Постанова

від 09.04.2014 по справі 927/42/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" квітня 2014 р. Справа№ 927/42/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Рудченка С.Г.

суддів: Агрикової О.В.

Сухового В.Г.

при секретарі судового засідання Степанці О.В.,

представники сторін у судове засідання не з'явились,

розглядаючи апеляційну скаргу

товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігівстройсервіс»

на рішення господарського суду Чернігівської області від 18.02.2014 року

у справі №927/42/14 (суддя Селівон А.М.)

за позовом фізичної особи - підприємця

ОСОБА_2, м. Луганськ,

до товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігівстройсервіс», м. Чернігів,

про стягнення 144553,80 грн., -

ВСТАНОВИВ:

У січні 2014 року ФОП ОСОБА_2 (далі - позивач) подав до господарського суду Чернігівської області позов до ТОВ «Чернігівстройсервіс» (далі - відповідач) про стягнення 144553,80 грн., а саме 77318,80 грн. основного боргу, 1514,00 грн. пені, 23196,00 грн. штрафу, 42525,00 грн. плати за користування грошовими коштами, а також 2891,08 грн. витрат зі сплати судового збору. В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на наявність у відповідача простроченого боргу згідно договору №Кр-201310081/1 від 08.10.2013 року в сумі 77318,80 грн. за поставлений ним товар.

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 18.02.2014 року у справі №927/42/14 позовні вимоги задоволено частково. Присуджено до стягнення з ТОВ «Чернігівстройсервіс» на користь ФОП ОСОБА_2 77318,80 грн. основного боргу, 1349,37 грн. пені, 23195,64 грн. штрафу та 2037,28 грн. витрат по сплаті судового збору. В решті позовних вимог відмовлено. При прийнятті оскаржуваного рішення місцевий господарський суд дійшов до висновку про наявність у відповідача простроченої заборгованості перед позивачем за поставлений останнім товар згідно укладеного між сторонами спору договору у вказаній позивачем сумі, а також про правомірність нарахування позивачем на суму боргу відповідача пені та штрафу. Також, місцевий господарський суд дійшов до висновку про те, що нарахування на підставі п. 3.5. договору 1% від суми заборгованості за кожний день прострочення покупцем оплати товару, що є сплатою покупцем процентів за користування грошовими коштами постачальника, є неправомірним, оскільки за своєю правовою природою таке нарахування тотожне пені, яку вже вирішено стягнути з відповідача.

Не погодившись з прийнятим рішенням, ТОВ «Чернігівстройсервіс» подало до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Чернігівської області від 18.02.2014 року у справі №927/42/14 та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що видаткова накладна №315105 від 15.10.2013 року не є належним доказом поставки товару позивачем. Також, на думку скаржника, судом першої інстанції невірно визначено розміри штрафних санкцій та не застосовано ч. 3 ст. 551 ЦК України щодо зменшення розміру неустойки за рішенням суду.

Позивач не скористався своїм правом згідно ч. 1 ст. 96 ГПК України та не надав суду відзив на апеляційну скаргу, що, згідно ч. 2 ст. 96 ГПК України, не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.03.2014 року у справі №927/42/14 апеляційну скаргу ТОВ «Чернігівстройсервіс» на рішення господарського суду Чернігівської області від 18.02.2014 року у справі №927/42/14 прийнято до провадження та призначений розгляд справи на 09.04.2014 року.

Згідно розпорядження Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 09.04.2014 року склад колегії суддів у справі №927/42/14 змінено на наступний: головуючий суддя Рудченко С.Г., судді Агрикова О.В., Суховий В.Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.04.2014 року справу №927/42/14 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Рудченко С.Г., судді Агрикова О.В., Суховий В.Г.

В судове засідання 09.04.2014 року представники сторін не з'явились, відповідач про причини неявки суд не повідомив, сторони про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

Від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке судом розглянуто в судовому засіданні 09.04.2014 року та відхилено як необґрунтоване.

Приймаючи до уваги обізнаність сторін про дату, час та місце розгляду справи, колегія суддів, враховуючи положення ст. 102 ГПК України, дійшла до висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників сторін.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 08.10.2013 року між ФОП ОСОБА_2 (постачальник) та ТОВ «Чернігівстройсервіс» (покупець) було укладено договір №Кр-20131008/1 на поставку товару (далі - договір, а.с. 10-12), згідно п. 1.1. якого постачальник зобов'язується передати покупцю товар, а покупець зобов'язується прийняти від постачальника товар та оплатити його вартість за ціною, визначеною у видаткових накладних.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п.п. 2.1.1., 2.1.2. договору поставка товару здійснюється постачальником окремими партіями у строки, в кількості та асортименті, які попередньо узгоджуються сторонами. Поставка товару здійснюється на умовах EXW зі складу постачальника. постачальник повинен забезпечити завантаження товару на транспортний засіб покупця.

Згідно п.п. 2.1.3., 2.1.7. договору підписання покупцем видаткової накладної є підтвердженням здійснення постачальником належної поставки. сторони домовились, що факт поставки товару підтверджується наявністю кількох або одного з нижченаведених документів: видаткової накладної, підписаної сторонами, наявністю у постачальника довіреності покупця на отримання товару, наявністю акту звірки взаємних розрахунків по даному договору, підписаного покупцем, наявністю акту приймання-передачі товару, наявністю іншого документу, яким засвідчується заборгованість покупця перед постачальником (лист, податкова накладна тощо).

У відповідності до п. 3.1. договору загальна вартість товару по цьому договору складається із сум вартості товару за всіма видатковими накладними. До вартості товару не входить вартість транспортних послуг, так як за домовленістю сторін товар зі складу постачальника доставляється на склад покупця засобами та за рахунок покупця.

Матеріали справи свідчать, що позивачем було здійснено поставку відповідачеві товару на суму 77318,80 грн. (в т.ч. ПДВ), що підтверджується видатковою накладною №315105 від 15.10.2013 року (а.с. 13). Вказана видаткова накладна підписана представником ТОВ «Чернігівстройсервіс» Міненко В.Г. без будь-яких зауважень або застережень, містить відтиски печаток сторін.

Також, факт отримання відповідачем товару за видатковою накладною №315105 від 15.10.2013 року підтверджується довіреністю №6 від 11.10.2013 року, виданою ТОВ «Чернігівстройсервіс» на ім'я Міненко В.Г. (а.с. 64).

Згідно п. 2.1.3 договору після підписання видаткової накладної покупець не має права пред'являти будь-які вимоги, претензії постачальнику щодо якості, кількості та асортименту поставленого товару. Претензії покупця щодо прихованих дефектів поставленого товару можуть бути пред'явлені протягом строку придатності товару, але не пізніше 30 днів з моменту отримання товару від постачальника.

Згідно із ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктами 2.2.1.-2.2.3. договору передбачено, що покупець зобов'язаний протягом 14 банківських днів здійснювати оплату за кожну окрему поставку постачальником партії товару з моменту отримання цього товару. Оплата товару здійснюється шляхом перерахування на розрахунковий рахунок постачальника суми у гривнях, яка дорівнює вартості товару, зазначеного у видатковій накладній. Всі витрати, пов'язані з банківськими переказами, сплачує покупець.

Відповідачем не надано суду доказів в порядку ст.ст. 33, 34 ГПК України на підтвердження здійснення розрахунку з позивачем за отриманий від нього товар, а тому висновок суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 77318,80 грн. боргу колегія суддів вважає законним та обґрунтованим.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України). Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Позивачем заявлено до стягнення пеню в розмірі 1514,00 грн. за період з 29.10.2013 року по 23.12.2013 року включно та 30% штрафу в сумі 23196,00 грн. (77318,80 грн. х 30%), які нараховано на прострочену сплатою суму 77318,80 грн.

Згідно положень ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 3.4. договору передбачено, що у випадку порушення строків оплати товару згідно п. 2.2. цього договору, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент порушення строків оплати, за кожний день прострочення від вартості товару, який був переданий постачальником покупцю.

Згідно абз. 4 п. 3.4 договору якщо неналежне виконання покупцем своїх зобов'язань по даному договору призвело до порушення строків оплати товару, відносно яких сторони досягли домовленості, а саме: на строк до 30-ти днів, то в такому випадку покупець сплачує постачальнику окрім пені штраф у розмірі 30% від вартості товару, який був переданий постачальником покупцю. покупець сплачує вищевказані штрафи за кожний випадок несвоєчасної оплати по кожній окремій поставці партії товару.

Відповідно до п. 2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» застосування такого виду неустойки як штраф до грошового зобов'язання законом не передбачено, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі (наприклад, за необґрунтовану відмову від переказу коштів за розрахунковими документами отримувача коштів), притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. В останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.

Враховуючи факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання перед позивачем, а також положення наведених норм законодавства України та умови укладеного між сторонами спору договору, колегія суддів дійшла до висновку про правомірність стягнення судом першої інстанції з відповідача на користь позивача пені за період з 05.10.2013 року по 23.12.2013 року включно в сумі 1349,37 грн. та штрафу у відповідності до п. 3.4 договору в сумі 23195,64 грн. При цьому, судом апеляційної інстанції перевірено розрахунки пені та штрафу, здійснені місцевим господарським судом, та встановлено їх арифметичну правильність.

Разом з цим, позивачем заявлено до стягнення з відповідача проценти за користування грошовими коштами (1%) в сумі 42525,00 грн. за період з 29.10.2013 року по 23.12.2013 року включно, які нараховано на прострочену сплатою суму 77318,80 грн.

Згідно п. 3.5. договору у випадку звернення постачальника за захистом своїх прав до суду через неналежне виконання покупцем своїх зобов'язань по даному договору, яке призвело до порушення строків оплати товару, то окрім пені та штрафу покупець зобов'язаний сплатити 1% від суми заборгованості, за кожний день прострочення покупцем оплати товару, що є сплатою покупцем процентів за користування грошовими коштами постачальника (ч. 3 ст. 692 ЦК України).

Статтею 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Пунктом 6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» визначено, що стягнення процентів річних є заходом відповідальності за порушення грошового зобов'язання і одночасно, способом захисту майнового права та інтересу кредитора, тобто зобов'язанням сплатити кошти, тоді як проценти, зазначені у ст. 536 ЦК України, - це плата за користування чужими коштами, в тому числі безпідставно одержаними, збереженими грішми (стаття 1214 ЦК України).

Підставами для застосування до правовідносин сторін ст. 536 ЦК України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством (наприклад, статтями 1048, 1054, 1061 ЦК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 692 ЦК України у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Частиною 3 ст. 692 ЦК України фактично конкретизовано передбачений ст. 536 цього Кодексу обов'язок боржника сплачувати встановлений договором або законом розмір процентів за користування чужими грошовими коштами та передбачене ст. 625 цього Кодексу право продавця вимагати від покупця сплати 3% річних за весь час прострочення, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У розумінні зазначених статей проценти є не відповідальністю, а платою за весь час користування грошовими коштами, що не були своєчасно сплачені боржником.

Зі змісту цих статей випливає, що договором може бути встановлено лише інший розмір процентів річних, а не інший спосіб їх обчислення.

Разом із цим. згідно з положеннями ст. 549 ЦК України грошовою сумою, яку боржник повинен передати кредитору у разі порушення зобов'язання, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання, є пеня.

Таким чином, передбачені п. 3.5 договору проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 1% від суми заборгованості за кожен день такого прострочення за своєю природою підпадають під визначення неустойки, а саме пені, згідно зі ст. 549 ЦК України, частина 3 якої встановлює, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Однак, позивачем вже нараховано до стягнення з відповідача 1514,00 грн. пені за цей самий період на підставі п. 3.2 договору, яким сторони передбачили нарахування пені.

Відтак, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що нарахування ще одних процентів за цей же період за несвоєчасне виконання зобов'язання покупцем суперечить ст. 61 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, а тому заявлені позивачем вимоги в частині стягнення з відповідача 42525,00 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами є безпідставними та правомірно відхилені місцевим господарським судом.

Доводи скаржника про те, що судом першої інстанції невірно визначено розміри штрафних санкцій та не застосовано ч. 3 ст. 551 ЦК України щодо зменшення розміру неустойки за рішенням суду колегією суддів відхиляються як необґрунтовані.

По-перше, колегією суддів під час перегляду рішення господарського суду Чернігівської області від 18.02.2014 року у справі №927/42/14 встановлено арифметичну правильність перерахування судом першої інстанції пені та штрафу. По-друге, в силу вимог ч. 3 ст. 551 ЦК України, п. 3 ст. 83 ГПК України зменшення розмірів неустойки (штрафу, пені), які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, є правом, а не обов'язком суду, і здійснюється виключно у виняткових випадках, чого відповідачем не обґрунтовано жодними доказами.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла до висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами чинного матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається. Решта доводів скаржника зводяться до намагань надати їм перевагу над встановленими судом першої інстанції обставинами, та переоцінити ці обставини, що не впливає на результат розгляду справи.

Таким чином, колегія суддів встановила, що обставини, на які посилається скаржник, не можуть бути підставою для зміни або скасування рішення господарського суду Чернігівської області від 18.02.2014 року у справі №927/42/14.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігівстройсервіс» на рішення господарського суду Чернігівської області від 18.02.2014 року у справі №927/42/14 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Чернігівської області від 18.02.2014 року у справі №927/42/14 залишити без змін.

3. Справу №927/42/14 повернути до господарського суду Чернігівської області.

Головуючий суддя С.Г. Рудченко

Судді О.В. Агрикова

В.Г. Суховий