Постанова

від 08.04.2014 по справі 814/4274/13-а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 квітня 2014 р.м.ОдесаСправа № 814/4274/13-а

Категорія: 8.3.4 Головуючий в 1 інстанції: Брагар В. С.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді -Кравченка К.В., судді -Градовського Ю.М., судді -Вербицької Н.В. при секретарі -Дубині Т.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю «ХАСТ Компані» та Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2013 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ХАСТ Компані» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області, за участю прокуратури м. Миколаєва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, стягнення бюджетного відшкодування податку на додану вартість, -

В С Т А Н О В И В:

В жовтні 2013 року ТОВ «ХАСТ Компані» (надалі - позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (надалі - ДПІ) та Головного управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області (надалі-Казначейство) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ від 01.10.2013 року №0005611501, №0005601501 та про стягнення бюджетного відшкодування з ПДВ на суму 122747,00 грн..

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що спірні податкові повідомлення-рішення про зменшення позивачу бюджетного відшкодування з ПДВ за липень 2012 року на суму 122747,00 грн. та про зменшення від'ємного значення з ПДВ за липень 2012 року на суму 6716,00 грн. винесені безпідставно і всупереч положенням Податкового кодексу України, які врегульовують порядок формування податкового кредиту та бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. Позивач стверджує, що задекларовані ним в декларації з ПДВ за липень 2012 року суми бюджетного відшкодування та від'ємного значення з цього податку повністю підтверджені належними документами, і підстави для відмови позивачу в отриманні такого відшкодування відсутні.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2013 року позовні вимоги задоволені частково. Суд визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 01.10.2013 року №0005601501 та відмовив у задоволенні позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення від 01.10.2013 року №0005611501 та про стягнення бюджетного відшкодування з ПДВ в сумі 122747,00 грн..

В апеляційній сказі позивач просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог та винести нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

В апеляційній скарзі ДПІ ставиться питання про скасування постанови суду та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні повних вимог в повному обсязі з підстав невірного застосування судом норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а в задоволені апеляційної скарги ДПІ слід відмовити, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи спірні повідомлення-рішення винесені на підставі акту від 13.09.2013 року №206/15-01/351106343 про результати позапланової камеральної перевірки задекларованих позивачем в уточнюючому розрахунку від 15.08.2013 року №9050498521 показників податкової звітності з податку на додану вартість за липень 2012 року (надалі - акт перевірки).

За змістом акту перевірки позивачем допущені методологічні помилки, які полягають в наступному:

- в додатку №5 до уточнюючого розрахунку від 15.08.2013 року №9050498521 декларації з ПДВ за липень 2012 року в порушення п.198.6 ст.198 ПК України включено податкові накладні, виписані в червні та липні 2012 року, тобто понад 365 календарних днів, що призвело до завищення податкового кредиту на суму 6716,00 грн.;

- задекларована уточнюючим розрахунком від 15.08.2013 року №9050498521 сума бюджетного відшкодування в розмірі 122747,00 грн. не відображена позивачем в рядку 4 додатку №2 до вказаного уточнюючого розрахунку як фактично оплачена, що на думку ДПІ свідчить про завищення позивачем бюджетного відшкодування на цю суму.

Суд першої інстанції погодився з позицією ДПІ щодо неправомірності включення позивачем до уточнюючого розрахунку від 15.08.2013 року податкового кредиту на суму 6716,00 грн. за податкові накладні, виписані в червні та липні 2012 року.

З такою позицією суду першої інстанції колегія суддів погодитися не може, з огляду на наступне.

В акті перевірки ДПІ зазначає, що податковий кредит на загальну суму 6716,00 грн. сформований позивачем в уточнюючому розрахунку від 15.08.2013 року на підставі податкових накладних №7 від 01.06.2012 року з сумою ПДВ 78,08 грн. та №33 від 09.07.2012 року з сумою ПДВ 6658,40 грн..

З матеріалів справи вбачається, що вказана сума податкового кредиту раніше вже була задекларована позивачем в декларації з ПДВ за липень 2012 року, яка була подана позивачем 15.08.2012 року, і у додатку №5 до цієї декларації відображені податкові накладні ТОВ «Ян Марк-Термінал» №7 від 01.06.2012 року на суму ПДВ 78,08 грн. та від ПП «Евентус плюс» №33 від 09.07.2012 року на суму ПДВ 6658,40 грн..

В подальшому позивач 20.09.2012 року подав уточнюючий розрахунок показників декларації з ПДВ за липень 2012 року, в якому податковий кредит було зменшено на суму 6716,00 грн..

Наведені обставини свідчать про те, що суми ПДВ за податковими накладними від ТОВ «Ян Марк-Термінал» №7 від 01.06.2012 року та від ПП «Евентус плюс» №33 від 09.07.2012 року були включені позивачем до складу податкового кредиту липня 2012 року згідно декларації з ПДВ від 15.08.2012 року, а уточнюючими розрахунками від 20.09.2012 року та від 15.08.2013 року ці суми були виключені та знову відновлені.

Відповідно до абз.3 п.198.6 ст.198 ПК України, на порушення якого вказує ДПІІ, у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Пунктом п.50.1 ст.50 ПК України передбачено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Статтею 102 ПК України визначений строк давності, що дорівнює 1095 дням, що настають останнім днем граничного строку подання податкової декларації.

Вирішуючи питання про те, чи мав позивач право відновити в серпні 2013 року показники податкового кредиту липня 2012 року на суму 6716,00 грн. згідно податкових накладних, які виписані в червні та липні 2012 року, колегія суддів виходить з того, що таке прав за позивачем зберігається, оскільки суми податкового кредиту за податковими накладними №7 від 01.06.2012 року №33 від 09.07.2012 року раніше вже були включені до податкового кредиту липня 2012 року згідно декларації з ПДВ від 15.08.2012 року.

Подаючи уточнюючі розрахунки від 20.09.2012 року та від 15.08.2013 року, позивач в межах строку давності реалізовував надано йому п.50.1 ст.50 ПК України право на уточнення показників декларації з ПДВ за липень 2012 року.

Передбачені абзацом 3 п.198.6 ст.198 ПК України обмеження слід застосовувати в тому разу, коли платник податків із запізненням вперше включає до своє податкової звітності суми податкового кредиту, які своєчасно не були включені до податкового кредиту в тому періоді, коли право на такий кредит виникло.

Таким чином, колегія суддів вважає помилковим висновок акту перевірки про завищення позивачем податкового кредиту на суму 6716,00 грн., в зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення від 01.10.2013 року №0005611501 про зменшення від'ємного значення з ПДВ за липень 2012 року на суму 6716,00 грн. підлягає скасуванню.

Стосовно висновків акту перевірки про завищення позивачем бюджетного відшкодування за липень 2012 року на суму 112747,00 грн. внаслідок невірного відображення цієї суми в рядку 4 додатку №2 до уточнюючого розрахунку від 15.08.2013 року №9050498521, суд першої інстанції зазначив, що такий висновок є безпідставним, оскільки незаповнення позивачем цієї графи не позбавляє його прав на отримання бюджетного відшкодування.

Суд також зазначив, що ДПІ суто формально оцінила питання правомірності визначення позивачем суми бюджетного відшкодування, зробивши висновки про порушення позивачем п.200.4 ст.200 ПК України виключно у зв'язку з незаповненням графи 4 додатку 2, в той час, як з інших аналогічних граф всієї податкової звітності з ПДВ за цей період, зокрема графи 2 додатку 3 - «Розрахунок суми бюджетного відшкодування» вбачається правильність визначення позивачем суми бюджетного відшкодування.

Колегія суддів погоджується з такою позицією суду першої інстанції.

Долучені до матеріалів справи додатки №2 та №3 до уточнюючого розрахунку від 15.08.2013 року №9050498521 підтверджують той факт, що позивачем помилково не зазначено в графі 4 додатку №2 сума від'ємного значення в розмірі 112747,00 грн. як фактично оплачена.

ДПІ не заперечує того факту, що ця сума була фактично оплачена позивачем у попередніх податкових періодах, що також підтверджено позивачем належними доказами.

Отже, в даному випадку позивач не в повній мірі дотримався Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого Наказ Міністерства фінансів України 25.11.2011 року №1492 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 17.12.2012 року №1342), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 грудня 2011 року за №1490/20228.

В той же час, невідображення позивачем вказаної суми від'ємного значення у рядку 4 додатку №2 не доводить самого факту завищення позивачем бюджетного відшкодування 112747,00 грн., яке повинно визначатися виключно з урахуванням приписів ст.200 ПК України.

Така методологічна помилка повинна кваліфікуватися, як порушення порядку ведення податкового обліку, що не є тотожнім завищенню бюджетного відшкодування.

Посилання ДПІ на порушення позивачем приписів п.200.4 ст.200 ПК України, колегія суддів вважає помилковими, оскільки дана норма закону не позбавляє платника податків права на бюджетне відшкодування у випадку наявності певних недоліків при заповненні податкової звітності з податку на додану вартість.

В той же час колегія суддів не може погодитися з висновками суду першої інстанції, що за вказаних обставин позивачем не вичерпано всіх необхідних заходів для отримання бюджетного відшкодування, а тому підстави для задоволення позовних вимог про стягнення на користь позивача вказаної суми бюджетного відшкодування відсутні.

Колегія суддів вважає таку позицію суду першої інстанції помилковою, виходячи з наступного.

Податковий кодекс України за певних умов, які наведені у ст.200 цього кодексу, надає платнику ПДВ право отримати з державного бюджету бюджетне відшкодування податку на додану вартість.

Так, згідно з п.200.4 ПКУ бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг. Залишок від'ємного значення включається до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Пунктом 200.5 ПКУ передбачений виключний перелік осіб, позбавлених права на відшкодування ПДВ.

Факту того, що позивач підпадає під такий перелік, не встановлено, і ДПІ на наявність таких обставин не посилається.

Для реалізації свого права на отримання бюджетного відшкодування (за наявності передбачених 200.4 ПКУ підстав) платник ПДВ на власний розсуд повинен обирати один із двох способів отримання відшкодування:

- зарахування у зменшення податкових зобов'язань наступних періодів (п.200.6 ПК України);

- повернення на рахунок у банку (п.200.7 ПК України).

Таке рішення платник податків відображає у відповідних пунктах строки 23 декларації з ПДВ, до якої додає розрахунок суми бюджетного відшкодування та оригінали митних декларацій (для підтвердження вивезення), а обравши повернення на рахунок, додає до декларації заяву про повернення суми бюджетного відшкодування (п.200.7, п.200.8 ПК України).

Матеріалами справи доведено, що позивач дотримався порядку декларування суми бюджетного відшкодування з ПДВ за липень 2012 року, подавши уточнюючий розрахунку від 15.08.2013 року №9050498521 із розрахунком суми бюджетного відшкодування (додаток №3) та заявою про повернення суми бюджетного відшкодування (додаток №4), в якому сума 122747,00 грн. визначена позивачем к поверненню на його розрахунковий рахунок.

Як вже зазначено вище, наведена в акті перевірки методологічна помилка в заповненні рядку 4 додатку №2 до уточнюючого розрахунку від 15.08.2013 року №9050498521 є суто формальною і не спростовує право позивача на отримання вказаної суми бюджетного відшкодування.

Отже, позивач виконав всі передбачені пунктами 200.7, 200.8 ст.200 Податкового кодексом України дії, які повинен вчинити платник податків для отримання бюджетного відшкодування.

Наступні положення ст.200 ПК України, зокрема пункти 200.13 - 200.15, визначають вже дії органів державної податкової служби та Державного казначейства України, які необхідно здійснити для реалізації права платника податків на отримання бюджетного відшкодування.

Так, податковий орган протягом 30 календарних днів після закінчення граничного терміну подання декларації проводить камеральну перевірку заявленої інформації. За наявності достатніх підстав, які свідчать про порушення, податківці мають право провести документальну позапланову виїзну перевірку протягом 30 календарних днів після закінчення терміну проведення камеральної перевірки (п.200.10, п.200.11 ПК України).

Після закінчення перевірки податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний строк подати висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню, до Держказначейства, яке протягом 5 операційних днів після отримання висновку перераховує таку суму на рахунок платника (п.200.12, п.200.13 ПК України).

Якщо перевірена податковим органом сума бюджетного відшкодування не співпаде із заявленою сумою, то платнику надсилається платнику податків відповідне податкове повідомлення-рішення, в якому визначається сума завищення або заниження бюджетного відшкодування (п.200.14 ПК України).

У випадку проведення процедури адміністративного або судового оскарження такого рішення, то після закінчення такої процедури орган державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення на користь платника податків, зобов'язаний подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету (п.200.15 ПК України).

Виходячи з того, що позивач виконав всі покладені на нього Податковим кодексом України обв'язки по декларуванню бюджетного відшкодування за липень 2012 року на суму 122747,00 грн., а зменшення позивачу цієї суми бюджетного відшкодування спірним рішенням №0005601501 визнано судом неправомірним, колегія суддів приходить до висновку, що ДПІ, винісши неправомірне рішення та не направивши органу Державного казначейства України висновок про виплату спірної суми, тим самим порушило право позивача на повне та своєчасне отримання бюджетного відшкодування ПДВ.

Оскільки порушення прав позивача в даному випадку полягає саме в неотриманні належної суми бюджетного відшкодування, то належним та ефективним способом захисту прав позивача повинно бути стягнення спірної суми відшкодування з державного бюджету.

При цьому дії чи бездіяльність Головного управління Державного казначейства України в Миколаївській області не вплинули на правовідносини, які досліджувались в рамках даної адміністративної справи, а тому не вимагають оцінки судом.

Оскільки при ухваленні судового рішення в частині відмови у задоволені позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення від 01.10.2013 року №0005611501 та про стягнення бюджетного відшкодування судом першої інстанції порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи в цій частині, колегія суддів вважає, що постанова суду в частині цих позовних вимог підлягає скасуванню з винесенням нової постанови про їх задоволення.

За таких обставин, апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а в задоволенні апеляційної скарги ДПІ слід відмовити.

Загальний розмір судових витрат по справі у вигляду сплати судового збору за подачу позовної заяви та апеляційної скарги дорівнює 2589,26 грн., які підлягають стягненню на користь позивача з Державного бюджету України.

Керуючись ст.195, ст.196, п.3 ч.1 ст.198, ч.1 ст.202, ст.207, ч.5 ст.254 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ХАСТ Компані» - задовольнити.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2013 року скасувати.

Прийняти по справі нову постанову про задоволення позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «ХАСТ Компані» в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області від 01 жовтня 2013 року №0005611501 про зменшення товариству з обмеженою відповідальністю «ХАСТ Компані» від'ємного значення з податку на додану вартість за липень 2012 року на суму 6716,00 грн. .

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області від 01 жовтня 2013 року №0005611501 про зменшення товариству з обмеженою відповідальністю «ХАСТ Компані» бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за липень 2012 року на суму 122747,00 грн. .

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ХАСТ Компані» (код ЄДРПОУ 35106343) бюджетне відшкодування з податку на додану вартість за липень 2012 року в сумі 122747 (сто двадцять дві тисячі сімсот сорок сім) гривень 00 копійок.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ХАСТ Компані» (код ЄДРПОУ 35106343) понесені судові витрати в сумі 2589,26 (дві тисячі п'ятсот вісімдесят дев'ять ) гривень 26 коп..

Постанова суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Повний текст судового рішення виготовлений 10 квітня 2014 року.

Головуючий суддя:К.В. Кравченко Суддя: Суддя: Ю.М. Градовський Н.В. Вербицька