Постанова

від 13.02.2009 по справі 2-а-12533/09

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

 Справа № 2-а-12533/09

ПОЛТАВСЬКИЙ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

13 лютого 2009

року                                                                                                  

м. Полтава

               Полтавський окружний адміністративний суд в

складі:

Головуючого судді - Єресько Л.О.

При секретарі -  Олійник Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому

засіданні в м. Полтаві в приміщенні суду адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Котелевському районі

Полтавської області про визнання неправомірними дій та стягнення недоплаченої щомісячної

державної соціальної допомоги дитині війни, -

В

С Т А Н О В И В:

15 грудня 2008 року ОСОБА_1 звернулася до Полтавського окружного

адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного

фонду України в Котелевському районі Полтавської області про визнання

неправомірними дій та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної

допомоги дитині війни, посилаючись те, що вона належить до соціальної категорії

«Дитина війни» і відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист

дітей війни»  з 01.01.2006  року має право на отримання соціальної

допомоги в розмірі 30% від мінімального розміру пенсії за віком. У 2006-2007

рр. така допомога їй не виплачувалась, а в 2008 р. виплачувалася у неповному

обсязі.

Свої позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що рішенням Конституційного

Суду України  № 6-рп/2007 від 09 липня

2007 року були визнані такими, що не відповідають Конституції України та є

неконституційними окремі положення Закону України «Про державний бюджет України

на 2007 рік», якими була зупинена дія положень Закону України «Про соціальний

захист дітей війни», на підставі яких їй повинна була бути нарахована соціальна

допомога. Разом з тим, відповідач в порушення вимог Конституції України, не

здійснив нарахування та виплату зазначеного підвищення до пенсії. Просила

визнати дії  відповідача неправомірними,

стягнути  несплачену  щомісячну державну соціальну допомогу в сумі

3302,60 грн. за період із  2006 по 2008

р., зобов'язати відповідача нараховувати їй таку допомогу відповідно до Закону

України «Про соціальний захист дітей війни» в подальшому при нарахуванні

пенсії.

Позивач в судове засідання не з'явилася, надала суду клопотання, яким

підтримала позовні вимоги і просила розглянути справу у її відсутність.

Представник відповідача Управління Пенсійного фонду України в

Котелевському районі Полтавської області в судове засідання не з'явився,

хоча  відповідач належним чином повідомлявся

про час та місце розгляду даної справи. Надіслав суду заперечення, в яких

просив розглядати  справу у відсутність

його представника.

            У письмових запереченнях відповідач

просив відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись  на те, що рішення Конституційного Суду

України від 09.07.2007 р. № 6-рп/2007 стосувалось лише Закону України «Про

Державний бюджет на 2007 рік»,  рішення

Конституційного Суду України від 09.07.2007 року зворотньої дії в часі не має,

відтак на період до 09 липня 2007 року не поширюється. Вказував на відсутність

механізму нарахування підвищення до пенсії в розмірі, встановленому ст. 6

Закону України «Про соціальний захист дітей війни», в 2006-2007 рр., у зв'язку

з тим, що не визначено розрахункову величину (мінімальну пенсію за віком) для

розрахунку підвищень до пенсії соціальній категорії дітей війни.

             Щодо виплати  надбавки дитини війни в 2008 році вказував,

що з 01.01.2008 р. надбавка дитини війни 

позивачу була призначена і виплачувалася у розмірі 10 відсотків від

мінімального прожиткового мінімуму відповідно до діючого законодавства, що

підтверджується довідкою Управління Пенсійного фонду України в Котелевському

районі Полтавської області від 09.02.2009 р. № 49/02.        

              Крім того, зазначав про

пропущення позивачем строку звернення до суду за захистом порушених прав,

свобод та інтересів.

              Згідно ч. 4 ст. 128 КАС України у

разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином

повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або

без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і

справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

            Суд,   вивчивши та дослідивши матеріали справи,

приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних

підстав.

Судом встановлено, що позивач є дитиною війни в розумінні ст. 1 Закону

України «Про соціальний захист дітей війни».

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»

позивач ОСОБА_1 має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме

підвищення до пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком (в редакції Закону від

18.11.2004 р. № 2195-ІV, набрав чинності 01.01.2006 р.).

Пунктом 12 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік» дію

ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було зупинено, як і в

2006 році було зупинено цю ж норму Законом України «Про Державний бюджет на

2006 рік».

Статтею 64 Конституції України встановлено, що конституційні права і

свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків,

передбачених Конституцією України. При прийнятті нових законів або внесенні

змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав

і свобод.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007

(справа про соціальні гарантії громадян) визнано таким, що не відповідають

Конституції України (є неконституційними) положення, зокрема, пункту 12 ст. 71

«Про Державний бюджет на 2007 рік». Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України

закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визначені

неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом

України рішення про їх неконституційність, рішення Конституційного Суду України

від 09.07.2007 року зворотної дії в часі не має, відтак на період до 09 липня

2007 року не поширюється. Рішень щодо аналогічних норм Закону України «Про

Державний бюджет на 2006 рік» Конституційним Судом України не приймалось. Тому

задоволенню підлягають вимоги позивачки лише за період з 09 липня 2007 року по

31 грудня 2007 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про соціальний захист дітей

війни», державні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути

обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Щодо розрахункової величини мінімальної пенсії за віком, з якої

необхідно рахувати підвищення до пенсії дітям війни в розмірі 30%, суд

приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове

державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком за наявності

у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі

прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

При цьому, ч. 3 ст. 28 цього ж Закону передбачено, що мінімальний розмір

пенсії за віком, встановлений частиною першою цієї статті, застосовується

виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.

Однак, враховуючи той факт, що Закон України «Про загальнообов'язкове державне

пенсійне страхування» є єдиним законодавчим актом, який визначає розмір

мінімальної пенсії за віком, та, зважаючи на позицію Європейського Суду з прав

людини, відповідно до якої держава не може посилатися на відсутність певного

нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян,

закріплених у конституційних та інших актах, а громадяни повинні мати змогу

покладатися на зобов'язання взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання

містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії

(Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office), суд

вважає за можливе застосувати саме частину 1 ст. 28 Закону України «Про

загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» для розрахунку зазначеного

підвищення дітям війни. Крім того, в даному випадку мінімальний розмір пенсії

за віком використовується не для визначення розміру будь-якої пенсії, а лише як

розрахункова величина для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії,

передбаченої Законом України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки цей

Закон передбачає в якості критерію визначення розміру щомісячної доплати до

пенсії саме із розрахунку мінімальної пенсії за віком, що на думку суду не

суперечить вимогам ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне

пенсійне страхування».

          Доводи відповідача про відсутність

механізму реалізації ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»

не можуть бути підставою для невиконання вимог зазначеного Закону.

Пенсійний фонд України діє на підставі Положення «Про Пенсійний фонд

України», здійснює свої повноваження на підставі пункту 15 даного Положення

через створені в установленому порядку його територіальні управління.

Відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне

страхування» рішення про призначення та перерахунок пенсії приймається

районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання

пенсіонерів.

 Територіальним управлінням Пенсійного фонду

України за місцем проживання ОСОБА_1 є Управління Пенсійного фонду України в

Котелевському районі Полтавської області. Враховуючи вищевикладене, суд вважає

Управління Пенсійного фонду України в Котелевському районі Полтавської області

належним відповідачем по даній справі.

          Таким чином, суд приходить до

висновку про необхідність зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в

Котелевському районі Полтавської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1

за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року з підвищенням пенсії на 30

% з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону

України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування», та провести відповідні

виплати.

           Що стосується вимог позивачки про

стягнення щомісячної надбавки до пенсії дитини війни в 2008 році, то суд вважає

такі вимоги частково обґрунтованими, виходячи з наступного.

            Відповідно до п. 41 розділу 2

Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін

до деяких законодавчих актів України» 

статтю 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладено у

новій  редакції. Встановлено, що дітям

війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів

війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного

грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість

пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників

війни, тобто 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили

працездатність.

З 01 січня

2008 року позивачці було нараховане та виплачувалось зазначене підвищення

встановленого розміру, що вбачається із довідки Управління Пенсійного фонду

України в Котелевському районі Полтавської області від 09.02.2009 р. № 49/02.

            Рішенням Конституційного Суду

України від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008 визнано таким, що не відповідає

Конституції України (є неконституційним) положення п. 41 розділу 2 Закону

України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до

деяких законодавчих актів України». Разом з тим, суми підвищення дітям війни

були визначені Постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. №

530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян». Так, п. 8

Постанови встановлено,  що дітям

війни  (крім тих, на яких поширюється дія

Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»

та «Про жертви нацистських переслідувань») до пенсії або щомісячного довічного

грошового утримання  чи державної

соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у

таких розмірах: з 22 травня - 48,1 гривні, з 1 липня - 48,2, з 1 жовтня - 49,8

гривні.

            Виходячи із системного аналізу

зазначених норм законодавства, пріоритетності законів над підзаконними актами,

рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 та приписів ч. 2 ст. 152

Конституції України, суд дійшов висновку, що з 22.05.2008 року Управління

Пенсійного фонду України в Котелевському районі Полтавської області повинно

було нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст. 6

Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції, яка діяла до

01.01.2008, оскільки з моменту ухвалення Конституційним судом рішення щодо

неконституційності п. 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України

на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», ця

норма втратила чинність і не підлягала застосуванню. Отже, відповідач з

22.05.2008 повинен був нараховувати та здійснювати позивачу доплату до пенсії у

розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.

          Між тим,  до 22.05.2008 року відповідач, здійснюючи

позивачці доплати, передбачені ст. 6 Закону України «Про соціальний захист

дітей війни» в редакції від 01.01.2008 року, з урахуванням п. 41 розділу 2

Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін

до деяких законодавчих актів України», діяв на підставі та у відповідності з

діючою нормою зазначеного закону, а тому позовні вимоги щодо стягнення доплати

до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з 01.01.2008 року по

21.05.2008 року задоволенню не підлягають.

          Таким чином,  суд вважає за необхідне зобов'язати

Управління Пенсійного фонду України в Котелевському районі Полтавської області

здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням пенсії на 30 % з розміру

мінімальної пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про

загальнообов'язкове пенсійне страхування», за 2008 рік  з 22 травня 2008 року з урахуванням проведених

виплат та провести відповідні виплати.

Із змісту

позовної заяви та заперечень відповідача вбачається, що в даному спорі фактично

оскаржується бездіяльність територіального управління Пенсійного фонду України

щодо  ненарахування зазначеного

підвищення до пенсії.

Згідно ч. 2 ст. 11 КАС України, з метою повного захисту прав та

інтересів позивача, суд вважає необхідним вийти за межі позовних вимог та

визнати бездіяльність даного управління протиправною, в частині не нарахування

підвищення до пенсії, передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист

дітей війни»,  з розміру, встановленого

ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування», за період

з 09 липня по 31грудня 2007року та з 22 травня 2008 року.

Позовні

вимоги ОСОБА_1 щодо стягнення 

недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги  дитині війни у визначеній позивачкою

грошовій сумі

 не підлягають задоволенню, оскільки зазначена

допомога не була їй нарахована, а суд не може перебирати на себе функцію

здійснення перерахунку та нарахування пенсії, покладену законодавством на

відповідний орган.

Позовні

вимоги щодо зобов'язання відповідача в подальшому нараховувати щомісячну

соціальну надбавку дитині війни відповідно до Закону України «Про соціальний

захист дітей війни» при нарахуванні пенсії також не підлягають задоволенню,

оскільки судове рішення повинно бути наслідком чинного правового регулювання та

спрямовано на відновлення порушених прав, свобод та інтересів. Виходячи із

змісту законодавства воно не може в майбутньому регулювати суспільні відносини.

            Доводи відповідача щодо пропущення

позивачем строку звернення до адміністративного суду за захистом своїх

порушених прав є безпідставними, оскільки порушення прав позивача тривало з

09.07.2007 по 31.12.2007 року і припинилося лише з 01.01.2008 року після

внесення змін до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», то,

зважаючи на це, строк  звернення до

адміністративного суду позивачем не пропущено.

Згідно вимог ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов

задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому

відповідно до задоволених вимог.

           На підставі викладеного, керуючись

ст. 64 Конституції України, ст.ст.  3, 6

Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Законом України «Про

виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»,

ст.ст. 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства

України суд,  -          

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в

Котелевському районі Полтавської області про визнання дій неправомірними та

стягнення недоплаченої допомоги дитини війни 

задовольнити частково.

Визнати бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в

Котелевському районі Полтавської області протиправною, в частині не нарахування

підвищення до пенсії, передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист

дітей війни»,  з розміру, встановленого

ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування», за 2007

рік з 09 липня по 31грудня 2007року та за 2008 рік з 22 травня 2008 року.

             Зобов'язати Управління Пенсійного

фонду України в Котелевському районі Полтавської області здійснити перерахунок

пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру,

встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне

страхування», та провести відповідні виплати за 2007 рік  з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року

та за 2008 рік з 22 травня 2008 року з урахуванням проведених виплат.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати зі

сплати судового збору у розмірі 1 грн. 70 коп.

Постанова

відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення

строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом,

якщо таку заяву не було подано.

          Постанова може бути оскаржена до

Харківського апеляційного адміністративного суду   через Полтавський окружний адміністративний

суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в 10-денний термін з дня

складання постанови в повному обсязі та подачі апеляційної скарги у 20-денний

термін після подачі заяви про апеляційне оскарження, в порядку, визначеному ст.

186 КАС України.

           Повний текст постанови виготовлено 18.02.2009

року.

Суддя                                                                                                                   

Л.О. Єресько