Рішення

від 07.04.2014 по справі 212/7481/13-ц

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

Справа № 212/7481/13-ц

2/212/421/14

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 квітня 2014 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу, в складі

Головуючого , судді : ВОДОП'ЯНОВА С. М.

при секретарі : Василенко С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Кривого Рогу за участю позивача ОСОБА_2, її представника ОСОБА_3, представника відповідача Тавариства з обмеженою відповідальністю «Крепекс» - адвоката ОСОБА_5, треьої особи у справі - директора Тавариства з обмеженою відповідальністю «Крепекс» Гладкова О.Б. цивільну справу за позовом :

ОСОБА_2 до Тавариства з обмеженою відповідальністю «Крепекс», треья особа у справі - директор Тавариства з обмеженою відповідальністю «Крепекс» Гладков О.Б., про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушенного прогулу, та відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В ;

До Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу звернулась з позовом позивачка ОСОБА_2 до Тавариства з обмеженою відповідальністю «Крепекс», про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушенного прогулу, та відшкодування моральної шкоди.

В обгрунтування своєї позовної заяви, позивачка в уточненому позові датованому 11 березня 2014 року, зазначила, що вона працювала на посаді менеджера по виробництву ТОВ «Крепекс», міста Кривого Рогу. На дану посаду вона була прийнята наказом №13 від 21/11/2011 року.

Підприємство ТОВ «Крепекс» спеціалізується на оптовій торгівлі металічними кріпленнями - метизами та виготовленням металлопластикових виробів. Торгівля відбувається тільки за безготівковий рахунок.

З 03/06/2013 року по 08/06/2013 року вона знаходилася на лікарняному, а коли вийшла 10/06/2013 року на роботу, то керівник підприємства Гладков Олег Борисович не допустив її до місця роботи, повідомивши, що вона 01/06/2013 звільнена з займаної посади менеджера по виробництву з відповідним наказом за «недовірою».

Але 01.06.2013 року був вихідний день, а саме субота, і цього дня вона не мала виходити па роботу, бо це був мій вихідний. Той факт, що вона знаходилась на лікарняному, керівнику підприємства було відомо, і лікарняний нею директору підприємства також було надано.

В цей же день, тобто 10/06/2013 року, вона звернулася до керівника ТОВ «Крепекс» Гладкова О.Б. з проханням надати їй відповідне розпорядження або наказ про звільнення, видати трудову книжку та провести повний розрахунок, але відповідач взагалі з нею відмовився розмовляти.

З 10.06.2013 року по 20.08.2013 року вона постійно зверталась до відповідача з проханням надати їй наказ про звільнення та віддати її трудову книжку. Тільки 20.08.2013 року їй була видана трудова книжка без будь-якого розрахунку та без наказу про звільнення.

Про причину свого звільнення вона дізналася тільки 20.08.2013 року, коли отримала трудову книжку і побачила, що в ній стоїть запис: «наказ №4 від 01.06.2013 року, звільнена в зв'язку з втратою довіри з боку начальника згідно ст. 41 КЗпП п. 2».

Оскільки трудову книжку вона отримала 20.08.2013 року, тому вона вважає, що позовна заява подана нею в установлений законодавством строк.

Вказане звільнення її з посади менеджера «за недовірою» позивачка ОСОБА_2 вважає незаконним та безпідставним.

Вона не обслуговувала грошові та товарні цінності, не мала доступу до каси та складу підприємства, а як менеджер надавала тільки послуги консультативного характеру, по простому - рекламувала товар та розповідала клієнтам про його характеристики і якості. Її обов'язки як менеджера зі збуту підтверджується посадовою інструкцією.

Відповідачем було порушено порядок її звільнення, так як в день звільнення трудову книжку вона не отримала, а отримала її лише 20.08.2013 року. У роботодавця вона також вимагала падати їй копію наказу про звільнення та проведення з нею розрахунку. Ні того, ні іншого ним зроблено не було. Розрахунок по заробітній платі за травень місяць так і не був з нею проведений. Копію наказу про своє звільнення вона отримала лише на свою письмову вимогу до керівника відповідача.

Про дійсні причини її звільнення їй нічого не відомо, а підстави для звільнення не відповідають дійсності. Які саме винні дії вона вчинила - їй не відомо, роботодавець не ознайомив її ні з актом службового розслідування, не відібрав жодних письмових пояснень, тобто її вина нічим не доведена і не підтверджена. Обслуговування грошових коштів або товарних цінностей, це не входило до її посадових обов'язків.

Відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП України при ухваленні рішення про поновлення па роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 Закону України "Про оплату праці" за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (100-95-п) (далі - Порядок).

З урахуванням цих норм, зокрема абз. 3 п. 2 Порядку (100-95-п), середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата. Тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи.

Відповідно до п. 5 розд. IV Порядку обчислення середньої заробітної плати. затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (100-95-п)основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з ст... 8 цього Порядку (100-95-п) визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством - календарних днів за цей період, тобто: 1500.00+1500.00/22+18=75.00 гривень в день.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику, здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абз. 2 п. 8 Порядку (100-95-п) ), тобто: 75.00х(20х8міс) = 12000.00 гривень.

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абз. З п. 8 Порядку (100-95-п)), тобто: 40/2=20 .

Розмір відшкодування середнього заробітку за час вимушеного прогулу може бути збільшено на час розгляду справи в суді до прийняття судового рішення.

Відповідач звільнив її без законної на то підстави, а тому, відповідно до ст. 235 КЗпП України зобов'язаний поновити її на попередній роботі із виплатою середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Також з боку Відповідача є порушення її законних прав на працю, які завдали їй моральних страждань.

Моральна шкода, завдана мені в результаті незаконного звільнення, полягає у наступному. У неї стався нервовий зрив і зараз вона знаходиться в стресовому стані. Оскільки роботодавець принизив її честь та гідність, назвавши її в присутності її колег непорядною та нечесною людиною, не маючи на те жодних підстав.

Відповідач позбавив її гарантованого Конституцією України права на працю та можливості заробляти собі на життя.

Вказані незаконні дії Відповідача призвели до її моральних переживань, вона втратила душевний спокій, постійно перебуває у роздратованому стані, оскільки їй не зрозуміло, за що фактично її звільнили.

Крім того, звільнення за недовірою підриває її авторитет порядної чесної людини, вона не може знайти собі іншу роботу. Також, у неї на утриманні перебуває неповнолітня дитина, яку вона має забезпечувати. На даний момент її чоловік не працює, вона була єдиною працюючою у сім'ї.

Я не знаю, як їй далі жити, роботу з таким записом у трудовій книжці вона знайти не зможе, і тому знаходиться у стані повного відчаю.

Тому, враховуючи викладені обставини, а також положення ст. 237-1 КЗпП України, відповідач повинен відшкодувати їй моральну шкоду, яку вона оцінюю в 10 000 гривень.

На підставі викладеного позивачка просить суд ;

1. Скасувати наказ про звільнення № 4 від 01/06/2013 року.

2. Поновити її на робочому місці в ТОВ «Крепекс» на посаді менеджера з виробництва.

3. Стягнути з відповідача на її користь середній заробіток, а саме; 12 000,00 грн., за час вимушеного прогулу за період з 01.06.2013 року по 01.03.2014 року. Стягнути із відповідача на її користь моральну шкоду у розмірі - 10 000 гривень.

5. Зобов'язати відповідача сплатити їй заробітну плату за травень 2013 року в сумі - 1500 гривень.

Позивачка ОСОБА_2 у повному обсязі підтримала свої позовні вимоги викладені вище.

Представник відповідача в справі - Тавариства з обмеженою відповідальністю «Крепекс» адвокат ОСОБА_5 позовні вимоги ОСОБА_2 не визнав у повному обсязі. У заперечені позову він вказав, що вважає позовні вимоги позивачки не обґрунтованими та поданими з порушенням вимог законодавства України з наступних підстав:

Стосовно скасування наказу про звільнення, поновлення на робочому місці, стягнення середнього заробітку, стягнення моральної шкоди - відповідно до вимог ч. І ст.233 Кодексу законів про працю України (КЗПП України), працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного у місті, міського чи міськрайонного суду у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

ОСОБА_2 дізналась про своє звільнення 01 червня 2013 року, зі змістом Наказу про звільнення була ознайомлена в день звільнення, про що свідчить розписка Позивачки на Наказі про її звільнення. Жодних претензій в день звільнення до адміністрації підприємства відповідачка не висловлювала. З дати звільнення ОСОБА_2 на робочому місці не з'являлась. Тобто, при поданні позовної заяви 23 серпня 2013 року позивачка порушила строк встановлений ч. І ст.233 Кодексу законів про працю України.

Відповідачем до канцелярії суду подана Заява про застосування позовної давності з документами, що підтверджують обставини викладені в заяві.

Стосовно сплати заробітної плати - відповідно до платіжного доручення № 67 від 05 липня 2013 року та Звіту про здійснення зарахувань на карткові рахунки співробітників в рамках зарплатного проекту від 19 січня 2014 року, позивачка в повному обсязі отримала заробітну плату на свій картковий рахунок.

Тому представник відповідача в задоволенні позову ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «КРЕПЕКС» про скасування наказу про звільнення, поновлення на робочому місці, стягнення середнього заробітку, стягнення моральної шкоди та сплати заробітної плати - просить відмовити.

Третя особа у справі - директор Тавариства з обмеженою відповідальністю «Крепекс» Гладков О.Б. у повному обсязі підтримав заперечення викладені вище щодо позову ОСОБА_2

Від суду зазначив, що ОСОБА_2 виконувала доручену їй роботу не належним чином. Вона навмисно занижувала об'єми у замовленнях на виготовлення продукції. Однак, більш обгрунтовано та більш детально вказати суду на ті дії ОСОБА_2, які змусили його прийняти рішення про її звільнення за недовірою, Гладков О.Б. суду не надав.

Суд, заслухавши учасників процесу, свідків,та дослідивши письмові докази долучені до справи, вважає, що позовні вимоги ОСОБА_2 повинні бути задоволені частково з наступних підстав;

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_2 працювала на посаді менеджера по виробництву ТОВ «Крепекс», міста Кривого Рогу яке спеціалізується на оптовій торгівлі металічними кріпленнями - метизами та виготовленням металлопластикових виробів. Торгівля на цьому підприємстві відбувається тільки за безготівковий рахунок, що підтверджено відповідачем в справі..

. На дану посаду ОСОБА_2 була прийнята наказом №13 від 21/11/2011 року.

Позивачка суду пояснила, що з 03/06/2013 року по 08/06/2013 року вона знаходилася на лікарняному, а коли вийшла 10/06/2013 року на роботу, то керівник підприємства Гладков О.Б. не допустив її до місця роботи, повідомивши її, що вона з 01/06/2013 звільнена з займаної посади менеджера по виробництву з відповідним наказом за «недовірою». 01.06.2013 року був вихідний день, а саме; субота, і цього дня вона не мала виходити па роботу, бо це був мій вихідний. Той факт, що вона знаходилась на лікарняному, керівнику підприємства було відомо, і лікарняний нею директору підприємства також було надано. Повний розрахунок з нею керівництво відповідача провело лише

10/06/2013 року, вона, як показала суду ОСОБА_2, звернулася до керівника ТОВ «Крепекс» Гладкова О.Б. з проханням надати їй відповідне розпорядження або наказ про звільнення, видати трудову книжку та провести повний розрахунок, але відповідач взагалі з нею відмовився розмовляти. Тільки 20.08 2013 року після її письмової заяви з нею було проведено повний розрахунок і тільки тоді вона дізналась причину її звільнення, прочитавши запис у трудовій книжці, що вона звільнена згідно пункту -2 ст. 41 КЗпП України. Позивачка суду зазначила, що вона не вважає себе винною у вчинені будь яких дій, які б дали керівництву відповідача недовіряти їй.

Представник відповідача, не погодився з доводами позивачки і просив відмовити їй у позові у зв'язку з пропуском строку з цим позовом до суду.

У підтвердження, своїх заперечень, представник відповідача надав суду копію журналу відділу кадрів підприємства відповідача, де зазначено, що трудову книжку позивачка отримала 01 червня 2013 року.

Це твердження представника відповідача спростувала позивачка, зазначивши суду, що вона дійсно поставила підпис у графі про отримання трудової книжки, однак дата - « 01.06.2013 року»,- виконана не її рукою. Їй не дали можливість власноруч поставити дійсну дату отримання нею трудової книжки.

Суд вважає доводи позивачки такими що відповідають дійсності, оскільки заперечення позивача в справі не підтверджені належним чином, допустими доказами у справі.

Відповідно до пункту - 2 ст. 41 Кодексу законів про працю України власник чи уповноважений ним орган має право розірвати трудовий договір у разі вчинення працівником винних дій, що дають підставу для втрати до нього довіри з боку власника або уповноваженого ним органу. На цій підставі можуть бути звільнені з роботи лише особи, які безпосередньо обслуговують грошові або товарні цінності.

Товар у розумінні п. 2 ст. 41 КЗпП - це матеріальні цінності, що прийняті на зберігання, що зберігаються на складі, що відпускаються зі складу, з торгового залу, іншого сховища.

Зміст поняття "товарні цінності", що вживаються в п. 2 ст. 40 КЗпП, дане у постанові Пленуму Верховного Суду України. "Про практику розгляду судами трудових спорів" (п. 28) де пояснюється, що безпосереднім обслуговуванням грошових і товарних цінностей є їх прийняття, збереження, транспортування, розподіл тощо. Ключові слова, що відображають розуміння безпосереднього обслуговування грошових і товарних цінностей, - це "прийняття" і "збереження". Звідси слід зробити висновок про те, що основне коло працівників, які безпосередньо обслуговують грошові та товарні цінності, - це особи, які одержують їх під звіт.

Далі коло цих працівників може бути розширене за рахунок основного кола матеріально відповідальних осіб, тобто осіб, з якими відповідно до законодавства можуть бути укладені договори про повну матеріальну відповідальність.

Як встановлено судом і підтверджено відповідачем у справі, з позивачкою ОСОБА_2 не було укладено договір про повну матеріальну відповідальність. Їй не було доручено зберігати або якимось чином обслуговувати матеріальні цінності.

ОСОБА_2 працювала на посаді менеджера по виробництву ТОВ «Крепекс», міста Кривого Рогу і вона не обслуговувала грошові та товарні цінності, не мала доступу до каси та складу підприємства, а як менеджер надавала тільки послуги консультативного характеру, рекламувала товар та розповідала клієнтам про його характеристики і якості.

Ці пояснення позивачки не були доказово спростовані представником відповідача або третьою особою у справі.

Судовою практикою, визнано, що тягар доказування винних дій звільненої не за власним бажанням особи покладається на власника або уповноважений ним орган.

Власник, як вважає судова практика, повинен довести наявність у діях працівника конкретних порушень, довести вину працівника в цих порушеннях.

Представник відповідача в справі, та третя особа Гладков О.Б. вказали суду на умисні та корисливі дії позивачки. Однак у чому саме полагали ці дії вказані особи суду обгрутовано довести не могли. Директор підприємства відповідача Гладков О.Б. суду зазначив, що він не звертався до правоохоронних органів для виявлення злочинних дій позивачки. Наданий ним суду акт проведення службового розслідування, після якого позивачка була звільнена, є не конкретним так як він не містить вказівок на певні дії позивачки які мають корисливий та злочинний характер.

Вчинення корисливих правопорушень, пов'язаних з виконанням трудових обов'язків позивачкою на думку суду, давало б можливість звільнення ОСОБА_2 з посади, за умови доведеності її вини у вчинені таких дій та належного відображення їх у акті, та підкріплених належними та допустими доказами. Допитані на прохання відповідача свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_8 дали суду не конкретні пояснення. Вони не могли певно стверджувати, що дії позивачки були навмисними, а не були результатом не знання нею своїх обов'язків або халатного відношення до їх виконання. Допитані судом свідки не могли суду вказати, а чи дійсно позивачка ОСОБА_2 привласнила якісь кошти і чи ні.

До справи відповідачем додано письмовий доказ - докладну записку головного бухгалтера ТОВ «Крепекс» Козлової Н.Д., де зазначено, що позивачка ОСОБА_2 у травні / рік не вказано / у семи договорах зменшила суму вартості виготовлених виробів, тим самим привласнила різницю на суму 4746 гривень 95 копійок.

При цьому, у зазначеній докладній головний бухгалтер Козлова Н.Д. не вказала, яким чином, позивачка при безготівковому проведенню розрахунків, змогла привласнити - 4746 гривень 95 копійок.

При цьому, виходячи з зазначеного, у діях позивачки вбачається склад кримінального правопорушення.

Однак, директор ТОВ «Крепекс» у судовому засіданні зазначив, що він до правоохоронних органів з приводу протиправних і корисливих дій позивачки не звертався. Таким, чином, суд вважає, що заява головного бухгалтера Козлової Н.Д. є належним чином не перевіреною і не підтвердженою.

За таких обставин, суд вважає, що позивачка безпідставно звільнена з посади за пунктом другим ст.. 41 КЗПП України.

Відповідачем в справі не надано суду доказів тому, що позивачка ОСОБА_2 була належним чином ознайомлена з наказом про те що 01 червня 2013 року, суботу, оголошено робочим днем і що вона повинна була вийти на роботу. Суду представником відповідача надано копію наказу по підприємству про оголошення робочим днем 01 червня 2013 року, однак не надано належним і допустимих доказів тому, що позивачка була ознайомлена з цим наказом і що вона виходила у цей день на роботу.

Також, суд вважає, що позивачкою не пропущено строк для звернення до суду з цим позовом, а тому її позовні вимоги відповідно до ст.. 233 КЗпП України підлягають задоволенню, ОСОБА_2 підлягаю поновленню на роботі на посаді менеджера по виробництву ТОВ «Крепекс» міста Кривого Рогу.

У зв'язку з цим, суд вважає необхідним стягнути з відповідача в справі на користь позивачки ОСОБА_2 заробітну плату за час вимушеного прогулу, починаючи з 01 червня 2013 року по 01 березня 2014 року у відповідності до ст.. 235 КЗпП України і наданих позивачкою розрахунків, які суд вважає виконаними відповідно до вимог закону. Тобто відповідач в справі повинен сплатити позивачці за час вимушеного прогулу - 12 000 гривень.

Згідно ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику проводиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків та вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Суд вважає, що діями відповідача в справі дійсно завдано моральної шкоди позивачці, її незаконним звільненням з роботи, однак ОСОБА_2 не надано суду належним доказів і підтвердження в цій частині її позовних вимог. На думку суду сума визначена позивачкою у відшкодування їй моральної шкоди у 10 000 гривень, є занадто завищеною, а її доводи у цій частині не доведені у повному обсязі. Тому суд вважає можливим задовольнити позовні вимоги ОСОБА_2 в частині відшкодування їй моральної шкоди частково, в сумі, - 2000 гривень 00 копійок.

Також, суд вважає недоведеними доводи позивачки в справі в частині стягнення з відповідача на її користь заробітної плати в сумі, 1500 гривень за травень 2013 року. Відповідач надав суду письмові докази тому, що з позивачкою проведені у повному обсязі розрахунки і у повному обсязі їй виплачена заробітна плата. Однак позивачка таке твердження відповідача належними доказами не спростувала.

Тому суд не вбачає підстав для задоволена позову ОСОБА_2 в частині стягнення 1500 гривень з відповідача в справі на її користь, тобто заробітної плати за травень місяць 2013 року.

Виходячи з зазначеного, суд вважає можливим задовольнити позовні вимоги ОСОБА_2 частково.

Керуючись ст.. 41, 47, 232, 235 КЗпП України, ст. 88, 212-214 Цивільного процесуального Кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В ;

Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити частково.

Скасувати наказ про звільнення ОСОБА_2 № 4 від 01 червня 2013 року.

Поновити ОСОБА_2 на попередній посаді менеджера Тавариства з обмеженою відповідальністю «Крепекс» .

Стягнути з Тавариства з обмеженою відповідальністю «Крепекс» на користь ОСОБА_2 заробітну плату за вимушений прогул в сумі,- 12 000 гривень за період з 01 червня 2013 року по 01 березня 2014 року.

Стягнути з Тавариства з обмеженою відповідальністю «Крепекс» на користь ОСОБА_2 у відшкодування моральної шкоди - 2000 гривень 00 копійок.

В задоволені іншої частини позовних вимог ОСОБА_2 - відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга на протязі 10 днів, з дня виготовлення повного тексту цього рішення суду, в палату з цивільних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області, через Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу.

Суддя: С. М. Водоп"янов