Ухвала

від 27.03.2014 по справі 808/5584/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

27 березня 2014 рокусправа № 808/5584/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Семененка Я.В.

суддів: Бишевської Н.А. Добродняк І.Ю

за участю секретаря судового засідання: Новошицької О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2013 року у справі № 808/5584/13-а за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Інженер-комплект» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

в с т а н о в и В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інженер-комплект» звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.06.2013 року №0001452212, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів у розмірі 6235 грн., в тому числі за основним платежем - 4988, за штрафними (фінансовими) санкціями - 1247 грн. В обґрунтування заявлених вимог позивач, зокрема, посилався на безпідставні висновки перевіряючих осіб щодо нікчемності укладених правочинів з ТОВ «Абсолют АМ» та вказував на реальність господарських операцій, за наслідками яких позивачем визначено податкові зобов'язання з податку на додану вартість.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2013 року адміністративний позов задоволено. Постанова суду мотивована встановленими обставинами, які свідчать про реальність господарських операцій, які не визнаються ДПІ, а також наявністю належним чином оформленими первинними документами, які підтверджують здійснені позивачем господарські операції, за наслідками яких підприємством визначено податкові зобов'язання з податку на додану вартість.

Не погодившись з постановою суду, Державна податкова інспекція у Ленінському районі м.Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області, посилаючись на порушення норм матеріального права, неповне з'ясування обставин справи, подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову. Апеляційна скарга фактично обґрунтована висновками перевіряючих осіб, які зроблено в Акті перевірки, яким, на думку заявника апеляційної скарги, судом першої інстанції не надано належної правової оцінки.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що посадовими особами ДПІ

у Ленінському районі м. Запоріжжя проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Інженер Комплект» з питань дотримання вимог діючого законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Абсолют АМ» за період з 01.08.2010 року по 30.08.2010 року.

За результатами перевірки складено акт від 22.05.2013 року №760/22-12/32040374, в якому ДПІ зроблено висновок про порушення підприємством: пункту 7.2.4 пункту 7.2, підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97 від 03 квітня 1997 року, із змінами та доповненнями, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість всього у сумі 4 988 грн., в тому числі по періодам: - серпень 2010 року - 4 988 грн.

Таких висновків податковий орган дійшов з тих підстав, що ДПІ у Ленінському районі м.Запоріжжя отримано вирок Ленінського районного суду по справі № 0814/183/2012 від 13.03.2012 року, згідно якого у березні 2010 року ОСОБА_2 сумісно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 створили суб'єкт підприємницької діяльності ТОВ «Абсолют АМ» без наміру займатися підприємницькою діяльністю, а лише з метою укладання фіктивних угод та підробки первинної бухгалтерської документації в ході здійснення безтоварних господарських операцій. Вказаним вироком ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_4 визнано винними у скоєнні злочину, передбаченого ч.3 ст.28-ч.2 ст.200; ч.3 ст.28-ч.2 ст.205 КК України, ч.3 ст.28 - ч.2 ст.358; ч.3 ст.28-ч.3 ст.358 КК України. Оскільки ТОВ «Абсолют АМ» не мало на меті проводити розумну фінансово-господарську діяльність, то оформлення ТОВ «Інженер-Комплект» первинних документів щодо придбання товару у даного підприємства не спрямоване на реальне настання правових наслідків та передачу товару.

З цих підстав, ДПІ зроблено висновок про те, що ТОВ «Інженер Комплект» неправомірно віднесено до складу податкового кредиту за серпень суму ПДВ 4988грн., яка не є сумою податку сплаченого (нарахованого) у зв'язку з оформленням фінансово-господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) у ТОВ «Абсолют АМ», згідно нікчемних право чинів, а оформлені податкові накладні не засвідчують факти придбання платником податку продукції (товарів) та не є підставою для включення до складу податкового кредиту (стор.9 Акту).

Крім цього, ДПІ зазначає, що ТОВ «Інженер Комплект» не надано до перевірки документи фінансово-господарської діяльності, у зв'язку з чим податковий кредит сформовано безпідставно (стор.10 Акту).

На підставі акту перевірки ДПІ винесено податкове повідомлення-рішення від 14.06.2013 року №0001452212, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів у розмірі 6235 грн., в тому числі за основним платежем - 4988, за штрафними (фінансовими) санкціями - 1247 грн..

Правомірність та обґрунтованість вказаного податкового повідомлення-рішення є предметом спору, який передано на вирішення суду.

Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що висновки ДПІ про безпідставність формування позивачем податкового кредиту підприємства по взаємовідносинам з ТОВ «Абсолют АМ» є неправомірними, оскільки не узгоджуються з вимогами Закону України «Про податок на додану вартість» щодо підстав віднесення сплачених сум ПДВ до податкового кредиту.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується з наступних підстав.

Пунктом 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість", який був чинний на час виникнення спірних правовідносин між сторонами, визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п.п.7.2.4, 7.2.6 п.7.2 ст. 7 Закону, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно з пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», який був чинним на час виникнення спірних правовідносин між сторонами, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності ж з пп. 7.4.5 ст. 7 Закону (168/97-ВР) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, наведеними нормами матеріального права визначено підстави для формування платником податкового кредиту і до таких підстав віднесено: наявність господарської операції, наслідком якої є поставка товарів (робіт, послуг), сплата (нарахування) ПДВ, у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, використання придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до ч.1 ст.138 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Отже, предмет доказування обумовлений предметом спору, який передано на вирішення суду.

Предметом доказування у цій справі є обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції (поставки товару).

Таким чином, у спірних правовідносинах, з огляду на позицію податкового органу щодо нереальності укладених правочинів, має бути доведеним (спростованим) факт (реальність) здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Абсолют АМ».

Встановлені судом першої інстанції обставини справи, які не спростовуються доводами апеляційної скарги свідчать про те, що 02 серпня 2010 року між ТОВ «Інженер-комплект» (покупець) та ТОВ «Абсолют АМ» (постачальник) укладено договір постачання товару № 03-1, відповідно до якого постачальник зобов'язується виготовити та передати у власність (повне господарське ведення) покупцю певний товар (обладнання, запчастини, послуги, тощо), а покупець зобов'язується прийняти цей товар (обладнання, запчастини, послуги, тощо) та своєчасно здійснити його оплату на умовах даного договору. Предметом постачання є товар або послуги згідно відвантажувальних документів або актів, щодо виконання наданих послуг. Товар повинен бути поставлений покупцю не пізніше 40 днів з часу 100% надходження коштів на розрахунковий рахунок постачальника. Постачальник має право на дострокове постачання товару з обов'язковим повідомленням покупця про це в 3-денний термін (може бути передбачена інша умова). Покупець оплачує поставлений постачальником товар за домовленою ціною, з урахуванням ПДВ. Розрахунки за товар здійснюються в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок постачальника. Постачання товару здійснюється на умовах: франко склад постачальника. Перехід права власності на товар відбувається в момент: відвантаження, з випискою податкової, товаротранспортної та іншої, при необхідності, бухгалтерсько-податкової документації про виконання даного договору. Пунктом постачання товару є склад постачальника. Транспортування товару, відповідно до договору, відбувається автомобільним транспортом. Передача (приймання-здача) товару здійснюється в пункті поставки. Даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 30.12.2010. У випадку, якщо жодна із сторін не заявить про свій намір розірвати або змінити договір за 30 діб до його закінчення, даний договір вважається пролонгованим на строк один рік.

На підтвердження виконання умов договору надано первинні документи: видаткова накладна № РН-0000424 від 27 серпня 2010 року; рахунок-фактура № СФ-0000424 від 27 серпня 2010 року; податкова накладна № 424 від 27 серпня 2010 року.

Товар за видатковою накладною був отриманий уповноваженою особою ТОВ «Інженер-Комплект» ОСОБА_5 на підставі довіреності № 28 від 27 серпня 2010 року, що відповідає реквізитам зазначеним у самій видатковій накладній.

Вартість товару оплачена згідно рахунку-фактури у безготівковій формі, що підтверджується банківськими виписками по рахунку позивача.

Транспортування придбаного товару здійснювалося позивачем на орендованому автомобілі марки Мерседес-бенс 1217, реєстраційний номер НОМЕР_1, який передано ТОВ "Енергомехкомплект" (орендодавець) ТОВ "Інженер-Комплект" (орендар) за договором оренди автомобільного транспорту № 4 від 01 січня 2010 року у тимчасове платне користування для використання у службових поїздках підприємства позивача. Відповідно до умов даного договору, автомобіль передається в оренду позивачу строком до 31 грудня 2010 року з моменту його підписання, а якщо будь-яка зі сторін письмово не попередить іншу сторону за 15 днів до закінчення терміну оренди про бажання розірвати договір, строк оренди вважається продовженим на один календарний рік.

Вказаним автомобілем відбулося перевезення товарів (а саме ключа, редуктора ВК-550-18-33У2 (ст. св. корпус), редуктора ЦУ-200-2.5-21), згідно видаткової та податкової накладних № 424 від 27 серпня 2010 року в пункт розвантаження на адресу: м. Запоріжжя, вул. Експресівська, про що свідчить наявна в матеріалах справи товарно-транспортна накладна № 98 від 27 серпня 2010 року.

При цьому, відповідно до договору оренди № 4 від 01 серпня 2010 року, укладеного між ТОВ "Інженер-Комплект" (орендар) та ТОВ "Енергомехкомплект" (орендодавець), за адресою вказаною в товарно-транспортній накладній знаходиться склад позивача. Так, за умовами вказаного договору орендодавець передає, а орендар приймає у строкове відшкодувальне користування нерухоме майно, яке складається з виробничого приміщення, розташованого за адресою м. Запоріжжя, вул. Експресівська 26. Майно передається в оренду для використання за призначенням, яке відповідає статутним цілям діяльності орендаря, визначних на момент укладення договору. Даний договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками обох сторін і діє до 31 листопада 2010 року.

Таким чином, транспортування товару, придбаного у ТОВ "Абсолют АМ" здійснювалося безпосередньо на склад позивача.

Отже, судом першої інстанції встановлено та не спростовано відповідачем обставини, які свідчать про факт поставки товару, його транспортування від продавця до покупця, оплату поставленого товару, у тому числі сплату ПДВ у вартості поставленого товару.

Крім цього, судом першої інстанції встановлено обставини, які свідчать про факт оприбуткування позивачем придбаного товару.

Так, з наданих ТОВ "Інженер-Комплект" і долучених до справи оборотно-сальдових відомостей за період з 01 серпня 2010 року по 30 вересня 2010 року, за 9 місяців 2010 року, вбачається, що в них відображено найменування товарів, залишок на початок звітного періоду, надходження товарно-матеріальних цінностей, витрати, залишок на кінець звітного періоду, придбані товарно-матеріальні цінності були своєчасно та в повному обсязі оприбутковані позивачем, та в подальшому використані у власній господарській діяльності.

На підтвердження подальшого руху товарно-матеріальних цінностей і їх використання у власній господарській діяльності, позивачем надано докази, які свідчать про подальшу реалізацію придбаного товару третім особам. Зокрема, позивачем надано до справи договори постачання товару, видаткові накладні, рахунки-фактури, податкові накладні, довіреності на отримання цінностей за видатковими накладними, виписки по банківським рахункам.

Встановивши такі обставини справи, суд першої інстанції обгрунтовано вказав на безпідставність висновків ДПІ щодо безтоварності господарських операцій між позивачем та ТОВ «Абсолют АМ»

При цьому, суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги посилання ДПІ на вирок суду у кримінальній справі.

Так, відповідно до ч.4 ст.72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Отже, вирок суду має преюдиціальне значення лише у визначених питаннях, а саме чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Вироком Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 13.03.2012р. не встановлено того факту, що посадовими особами ТОВ «Абсолют АМ» вносились фіктивні данні до первинних документів щодо здійснення господарських операцій саме з ТОВ «Інженер-комплект», а податковим органом, з огляду на акт перевірки, ці обставини взагалі на досліджувалися, як і не досліджувалось фактичне виконання господарських операцій між вказаними сторонами. Встановлений факт створення фіктивного суб'єкта підприємницької діяльності автоматично не свідчить про те, що усі господарські операції, які вчинені від імені цього підприємства, є нереальними.

Оскільки, вказаним вироком суду не встановлено обставин, які б свідчили про безтоварність господарських операцій між ТОВ «Абсолют АМ» та ТОВ «Інженер-комплект», то суд першої інстанції правомірно вказав на безпідставність таких доводів ДПІ.

Отже, з огляду на встановлені вироком суду обставини справи, донарахування спірних податкових зобов'язань з посиланням на вирок суду, є необґрунтованим, оскільки при прийнятті таких рішень, податковим органом не враховані усі обставини, що мають значення для прийняття рішення та які вище викладені.

Не приймає до уваги колегія суддів і посилання ДПІ на те, що позивачем не надано до перевірки документів фінансово-господарської діяльності, які б свідчили про правомірність формування податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Абсолют АМ».

Так, відповідно до п.5.2 розділу ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПС України від 22.12.2010р. №984, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно:

чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень;

зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення;

у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів;

у разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки.

Згідно із п.3 Розділу І Порядку, Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Отже, акт перевірки, як носій доказової інформації, має містити у собі відомості про виявлені порушення, які передбачені п.5.2 Розділу ІІ Порядку.

З акту перевірки не вбачається того, що податкова служба вимагала від позивача надати до перевірки первинні документи, відсутні у матеріалах справи і докази відмови посадових осіб підприємства надати такі документи до перевірки, а саме відсутні докази, які засвідчують цей факт. Оскільки, відповідачем не надано доказів дотримання вимог зазначено Порядку, в цій частині, то доводи представника відповідача щодо ненадання позивачем до перевірки документів фінансово-господарської діяльності, судом до уваги не приймаються. Та з цих підстав колегія суддів вважає обґрунтованим дослідження судом першої інстанції усіх первинних документів по взаємовідносинам позивача з ТОВ «Абсолют АМ».

З огляду на викладені обставини, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що спірне податкове повідомлення-рішення прийняте відповідачем не на підставі та не у спосіб, що передбачені Законом України «Про податок на додану вартість».

Вказані висновки суду першої інстанції доводами апеляційної скарги не спростовуються. В апеляційній скарзі ДПІ фактично посилається на обставини, які викладено в акті перевірки та які стали підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення. Натомість, вказаним обставинам, як зазначено вище, судом першої інстанції надано належну правову оцінку.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з'ясовано обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, у зв'язку з чим підстав для його скасування, в межах доводів апеляційної скарги, не існує.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, 206 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2013 року у справі №808/5584/13-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

(Повний текст ухвали виготовлено 31.03.2014 р.)

Головуючий: Я.В. Семененко

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк