Постанова

від 02.06.2014 по справі 922/405/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" травня 2014 р. Справа № 922/405/14

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Слободін М.М. , суддя Гребенюк Н. В. , суддя Істоміна О.А.

при секретарі Томіній І.В.

за участю представників:

позивача - Грінченко С.В. за довіреністю б/н від 27.05.2013 р.

Левадна В.В. за довіреністю б/н від 27.05.2013 р.

Кириченко В.В. за довіреністю б/н від 27.05.2013 р.

відповідача - Шелехан М.В. за довіреністю б/н від 20.02.2014 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Компресор", м. Полтава (вх. №1138 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 07.04.14 р. у справі № 922/405/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Компресор" м. Полтава

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Балмолоко Плюс" м. Балаклія

про стягнення 171 218,00 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "НВП "Компресор" (позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовом, відповідно до якого просив суд стягнути з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Балмолоко Плюс" заборгованість в розмірі 171218,00 грн., посилаючись на неналежне виконання покладених на відповідача обов'язків за договором № 20 від 07.02.2011 року та за договором поставки №126 від 25.05.2011 року в частині повної та своєчасної оплати за надані послуги та отриманий товар.

Рішенням господарського суду Харківської області від 07.04.14 р. по справі № 922/405/14 в задоволені позову відмовлено.

Позивач з рішенням господарського суду Харківської області не погодився, звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить рішення господарського суду Харківської області від 07.04.14 р. у справі № 922/405/14 скасувати. Прийняти нове рішення, яким заявлені Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Компресор" вимоги задовольнити та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Балмолоко Плюс" на користь першого суму заборгованості в розмірі 171218,00 грн. Судові витрати покласти на відповідача.

При цьому позивач зазначає, що факт виконання робіт за договором № 20 від 07.02.2011 р. підтверджується матеріалами справи (відповідними актами приймання виконаних робіт); вважає неправомірним посилання суду на те, що сума попередньої оплати за конденсатор в розмірі 109992,00 грн. була внесена на рахунок позивача в якості виконаних робіт на суму 104202,00 грн. за договором № 20 та сума в розмірі 5790,00 грн. в якості оплати за договором № 126 від 25.05.2011 р., оскільки відповідач одноособово змінив призначення платежу без звернення в установу банку з відповідною заявою. Також, позивач вважає безпідставними посилання суду першої інстанції на відсутність вимоги щодо оплати боргу по видатковій накладній № РН-000125 від 15.06.2011 р. за договором № 126 від 07.02.2011 р., оскільки такі висновки не відповідають загальним положенням цивільного законодавства про купівлю-продаж, зокрема ст. 692 ЦК України. Крім того, позивач не погоджується з висновками суду першої інстанції про неналежність доказів отримання товару видаткових накладних № РН-0000064 від 30.03.2011 р., № РН-0000108 від 25.05.2011 р. та акту приймання виконаних робіт від 30.03.2011 р. на суму 27000,00 грн. через відсутність на них підпису та печатки підприємства відповідача, посилаючись на те, що відповідач здійснював оплати на підставі відповідних видаткових накладних, про що зазначено в призначеннях платежу, тобто відповідач своїми діями щодо часткової сплати підтвердив прийняття обладнання та факт виконання робіт.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу з наведеними позивачем доводами не погоджується, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржуване рішення - без змін. При цьому відповідач зазначає, що роботи, які є предметом договору № 20 від 07.02.2011 р., були виконані позивачем частково, всього на суму 381396,00 грн. Таким чином, відповідач заперечує факт виконання робіт за актом приймання виконаних робіт від 30.03.2011 р. на суму 27000,00 грн. Відповідач стверджує, що зміна призначення платежу за платіжним дорученням № 137 від 25.05.2011 р. на суму 109992,00 грн., що зазначена в довідці ТОВ "Балмолоко Плюс" цілком відповідає обставинам розрахунків між сторонами. Відповідач заперечує поставку товару по видатковим накладним № РН-0000064 від 30.03.2011 р., № РН-0000108 від 25.05.2011 р., посилаючись на те, що вони не були підписані представниками ТОВ "Балмолоко Плюс", та їх невідповідність вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Також, відповідач вказує на те, що в платіжних документах на оплату товару/робіт немає жодних посилань на видаткові накладні та акти виконаних робіт.

Перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та наданих сторонами в підтвердження обставин справи доказів, надану в рішенні суду їх юридичну оцінку, дослідивши матеріали справи та правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, заслухавши уповноважених представників сторін, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги позивача, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, 07.02.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "НВП "Компресор" (позивачем, виконавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Балмолоко Плюс" (відповідачем, замовником) було укладено договір №20, відповідно до умов якого виконавець зобов'язався виконати роботи з реконструкції холодильного цеху, а саме: роботи з ремонту існуючого холодильного обладнання, поставку, монтаж та пусконаладку нового холодильного обладнання, а замовник прийняти та сплатити нове холодильне обладнання, а також виконати роботи, найменування та кількість яких наведена у специфікації, яка є невід'ємною частиною договору.

Звертаючись до господарського суду, позивач послався на те, що на виконання умов договору №20 від 07.02.2011 року, позивачем були виконані всі обумовлені договором роботи та поставлене все необхідне для монтажу обладнання згідно видаткових накладних № РН-0000064 від 30.03.2011 р., № РН-0000108 від 25.05.2011 р., акту приймання виконаних робіт по капітальному ремонту випарника ИП-180 від 30.03.2011 р., акту прийомки виконаних робіт по капітальному ремонту градирні «Харьков-1000» від 30.03.2011 р., акту приймання виконаних робіт з капітального ремонту компресора П-220 від 25.05.2011 року, акту приймання виконаних робіт з монтажу конденсаторів, рисіверів, металоконструкцій, трубопроводів від 25.05.2011 року, акту приймання виконаних робіт з пусконалаштування холодильної системи від 25.05.2011 року на загальну суму 548388,00 грн.

В свою чергу, відповідачем було оплачено товар та виконані роботи на суму 387186,00 грн., в зв'язку з чим позивач стверджує, що сума заборгованості відповідача перед позивачем за договором №20 від 07.02.2011 року складає 161202,00 грн.

Крім того, 07.02.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "НВП "Компресор" (позивачем, постачальником) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Балмолоко Плюс" (відповідачем, покупцем) було укладено Договір №126 на поставку компресорного обладнання., відповідно до умов якого позивач зобов'язався поставити відповідачу компресорні запчастини згідно рахунків-фактур і видаткових накладних, а відповідач зобов'язався прийняти і оплатити товар в порядку та на умовах договору.

Як зазначає позивач, в рамках договору № 126 відповідачем була перерахована часткова передоплата в розмірі 10000,00 грн., а позивачем за видатковою накладною № РН-000125 від 15.06.2011 р. поставлено товар на суму 20016,00 грн., в зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість за договором № 126 в розмірі 10016,00 грн.

Таким чином, за даними позивача загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 171218,00 грн., яка останнім залишилась не сплаченою

Вказані обставини стали підставою звернення позивача до господарського суду з відповідним позовом.

Вирішуючи даний господарський спір, суд першої інстанції виходив з обставин справи, за якими встановив, що факт виконання робіт позивачем підтверджується матеріалами справи, а саме: актом приймання виконаних робіт з капітального ремонту випаровувача ИП-180 в кількості 1 одиниця від 30.03.2011 року на суму 158004,00 грн., акт приймання виконаних робіт з капітального ремонту компресора П-220 в кількості 1 одиниця від 25.05.2011 року на суму 34 992,00 грн., акт приймання виконаних робіт з монтажу конденсаторів, рисіверів, металоконструкцій, трубопроводів від 25.05.2011 року на суму 166 486,80 грн., акт приймання виконаних робіт з пусконалаштування холодильної системи від 25.05.2011 року на суму 21 913,20 грн. (арк.с. 31-39).

Судом встановлено, що замовник, в свою чергу, повністю виконав договірні зобов'язання і за належно виконані позивачем роботи в розмірі 381 96,00 грн. розрахувався у повному обсязі, що підтверджується виписками банку від 15.02.2011 року на суму 277 194,00 грн. та від 25.05.2011 року на суму 109 992,00 грн.

При цьому, судом взято до уваги те, що сума в розмірі 109 992,00 грн. була внесена на рахунок позивача, не в якості попередньої оплати за конденсатор згідно рахунку №РН-0000064 від 30.03.2011 року, як це зазначено у банківській виписці, а в рахунок виконаних робіт на суму 104 202,00 грн. за договором №20 від 07.02.2011 року та сума 5790,00 грн., в якості оплати за договором № 126 від 25.05.2011 року, що підтверджується довідкою підприємства відповідача, відповідно до якої зазначено, що призначення платежу на суму 109992,00 грн. було вказано помилково.

Таким чином, місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що заборгованість за договором №20 від 07.02.2011 року у відповідача перед позивачем відсутня у повному обсязі.

Що стосується заявленої до стягнення заборгованості за договором № 126 від 07.02.2011 року, суд першої інстанції виходив з того, що факт поставки позивачем товару на суму 20 016,00 грн. за видатковою накладною № РН -000125 від 15.06.2011 року, його отримання відповідачем підтверджується матеріалами справи.. Разом з цим, суд першої інстанції відмовив в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості, пославшись на те, що умовами договору № 126 від 25.05.2011 року строк оплати товару встановлено не було, а позивач не пред'являв відповідачу вимогу в порядку ст. 530 ЦК України, щодо сплати заборгованості за отриманий товар.

Крім того, суд першої інстанції зазначив про відсутність правових підстав для прийняття видаткової накладної № РН-0000064 від 30.03.2011 року на суму 109 992,00 грн., видаткової накладної № РН-0000108 від 25.05.2011 року на суму 30 000,00 грн., а також акту приймання виконаних робіт з ремонту градирни "Харьків-1000" в кількості 1 від 30.03.2011 року на суму 27 000,00 грн. в якості належних та допустимих доказів у даній справі, оскільки вказані документи не містять в собі доказів отримання відповідачем вказаного товару та виконання робіт згідно вказаного акту (не містять жодного підпису та печатки підприємства відповідача).

За таких обставин суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивачем не доведено обставин, на які вони посилаються, як на підставу своїх позовних вимог, а тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 171218,00 грн. визнані судом безпідставними, такими, що задоволенню не підлягають .

Однак, колегія суддів не погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції та вважає, що оскаржуване рішення не відповідає положенням ст. 84 ГПК України, оскільки викладені висновки суду ґрунтуються на невідповідності фактів та обставинах, які суд першої інстанції помилково визнав встановленими, а також в основу рішення судом покладені докази, яким господарський суд не надав належної юридичної оцінки, а надано перевагу позиції відповідача без належного документального обґрунтування, яку прийнято судом як достовірний доказ на підтвердження викладених в рішенні обставин. Судом також, в порушення вимог Господарського процесуального кодексу України, не звернуто увагу та не досліджено у повному обсязі надані позивачем докази на підтвердження здійснення поставки за спірними договорами, а також не вірно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

Судова колегія, повторно розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення встановила, що між 07.02.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "НВП "Компресор" (позивачем, виконавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Балмолоко Плюс" (відповідачем, замовником) було укладено договір №20, відповідно до умов якого виконавець зобов'язався виконати роботи з реконструкції холодильного цеху, а саме: роботи з ремонту існуючого холодильного обладнання, поставку, монтаж та пусконаладку нового холодильного обладнання, а замовник прийняти та сплатити нове холодильне обладнання, а також виконати роботи, найменування та кількість яких наведена у специфікації, яка є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до п.1.2. договору №20 від 07.02.2011 року, загальна вартість договору становить 554 388,00 грн., в т.ч. НДС 20 % - 92398,00 грн.

Відповідно до п.1.3. договору, виконавець виробляє постачання і монтаж устаткування протягом 4-6 неділь з дня зарахування на його рахунок попередньої оплати відповідно до п.2.1. цього договору.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів встановила, що на виконання умов договору № 20 позивачем було виконано роботи з ремонту, монтажу та пусконаладки холодильного обладнання на загальну суму 381396,00 грн., що підтверджується підписаними між сторонами актами, а саме: актом приймання виконаних робіт з капітального ремонту випаровувача ИП-180 в кількості 1 одиниця від 30.03.2011 року на суму 158004,00 грн., Актом приймання виконаних робіт з капітального ремонту компресора П-220 в кількості 1 одиниця від 25.05.2011 року на суму 34992,00 грн., актом приймання виконаних робіт з монтажу конденсаторів, рисіверів, металоконструкцій, трубопроводів від 25.05.2011 року на суму 166486,80 грн., актом приймання виконаних робіт з пусконалаштування холодильної системи від 25.05.2011 року на суму 21913,20 грн.

При цьому, факт виконання зазначених робіт позивачем на загальну суму 381396,00 грн. та їх прийняття відповідачем без жодних зауважень відповідачем визнається.

Разом з цим, позивач посилається на те, що ним також було виконані роботи по ремонту градирні «Харків-1000» в кількості 1 шт. за актом приймання виконаних робіт від 30.03.2011 р. на суму 27000,00 грн., факт виконання яких заперечуються відповідачем.

Пунктом 1.5. договору № 20 визначено, що після завершення робіт виконавець передає замовнику на підписання акт приймання виконаних робіт. Замовник протягом 7-ми робочих днів зобов'язаний підписати вказаний акт або надати вмотивовану відмову від його підписання. У випадку не підписання акту протягом визначеного строку і не надання вмотивованої відмови від його підписання, акт приймання виконаних робіт вважається прийнятим замовником, а акт приймання -передачі - підписаним сторонами.

Проте, колегія суддів вважає, що наданий позивачем акт приймання виконаних робіт від 30.03.2011 р. не може вважатися підставою для розрахунків між сторонами, оскільки вказаний акт не містять ані підпису уповноваженої особи відповідача, ані печатки його підприємства. Позивачем не надано належних доказів направлення даного акту на адресу відповідача відповідно до умов договору № 20 та його отримання останнім, що свідчить про безпідставність заявлених позовних вимог в частині стягнення з відповідача 27000,00 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що позивачем в межах договору № 20 від 07.02.2011 р. було поставлено обладнання за видатковими накладними № РН-0000064 від 30.03.2011 р. на суму 109992,00 грн., № РН-0000108 від 25.05.2011 р. на суму 30000,00 грн.

Відповідач факт поставки та отримання товару за вказаними видатковими накладними заперечує, мотивуючи тим, що на видаткових накладних відсутній підпис відповідача.

Положеннями ст.ст. 32, 34, 36 ГПК України унормовано, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Здійснив аналіз вказаних видаткових накладних, колегія суддів констатує, що видаткові накладні № РН-0000064 від 30.03.2011 р. на суму 109992,00 грн., № РН-0000108 від 25.05.2011 р. дійсно не засвідчені підписом отримувача., але містять прізвища осіб та довіреність особи, яка отримала товар.

Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року № 168/70, затверджено Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яким встановлено порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності, установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету.

Розділом вказаного Положення визначено поняття первинного документу та пунктом 2.4 визначені обов'язкові реквізити первинного документу, аналогічні тим, що передбачені у статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Пунктом 2.5 Положення встановлено, що документ має бути підписаний особисто.

Разом з цим, у статті 9 вказаного Закону міститься визначення поняття первинний документ та встановлені обов'язкові реквізити, як-то: назва документа (форма); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Колегія суддів визнає, що зміст видаткових накладних № РН-0000064 від 30.03.2011 р. на суму 109992,00 грн., № РН-0000108 від 25.05.2011 р. дає змоги ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції та отримала товар за даними накладними.

Так, за накладною № РН-0000064 від 30.03.2011 р. товар був отриманий начальником відділу Воробьвою М.В. за довіреністю № 4 від 30.03.2011 р., яка знаходиться в матеріалах справи.

За видатковою накладною № РН-0000108 від 25.05.2011 р. товар був отриманий директором Кузьминовим А.М. за довіреністю № 4 від 13.05.2011р.

Відповідно до пункту 11 Інструкції про порядок приймання продукції вирбничо-технічного призначення і товарі народного споживання по кількості ( П-6), приймання товарів мають право здійснювати робітники отримувача ( покупця), уповноважені на то керівництвом підприємства-отримувача, і ці працівники повинні відноситись до категорії матеріально-відповідальних осіб.

Відпуск товарно - матеріальних цінностей покупцям або передача їх безоплатно здійснюється підприємствами тільки на підставі доручень отримувачей (покупців). Доручення на отримання цінностей є первинним документом, у якому зафіксовано рішення керівника підприємства про уповноваження конкретну особу отримати для підприємства по переліку та у відповідній кількості товарно - матеріальні цінності. Без доручення не може бути виписаний або підписаний інший первинний документ - накладна, яка є дозволом для здійснення господарської операції по видачі цінностей і яка відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.

В даному випадку надані позивачем довіреності, які є первинним документом бухгалтерського обліку, містять печатку підприємства відповідача та відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", засвідчують факт отримання уповноваженими особами відповідача товару за видатковими накладними № РН-0000064 від 30.03.2011 р.., № РН-0000108 від 25.05.2011 р.

Судом апеляційної інстанції враховано, що в матеріалах справи знаходяться копії банківських виписок про сплату відповідачем 277194,00 грн., в яких в призначенні платежу зазначено «попередня оплата за реконструкцію холодильного цеха по договору № 20 від 07.02.2011 р. згідно рахунку № 43 від 09.02.2011 р.» а також про сплату в сумі 109992,00 грн. з призначенням платежу «попередня оплата за конденсатор згідно рахунку № РН-0000064 від 30.03.2011 р.»., що узгоджується з наявною в матеріалах справи видатковою накладною № РН-0000064 від 30.03.2011 р., яка до того ж містить посилання на рахунок-фактуру № СФ-0000043 від 09.02.2011 р.

При цьому, колегія суддів вважає безпідставними посилання суду першої інстанції та доводи відповідача про те, що сума в розмірі 109992,00 грн. була внесена на рахунок позивача не в якості попередньої оплати за конденсатор згідно рахунку № РН-0000064 від 30.03.2011 р., як це зазначено у банківській виписці, а в рахунок виконаних робіт в сумі 104202,00 грн. за договором № 20 та сума 5790,00 грн. в якості оплати за договором № 126 від 25.05.2011 р.,, оскільки зазначені висновки не мають належного документального обґрунтування та спростовуються матеріалами справи.

В той же час сама по собі довідка підприємства відповідача, в якій зазначено. що призначення платежу на суму 109992,00 грн. було вказано помилково, не може бути належною підставою для внесення змін до проведення платежу, оскільки є одноособовою дією з боку відповідача, тоді як такі зміни призначення платежу відбуваються при зверненні з відповідною заявою до установи банку платника/отримувача. Доказів звернення з заявою до установи банку про зміну призначення платежу відповідачем до суду не надано.

Таким чином, відповідач, здійснивши оплату товару на підставі рахунків та видаткової накладної № РН-0000064 від 30.03.2011 р., про що зазначено у відповідних призначеннях платежу, тим самим підтвердив прийняття відповідного обладнання за вказаною видатковою накладною на суму 109992,00 грн.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що судом першої інстанції проігноровано факт наявності податкових накладних, які в силу податкового законодавства є обов'язковими при передачі товару та внесення цих відомостей в реєстр виданих та отриманих накладних. Так, згідно ст. 201 Податкового кодексу України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Таким чином, в якості додаткового доказу передання відповідачу продукції, колегія суддів також враховує надані позивачем до матеріалів справи податкові накладні, у тому числі податкову накладну № 39 від 25.05.2011 р., яка підтверджує факт проведення господарських операцій з поставки відповідачу товару 25.05.2011 р. в сумі 30000,00 грн. за договором № 20 від 07.02.2011 р., що відповідає даним зазначеним у видатковій накладній № РН-0000108 від 25.05.2011 р. та сплату позивачем податку на додану вартість згідно даної видаткової накладної.

Колегія суддів відхиляє заперечення відповідача щодо неналежності видаткових накладних № РН-0000064 від 30.03.2011 р., № РН-0000108 від 25.05.2011 р., як доказів на підтвердження отримання відповідачем товару, оскільки наявність недоліків в оформлення вказаних накладних та відсутність в них підпису осіб з боку відповідача, які прийняли товар, не позбавляє їх доказової сили в сукупності з іншими документами - належними чином оформленими довіреностями, документами податкової звітності, банківськими виписками, які були надані позивачем та досліджені судом апеляційної інстанції, та які підтверджують факт поставки позивачем товару та його отримання відповідачем за вказаними накладними на загальну суму 139992,00 грн.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 р. № 6 «Про судове рішення», рішення господарського суду повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження і оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі. При цьому необхідно мати на увазі, що згідно зі статтею 43 ГПК наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності, і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З'ясувавши всі обставини справи, дослідивши наявні у справі матеріали, виходячи з принципу законності та справедливості, колегія суддів дійшла висновку, що факт виконання позивачем робіт з ремонту, монтаж та пусконаладки обладнання на загальну суму 381396,00 грн. та поставки товару за видатковими накладними № РН-0000064 від 30.03.2011 р., № РН-0000108 від 25.05.2011 р. в сумі 139992,00 грн. за договором № 20 від 07.02.2011 р., всього на суму 521388,00 грн. є доведеним.

Враховуючи наявність доказів часткової сплати товару за договором № 20 від 07.02.2011 р. в розмірі 387186,00 грн., загальна заборгованість за даним договором складає 134202,00 грн.

Крім того, матеріали свідчать про те, що 07.02.2011 року між позивачем та відповідачем було укладено договір № 126, відповідно до умов якого постачальник (позивач) зобов'язався поставити покупцю (відповідачу) запасні частини компресорного обладнання (товар), номенклатура, кількість та ціна яких визначається згідно рахунків-фактур та розрахункових накладних, які є невід'ємною частиною цього договору.

Відповідно до п. 1.2. договору № 126, покупець зобов'язаний прийняти та сплатити цей товар в порядку та на умовах, визначених даним договором.

Пунктом 4.1. договору № 126, передача товару від постачальника покупцю здійснюється згідно видатковим накладним, в яких сторони зазначають найменування, кількість та узгоджену ціну та загальну вартість товару, який поставляється.

Відповідно до п. 4.3. договору № 126, поставка товару здійснюється на протязі 10 днів з моменту зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач поставив відповідачу товар на суму 20016,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН -000125 від 15.06.2011 р.

Відповідач отримав вищенаведений товар, згідно довіреності № 1 від 14.06.2011 р, що підтверджується підписом уповноваженого представника відповідача та печаткою підприємства відповідача. Відповідач не спростував той факт, що він не отримував товар за вказаною видатковою накладною.

Матеріали справи також свідчать про те, що відповідачем 25.05.2011 року було здійснено попередню оплату в розмірі 5790,00 грн. та 27.05.2011 року в розмірі 10000,00 грн, всього на загальну суму 15790,00 грн.

Частиною 1 ст. 691 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Як зазначено Вищим господарським судом України в інформаційному листі від 17.07.2012 р. за № 01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді окремих норм матеріального права», підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України.

Отже, оскільки факт поставки товару відповідачу товару за договором № 126 є доведеним та підтвердженим належними доказами, тому у відповідача в будь-якому випадку виникло зобов'язання по оплаті отриманого товару.

Таким чином, посилання в рішенні суду на те, що умовами договору № 126 від 25.05.2011 року строк оплати товару встановлено не було, а позивач не пред'являв відповідачу вимогу в порядку ст. 530 ЦК України, щодо сплати заборгованості за отриманий товар, є безпідставними, оскільки на підставі ст. 692 ЦК України відповідач мав оплати товар в повному обсязі після його прийняття за видатковою накладною № РН -000125 від 15.06.2011 р., факт отримання якого відповідачем визнається у повному обсязі.

Враховуючи наявність доказів часткової сплати товару за договором № 126 від 25.05.2011 р. в розмірі 15790,00 грн., заборгованість відповідача за даним договором складає 10016,00 грн.

З урахуванням викладеного, загальна заборгованість відповідача перед позивачем за договором № 20 від 07.02.2011 р. та за договором № 126 від 25.05.2011 р. становить 144218,00 грн.

Враховуючи, що вказана сума боргу в розмірі 144218,00 грн. відповідачем фактично не спростована, відповідач не надав суду доказів погашення суми боргу, а також враховуючи, що згідно ст. 526 ЦК України та ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 144218,00 грн. основного боргу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

В частині заявленої до стягнення суми боргу в розмірі 27000,00 грн. - вартості робіт по ремонту градирні «Харків-1000» в кількості 1 шт. за актом приймання виконаних робіт від 30.03.2011 р., колегія суддів відмовляє за недоведеністю та необґрунтованістю.

Приймаючи до уваги вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги позивача у зв'язку з її юридичною та фактичною обґрунтованістю і наявності фактів для скасування оскаржуваного рішення з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

З огляду на зазначене та керуючись 32-34, 43, 99, 101, 102, п.2 ст. 103, п. 1, 4 ч. ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Компресор", м. Полтава задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 07.04.14 р. у справі № 922/405/14 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Балмолоко Плюс" (64200, м. Балаклія, Харківська область, вул. Тімірязєва, 6, код ЄДРПОУ 36598165) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Компресор" (36000, м. Полтава, вул. Луценко, 19-а, код ЄДРПОУ 31966948) 144218,00 грн. основного боргу, 2884,36 грн. судових втрат за розгляд позовної заяви, 1442,18 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

В частині стягнення боргу в сумі 27000,00 грн. в позові відмовити.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Повний текст постанови складено та підписано 30 травня 2014 року

Головуючий суддя Слободін М.М.

Суддя Гребенюк Н. В.

Суддя Істоміна О.А.