Постанова

від 28.05.2009 по справі 17-2-32/02-8708

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

17-2-32/02-8708

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 28 травня 2009 р.                                                                                    № 17-2-32/02-8708  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Остапенка М.І. (головуючий),

Харченка В.М.,

Борденюк Є.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві

за участю представника позивача:Воскобойнікова В.О. та представника відповідача –Головіної Л.Г.

касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Отделочнік-К"

на постановувід 03.03.2009

Одеського апеляційногогосподарського суду

за скаргоюТовариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Отделочнік-К"

на діїПершого відділу Державної виконавчої служби Приморського районного управління юстиції м. Одеси

у справі№ 17-2-32/02-8708

господарського судуОдеської області

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Отделочнік-К"

доКомунального підприємства "Узберіжжя"

простягнення 334473,15 грн.

Представник Першого відділу Державної виконавчої служби Приморського районного управління юстиції м. Одеси в судове засідання не з'явився, про час і місце слухання справи сторони були повідомлені належним чином.

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2008 року товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Отделочнік-К" звернулося зі скаргою на дії Першого відділу Державної виконавчої служби Приморського районного управління юстиції м. Одеси, згідної якої, уточнивши в ході розгляду справи свої вимоги, просило скасувати постанову В-6/247 від 18.06.2007, виконання наказу з примусового виконання рішення господарського суду Одеської області № 17-6-32/02-8708 продовжити, а грошові кошти в розмірі 270033,27 грн. заборгованості та збитків, а також 54450,00 грн. на відшкодування моральної шкоди перерахувати на розрахунковий рахунок позивача.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 21.01.2009 у справі № 17-2-32/02-8708 у задоволенні скарги відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 03.03.2009, за тією ж справою, вищезазначена ухвала залишена без змін.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову апеляційного суду від 03.03.2009 та ухвалу суду першої інстанції від 21.01.2009, а справу направити на новий розгляд до господарського суду Одеської області. Скарга мотивована тим, що постанова апеляційного суду прийнята з порушенням норм процесуального та матеріального права, зокрема, ст.ст. 43, 1212 ГПК України.

Відзивів на касаційну скаргу відповідач та Перший відділ Державної виконавчої служби Приморського районного управління юстиції м. Одеси до Вищого господарського суду України не надіслали.

Заслухавши доповідача, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування апеляційним судом норм процесуального та матеріального права, колегія суддів Вищого господарського суду України знаходить касаційну скаргу такою, що підлягає задоволенню.

До такого висновку суд дійшов на підставі наступного.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, рішенням господарського суду Одеської області від 13.10.2002 у справі № 17-2-32/02-8708 позов задоволено. Стягнено з КП "Узберіжжя" на користь ТзОВ "Фірма "Отделочнік-К" 197250,00 грн. боргу, 18644,18 грн. пені, 13076,80 грн. інфляційних, 1700,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на послуги інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, а також 5450,00 грн. витрат на юридичні послуги, а всього стягнуто 236238,98 грн. На виконання вказаного рішення 22.11.2002 було видано відповідний наказ.

Судами також встановлено, що постановою Першого відділу Державної виконавчої служби Приморського районного управління юстиції м. Одеси від 18.06.2007 № В-6/247 виконавче провадження з примусового виконання наказу господарського суду Одеської області від 22.11.2002 № 17-6-32/02-8708 закінчено з посиланням на фактичне виконання рішення згідно з виконавчим документом.

22.06.2007 копія постанови № В-6/247 направлена на адресу ТзОВ "Фірма "Отделочнік-К".

Звертаючись зі скаргою на дії органу Державної виконавчої служби позивач обґрунтовував її тим, що про закінчення виконавчого провадження йому стало відомо лише в жовтні 2008 року, оскільки постанова була направлена на адресу: м. Одеса, вул. Торгова, 23, за якою організація не знаходиться з 2006 року і, крім того, повного виконання судового рішення не відбулося, відповідно заборгованість не була погашена, у зв'язку з чим, на думку заявника, з вини Державної виконавчої служби, у позивача виникли проблеми, пов'язані із втратою грошових сум, а тому Державна виконавча служба повинна сплатити позивачу матеріальну та моральну шкоду.

Погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що в даному випадку наданими по справі доказами не підтверджуються пояснення заявника щодо його відсутності за вказаною адресою, а отже висновки суду першої інстанції щодо пропуску строку для оскарження дій органів Державної виконавчої служби, передбаченого ст. 1212 ГПК України, є правильними.

З такими висновками обох попередніх судових інстанцій погодитись не можна.

Відповідно до ст. 1212 ГПК України, скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані відповідними особами протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли цим особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Отже, враховуючи вищезазначені вимоги закону, суди, щодо даного випадку, мали досліджувати питання про те чи повідомлявся позивач і коли саме про закриття виконавчого провадження. Цих питань, як це випливає з наявних матеріалів справи, суди не з'ясовували і відмовили у задоволенні скарги виключно з тих припустимих міркувань, що позивач не міняв свою юридичну адресу, а отже повинен був своєчасно отримати відомості про закінчення виконавчого провадження.

В той же час позивач, наполягаючи на задоволенні скарги, стверджував про те, що про закінчення виконавчого провадження він дізнався тільки в жовтні 2008 року і тоді ж подав до суду відповідну скаргу.

Наведені твердження позивача наявними матеріалами справи не спростовуються, а, із змісту постанови про закінчення виконавчого провадження, копія якої також є наявною в матеріалах справи, вбачається, що в даному випадку виконавче провадження було закінчено з тих підстав, що боржник сплатив борг у повному обсязі, а саме у сумі 217438,17 грн., в той час, як загальна сума стягнення за рішенням суду складала 236238,98 грн.

Відповідно до ст. 53 ГПК України, за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, або відмовити у відновленні строку.

Таким чином, не з'ясувавши належним чином коли саме позивачу стало відомо про закінчення виконавчого провадження, суди не визначилися із питанням щодо поважності причин пропуску процесуального строку, а отже допустили неповноту у з'ясуванні обставин справи.

Крім того, суди не прийняли до уваги, що пропуск зацікавленою стороною процесуального строку для подання скарги на дії чи бездіяльність органів ДВС, за відсутності підстав для його відновлення, не може бути підставою для відмови у задоволенні самої скарги, а може розглядатись лише як підстава для відмови у відновленні процесуального строку, що відповідає вимогам ст.ст. 53, 1212 ГПК України та не суперечить рекомендаціям, що викладені у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 № 14 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження".

Відповідно до ст. 1212 ГПК України, на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів стягувачем може бути подана скарга.

В той же час, як вбачається з матеріалів справи, позивач, подавши скаргу на дії виконавчої служби, доповнив її вимогами про стягнення з Державної виконавчої служби відповідних грошових сум. Тобто фактично позивач змінив свої вимоги і, згідно їх кінцевої редакції, вів мову про відшкодування збитків, заподіяних бездіяльністю ДВС, що мало розглядатись як позов, до оформлення якого та порядку його подачі господарським процесуальним законодавством пред'являються певні вимоги.

Суди не звернули на це належної уваги, прийняли зазначені зміни до провадження і розглянули їх як скаргу.

Наведене свідчить про те, що обставини справи, пов'язані з оскарженням заявником дій виконавчої служби, суди дослідили неповно і з порушенням вимог процесуального законодавства. Це дає підстави для скасування постановлених ними рішень з передачею справи на новий розгляд.

В ході такого суду належить врахувати вищенаведені недоліки, з'ясувати у позивача суть та правові підстави заявлених ним вимог, які мають бути ним приведені у відповідність до вимог процесуального закону. На підставі наданих, а також додатково витребуваних доказів встановити фактичні обставини справи і, в залежності від встановленого, прийняти відповідне рішення, виклавши його згідно вимог процесуального законодавства.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Отделочнік-К" задовольнити.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 03.03.2009 та ухвалу господарського суду Одеської області від 21.01.2009 у справі № 17-2-32/02-8708 скасувати.

Справу передати до господарського суду Одеської області на новий розгляд в іншому складі суддів.

Головуючий                                                                                       Остапенко М.І.

Суддя                                                                                                   Харченко В.М.

Суддя                                                                                                   Борденюк Є.М.