 980,73 грн. та штраф за несвоєчасну сплату відсотків в розмірі 30 135,42 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст.32, ч.1 ст. 33, ст. 44, ч. 5 ст. 49 ст.ст. 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Карсистем" (04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 102; ідентифікаційний код: 33743722) на користь публічного акціонерного товариства " Старокиївський банк" (01033, м. Київ, вулиця Микільсько-Ботанічна, будинок 6/8; ідентифікаційний код: 19024948) 119 614 (сто дев'ятнадцять тисяч шістсот чотирнадцять) грн. 67 коп. основний борг по кредиту, 100 451 (сто тисяч чотириста п'ятдесят одна) грн. 40 коп. відсотків за користування кредитними коштами, 7 753 (сім тисяч сімсот п'ятдесят три) грн. 65 коп. - пеня за несвоєчасну сплату основного боргу, 6 511 (шість тисяч п'ятсот одинадцять) грн. 45 коп. пеня за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитними коштами, 5 980 (п'ять тисяч дев'ятсот вісімдесят) грн. 73 коп. штраф за несвоєчасну сплату основного боргу, 30 135 (тридцять тисяч сто тридцять п'ять) грн. 42 коп. штраф за несвоєчасну сплату відсотків та витрати по сплаті судового збору в розмірі 5 408 (п'ять тисяч чотириста вісім) грн. 95 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 27.03.2014 року.

Суддя С.М.Мудрий