Постанова

від 10.04.2014 по справі 826/2716/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

10 квітня 2014 року № 826/2716/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Пащенка К.С., при секретарі судового засідання Іконніковій О.Ю., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Новий день» доДержавної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві провизнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 01.04.2013 № 0001182260.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

08.04.2014 в судовому засіданні за згодою представників сторін ухвалено розглядати справу в порядку письмового провадження на підставі ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

11.03.2013 за результатами документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Новий день» з питань правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податку на прибуток по фінансово-господарським взаємовідносинам з ПП «Автохімзв'язок» та ТОВ «Будівельна компанія «Рідне Місто» ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС (правонаступником є ДПІ у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві) складено Акт № 888/22-621-32204811 (далі - Акт перевірки), яким встановлено порушення позивачем пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України та, як наслідок, заниження податку на прибуток на загальну суму у розмірі 372750 грн.

01.04.2013 на підставі Акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0001182260, яким у зв'язку з порушенням пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 372750 грн., а також застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 93187 грн.

З аналізу Акту перевірки видно, що підставою для висновку відповідача про порушення позивачем пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України та, як наслідок, заниження податку на прибуток на загальну суму у розмірі 372750 грн. стала встановлена ним нікчемність правочинів, укладених між позивачем та ПП «Автохімзв'язок», ТОВ «Будівельна компанія «Рідне Місто» внаслідок отримання актів ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС від 31.05.2012 № 1613/22-9/36424002 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Автохімзв'язок» та від 17.05.2012 № 1341/2209/34729816 неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Будівельна компанія «Рідне Місто», в яких зазначено, зокрема, про відсутність у вказаних підприємств основних засобів, виробничих активів, складських приміщень тощо, чисельність працюючих на таких підприємствах складає 1 особа, а також підставою для такого висновку стало не надання позивачем первинних документів з вказаними контрагентами до перевірки.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

На думку суду самі по собі відомості, викладені в актах ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС від 31.05.2012 № 1613/22-9/36424002 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Автохімзв'язок» та від 17.05.2012 № 1341/2209/34729816 неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Будівельна компанія «Рідне Місто», не є беззаперечними доказами безтоварності операцій між позивачем та зазначеними контрагентами.

Разом з тим, з огляду на встановлені податковим органом обставини, що свідчать про можливу фіктивну діяльність ПП «Автохімзв'язок» та ТОВ «Будівельна компанія «Рідне Місто» суд вважає, що з метою доведення правомірності своїх дій щодо формування, зокрема, валових витрат за операціями з ними, позивач зобов'язаний надати суду копії всіх документів, які підлягали складенню під час виконання відповідних правочинів.

Згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

За змістом пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України для визначення об'єкта оподаткування включають витрати операційної діяльності, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Обов'язковою умовою виникнення права на формування податкового кредиту є сплата податку на додану вартість у ціні придбаного або виготовленого товару чи послуг, а умовою віднесення витрат до складу валових витрат є фактичне придбання або виготовлення товарів (робіт, послуг).

Таким чином, під час здійснення контролю за правомірністю формування платником податку податкового кредиту та валових витрат підлягає перевірці фактичне придбання (виготовлення) товару чи отримання послуги.

Формування податкового кредиту та валових витрат на підставі правочинів, у межах яких було здійснено виключно обмін документами первинного бухгалтерського обліку та перерахування грошових коштів, чинним законодавством не передбачено. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 09.10.2013 у справі № К/9991/75682/12.

Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Водночас, не зважаючи на вимогу суду позивач первинних бухгалтерських документів, які належить складати залежно від певного виду господарської операції, - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів, їх подальшу реалізацію тощо, доказів щодо руху активів платника податку в процесі здійснення спірних господарських операцій, в тому числі здійснення оплати товару, а також доказів щодо фактичного придбання (виготовлення) товару чи отримання послуги (похідні бухгалтерські документи, будь-які речові докази - буклети, звіти, товар тощо, докази щодо використання таких товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності), що в сукупності є доказами на підтвердження факту виконання умов відповідних правочинів з ПП «Автохімзв'язок» та ТОВ «Будівельна компанія «Рідне Місто», суду не надав.

При цьому, з пояснень представника позивача судом встановлено, що первинні документи по взаємовідносинам з ПП «Автохімзв'язок» та ТОВ «Будівельна компанія «Рідне Місто» у ТОВ «Новий день» вилучені, і отримати жодні копії таких документів у контрагентів або у правоохоронних органах неможливо у зв'язку з втратою позивачем контактів з контрагентами та у зв'язку з переданням справи в рамках якої проведено вилучення до суду, але до якого суду та яким саме органом передано такі документи представнику позивача невідомо, а з наявних матеріалів справи дані обставини встановити не представляється можливим.

Суд критично оцінює таку позицію позивача, оскільки, по-перше, відповідно до змісту ст. 186 КПК України, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, копії вилучених документів за клопотанням власника, а також інших осіб, які за законодавством мають право користуватися цими документами, можуть бути надані слідчим під час вилучення документів, копії вилучених документів виготовляються з використанням копіювальної техніки, електронних засобів цих осіб (за їх згодою) або копіювальної техніки, електронних засобів органів, що проводять вилучення, та засвідчуються підписом слідчого і завіряються печаткою, а у разі неможливості виготовлення копій вилучених документів або встановлення їх власника під час вилучення слідчий вносить до протоколу слідчої дії запис про клопотання щодо надання копій документів і в десятиденний строк з дня вилучення документів надає відповідним особам їх копії або виносить вмотивовану постанову про відмову у видачі копій документів, яка може бути оскаржена прокурору або до суду, проте доказів того, що позивач заявляв такі клопотання або будь-яким іншим способом намагався отримати копії первинних документів, в тому числі у правоохоронних органах та у контрагентів, а також, що слідчий виніс постанову про відмову у видачі копій документів та вона була оскаржена позивачем, суду не надано, по-друге, з наданої позивачем копії протоколу виїмки та огляду від 10.07.2012 не видно переліку документів, які вилучені, в тому числі первинних документів стосовно взаємовідносин позивача з ПП «Автохімзв'язок» та ТОВ «Будівельна компанія «Рідне Місто» у ТОВ «Новий день», що взагалі ставить під сумнів, в розрізі позиції позивача з цього приводу, існування таких документів.

Також суд звертає увагу на те, що отримання розрахункових (платіжних) документів не залежить від контрагентів та правоохоронних органів, так як такі документи можуть бути отримані у відповідній банківській установі на відповідний запит.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду справи, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання, в тому числі сприяти встановленню тих чи інших обставин для розгляду справи, зокрема, з метою витребування судом відповідних доказів надати інформацію щодо місцезнаходження останніх або їх можливого місцезнаходження, а також з метою отримання розрахункових (платіжних) документів щодо спірних господарських операцій звернутися у відповідну банківську установу, чого позивачем зроблено не було.

Поряд з цим, позивачем не доведена реальність операцій, оскільки не підтверджено час здійснення операцій, а також до матеріалів справи не надано жодних доказів наявності у ПП «Автохімзв'язок» та ТОВ «Будівельна компанія «Рідне Місто» трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспортного чи торгівельного обладнання.

Суд вважає, що така господарська діяльність без наявності на те поважної розумної економічної або іншої причини (ділової мети) підтверджує намір платника зменшити отримані доходи з метою несплати податків та отримати додаткову «вигоду» у вигляді зниження податкового навантаження, що зазначені господарські операції є безтоварними.

Фактичне не отримання товару, відсутність поважної розумної економічної або іншої причини здійснення таких операцій позбавляють платника податку права, зокрема, на податковий кредит за наслідками цих операцій навіть у випадку наявності належним чином оформлених податкових накладних та інших первинно-бухгалтерських документів. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Вищого адміністративного суду України від 20.02.2013 у справах № К/9991/59642/12 та № К/9991/59709/12.

За таких умов, суд прийшов до висновку про безтоварність господарських операцій між позивачем та ПП «Автохімзв'язок» та ТОВ «Будівельна компанія «Рідне Місто», а відтак, головною метою, яку переслідували сторони при укладенні правочинів, за висновком суду, було одержання доходу винятково за рахунок необґрунтованої податкової вигоди у вигляді безпідставного формування позивачем валових витрат за відсутності наміру здійснювати реальну підприємницьку діяльність, та, як наслідок, несплата податків до Державного бюджету України, що суперечить інтересам держави і суспільства та порушує публічний порядок, з урахуванням чого, вказані правочини є нікчемними відповідно до ст. 228 ЦК України.

Таким чином, суд приходить до висновку, що витрати ТОВ «Новий день» у розмірі 1775000 грн. на порушення пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не підтверджені належними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, а відтак неправомірно були віднесені позивачем до складу валових витрат.

Зважаючи на викладене, а також враховуючи, що відповідач прийняв спірне податкове повідомлення-рішення від 01.04.2013 № 0001182260 в межах повноважень та з дотриманням вимог чинного законодавства, суд прийшов до висновку про відсутність належних правових підстав для скасування вказаних рішень ДПІ у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Позивач достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, суду не надав.

Натомість відповідач довів суду відсутність протиправних дій зі свого боку.

За таких обставин позовні вимоги визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 9, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий день» відмовити повністю.

Постанова відповідно до ч.ч. 1, 3, 4 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом ч. 3 ст. 160 КАС України або прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч. 4 ст. 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя К.С. Пащенко