Рішення

від 08.04.2014 по справі 909/102/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 квітня 2014 р. Справа № 909/102/14

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Кавлак І.П., при секретарі судового засідання: Манів-Головецькій О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Фінансового управління виконавчого комітету

Івано-Франківської міської ради

вул. Дністровська, 28, м. Івано-Франківськ, 76018

до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю

"Комерційне підприємство" "Стандарт-ІФ"

вул. Кондукторська, 14 "А"/1, м. Івано-Франківськ, 76007

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради

вул. Грушевського, 21, м. Івано-Франківськ, 76004

про стягнення 124 919 грн. 34 коп., з яких: 122 101 грн. 91 коп. основного боргу,

1591 грн. 67 коп. пені, 610 грн. 51 коп. інфляційних втрат,

615 грн. 24 коп. 3% річних

За участю представників:

від позивача: Чекайло В.М. - представник, (довіреність № 2-08/21 від 16.01.14);

від третьої особи: Челах А.В. - головний спеціаліст юридичного відділу виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, (довіреність № 16/01-20/66-в від 09.01.14);

від відповідача представник не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Фінансове управління виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради звернулось до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційне підприємство" "Стандарт-ІФ" про стягнення 124 919 грн. 34 коп., з яких: 122101 грн. 91 коп. основного боргу, 1591 грн. 67 коп. пені, 610 грн. 51 коп. інфляційних втрат та 3% річних в сумі 615 грн. 24 коп.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 28.01.14 прийнято позовну заяву до розгляду, залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 11.02.14.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 17.02.14 розгляд справи призначено на 13.03.14.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 13.03.14 розгляд справи відкладено на 25.03.14, в порядку ст. 77 ГПК України.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 25.03.14 строк розгляду спору продовжено в порядку ст. 69 ГПК України; розгляд справи відкладено на 08.04.14.

08.04.14 присутнім в судовому засіданні представником позивача підтримано позовні вимоги, вважаючи їх обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позові.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору № 57 про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста від 03.10.13 в частині сплати 20% попереднього розміру пайового внеску, у зв"язку з чим у відповідача перед позивачем утворилася заборгованість в сумі 122101 грн. 91 коп. З огляду на прострочення платежу позивачем нараховано відповідачу до стягнення 1591 грн. 67 коп. пені, 610 грн. 51 коп. інфляційних втрат та 3% річних в сумі 615 грн. 24 коп.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради в судовому засіданні позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з"явився, відзиву на позов не надіслав, хоча належним чином повідомлений про місце і час розгляду справи ухвалою суду від 25.03.14; письмових заяв, повідомлень щодо поважності причин відсутності відповідача в судовому засіданні до суду не надходило.

Відповідно до пункту 2.6.15. Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013 № 28 на звороті у лівому нижньому куті оригіналу процесуального документа, який виготовляється судом та залишається у справі, проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправлення документа, що містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправлення, підпис працівника, який її здійснив. Дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Вищезазначені обставини свідчать про належне виконання господарським судом обов"язку щодо повідомлення відповідача про вчинення судом певних процесуальних дій по даній справі.

Частиною 3 ст. 22 ГПК України встановлено, що сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року № 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції"визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов"язків цивільного характеру.

За таких обставин, суд, дослідивши матеріали справи, враховуючи те, що відповідач належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, зважаючи на обмеженість строками розгляду справи, встановленими ст. 69 ГПК України, вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Згідно вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши доводи представника позивача та третьої особи, всебічно і повно дослідивши фактичні обставини справи, об"єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, суд дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 3 жовтня 2013 року між Виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради (далі - виконком, сторона 1), фінансовим управлінням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради (далі - фінансове управління, сторона 2) та відповідачем (далі - замовник, сторона 3) укладено договір № 57 про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста.

Пунктом 1.1. Договору визначено, що за цим договором замовник, що здійснює будівництво торгово-офісного центру з житловими приміщеннями на власній земельній ділянці на вул. Ребета, 6, в порядку та на умовах, визначених договором, бере участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Івано-Франківська.

Розмір і порядок сплати пайового внеску визначений в розділі 3 Договору.

Пунктом 3.1. договору передбачено, що розрахунок пайового внеску здійснюється відповідно до додатку 1 до договору. Попередній розмір пайового внеску складає 610509 грн. 53 коп.

Пунктом 3.3. договору встановлено, що замовник сплачує 20% відсотків попереднього пайового внеску у сумі 122101 грн. 91 коп. протягом 30-ти робочих днів з моменту реєстрації договору.

Згідно пункту 3.4. Договору сторони погодили, що розрахунок остаточного розміру пайового внеску здійснюється відповідно до остаточного договору, який оформляється після затвердженого в установленому порядку архітектурно-технічного паспорту та загальної вартості будівництва.

Пунктом 4.1. Договору сторони погодили, що договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до моменту повного виконання умов договору.

Датою реєстрації договору є 3 жовтня 2013 року; даний факт підтверджується наявним в матеріалах справи витягом з журналу - реєстрації договорів та довідок по фонду соціально-економічного розвитку та інженерно-транспортної інфраструктури міста.

Всупереч умов договору, замовник прийняті на себе договірні зобов"язання не виконав - 20% відсотків попереднього пайового внеску у сумі 122101 грн. 91 коп. не сплатив.

06.12.13, з метою досудового врегулювання спору, позивачем було направлено відповідачу претензію-вимогу від 05.12.2013р. № 2-15/652 про сплату заборгованості в сумі 122101 грн. 91 коп в 10-ти денний термін з моменту отримання даної вимоги; доказ направлення вимоги наявний в матерілах справи. Проте, зазначена вище вимога залишена без відповіді та задоволення.

Частини друга та третя статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" містять положення щодо обов'язку забудовника земельної ділянки взяти на певних умовах пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За змістом ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір.

Оскільки Договір № 57 про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста від 03.10.13 підписано повноважними представниками сторін, підписи засвідчено печатками юридичних осіб, сторонами погоджено всі умови договору та досягнуто згоди щодо виконання умов останнього, дотримання положень такого Договору є обов'язковими. Вказаний договір, укладений між сторонами в межах чинного законодавства України - є правомірним, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом та він не визнаний судом недійсним (ст. 204 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України. Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Станом на день розгляду справи, відповідач не надав суду будь-яких документальних доказів, які б спростовували доводи позивача. Як вбачається з матеріалів справи, пояснень представників сторін, відповідач свої зобов'язання перед позивачем щодо сплати 20% відсотків попереднього пайового внеску у сумі 122 101 грн. 91 коп. не виконав, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи та визнавався відповідачем в судовому засіданні - 25.03.14.

З огляду на вищевикладене суд вважає, що вимога про стягнення з відповідача 20% відсотків попереднього пайового внеску у сумі 122 101 грн. 91 коп. обґрунтована та підлягає задоволенню.

Факт прострочки виконання грошового зобов'язання за договором № 57 про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста від 03.10.13 підтверджується матеріалами справи, відповідачем не спростований.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Приписами ст.546, ст.549 ЦК України, ст.ст. 230-232 ГК України визначено, що одним із видів забезпечення виконання зобов'язання є неустойка у формі пені, штрафу, яка сплачується боржником у разі порушення зобов'язання. Відповідно до ч.2 ст. 551 ЦК України, п.4 ст.231 ГК України, якщо предметом неустойки є грошова сума і її розмір законом не визначений, розмір неустойки встановлюється договором.

Згідно з ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 вказаного Закону встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно приписів ч.6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 5.1. договору сторони обумовили, що при простроченні платежу, визначеного пунктами 3.3, 3.5 Договору, замовник сплачує до міського бюджету суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, три проценти річних від простроченої суми та пеню у розмірі 120% річних облікової ставки НБУ, що діє у період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожний прострочений день.

На підставі вказаного пункту договору за прострочення платежу позивач просить стягнути з відповідача пеню за період з 15.11.13 по 14.01.14 у розмірі 1591 грн. 67 коп., 3% річних за період з 15.11.13 по 14.01.14 в сумі 615 грн. 24 коп. та інфляційні втрати за грудень місяць 2013 року в сумі 610 грн. 51 коп.

Судом перевірено розрахунки позивача.

Господарським судом встановлено, що договірний розмір пені не перевищує розміру подвійної облікової ставки Національного банку України (граничний розмір пені згідно Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань"). З огляду на правильність та обґрунтованість поданого розрахунку, позовні вимоги про стягнення пені у розмірі 1591 грн. 67 коп. підлягають задоволенню.

Положеннями статті 625 чинного Цивільного кодексу України передбачено обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов"язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само трьох процентів річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності.

Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору (ст.ст. 612, 625 ЦК України).

Розрахунок позивача щодо нарахування інфляційних втрат вірний. З огляду на обґрунтованість поданого розрахунку, позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат у розмірі 610 грн. 51 коп. підлягають задоволенню.

При перевірці розрахунку щодо нарахування відповідачу 3% річних в сумі 615 грн. 24 коп. судом встановлено, що позивачем допущено арифметичну помилку.

Згідно з вірним арифметичним розрахунком, проведеним судом за допомогою калькулятора ІПС "Законодавство", з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3% річних в сумі 612 грн. 18 коп. (розрахунок додається); щодо стягнення 3% річних в сумі 3 грн. 06 коп. слід відмовити.

Судовий збір покласти на відповідача. Оскільки позов поданий Фінансовим управлінням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, яке звільнене від сплати судового збору, судовий збір підлягає стягненню з відповідача в доход бюджету згідно приписів ст. 49 ГПК України.

На підставі вищевикладеного, у відповідності до ст. 124 Конституції України, Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", ст.ст. 193, 216, 230-232 ГК України, ст.ст. 11, 509, 526, 530, 546, 549, 551, 599, 610-612, 625, 626, ЦК України, керуючись ст.ст. 4-3, 22, 33, 43, 49, 75, ст. 82, ст.ст. 83-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Фінансового управління виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційне підприємство" "Стандарт-ІФ" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про стягнення 124 919 грн. 34 коп., з яких: 122101 грн. 91 коп. основного боргу, 1591 грн. 67 коп. пені, 610 грн. 51 коп. інфляційних втрат та 3% річних в сумі 615 грн. 24 коп. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційне підприємство" "Стандарт-ІФ"(вул. Кондукторська, 14 "А"/1, м. Івано-Франківськ, 76007; код 31524853) на користь Фінансового управління виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради ( вул. Дністровська, 28, м. Івано-Франківськ, 76018; код 02314062 ) - 122101(сто двадцять дві тисячі сто одну) грн. 91 коп. основного боргу, 1591(одна тисяча п"ятсот дев"яносто одну) грн. 67 коп. пені, 610(шістсот десять) грн. 51 коп. інфляційних втрат та 3% річних в сумі 612(шістсот дванадцять) грн. 18 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційне підприємство" "Стандарт-ІФ" (вул. Кондукторська, 14 "А"/1, м. Івано-Франківськ, 76007; код 31524853) в доход бюджету - судовий збір в розмірі 2498(дві тисячі чотириста дев"яносто вісім) грн. 38 коп. за наступними платіжними реквізитами: отримувач коштів - УДКСУ у м. Івано-Франківську Івано-Франківської області, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37952250, банк отримувача- ГУДКСУ в Івано-Франківській області, код банку отримувача (МФО) - 836014, рахунок отримувача - 31219206783002, код класифікації доходів бюджету - 22030001.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Відмовити в частині позову Фінансового управління виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційне підприємство" "Стандарт-ІФ" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про стягнення 3% річних в сумі 3 (три)грн. 06 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 14.04.14

Суддя І.П. Кавлак

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"