Постанова

від 02.06.2009 по справі 2-7/1448-2008

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

2-7/1448-2008

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 02 червня 2009 р.                                                                                    № 2-7/1448-2008  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

Л.І. Рогач - головуючогоН.О. Волковицької Г.М. Мачульського

за участю представників:

позивачане з'явився (про час та дату судового засідання повідомлений належним чином)

відповідача

третьої особине з'явився (про час та дату судового засідання повідомлений належним чином)Недільська О.М.. дов. від 21.09.06р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги  Комунального підприємства "Ялтинське бюро технічної інвентаризації;Міщенко Валерія Михайловича

на постановуСевастопольського апеляційного господарського суду від 26.01.2009 р.

у справі№ 2-7/1448-2008 Господарського суду Автономної Республіки Крим

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма по експлуатації та будівництву підземних об'єктів"

до

третя особа

Комунального підприємства "Ялтинське бюро технічної інвентаризації"Міщенко Валерій Михайлович

провизнання незаконними дій та спонукання до виконання певних дій

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма по експлуатації та будівництву підземних об'єктів" звернулось до господарського суду з позовом до Комунального підприємства "Ялтинське бюро технічної інвентаризації" про визнання незаконними дій відповідача в частині заведення інвентарної справи та присвоєння адреси м. Ялта, вул. Щорса, буд. 11А неіснуючому домоволодінню; визнання незаконною інвентарної справи; зобовязання відповідача повернути в попередній стан інвентарну справу домоволодіння за адресою м. Ялта, вул. Щорса, буд. 11 А та закрити інвентарну справу домоволодіння за адресою м. Ялта, вул. Щорса, буд. 11 А.

Звертаючись до суду в порядку адміністративного судочинства, позивач посилався на допущені посадовими особами відповідача порушення при заведенні інвентарної справи та присвоєнні адреси домоволодінню, що здійснювалися без належних на те повноважень та без відповідного рішення органу місцевого самоврядування, що спричинило тяжкі наслідки (існування даної інвентарної справи стало підставою для стягнення з позивача збитків у відшкодування вартості за шкоду, заподіяну неіснуючому домоволодінню в цивільній справі).

Ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 06.02.2008р. порушено провадження у справі № 2-7/1448-2008 А за приписами Кодексу адміністративного судочинства України (т.1, а.с.1).

Заявою в порядку статі 51 Кодексу адміністративного судочинства України (т.2, а.с.2-4) позивач виклав позовні вимоги наступним чином: визнати домоволодіння № 11а по вул. Щорса у м. Ялта таким, яке ніколи не будувалось, не вводилось в експлуатацію та не існувало; визнати дії КП "Ялтинське бюро технічної інвентаризації в частині заведення інвентарної справи та присвоєння адреси м. Ялта, вул. Щорса, буд. 11а неіснуючому домоволодінню незаконними; визнати інвентарну справу домоволодіння за адресою м. Ялта, вул. Щорса, буд. 11а незаконною; зобов'язати відповідача закрити інвентарну справу домоволодіння за адресою м. Ялта, вул. Щорса, буд. 11а.

При цьому позивач посилався на порушення відповідачем Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженої 31.01.1966р.

Ухвалою від 16.10.2008р. Господарський суд Автономної Республіки Крим (т.2, а.с.43-45) ухвалив здійснювати подальший розгляд даної справи за приписами Господарського процесуального кодексу України, дійшовши висновку, що оскарження дій відповідача, пов'язаних з оформленням інвентарної справи на об'єкт нерухомості, є спором про право, що виключає розгляд цієї справи за нормами адміністративного судочинства.

16.10.2008р. позивач подав уточнення позовних вимог, виклавши попередні уточнені позовні вимоги  на підставі статті 22 Господарського процесуального кодексу України (т.2, а.с.48).

Відповідач відхилив позовні вимоги повністю, вказавши, що обставини, на які посилається позивач, вже були предметом доведення та встановлені судовим рішенням, що набрало законної сили, а відтак не підлягають повторному доведення за  статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України; позивачем пропущено річний строк, встановлений статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України для  судового захисту порушеного права.

Рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 03.11.2008р. (суддя Дворний І.І.) позов задоволено частково; визнано незаконними дії Комунального підприємства "Ялтинське бюро технічної інвентаризації" в частині необґрунтованого заведення інвентарної справи та привласнення адреси: м. Ялта, вул. Щорса, 11А домоволодінню, що ніколи не існувало; зобов'язано комунальне підприємство "Ялтинське бюро технічної інвентаризації" закрити необґрунтовано заведену інвентарну справу на домоволодіння за адресою: м. Ялта, вул. Щорса, 11А, яке ніколи не існувало; припинено провадження у справі в частині визнання домоволодіння № 11 а по вул. Щорса в м. Ялта таким, що ніколи не будувалося, не вводилося в експлуатацію та не існувало; в іншій частині в позові відмовлено; з відповідача на користь позивача стягнуто 101,50грн. судових витрат.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 27.11.2008р. до участі у справі в якості третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, залучено Мищенко Валерія Михайловича.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 26.01.09р. (судді: Лисенко В.А.. –головуючий, Маслова З.Д., Плут В.М.) рішення місцевого господарського суду скасовано за наявних безумовних  підстав для скасування - прийняття його щодо прав та інтересів особи, не залученої до участі у справі.

Прийнято нове рішення, яким визнано незаконними дії Комунального підприємства "Ялтинське бюро технічної інвентаризації" в частині необґрунтованого заведення інвентарної справи та привласнення домоволодінню адреси: м. Ялта, вул. Щорса, 11А; зобов'язано комунальне підприємство "Ялтинське бюро технічної інвентаризації" закрити необґрунтовано заведену інвентарну справу на домоволодіння за адресою: м. Ялта, вул. Щорса, 11А; припинено провадження у справі в частині визнання домоволодіння № 11 а по вул. Щорса в м. Ялта таким, що ніколи не будувалося, не вводилося в експлуатацію та не існувало; в іншій частині в позові відмовлено; з відповідача на користь позивача стягнуто 101,50грн. судових витрат.

Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, Комунальне підприємство "Ялтинське бюро технічної інвентаризації звернулося до Вищого господарського суду України з касаційної скаргою, в якій просить скасувати рішення та постанову у даній справі та припинити провадження у справі.

Касаційну скаргу вмотивовано порушення судами Господарського процесуального кодексу України, оскільки даний спір було розглянуто та вирішено в порядку господарського судочинства за відсутності позову, поданого за правилами господарського процесу, а адміністративне провадження у даній справі не було закрито; також суди безпідставно в порушення статті 35 Господарського процесуального кодексу України проігнорували судові рішення, якими встановлено факт незаконного руйнування позивачем домоволодіння за адресою м. Ялта, вул. Щорса, 11а.

Також до Вищого господарського суду України звернувся Мищенко Валерій Михайлович з касаційною скаргою, в якій просить судові рішення у даній справі скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Касаційну скаргу третьої особи вмотивовано непідсудністю даного спору господарським судам за статтею 12 Господарського процесуального кодексу України, оскільки даний спір пов'язаний зі здійсненням відповідачем своїх службових обов'язків (владно-управлінських функцій на основі законодавства), а заведення інвентарної справи на домоволодіння № 11-А по вул. Щорса в м. Ялта не стосується позивача, не порушує його прав та інтересів.

Також скаржник зазначив, що судом допущено порушення норм процесуального права та невірне застосування норм матеріального права, оскільки неправильно застосовано статті 256, 257, 261, 267 Цивільного кодексу України про позовну давність, не вмотивовано підстави, за яких відхилено доводи та докази відповідача та третьої особи, чим порушено принцип рівності сторін у судовому процесі,  порушено норми частини2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України.

Позивач у судовому засіданні заперечив доводи касаційних скарг, вказавши на законність та обґрунтованість постанови апеляційної інстанції.

Відповідач не скористався правом на участь представника у судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді –доповідача, пояснення представників, присутніх у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів вважає, що касаційні скарги  підлягають задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або перевіряти докази.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що інвентарна справа № 6797 на домоволодіння № 11 "А" по вул. Щорса в місті Ялті була заведена Комунальним підприємством "Ялтинське бюро технічної інвентаризації" 21.06.1993р.

Рішення про привласнення будь-якому будинку по вул. Щорса в місті Ялті адреси № 11 "А" виконавчим комітетом Ялтинської міської ради не приймалось; органами влади будівельна документація на спірне домоволодіння не погоджувалась, акт введення в експлуатацію не затверджувався, будь-які інші документи стосовно даного домоволодіння відсутні.

Посилаючись на постанову прокуратури міста Ялта від 09.01.2003р. (т.1,а.с.25-26) апеляційним судом встановлено, що у 1993 році технік Бюро технічної інвентаризації Літун Л.В., не маючи законних повноважень, без відповідного дозволу міськвиконкому, завела інвентарну справу та привласнила адресу місто Ялта, вул. Щорса неіснуючому об'єкту; вказаною постановою відмовлено у порушенні кримінальної справи відносно посадових осіб бюро технічної інвентаризації та нотаріальної контори у зв'язку  з закінченням строків притягнення до кримінальної відповідальності.

Разом з тим, приймаючи судові акти у справі за положеннями господарського процесу,  суди попередніх інстанцій не врахували наступне.

Відповідно до статей 1 та 2 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи організації звертаються до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Розглядаючи спір, суд повинен встановити, в чому полягає порушене право позивача, та чи забезпечує обраний позивачем спосіб захисту відновлення порушеного права.

З оскаржених судових рішень не вбачається, а позовна заява не містить посилання на те, в чому саме полягає порушене право позивача у даній справі та яким чином його порушив відповідач, завівши інвентарну справу на спірне домоволодіння третьої особи в момент здійснення самої цієї дії.

Не з'ясувавши зміст порушеного права, суди не встановили  правову природу спірних правовідносин, та не врахували, що за частиною 1 статті 12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам не підвідомчі спори, що виникають з публічно-правових відносин, та віднесені до компетенції Конституційного суду України та адміністративних судів.

Перелік спорів, на які поширюється компетенція адміністративних судів визначено частиною 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень, а також спори, які виникають з приводу укладання та виконання адміністративних договорів; спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом; спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.

Відповідно до статті 3 цього Кодексу суб'єкт владних повноважень - це органи державної влади, орган місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Отже, необхідною та єдиною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення цим суб'єктом владних управлінських функцій, при цьому ці функції повинні здійснюватись суб'єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.

З матеріалів справи вбачається, що спір виник у правовідносинах, пов'язаних зі здійсненням відповідачем функцій реєстрації домоволодіння як окремого об'єкта нерухомості.

Відповідно до статті 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" систему органів державної реєстрації прав складають центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної реєстрації прав, створена при ньому державна госпрозрахункова юридична особа з консолідованим балансом (центр державного кадастру) та її відділення на місцях, які є місцевими органами державної реєстрації прав.

За частиною 2 статті 7 вказаного Закону до функцій місцевих органів державної реєстрації прав віднесено, зокрема, реєстрацію прав на нерухоме майно, забезпечення в установленому порядку формування та внесення кадастрових планів земельних ділянок та даних технічної інвентаризації інших об'єктів нерухомого майна до Державного реєстру прав.

Однак згідно з пунктом 5 розділу V "Прикінцеві положення цього Закону до створення єдиної системи органів реєстрації прав, а також до формування Державного реєстру прав у складі державного земельного кадастру реєстрація об'єктів нерухомості проводиться комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації.

Звертаючись з позовом, позивач подав його за приписами Кодексу адміністративного судочинства України, визначивши відповідача, як орган, що виконує владні повноваження у спірних правовідносинах.

Визначивши цей спір, як такий, що підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, суди попередніх інстанцій жодним чином не обґрунтували цей висновок, обмежившись посиланням на наявність порушеного права позивача, однак не навели його змісту як цивільного права чи інтересу.

Також визначення даного спору як господарського  суперечить суб'єктному складу сторін, природі наявних між ними правовідносин, та не відповідає статті 12 Господарського процесуального кодексу України.

Даний позов, пред'явлений позивачем, стосується виконання відповідачем своїх функцій та обов'язків, визначених законодавством, а не здійснення відповідачем у спірних правовідносинах господарської діяльності чи цивільних прав та інтересів позивача на момент здійснення спірних дій.

У відповідності з пунктом 6 розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу 1991 року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Відтак місцевий господарський суд прийняв позов, поданий за приписами Кодексу адміністративного судочинства України, в межах своїх повноважень, однак змінив процедуру розгляду спору в порушення статті 157 Кодексу адміністративного судочинства; натомість безпідставно розглянув та вирішив спір  за приписами Господарського процесуального кодексу України.

Апеляційним господарським судом вказане порушення не усунуто.

Отже, доводи касаційних скарг щодо неправильно обраної господарськими судами процедури розгляду спору є обґрунтованими.

Відповідно до роз'яснень, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 року № 11 “Про судове рішення” зі змінами та доповненнями, рішення є законним  тоді,  коли  суд,  виконавши  всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини,  вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і   правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Прийняті у справі рішення та постанова вказаним вимогам не відповідають з вказаних вище підстав.

З огляду на межі повноважень касаційної інстанції, визначені статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України, рішення місцевого господарського суду та постанова апеляційної інстанції підлягають скасуванню, а справа -  направленню на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Під час розгляду  справи  суду слід взяти до уваги наведене, вжити передбачені законом заходи для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи та вирішити  спір відповідно до вимог закону.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 3 статті 1119, статтями 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, пунктом 6 розділу VІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий господарський суд України, –

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Комунального підприємства "Ялтинське бюро технічної інвентаризації", Міщенко Валерія Михайловича задовольнити частково.

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 26.01.2009р. у справі № 2-7/1448-2008 Господарського суду Автономної Республіки Крим та рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 03.11.2008р. скасувати.

Справу направити до Господарського суду Автономної Республіки Крим для виконання приписів пункту 6 розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України .

Головуючий                                                                                    Л. Рогач

Судді:                                                                                               Н. Волковицька

                                                                                                         Г. Мачульський