Рішення

від 24.03.2014 по справі 5011-34/1900-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-34/1900-2012 24.03.14 Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом публічного акціонерного товариства "Дельта Банк"

до 1) товариства з обмеженою відповідальність "Ріелком"

2) товариства з обмеженою відповідальністю "Ріелком Новий"

3) товариство з обмеженою відповідальністю "Ньювіст"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий центр "Тор"

про звернення стягнення на предмет іпотеки

Представники сторін:

від позивача: Мединський М.М. - представник за довіреністю № б/н від 07.06.2013 року;

від відповідача-1: Крутенко Ю.В. - представник за довіреністю б/н від 03.09.2013 року;

від відповідача-2: не з'явився;

від відповідача -3: не з'явився;

від третьої особи: не з'явився.

встановив :

У лютому 2012 року Публічне акціонерне товариство "Сведбанк" (далі - позивач або Банк) звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріелком" (далі - відповідач-1 або ТОВ "Ріелком") про звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 30.04.2009, посвідченого приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_4 за реєстровим номером 771.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що внаслідок неналежного виконання позичальником за Кредитним договором своїх зобов'язань щодо своєчасного повернення кредиту та сплати процентів, у останнього станом на 28.09.2011 виникла заборгованість у загальній сумі 6 737 979,52 доларів США. На забезпечення виконання зобов'язань позичальника за Кредитним договором, між Банком та ТОВ "Ріелком" було укладено Іпотечний договір від 30.04.2009, а тому відповідач-1 повинен погасити вищевказану заборгованість за рахунок переданого в іпотеку майна.

Рішенням господарського суду міста Києва від 06.02.2013 року позов задоволено, звернуто стягнення на предмети іпотеки за іпотечним договором, посвідченим 26 листопада 2007 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 за реєстровим № 115; іпотечним договором, посвідченим 26 листопада 2007 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 за реєстровим № 117; іпотечним договором, посвідченим 27 листопада 2007 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 за реєстровим № 121, а саме:- нежиле приміщення № 1 (один), яке знаходиться на другому поверсі, загальною площею 1126,60 квадратних метрів, що знаходиться за адресою: м. Київ, вулиця Горького, 172; - нежиле приміщення № 2 (два), яке знаходиться на другому поверсі, загальною площею 274,80 квадратних метрів, що знаходиться за адресою: м. Київ, вулиця Горького, 172; - нежиле приміщення № 1а (один "а"), яке знаходиться на третьому поверсі, загальною площею 1551,80 квадратних метрів, що знаходиться за адресою: м. Київ, вулиця Горького, 172. За рахунок звернення стягнення на предмети іпотеки за іпотечним договором, посвідченим 26 листопада 2007 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 за реєстровим № 115; іпотечним договором, посвідченим 26 листопада 2007 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 за реєстровим № 117; іпотечним договором, посвідченим 27 листопада 2007 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 за реєстровим № 121, задоволено грошові вимоги Публічного акціонерного товариства "Сведбанк" за кредитним договором № 8/71385-Л/2615 від 26.11.2007, укладеним між Акціонерним комерційним банком "ТАС-Комерцбанк" (правопопередником Публічного акціонерного товариства "Сведбанк") та товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий центр "ТОР" у сумі 48 533 766,14 грн. (сорок вісім мільйонів п'ятсот тридцять три тисячі сімсот шістдесят шість грн. 14 коп.), з яких: 39 948 500 грн. - сума неповернених кредитних коштів; 8 585 266, 14 грн. - сума несплачених процентів. Встановлено спосіб реалізації предметів іпотеки за іпотечним договором, посвідченим 26 листопада 2007 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 за реєстровим № 115; іпотечним договором, посвідченим 26 листопада 2007 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 за реєстровим № 117; іпотечним договором, посвідченим 27 листопада 2007 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 за реєстровим № 121 шляхом проведення прилюдних торгів з початковою ціною на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Ріелком" на користь публічного акціонерного товариства "Сведбанк" 64 380 грн. судового збору. Провадження у справі щодо товариства з обмеженою відповідальністю "Ріелком Новий" припинено.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.10.2013 у справі № 5011-34/1900-2012 в зв'язку зі зміною найменування Публічного акціонерного товариства "Сведбанк" на Публічне акціонерне товариство "Омега Банк", а також на підставі договору купівлі-продажу прав вимоги № 1 від 18.06.2013 здійснено заміну позивача у справі та залучено до участі у справі в якості позивача Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" як правонаступника Публічного акціонерного товариства "Омега Банк".

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.10.2013 року рішення господарського суду м. Києва від 06.02.2013 року у справі №5011-34/1900-2012 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 14.01.2014 року касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Ріелком" задоволено частково, касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Ньювіст" задоволено, постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.10.2013 року та рішення господарського суду міста Києва від 06.02.2013 року у справі №5011-34/1900-2012 скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду міста Києва в іншому складі суду.

Розпорядження керівника апарату господарського суду м. Києва від 22.01.14 року, відповідно д п. 2.10. рішення зборів господарського суду м. Києва від 03.02.11 р. (оформленого протоколом № 1 від 03.02.11 р.) та п. 3.1.13. Положення про автоматизовану систему документообігу суду було призначено повторний автоматичний розподіл справи №5011-34/1900-2012.

В результаті зазначеного автоматичного розподілу справу №5011-34/1900-2012 передано на новий розгляд судді Мудрому С.М.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.01.2014 року прийнято справу до провадження, призначено розгляд справи на 11.02.2014 року.

11.02.2014 року до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва позивач подав заяву про уточнення розміру позовних вимог.

Представники відповідача 2 та третьої особи в судове засідання не з'явилися, вимоги ухвали від 24.01.2014 року не виконали, про поважні причини неявки суд не повідомили, хоча про час та дату судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення № 01030 28446806, № 01030 28446849, але 11.02.2014 року до загального відділу діловодства господарського суду третя особа 2 подала клопотання про відкладення розгляду справи.

У відповідності до статті 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Згідно з пунктом 3.11. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18 Господарським процесуальним кодексом, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: - подання іншого (ще одного) позову, чи - збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи- об'єднання позовних вимог, чи- зміну предмета або підстав позову.

Подана позивачем заява про уточнення позовних вимог розцінюється судом як заява про збільшення позовних вимог та приймається до розгляду, позовні вимоги розглядаються з урахуванням поданої заяви.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.02.2014 року залучено до участі у справі співвідповідача товариство з обмеженою відповідальністю "Ньювіст", зобов'язано товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий центр "Тор" надати суду інвестиційні контракти, розгляд справи відкладено на 25.02.2014 року.

У судове засідання 25.02.2014 року представники відповідачів 2, 3 та третьої особи не з'явилися, про поважні причини неявки суд не повідомили, хоча про час та дату судового засідання повідомлені належним чином, але 25.02.2014 року до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва відповідачі 1, 3 подали клопотання про відкладення розгляду справи та пояснення по справі.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.02.2014 року розгляд справи відкладено на 11.03.2014 року.

11.03.2014 року до відділу діловодства господарського суду міста Києва відповідач 2 подав клопотання про зупинення провадження по справі.

В судовому засіданні 11.03.2014 року представник відповідача 2 підтримав подане клопотання про зупинення провадження по справі.

Представник позивача заперечував проти клопотання відповідача 2.

Представники відповідачів 1, 2, 3 та третьої особи підтримали дане клопотання.

Суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача 2 про зупинення провадження по справі, у зв'язку із необґрунтованістю.

Третя особа не надала суду витребувані інвестиційні контракти.

Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача 1 заперечував проти позову та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача 2 заперечував проти позову та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача 3 заперечував проти позову та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник третьої особи заперечував проти позову та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд зобов'язав представника відповідача 3 надати суду свідоцтво про набуття права власності на нежитлове приміщення.

Судом оголошено перерву до 24.03.2014 року.

14.03.2014 року до відділу діловодства господарського суду міста Києва відповідач 1 подав пояснення по справі.

19.03.2014 року до відділу діловодства господарського суду міста Києва третя особа подала письмові пояснення по справі.

В судове засідання 24.03.2014 року представники відповідачів 2, 3 та третьої особи не з'явилися, про поважні причини неявки суд не повідомили, хоча про час та дату судового засідання повідомлені належним чином, але 19.03.2014 року до відділу діловодства господарського суду міста Києва відповідач 2 подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник відповідача 1 підтримав клопотання відповідача 2 про відкладення розгляду справи.

Представник позивача заперечував проти клопотання відповідача 2 про відкладення розгляду справи.

Суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача 2 про відкладення розгляду справи.

Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача 1 заперечував проти позову та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до статті 85 ГПК України судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача та відповідача-1, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

26.11.2007 року між Акціонерним комерційним банком "ТАС-Комерцбанк", правонаступником якого є Банк, та товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничий центр «ТОР» (позичальник) укладено кредитний договір №8/71385-Л/2615, відповідно до умов якого банк має право надати позичальнику грошові кошти у вигляді кредитної лінії, що поновлюється, у розмірах, на строк та на умовах, передбачених у цьому договорі, а позичальник зобов'язується повернути кошти, одержані в рахунок кредитної лінії, сплатити проценти за користування кредитною лінією та виконати свої зобов'язання у повному обсязі у строки, передбачені цим договором.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

У відповідності до положень ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

В подальшому між банком та позичальником укладалися додаткові договори до кредитного договору, що змінювали та/або доповнювали окремі умови кредитного договору, а саме: додаткова угода №1 від 08.04.2008 року; додаткова угода №2 від 29.09.2008 року; додаткова угода №3 від 10.07.2009 року; додаткова угода №4 від 27.10.2009 року; додаткова угода №5 від 06.01.2010 року.

Відповідно до умов кредитного договору:

- загальний ліміт заборгованості за кредитною лінією складає 5 000 000,00 доларів США;

- строк дії кредитної лінії з 26.11.2007 до 26.11.2010.

- процентна ставка за користування коштами кредиту - згідно з умовами Кредитного договору;

- цільове призначення: поповнення обігових коштів.

Банк належним чином виконував свої зобов'язання за кредитним договором, надаючи у межах кредитної лінії кошти ТОВ «Науково-виробничий центр «ТОР». Однак, останнє не виконало своїх зобов'язань за кредитними договорами з повернення кредиту та сплати процентів за його користування, чим порушило взяті на себе зобов'язання. Дані обставини підтверджуються наявними у матеріалах справи банківськими виписками.

Відповідно до п.1.4 кредитного договору, плата за користування кредитною лінією у вигляді процентів становить:

1.4.1. 12,1% (дванадцять цілих одна десята процентів) річних.

1.4.2. Процентна ставка збільшується на 1% (один процент) річних починаючи з 01.01.2008 року за умови, якщо обсяг щомісячних грошових надходжень на рахунки (кредитовий оборот по рахунках) позичальника, відкриті в АКБ "ТАС-Комерцбанк", за попередній місяць, починаючи з грудня 2007 року, становить менше, ніж 90% (дев'яносто відсотків) від загального обсягу грошових надходжень на рахунки позичальника, в тому числі відкриті в інших уповноважених банках України, за той самий місяць.

1.4.3. Процентна ставка збільшується на 2 % (два процента) річних у разі не виконання умов пункту 7.6. даного договору з 01.04.2008 року.

1.4.3.1. Умова зміни процентної ставки, відповідно до п.п. 1.4.1., 1.4.2., 1.4.3. цього договору, вступає в дію починаючи з 01 числа місяця наступного за місяцем в якому виникли підстави для зміни процентної ставки.

1.4.4. 11,1% (одинадцять цілих одна десята процента) річних за умови виконання позичальником умов, передбачених п. 7.6. цього договору, з наступного дня після підписання потечного договору.

Додатковою угодою №1 від 08.04.2008 року пункт 1.4.3 договору викладено в такій редакції: процентна ставка збільшується на 1,0 % (один) відсоток річних у разі не виконання умов пункту 7.6. даного договору з 01.04.2008 року, процентна ставка збільшується на 2,0 % (два) відсотка річних у разі не виконання умов пункту 7.6. даного договору з 30.07.2008 року.

А також, даною додатковою угодою доповнено п.1.4.5 такого змісту: умова зміни процентної ставки, відповідно до п.п.1.4.1, 1.4.2 1.4.4 цього договору, вступає в дію починаючи з 01 числа місяця наступного за місяцем, в якому виникли підстави для зміни процентної ставки.

Відповідно до п.3.1 кредитного договору проценти за користування кредитною лінією нараховуються виходячи з розміру процентної ставки встановленої згідно п. 1.4 цього договору, з дня перерахування коштів з позичкового рахунку позичальника до моменту фактичного повернення кредитної лінії (в тому числі і за період прострочення погашення кредитної лінії). Визначення розміру процентної ставки здійснюється в залежності від питомої ваги грошових надходжень на рахунки позичальника, відкриті в АКБ "ТАС- Комерцбанк", в загальному обсязі грошових надходжень на рахунки позичальника, в тому числі на рахунки в інших банках, за попередній місяць, - на підставі даних кредитового обороту за попередній місяць по поточному рахунку позичальника, відкритому в АКБ "ТАС-Комерцбанк", та даних, отриманих у відповідності з п. 7.1.10 цього договору. У випадку порушення позичальником п. 7.1.10 договору проценти за користування кредитною лінією нараховуються виходячи з розміру процентної ставки, встановленої згідно п. 1.4.2. цього договору.

При цьому враховується перший день та не враховується останній день користування кредитною лінією. Проценти нараховуються за фактичну кількість днів користування кредитною лінією, на суму щоденного залишку заборгованості за кредитною лінією. Якщо день надання та повернення кредитної лінії співпадають, проценти за користування кредитною лінією нараховуються на суму наданих коштів за один день користування кредитною лінією.

Проценти за користування кредитною лінією нараховуються банком виходячи із умови тривалості року 360 днів та фактичної кількості днів у місяці (п.3.2 договору).

Проценти за користування кредитною лінією сплачуються щомісячно до 10 числа (включно) за попередній місяць (з 9.00 до 16.00 години) і на дату повернення кредитної лінії. (п.3.3 кредитного договору).

Відповідно до додаткової угоди №4 від 27.10.2009 року, сторони виклали п.3.3 договору у наступній редакції: проценти за користування кредитною лінією сплачуються щомісячно до 28 числа (включно) за попередній місяць (з 9.00 до 18.00 години) і на дату повернення кредитної лінії.

Статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 1056-1 ЦК України (у редакції статті чинній на момент укладання кредитного договору та виникнення прострочення сплати боргу) передбачалося, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Враховуючи дані норми кредитний договір за своєю правовою природою є відплатним договором.

Листами вих. № 5827 від 09.08.2011 року банк інформував позичальника про порушення умов кредитного договору та вимагав повернення всієї суми заборгованості. Проте, позичальник не виконав вимог банку та не повернув кредитні кошти.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Проте, ТОВ «Науково-виробничий центр «ТОР» всупереч взятим на себе зобов'язанням за кредитним договором суму заборгованості в установлений строк не погасило.

Враховуючи вищезазначене, станом на 15.01.2014 року у зв'язку із порушеннями строків сплати суми кредиту та процентів у товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничий центр «ТОР» виникла заборгованість за кредитним договором з повернення основної суми кредиту, що становить 5 000 000,00 доларів США, що згідно з офіційним курсом НБУ становить 39 965 000,00 грн. та заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом у розмірі 2 556 194,51 доларів США, що згідно з офіційним курсом НБУ становить 20 431 662,74 грн.

У зв'язку з неналежним виконанням грошових зобов'язань за кредитним договором позивач нарахував відповідачу пеню за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань з повернення кредиту в розмірі 334 166,67 доларів США, що згідно з офіційним курсом НБУ становить 2 670 994,17 грн. та пеню за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитними коштами - 158 740,68 доларів США, що згідно з офіційним курсом НБУ становить 1 268 814,26 грн.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно ч. 1-2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 6.1 кредитного договору, у випадку ненадходження на рахунок банку суми заборгованості за кредитною лінією та процентів в строки, визначені п.п.1.3, 3.3, 3.4, 4.1, 7.5, 8.1 та 8.2 цього договору, позичальник, незалежно від наявності його вини у невиконанні чи неналежному виконанні зобов'язань за цим договором, сплачує банку пеню у розмірі подвійної процентної ставки за кредитною лінією, зазначеної у п.1.4, що діє на момент прострочення відповідного платежу від суми відповідного непогашеного платежу за кожний день прострочення, при цьому кількість днів року приймається рівною 360 дням. Пеня сплачується у національній валюті України по курсу НБУ на день сплати.

Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору, Цивільного кодексу України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.

З огляду на вищенаведене, суд погоджується з розрахунком пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань з повернення кредиту в розмірі 334 166,67 доларів США, що згідно з офіційним курсом НБУ становить 2 670 994,17 грн. та пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитними коштами - 158 740,68 доларів США, що згідно з офіційним курсом НБУ становить 1 268 814,26 грн. нараховану за період з 17.07.2013 року по 15.01.2014 року, наданим позивачем і вважає його обґрунтованим.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Так, з матеріалів справи вбачається, що з метою забезпечення виконання ТОВ «Науково-виробничий центр «ТОР» своїх зобов'язань за кредитним договором (основного зобов'язання) були укладені іпотечні договори №№ 1-3.

Статтею 1 Закону України "Про іпотеку" визначено, що іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

26.11.2007 року між АКБ "ТАС-Комерцбанк" (правонаступником якого є Банк, іпотекодержатель) та ТОВ "Ріелком" (іпотекодавець) укладено іпотечний договір №1, посвідчений 26 листопада 2007 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 за реєстровим № 115, відповідно до пункту 3 якого на забезпечення виконання основного зобов'язання іпотекодавець передає в іпотеку належні йому майнові права на право вимоги отримання у власність нерухомості, яка будується, а саме: майнові права на право вимоги отримання у власність нежилих (офісних) приміщень, які складаються з кімнат з наступними кодами: 202 - 5,13 кв.м., 207 - 34,33 кв.м., 218 - 2,20 кв.м., 219 - 8,42 кв.м., 220 - 2,20 кв.м., 221 - 12,55 кв.м., 222 - 14,53 кв.м., 232 - 1455,81 кв.м., загальною площею 1535,17 кв.м., що знаходяться на 2-му (другому) поверсі адміністративного будинку за адресою: м. Київ, вул. Горького (Антоновича), 172.

Дані майнові права визначені: інвестиційним контрактом № 2-А від 01.06.2005 року та додатковими угодами до нього.

Крім того, Іпотечним договором №1 визначено, що після завершення будівництва і видачі правовстановлюючого документа Предметом іпотеки буде нежиле офісне приміщення, яке складається з кімнат з наступними кодами: 202 - 5,13 кв.м., 207 - 34,33 кв.м., 218 - 2,20 кв.м., 219 - 8,42 кв.м., 220 - 2,20 кв.м., 221 - 12,55 кв.м., 222 - 14,53 кв.м., 232 - 1455,81 кв.м., загальною площею 1535,17 кв.м., що знаходяться на 2-му (другому) поверсі адміністративного будинку за адресою: м. Київ, вул. Горького (Антоновича), 172.

Цього ж дня (26.11.2007) між АКБ "ТАС-Комерцбанк" (правонаступником якого є Банк, іпотекодержатель) та ТОВ "Ріелком" (іпотекодавець) укладено іпотечний договір № 2, посвідчений 26 листопада 2007 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 за реєстровим № 117, відповідно до пункту 3 якого на забезпечення виконання основного зобов'язання іпотекодавець передає в іпотеку належні йому майнові права на право вимоги отримання у власність нерухомості, яка будується, а саме: майнові права на право вимоги отримання у власність нежилих (офісних) приміщень, які складаються з кімнат з наступними кодами: 101 - 12,28 кв.м., 101.1 - 11,99 кв.м., 102 - 62,73 кв.м., 104 - 37,94 кв.м., 105 - 4,85 кв.м., 109 - 7,68 кв.м., 110 - 7,68 кв.м., 111 - 2,19 кв.м., 112 - 2,19 кв.м., 113 - 215,63 кв.м., 114 - 939,23 кв.м., загальною площею 1304,39 кв.м., що знаходиться на 1-му (першому) поверсі адміністративного будинку за адресою: м. Київ, вул. Горького (Антоновича), 172.

Дані майнові права визначені: інвестиційним контрактом № 1-А від 01.06.2005 року та додатковими угодами до нього.

Крім того, іпотечним договором №2 передбачено, що після завершення будівництва і видачі правовстановлюючого документа предметом іпотеки буде нежиле офісне приміщення, яке складається з кімнат з наступними кодами: 101 - 12,28 кв.м., 101.1 - 11,99 кв.м., 102 - 62,73 кв.м., 104 - 37,94 кв.м., 105 - 4,85 кв.м., 109 - 7,68 кв.м., 110 - 7,68 кв.м., 111 - 2,19 кв.м., 112 - 2,19 кв.м., 113 - 215,63 кв.м., 114 - 939,23 кв.м., загальною площею 1304,39 кв.м., що знаходиться на 1-му (першому) поверсі адміністративного будинку за адресою: м. Київ, вул. Горького (Антоновича), 172.

Також, 26.11.2007 року між АКБ "ТАС-Комерцбанк" (правонаступником якого є Банк, іпотекодержатель) та ТОВ «Науково-виробничий центр «ТОР» (іпотекодавець) укладено іпотечний договір №3, посвідчений 26 листопада 2007 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 за реєстровим № 121, відповідно до пункту 3 якого на забезпечення виконання основного зобов'язання іпотекодавець передає в іпотеку належні йому майнові права на право вимоги отримання у власність нерухомості, яка будується, а саме: майнові права на нежилі (офісні) приміщення:

- на першому поверсі 14-ти поверхової секції адміністративного будинку, загальною площею 1304,39 кв.м., які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Горького (Антоновича), 172, та які складаються з кімнат з наступними кодами: 101 - 12,28 кв.м., 101.1 - 11,99 кв.м., 102 - 62,73 кв.м., 104 - 37,94 кв.м., 105 - 4,85 кв.м., 109 - 7,68 кв.м., 110 - 7,68 кв.м., 111 - 2,19 кв.м., 112 - 2,19 кв.м., 113 - 215,63 кв.м., 114 - 939,23 кв.м.

- на другому поверсі 14-ти поверхової секції адміністративного будинку, загальною площею 1535,17 кв.м., які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Горького (Антоновича), 172 та які складаються з кімнат з наступними кодами: 202 - 5,13 кв.м., 207 - 34,33 кв.м., 218 - 2,20 кв.м., 219 - 8,42 кв.м., 220 - 2,20 кв.м., 221 - 12,55 кв.м., 222 - 14,53 кв.м., 232 - 1455,81 кв.м.

Дані майнові права визначені: Договором № 32 від 12.04.2002 року та додатковими угодами до нього.

Крім того, іпотечним договором №3 передбачено, що після завершення будівництва і видачі правовстановлюючого документа Предметом іпотеки будуть нежилі офісні приміщення на першому поверсі загальною площею 1 304,39 кв.м., які складаються з кімнат з наступними кодами: 101 - 12,28 кв.м., 101.1 - 11,99 кв.м., 102 - 62,73 кв.м., 104 - 37,94 кв.м., 105 - 4,85 кв.м., 109 - 7,68 кв.м., 110 - 7,68 кв.м., 111 - 2,19 кв.м., 112 - 2,19 кв.м., 113 - 215,63 кв.м., 114 - 939,23 кв.м., та на другому поверсі, загальною площею 1535,17 кв.м., які складаються з кімнат з наступними кодами: 202 - 5,13 кв.м., 207 - 34,33 кв.м., 218 - 2,20 кв.м., 219 - 8,42 кв.м., 220 - 2,20 кв.м., 221 - 12,55 кв.м., 222 - 14,53 кв.м., 232 - 1455,81 кв.м, що розташовані у 14-поверховій секції адміністративного будинку за адресою: м. Київ, вул. Горького (Антоновича), 172.

Судом при розгляді спору по суті враховано, що згідно з даними Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна по нежитловому фонду за адресою вул. Горького, 172 на праві власності зареєстровані:

- нежиле приміщення № 1 (торгівельно-офісне) заг. площ. - 1126,60 кв. м. на 2-му поверсі в адмінбудинку за ТОВ "Ріелком" на підставі рішення суду від 17.10.2008;

- нежиле приміщення № 2 (торгівельно-офісне) заг. площ. - 274,80 кв. м. на 2-му поверсі в адмінбудинку за ТОВ "Ріелком" на підставі рішення суду від 17.10.2008;

- нежиле приміщення № 1а заг. площею 1551,80 кв. м. (торгово-офісне) на 3-му поверсі в адмінбудинку за ТОВ "Ріелком" на підставі рішення суду від 17.10.2008.

Дана обставина підтверджується листом-відповіддю на судовий запит Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна від 18.12.2012 за № 47078 (И-2012) та відповідним рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 17.10.2008 року у справі № 2-5162/08, копія якого міститься у матеріалах справи.

Судом також враховано, що на виконання пункту 8.8 іпотечних договорів №№1-3, між відкритим акціонерним товариством "Сведбанк", правонаступником якого є позивач та ТОВ "Ріелком" було укладено іпотечний договір від 30.04.2009 року, відповідно до якого, на забезпечення виконання основного зобов'язання за кредитним договором, ТОВ "Ріелком" було передано в іпотеку Банку наступне майно: нежиле приміщення № 1, яке знаходиться на 2-му поверсі загальною площею 1126,60 кв.м., нежиле приміщення № 1а, загальною площею 1551,80 кв.м., нежиле приміщення № 2 загальною площею 274,80 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Горького, 172.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 15.05.2012, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.07.2012 та постановою Вищого господарського суду України від 01.10.2012, у справі № 5011-27/2537-2012 визнано недійсним з моменту укладення іпотечний договір від 30.04.2009 року.

Відповідно до пункту 20 іпотечного договору від 30.04.2009 року з посвідченням цього договору іпотечні договори №№ 1-3 вважаються такими, що втратили чинність.

Враховуючи той факт, що іпотечний договір від 30.04.2009 року визнаний у судовому порядку недійсним, втратив чинність і пункт 20 вказаного договору, у зв'язку із чим іпотечні договори №№ 1-3 відновили свою дію.

Вказані обставини підтверджуються відповідними витягами про реєстрацію обтяжень у Державному реєстрі іпотек, які містяться у матеріалах справи.

Відповідно до частини 2 статті 5 Закону України "Про іпотеку" (у редакції чинній на момент укладання Іпотечних договорів №№1-3) предметом іпотеки може бути об'єкт незавершеного будівництва, майнові права на нього, інше нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору, за умови, що іпотекодавець може документально підтвердити право на набуте ним у власність відповідне нерухоме майно у майбутньому. Обтяження такого нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації у встановленому законом порядку незалежно від того, хто є власником такого майна на час укладення іпотечного договору.

Частиною 4 статті 16 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що після завершення будівництва будівля (споруда), житловий будинок або житлова квартира залишається предметом іпотеки відповідно до іпотечного договору .

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 17 жовтня 2008 року у справі № 2-5162/08 за ТОВ "Ріелком" було визнано право власності на наступне нерухоме майно:

- нежиле (торгівельно-офісне) приміщення № 1 (загальною площею 1126,60 кв.м.), що знаходиться на другому поверсі в адміністративному будинку за адресою: м. Київ, вул. Горького, 172;

- нежиле (торгівельно-офісне) приміщення № 2 (загальною площею 274,80 кв.м.), що знаходиться на другому поверсі в адміністративному будинку за адресою: м. Київ, вул. Горького, 172;

- нежиле (торгівельно-офісне) приміщення № 1а (загальною площею 1 551,80 кв.м.), що знаходиться на третьому поверсі в адміністративному будинку за адресою: м. Київ, вул. Горького, 172.

Однією з підстав для задоволення позовних вимог у вказаній справі № 2-5162/08 були ті обставини, що 01.06.2005 року між ТОВ "Ріелком" та ТОВ «Науково-виробничий центр «ТОР» укладено інвестиційний контракт № 1-А та інвестиційний контракт № 2-А, відповідно до яких ТОВ "ТОР" зобов'язалось своїми силами і засобами, збудувати і передати у власність позивача нежилі (торгово-офісні) приміщення № 1, 1а, 2, що будуть знаходитися в адміністративному будинку за адресою: м. Київ, вул. Горького (Антоновича), 172, а ТОВ "Ріелком" зобов'язався забезпечити відповідне фінансування будівництва.

Крім того, судом було встановлено, що: "... п. 4.2.6 інвестиційних контрактів, ТОВ «Науково-виробничий центр «ТОР» зобов'язалось збудувати і передати у власність ТОВ "Ріелком" об'єкти інвестування не пізніше четвертого кварталу 2007 року, згідно з вимогами п. 8.2 інвестиційних контрактів, передача об'єктів інвестування інвестору у власність здійснюється замовником шляхом підписання актів прийому-передачі об'єктів інвестування, протягом одного місяця з моменту закінчення будівництва.

Пункт 8.1 інвестиційних контрактів передбачає, що моментом виникнення права власності у ТОВ "Ріелком" на об'єкти інвестування є підписання акта прийому передачі об'єкта інвестування.

Зазначені акти передачі приймання №1/1 -А/о, № 1/2-А/о та № 2-а/о було підписано 30 грудня 2007 року та передано ТОВ «Науково-виробничий центр «ТОР» ТОВ "Ріелком" у власність об'єкти інвестування передбачені інвестиційними контрактами.

Відповідно до Акта Державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту від 29 грудня 2007 року, Адміністративний будинок розташований по вул. Горького, 172 в Голосіївському районі м. Києва був прийнятий до експлуатації...".

Виходячи з вищевикладеного, суд дійшов висновку про те, що майнові права на право вимагати передачі у власність нерухомого майна, визначені інвестиційними контрактами, в подальшому передані в іпотеку ПАТ "Сведбанк" (правонаступником якого є позивач), були реалізовані шляхом набуття права власності на відповідні об'єкти нерухомого майна, визначені в рішенні Голосіївського районного суду м. Києва від 17 жовтня 2008 року у справі № 2-5162/08.

Враховуючи положення частини 4 статті 16 Закону України "Про іпотеку", об'єкти нерухомого майна, право власності на які було визнано за ТОВ "Ріелком" на підставі відповідного рішення суду, залишаються предметом іпотеки, переданим ПАТ "Сведбанк"(правонаступником якого є позивач) в рахунок забезпечення виконання зобов'язань за кредитними договорами, укладеними між ПАТ "Сведбанк" та ТОВ «Науково-виробничий центр «ТОР».

Аналогічні положення передбачені іпотечними договорами №№1-3, відповідно до пункту 3 яких після завершення будівництва і видачі правовстановлюючого документу предметом іпотеки буде нерухоме майно, майнові права на яке були передані в іпотеку.

Також, пунктами 12 іпотечних договорів №№1-3 передбачений невиключний порядок звернення стягнення на таке майно, який визначений наступним чином: "...звернення стягнення на нежиле приміщення, яке стане предметом іпотеки за цим договором після завершення будівництва також може буди здійснено шляхом...".

Відповідно до пунктів 3.2 іпотечних договорів №№1-3 нотаріусом, у зв'язку із посвідченням договорів до їх припинення було накладено заборону відчуження майна, яке стане власністю іпотекодавців після закінчення будівництва, введення будинку в експлуатацію і видачі правовстановлюючого документу.

Крім того, пунктами 9.4.2 іпотечних договорів №№1-3 передбачено, що після отримання іпотекодавцем нежилого приміщення за інвестиційним контрактом іпотекодержатель має право, в тому числі, звернути стягнення на предмет іпотеки у випадках, передбачених чинним законодавством, основним зобов'язанням та договором.

При цьому, судом враховано, що відповідно до частин 1, 2 статті 23 Закону України "Про іпотеку" у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Тому, враховуючи дані норми, ТОВ "Ріелком" за Іпотечним договором № 3 набуло статусу іпотекодавця.

Чинне законодавство не встановлює залежність збереження права іпотеки від добросовісності чи недобросовісності нового власника предмету іпотеки, а також від його обізнаності про обтяження придбаного нерухомого майна чи оспорювання в судовому порядку права іпотекодержателя на це майно на момент придбання.

Будь-яких обмежень або виключень, які б дозволяли звільнити особу, що придбана іпотечне майно від переведених на нього обов'язків іпотекодавця на підставі того, що при укладені договору купівлі-продажу вона не знала про наявність іпотечного обтяження законом не передбачено.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до розподільчого балансу ТОВ "Ріелком" затвердженого загальними зборами учасників ТОВ "Ріелком" (протокол №1/26-10/11 від 26.10.2011 року) та розшифровки основних засобів переданих ТОВ «Ріалком Новий» нежиле приміщення №1а, що знаходиться з адресою: м. Київ, вул. Горького, 172 загальною площею 1 551,80 кв.м та нежиле приміщення №1, що знаходиться з адресою: м. Київ, вул. Горького, 172 загальною площею 1 126,60 кв.м передане ТОВ «Ріалком Новий» та обліковується ним на самостійному балансі товариства. А також, Головним управлінням комунальної власності м. Києва було оформлено свідоцтва про право власності на дані приміщення.

Право власності на нежиле приміщення №2, загальною площею 274,80 кв.м, яке знаходиться на другому поверсі адміністративного будинку, розташованого по вул. Горького, 172 в м. Києві, отримано ТОВ «Ньювіст» за актом прийому-передачі нерухомого майна, згідно розподільчого балансу ТОВ "Ріелком" затвердженого загальними зборами учасників №07/02 від 07.02.2012 року та підтверджується наявним в матеріалах справи витягом Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію право власності.

Враховуючи вищезазначене, при умові виникнення нових власників предмету іпотеки ТОВ «Ньювіст» та ТОВ «Ріалком Новий», вони прийняли на себе всі права та обов'язки іпотекодавця за іпотечними договорами.

Перехід права власності на предмети іпотеки до ТОВ «Ньювіст» » та ТОВ «Ріалком Новий» не припиняє того обтяження, яке було встановлено на користь позивача у відповідності до умов іпотечних договорів.

Частиною 1 статті 33 ЗУ "Про іпотеку" передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Згідно з ч. 3 статті 33 ЗУ "Про іпотеку", звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється, зокрема, на підставі рішення суду.

Частиною 2 статті 590 ЦК України передбачено, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 589 ЦК України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Виходячи з того, що позичальником за кредитним договором - ТОВ «Науково-виробничий центр «ТОР» були порушені зобов'язання, пов'язані із поверненням кредитних коштів та сплати процентів за кредитним договором, у АТ «Дельта Банк» виникло право звернути стягнення на предмет іпотеки в порядку, встановленому діючим законодавством України.

Відповідно до ч.1 статті 39 ЗУ "Про іпотеку» та ч.2 статті 25 ЗУ "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду зазначаються:

1) загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті обтяжувачу з вартості предмета забезпечувального обтяження;

2) опис рухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги обтяжувача;

3) заходи щодо забезпечення збереження предмета забезпечувального обтяження або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні;

4) спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням однієї з процедур, передбачених статтею 26 цього Закону;

5) пріоритет та розмір вимог інших обтяжувачів, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження, які підлягають задоволенню з вартості предмета забезпечувального обтяження;

6) початкова ціна предмета забезпечувального обтяження для його подальшої реалізації на публічних торгах у порядку виконавчого провадження.

Враховуючи вищезазначене, позовні вимоги про звернення стягнення за іпотечними договорами в розмірі 8 049 101,86 дол. США, що згідно з офіційним курсом НБУ становить 64 336 471,16 грн. на предмет іпотеки визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню шляхом проведення прилюдних торгів з початковою ціною продажу, встановленою в ході виконавчого провадження.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до ч. 2 статті 49 ГПК України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідачів.

На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст.32, ч.1 ст.33, ст.ст. 34, 44, ч. 2, 5 ст. 49, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Звернути стягнення на предмети іпотеки за іпотечним договором, посвідченим 26 листопада 2007 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 за реєстровим № 115; іпотечним договором, посвідченим 26 листопада 2007 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 за реєстровим № 117; іпотечним договором, посвідченим 27 листопада 2007 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 за реєстровим № 121, а саме:

- нежиле приміщення № 1 (один), яке знаходиться на другому поверсі, загальною площею 1126,60 квадратних метрів, що знаходиться за адресою: м. Київ, вулиця Горького, 172;

- нежиле приміщення № 2 (два), яке знаходиться на другому поверсі, загальною площею 274,80 квадратних метрів, що знаходиться за адресою: м. Київ, вулиця Горького, 172;

- нежиле приміщення № 1а (один "а"), яке знаходиться на третьому поверсі, загальною площею 1551,80 квадратних метрів, що знаходиться за адресою: м. Київ, вулиця Горького, 172.

За рахунок звернення стягнення на предмети іпотеки, а саме: нежилого приміщення № 1 (один), яке знаходиться на другому поверсі, загальною площею 1126,60 квадратних метрів, що знаходиться за адресою: м. Київ, вулиця Горького, 172; нежилого приміщення № 2 (два), яке знаходиться на другому поверсі, загальною площею 274,80 квадратних метрів, що знаходиться за адресою: м. Київ, вулиця Горького, 172; нежиле приміщення № 1а (один "а"), яке знаходиться на третьому поверсі, загальною площею 1551,80 квадратних метрів, що знаходиться за адресою: м. Київ, вулиця Горького, 172 задовольнити грошові вимоги публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (01133, м. Київ, вулиця Щорса, 36-Б, ідентифікаційний код 34047020) за кредитним договором № 8/71385-Л/2615 від 26.11.2007 у розмірі 8 049 101 (вісім мільйонів сорок дев'ять тисяч сто один) дол. США 16 центів, що згідно з офіційним курсом НБУ становить 64 336 471 (шістдесят чотири мільйони триста тридцять шість тисяч чотириста сімдесят одна) грн. 16 коп. з яких: 5 000 000 (п'ять мільйонів) доларів США 00 центів, що згідно з офіційним курсом НБУ становить 39 965 000 (тридцять дев'ять мільйонів дев'ятсот шістдесят п'ять тисяч) грн. 00 коп. - сума неповернених кредитних коштів; 2 556 194 (два мільйони п'ятсот п'ятдесят шість тисяч сто дев'яносто чотири) долари США 51 центи, що згідно з офіційним курсом НБУ становить 20 431 662 (двадцять мільйонів чотириста тридцять одна тисяча шістсот шістдесят дві) грн. 74 коп. - сума несплачених процентів, 334 166 (триста тридцять чотири тисячі сто шістдесят шість) долари США 67 центів, що згідно з офіційним курсом НБУ становить 2 670 994 (два мільйони шістсот сімдесят тисяч дев'ятсот дев'яносто чотири) грн. 17 коп. - пеня за несвоєчасне повернення кредитних коштів, 158 740 (сто п'ятдесят вісім тисяч сімсот сорок) доларів США 68 центів, що згідно з офіційним курсом НБУ становить 1 268 814 (один мільйон двісті шістдесят вісім тисяч вісімсот чотирнадцять тисяч) грн. 26 коп. - пеня за несвоєчасну сплату процентів.

Встановити спосіб реалізації предметів іпотеки за іпотечним договором, посвідченим 26 листопада 2007 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 за реєстровим № 115; іпотечним договором, посвідченим 26 листопада 2007 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 за реєстровим № 117; іпотечним договором, посвідченим 27 листопада 2007 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 за реєстровим № 121 шляхом проведення прилюдних торгів з початковою ціною продажу, встановленою в ході виконавчого провадження.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Ріелком" (03150, м. Київ, вул. Анрі Барбюса, 5-В, кімн. 8, ідентифікаційний код 33498899) на користь публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (01133, м. Київ, вулиця Щорса, 36-Б, ідентифікаційний код 34047020) 24 360 (двадцять чотири тисячі триста шістдесят) грн. 00 коп. судового збору.

4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Ріелком Новий" (03150, м. Київ, вул. Анрі Барбюса, 5-В, кімн. 9, ідентифікаційний код 37954409) на користь публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (01133, м. Київ, вулиця Щорса, 36-Б, ідентифікаційний код 34047020) 24 360 (двадцять чотири тисячі триста шістдесят) грн. 00 коп. судового збору.

5. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Ньювіст" (03150, м. Київ, вул. Анрі Барбюса, 5-В, кімн. 9, ідентифікаційний код 38103979) на користь публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (01133, м. Київ, вулиця Щорса, 36-Б, ідентифікаційний код 34047020) 24 360 (двадцять чотири тисячі триста шістдесят) грн. 00 коп. судового збору.

6. Стягнути з публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (01133, м. Київ, вулиця Щорса, 36-Б, ідентифікаційний код 34047020) в доход Державного бюджету України (р/р 31215206783001, Одержувач: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, Банк одержувача: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, МФО 820019, ідентифікаційний код 37993783, код платежу: 22030001) судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 8 700 (вісім тисяч сімсот) грн. 00 коп.

7. Видати накази.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 27.03.2014 року.

Суддя С.М.Мудрий