Рішення

від 07.04.2014 по справі 922/405/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" квітня 2014 р.Справа № 922/405/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Буракової А.М.

при секретарі судового засідання Карчевської Д.Л.

розглянувши справу

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "НВП "Компресор" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Балмолоко Плюс" про стягнення заборгованості в розмірі 171 218,00 грн. за участю представників сторін:

позивача - не з'явився,

відповідача - Шелехань М.В., за довіреністю від 20.02.2014 року,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "НВП "Компресор" (позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовом, відповідно до якого просить суд стягнути з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Балмолоко Плюс" заборгованість в розмірі 171218,00 грн. В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання покладених на відповідача обов'язків за Договором № 20 від 07.02.2011 року та за Договором поставки №126 від 25.05.2011 року, в частині повної та своєчасної оплати за надані послуги та отриманий товар, з урахуванням чого та враховуючи приписи ст.ст. 16, 21, 509, 525, 526, 546, 627 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 199, 231, 232, 265 Господарського кодексу України, просить суд стягнути з відповідача суму боргу в розмірі 171 218,00 грн., з яких 161 202,00 грн. заборгованість за Договором № 20 від 07.02.2011 року, 10 016,00 грн. - заборгованість Договором поставки №126 від 25.05.2011 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 11.02.2014 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні на 17.03.2014 року о 10:30 годині.

У судовому засіданні 17.03.2014 року було оголошено перерву до 07.04.2014 року о 10:30 годині.

До господарського суду Харківської області 19.03.2014 року від представника відповідача надійшов супровідний лист (вх. № 9327), відповідно до якого просить суд долучити до матеріалів справи витребувані судом документи.

Надані документи прийняті судом до розгляду, досліджені та долучені до матеріалів справи.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення, яке міститься в матеріалах справи. (арк.с. 105)

Представник відповідача в призначене судове засідання з'явився, проти позову заперечував у повному обсязі та просив суд в задоволенні позову відмовити повністю та зазначає, що сума, яка заявлена позивачем до стягнення відсутня. Надав пояснення по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, повністю, всесторонньо, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані сторонами докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог учасників судового процесу, користуючись принципом об'єктивної істини, принципами добросовісності, розумності та справедливості суд, виходить з наступного.

07.02.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "НВП "Компресор" (позивачем, виконавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Балмолоко Плюс" (відповідачем, замовником) було укладено Договір №20.

Відповідно до п.1.1. Договору №20 від 07.02.2011 року, виконавець зобов'язався виконати роботи з реконструкції холодильного цеху, а саме: роботи з ремонту існуючого холодильного обладнання, поставку, монтаж та пусконаладку нового холодильного обладнання, а замовник прийняти та сплатити нове холодильне обладнання, а також виконати роботи, найменування та кількість яких наведена у специфікації, яка є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до п.1.2. Договору №20 від 07.02.2011 року, загальна вартість договору становить 554 388,00 грн., в т.ч. НДС 20 % - 92398,00 грн.

Відповідно до п.1.3. Договору, виконавець виробляє постачання і монтаж устаткування протягом 4-6 неділь з дня зарахування на його рахунок попередньої оплати відповідно до п.2.1. цього договору.

На виконання умов договору №20 від 07.02.2011 року, виконавець за замовленням відповідача належно виконав по Договору роботи, на загальну суму 381396,00 грн.

Факт виконання робіт підтверджується матеріалами справи, а саме: Акт приймання виконаних робіт з капітального ремонту випаровувача ИП-180 в кількості 1 одиниця від 30.03.2011 року на суму 158004,00 грн., Акт приймання виконаних робіт з капітального ремонту компресора П-220 в кількості 1 одиниця від 25.05.2011 року на суму 34 992,00 грн., Акт приймання виконаних робіт з монтажу конденсаторів, рисіверів, металоконструкцій, трубопроводів від 25.05.2011 року на суму 166 486,80 грн., Акт приймання виконаних робіт з пусконалаштування холодильної системи від 25.05.2011 року на суму 21 913,20 грн. (арк.с. 31-39)

Таким чином, посилання позивача на те, що ним були виконані роботи на загальну суму 387 186,00 грн. спростовуються матеріалами справи.

Пунктом 2.1. Договору, передбачено, що оплата здійснюється наступним чином: 50% від суми договору у вигляді передоплати до початку робіт, 30% від суми договору за фактом постачання устаткування, 20% від суми договору після підписання акту приймання виконаних робіт.

Згідно з п.2.3. Договору, датою твору оплати вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок Виконавця.

На виконання п.2.1. Договору, відповідачем 15.02.2011 року було здійснено попередню оплату на рахунок позивача в розмірі 277 194,00 грн. (арк.с. 20)

Судом встановлено, що Замовник, в свою чергу, повністю виконав договірні зобов'язання і за належно виконані позивачем роботи в розмірі 381 396,00 грн. розрахувався у повному обсязі, що підтверджується виписками банку від 15.02.2011 року на суму 277 194,00 грн. та від 25.05.2011 року на суму 109 992,00 грн.

Судом взято до уваги те, що сума в розмірі 109 992,00 грн. була внесена на рахунок позивача, не в якості попередньої оплати за конденсатор згідно рахунку №РН-0000064 від 30.03.2011 року, як це зазначено у банківській виписці, а в рахунок виконаних робіт на суму 104 202,00 грн. за Договором №20 від 07.02.2011 року та сума 5790,00 грн., в якості оплати за Договором № 126 від 25.05.2011 року, вказана обставина підтверджується Довідкою підприємства відповідача, відповідно до якої зазначено, що призначення платежу на суму 109992,00 грн. було вказано помилково.

Окрім того, позивач у своїй позовній заяві, також підтвердив той факт, що сума в розмірі 109 992,00 грн. - це оплата в процесі виконання робіт, яка була здійснена відповідачем 25.05.2011 року.

Як слідує з матеріалів справи, заборгованість за Договором №20 від 07.02.2011 року у відповідача перед позивачем відсутня у повному обсязі.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Окрім того, 07.02.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "НВП "Компресор" (позивачем, постачальником) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Балмолоко Плюс" (відповідачем, покупцем) було укладено Договір №126.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 2 ст.712 Цивільного кодексу України встановлює, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до п.1.1. Договору, постачальник зобов'язався поставити покупцю запасні частини компресорного обладнання (товар), номенклатура, кількість та ціна яких визначається згідно рахунків-фактур та розрахункових накладних, які є невід'ємною частиною цього Договору.

Відповідно до п.1.2. Договору, покупець зобов'язаний прийняти та сплатити цей товар в порядку та на умовах, визначених даним договором.

Пунктом 4.1. Договору, передача товару від постачальника покупцю здійснюється згідно видатковим накладним, в яких сторони зазначають найменування, кількість та узгоджену ціну та загальну вартість товару, який поставляється.

Відповідно до п.4.3. Договору, поставка товару здійснюється на протязі 10 днів з моменту зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач поставив відповідачу товар на суму 20 016,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН -000125 від 15.06.2011 року (арк.с. 27)

Судом встановлено, що відповідач отримав вищенаведений товар, згідно Довіреності № 1 від 14.06.2011 року (арк.с. 28), що підтверджується підписом уповноваженого представника відповідача та печаткою підприємства відповідача. Крім того, відповідач не спростував той факт, що він не отримував товар за вказаною видатковою накладною.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем 25.05.2011 року було здійснено попередню оплату в розмірі 5790,00 грн. (згідно Довідки підприємства відповідача, про помилкове зазначення призначення платежу) та 27.05.2011 року в розмірі 10000,00 грн., всього на загальну суму 15 790,00 грн. (арк.с. 21 - 22)

Згідно ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити товар після його прийняття, якщо договором або актом цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк виконання боржником обов'язку не встановлений, то кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, оскільки сторонами строку виконання обов'язку відповідача щодо оплати товару встановлено не було, то, у відповідності до ст.ст. 530, 655, 692 ЦК України, відповідач повинен був розрахуватись за отриману продукцію у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги позивачем.

Судом встановлено, що умовами Договору № 126 від 25.05.2011 року, строк оплати товару встановлено не було, тому у відповідності до ст.ст. 530, 655, 692 ЦК України, відповідач повинен розрахуватись за отриману продукцію у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги позивачем.

Враховуючи те, що позивач не пред'являв відповідачу вимогу в порядку ст. 530 ЦК України, щодо сплати заборгованості за отриманий товар, тому суд, приходить до висновку, що строк оплати не настав.

Стосовно посилань позивача на видаткову накладну № РН-0000064 від 30.03.2011 року на суму 109 992,00 грн., видаткову накладну № РН-0000108 від 25.05.2011 року на суму 30 000,00 грн., а також Акт приймання виконаних робіт з ремонту градирни "Харьків-1000" в кількості 1 від 30.03.2011 року на суму 27 000,00 грн., суд зазначає, що вказані документи не містять в собі доказів отримання відповідачем вказаного товару та виконання робіт згідно вказаного Акту (не містять жодного підпису та печатки підприємства відповідача).

Враховуючи викладені обставини, у суду відсутні правові підстави, для прийняття видаткової накладної № РН-0000064 від 30.03.2011 року на суму 109 992,00 грн., видаткової накладної № РН-0000108 від 25.05.2011 року на суму 30 000,00 грн., а також Акту приймання виконаних робіт з ремонту градирни "Харьків-1000" в кількості 1 від 30.03.2011 року на суму 27 000,00 грн., в якості належних та допустимих доказів у даній справі.

З урахуванням ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України (судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень) суд зазначає, що в даному випадку тягар доказування позивачем не витриманий. Доказів в обґрунтування своєї позиції у справі не надано.

За таких обставин суд приходить до висновку про те, що позивачем не доведено обставин, на які вони посилаються, як на підставу своїх позовних вимог, а відтак позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 171218,00 грн. є безпідставними, такими, що не ґрунтуються на Законі, а отже не підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст. 49 ГПК України та постановою № 18 від 26.12.2011 р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції". Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати покладаються на позивача в повному обсязі.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 526, 530, 651, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193 Господарського кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 46, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Повне рішення складено 11.04.2014 р.

Суддя А.М. Буракова

922/405/14