Рішення

від 03.09.2014 по справі 212/7481/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 212/7481/13-ц 22-ц/774/1381/К/14

Справа № 212/7481/13-ц Головуючий в 1-й інстанції

Провадження №22-ц/774/1381/К/14 суддя Водоп`янов С.М.

Категорія - 54 ( ІУ ) Суддя-доповідач - Остапенко В.О.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді: Остапенко В.О.,

суддів: Савіної Г.О., Чорнобука В.І.

при секретарі: Чубіній А.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Крепекс" на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 07 квітня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Крепекс" про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, та відшкодування моральної шкоди.

Особи, які беруть участь у розгляді справи:

представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Крепекс" - Гордієнко Андрій Іванович;

позивач - ОСОБА_3.

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2013 року ОСОБА_3 звернулась з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Крепекс" (Далі ТОВ «Крепекс» )про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, та відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що з 21.11.2011 року вона працювала на посаді менеджера по виробництву ТОВ «Крепекс». З 03.06.2013 року по 08.06.2013 року вона знаходилась на лікарняному, а коли вийшла на роботу керівник підприємства Гладков О.Б. не допустив її до роботи повідомивши, що вона 01.06.2013 року звільнена з займаної посади менеджера по виробництву відповідно до п.2 ст. 41 КЗпП України в зв'язку з недовірою.

Трудова книжка без будь-якого розрахунку та без наказу про звільнення була видана позивачу тільки 20.08.2013 року.

Уточнивши позовні вимоги, просила суд визнати незаконним наказ № 4 від 01.06.2013 року про звільнення; поновити її на робочому місці в ТОВ «Крепекс» на посаді менеджера з виробництва; стягнути з ТОВ «Крепекс» на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01.06.2013 року по 01.03.2014 року в сумі 12 000 грн.; стягнути з ТОВ «Крепекс» на її користь моральну шкоду в розмірі 10 000 грн.; зобов'язати відповідача сплатити їй заробітну плату за травень 2013 року в сумі 1 500 грн..

Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 07 квітня 2014року, описки у якому виправлено рішеннями цього ж суду від 15.04.2014 року та рішенням від 28.04.2014 року, позов ОСОБА_3 задоволено частково.

Скасовано наказ про звільнення ОСОБА_3 № 4 від 01.06.2013 року.

Поновлено ОСОБА_3 на попередній посаді менеджера Товариства з обмеженою відповідальністю «Крепекс».

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Крепекс» на користь ОСОБА_3 заробітну плату за вимушений прогул в сумі 12 000 грн. за період з 01.06.2013 року по 01 березня 2014 року.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Крепекс» на користь ОСОБА_3 у відшкодування моральної шкоди - 2000 грн.

Допущено до негайного виконання рішення в частині поновлення Позивача на роботі, та в частині стягнення заробітної плати за вимушений прогул у розмірі місячного платежу.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.

Зокрема судом першої інстанції не взято до уваги, що позивачем пропущено строк звернення до суду, оскільки з наказом про звільнення вона була ознайомлена 01.06.2013 року, з чого випливає, що строк звернення до суду з позовом сплив ще 01 липня 2013 року. Заяву про застосування строку позовної давності судом розглянуто не було.

Крім того, суд не взяв до уваги пояснення свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, які підтвердили, що позивач приймала замовлення від клієнтів, виписувала відповідні фінансові документи та віддавала заказ-наряди в цех виробництва, а тому вона могла за рахунок зменшення обсягу виготовлення готової продукції, зменшити їх вартість, що безпосередньо призводить до збитків підприємства.

Згідно з вимогами частини 1 статті 303 ЦПК України і зважаючи на роз'яснення, викладені в п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 24.10.2008 р., - під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, а тому колегією суддів не перевіряється правильність висновків суду та законність рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 про стягнення на її користь заробітної плати в сумі 1500 грн. за травень 2013 року.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що, ОСОБА_3 відповідно до наказу №13 від 21.11.2011 року була прийнята на посаду менеджера по виробництву ТОВ «Крепекс».

На підставі наказу № К/К-000004 від 01 червня 2013 року ОСОБА_3 звільнена з посади менеджера по виробництву згідно п.2 ст. 41 КЗпП України в зв'язку з втратою довіри з боку власника (а.с.29).

Підставою для такого звільнення були результати проведеного службового розслідування від 31.05.2013 року в ході якого було виявлено, що за період роботи березень-травень менеджер ОСОБА_3 зменшувала суму вартості виробів, які виготовлялись на підприємстві, чим завдала матеріальних збитків підприємству у розмірі 4746, 93 грн. (а.с.47-49)

Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3 в частині визнання незаконним наказу № К/К-000004 від 01 червня 2013 року та поновлення на роботі, суд першої інстанції виходив з відсутності достатніх підстав для звільнення позивача з посади менеджера по виробництву ТОВ «Крепекс» за п.2 ст. 41 КЗпП України, відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача середньої заробітної плати в сумі 1 500 грн. суд першої інстанції виходив з недоведеності позовних вимог в цій частині.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду суду першої інстанці з огляду на наступне.

У відповідності до п.2 ст.41 КЗпП України, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у випадку винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір'я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу.

Згідно роз'яснень постанови пленуму Верховного Суду України № 9 від 6 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів», які містяться в п.28, звільнення з підстав втрати довір'я суд може визнати обґрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом і т.п.) вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довір'я (зокрема, порушення правил проведення операцій з матеріальними цінностями).

Як вбачається з матеріалів справи відповідно до наказу №13 від 21.11.2011 року була прийнята на посаду менеджера по виробництву ТОВ «Крепекс».

Відповідно до змісту посадової інструкції менеджера з виробництва остання надавала послуги консультативного характеру, рекламувала товар та розповідала клієнтам про його характеристики і якості .

При цьому, очевидним є те, що в обов'язки останньої не входило безпосередньо обслуговувати грошові або товарні цінності, займатись їх прийманням, зберіганням, розподілом.

Судом беззаперечно встановлено те, що ОСОБА_3 не є особою, яка несе повну матеріальну відповідальність, оскільки такого договору підприємство з нею не укладало.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивача було безпідставно звільнено з посади менеджера ТОВ «Крепекс» за п.2 ст. 41 КЗпП України а тому наказ про звільнення ОСОБА_3 № 4 від 01.06.2013 року підлягає скасуванню з поновленням ОСОБА_3 на попередній посаді менеджера Товариства з обмеженою відповідальністю «Крепекс».

Однак, відповідно ч.1 ст. 233 КЗпП України, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Як вбачається з матеріалів справи позивач ОСОБА_3 з наказом № К/К-000004 від 01 червня 2013 року про звільнення з посади менеджера по виробництву ТОВ «Крепекс» була ознайомлена 01.06.2013 року, про свідчить її особистий підпис в наказі (а.с. 24) Відповідно до копії журналу відділу кадрів підприємства, ОСОБА_3 трудову книжку отримала 01.06.2013 року про свідчить її підпис в даному журналі (а.с. 33)

В суді апеляційної інстанції позивач ОСОБА_3 підтвердила наявність її підписів в наказі про звільнення та журналі відділу кадрів підприємства.

Посилання позивача ОСОБА_3 на те, що про причину свого звільнення вона дізналась тільки 20.08.2013 року, коли отримала трудову книжку, не підтверджені належними та допустимими доказами та спростовуються її підписом в наказі та журналі відділу кадрів.

Посилання позивача на те, що їй не дали змоги поставити дату біля свого підпису, також спростовується копією журналу відділу кадрів підприємства, відповідно до якого особи, при бажанні мали можливість ставити дату біля свого підпису.

Як вбачається з матеріалів справи в суді першої інстанції ТОВ «Крепекс» подавало заяву про застосування строку позовної давності, проте суд першої інстанції не взяв до уваги зазначену заява.

За таких обставин колегія суддів вважає, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 в часині скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, та відшкодування моральної шкоди повинно бути відмовлено у зв`язку з пропуском строку для звернення до суду зі вказаними позовними вимогами.

В суді апеляційної інстанції встановлено, що рішення суду в частині відмови позивачу ОСОБА_3 в задоволенні позовних вимог щодо стягнення заробітної плати за травень 2013 року в сумі 1 500 грн. позивачем не оскаржено, а тому в цій частині рішення суду колегією суддів не переглядалось.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про скасування рішення суду на підставі п.3 ч.1 ст. 309 ЦПК України з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 В зв'язку з чим додаткові рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 15 квітня 2014 року, від 28 квітня 2014 року та від 06 червня 2014 року також підлягають скасуванню.

Керуючись ст.ст. 303, 307, п.3 ч.1 ст. 309, ст.ст. 313, 314, 316 ЦПК України,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Крепекс" задовольнити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 07 квітня 2014 року та додаткові рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 15 квітня 2014 року, від 28 квітня 2014 року та від 06 червня 2014 року в частині скасування наказу № 4 від 01.06.2013 року про звільнення ОСОБА_3, поновлення її на попередній посаді менеджера Товариства з обмеженою відповідальністю «Крепекс». Стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу в сумі 12 000 грн. за період з 01.06.2013 року по 01 березня 2014 року та стягнення моральної шкоди - 2000 грн. - скасувати.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Крепекс" про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, та відшкодування моральної шкоди - відмовити.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді: